– ВСТАВАЙТЕ, СОЛДАТИ! ПРОДУКТИ САМІ СЕБЕ НЕ ЗАНЕСУТЬ ДО ХАТИ!
З гучним голосом, на всю двох комнатну квартиру, і стуканям черпака по каструлі, починався ранок України.
Як завжди, із-за ненависного звука Казахстан вилитіла із кроваті зверху і впала на темно синій коврик, а Білорусь різко схопився, неначе йому приснився страшний сон, і довгий час сидів на кроваті віддихуючись. Україна в свою очерідь піднялась із кроваті і глянувши на сердитого СРСР, який схрестивши руки на груді, дивився на весь цей дурдом, лише протерла очі.
Білорусь швидко встав біля своєї кроваті, відступивши місце для Росії, який лише щось муркотів собі під ніс і не збирався вставати із своєї кроватки. Біля хлопця в черенгу стала наша героїня, а біля неї казахшка.
Союз явно був не задоволеним, що найстарший не стоїть в черенгі. Але так як це був його єдиний рідний син, то він його завжди жалів. Тому він лише взяв каструлю із черпаком і почав стукати прямо над вухом хлопчини. Коли Росія сонними очима побачив батька, то він пулею вилетів із кроваті і став на своє місце в черензі.
Оглянувши всіх дітей з ніг до голови, комуніст деякий час ходив навколо черенги, неначе перевіряв чи зненацька хтось не почне зівати.
– Струнко! – грубо сказав чоловік, ставши перед дітьми.
Всі по команді вирівняли спини і дивилися на червоно волосого, ждучи нові прикази. Сам же “командир” злегка посміхнувся, після чого таким же самим грубим голосом сказав.
– Казахстан, вперед!
Почувши своє ім’я, голубо волоса вийшла на крок вперед і приклала руку до чола.
– Який сьогодні день? – запитав Союз присівши напроти самої молошої із всієї цієї четвірки.
– Ранок 3-го квітня 1923 року, – старалася чітко відповісти дівчинка, але це в неї виходило не дуже переконливо, із-за дитячого і трохи шиплячого голосу.
– Правель, початок місяця. А це що означає, Білорусь? – ставши в повний ріст, підійшов до рудо волосого чоловік.
– Це означає, що сьогодні ми повині віднести на переробку стікляні бутилки, макулатуру і желізні банки, товариш СРСР, – чітко і бадьоро сказав хлопчина, вийшовши на крок вперед.
– Правельно! Вільні, – після цих слів хлопець із дівчинкою стали назад на своє місце, – отже, на переодіваня ночнушок і водних процидур у вас є десять хвилин, а пізніше ми всі разом будем снідати і потом підемо в магазин по продукти.
Після цих слів комуніст пішов із кімнати на кухню, щоб приготувати кашу на сніданок.
Поки наші герої займаються буденними справами, думаю варто розказати про цю сім’ю.
Як ви вже зрозуміли найстарший і головний в цій сім’ї СРСР Російсько-Імперський. Життя заставило його стати таким холоднокровним і строгим до всіх, навіть до свої дітей. Хоча в дитинстві він був іще тим повстанцем і бунтівником. Із-за цієї риси характера йому довелося виїхати закордон і жити в Швейцарії, так як після його повноліття його батько, Російська Імперія, не збирався смиритися із його точкою зору. Також для всіх докторів була згадка його волосся і ока. Із п’яти років його білосніжні прядки волосся почали набиратися червоно яркого колюру, а ліве око з дитинства було жовте і світилося в темряві. Але від всіх цих релігійних і наукових роздумів, на тему дивних змін зовнішності, чоловік набрався комплексів і скриває око за чорною пов’язкою, на якій зоображений серп і молот. А до волосся він вже привик.
Далі по старшинству іде Росія. Одинадцяти річний хлопчина. Як було сказано раніше, він є єдиним і рідним сином Союза. Тому йому часто дають поблажки і не так сильно наказують, як інших. Хоча останнім часом комуніст більш строгіший до нього, чим раніше. Сам по собі хлопець характерний і в якійся мірі похожий на СРСР в дитинстві. Хоча на вигляд він дуже сильно відрізняється від свого батька. Не так волоссям, як самими рисами обличчя. Коли Союз має грубі і різкі риси, то хлопчина має ці риси більш мягкішими і женствіній. Це батько пояснює тим, що син дуже сильно похожий на покійну мати. Хоча її ніхто і ніколи не бачив навіть на фотографіях.
Далі іде Білорусія. Йому дев’ять років і його забрали із дитячого будинку разом із Україною, коли йому було пять років. Хлопчик практично нічого не знає про своїх справжніг батьків він лише знає, що в нього є старша сестра і брат, які знаходяться зовсім іншому дитячому будинку. Хлопець не раз переживав булінг в свою сторону. Так як у нього ярко оранжеві волоси і ластовиння на щоках, та й сам по собі він був низенький і худенький, тому насмішки інших дітей завжди приліпали до нього. Коли він попав в сім’ю комуніста, то насмішки закінчилися, правда в школі над ним часто знущаються, але не так сильно як в дитячому будинку, так як всі знають його звідного старшого брата Росію, який якщо і приб’є то мокрого місця не залишить.
Україні якраз сім років. І вона ходить в третій клас. Її також забрали із приюта, коли їй було три рочки. Вона трохи пам’ятає як там здружилася із Білорусією. І коли Союз вів її в новий дім, вона просила його взяти і хлопця. Так як за той час прожитий разом з ним, вони дуже сильно здружилася не дивлячись на вік. Про батьків і любих родичів вона нічого не знає. Як говорять вихователі, вони померли підчас світової війни. Хоча це не точна інформація. Дівчинку завжди називали царівною або квіточкою. Все-таки в неї було завжди гарне кругле лице із легким румянцем, і великі дитячі очі, і гарні довгі до колін наполовину сині і на іншу половину жовте волосся. Але зовнішність завжди обманчива, і в тілі милої принцеси, ховався дуже тяжкий харктер. Дівчина завжди була вперта і досягала своєї цілі не бачивши приград. Не любила нянчитися з куклами, а обожнювала бігати навулиці з хлопцями і грати в розбійників або піратів. Як її отчим не старався обрізати ці пацанські колючки, все ішло коту під хвіст. Тому СРСР рішив дождатися коли вона переросте з цього і стане як і всі нормальні дівчатка.
І останій член цієї четвірки, це Казахстан. Дівчинку тоже удочерили в дитинстві. Конкретніше, її Союз найшов біля тіла якоїсь мертвої жінки, коли він гуляв і збирав гриби в лісі. Їй тоді було лише один рік, тому вона нічого не пам’ятає. На даний момент їй пять рочків і цього року вона піде в перший клас. Зовнішність її категорично відрізняється від зовнішності інших. У неї хоч і пухле обличчя але риси набагато чіткіші. Також у неї трохи вузькі очі, але не так сильно як у тітки Китая, але на фоні четвірки можливо замітити різницю. Також у неї є золотисті крила, за якими потрібний серйозний догляд. Окрім того, що вона не може гратися на вулиці підчас дощу, так як крила можуть намочитися і їх треба буде довго сушити, їх потрібно розчісувати із самого ранку і потом в вечері. Також вона носить спеціальну одежу із дирками для гордості пернатого. На них вона літає зовсім трохи, може продержатися в повітрі пять хвилин, не більше. Із-за того що волоси часто заплутуються в крилях, вона не може мати таке довге волосся, як у України. Тому їй доводиться радіти каре. За характером вона, як і Білорусь не скандальна і особо не стримиться бунтувати. Хіба що підтримає в цій затії або Україну, або Росію. А так вона дуже спокійна дитина.
Тепер ви розумієте, які різні особистості зібралися в цій квартирі. І то це не вся сімя. Інші десятеро молодших братів і сестер живуть деякий час у тітки Китая, поки будується нова, трьох єтажна хатина, в якій буде жити їхня велика сім’я. Думаю варто продовжити розповідь.
Після сніданку, вся родина відправилася в магазин. Як завжди Союз згрібав все що треба, а малишня ходила і носила тяжкі пакети. Після того як вони росклали продукти по полицях. Потом вони всі дружно віднесли все що треба, на перерободку. Діти побігли на дитячу площадку. Поки вони бігали і веселилися, СРСР відкрив свій дитячий альбом. Окрім чорно-білих фотографій де він був в офіціальному костюмі. Він на дні ящика із своїми речами, найшов фотку. На цій фоткі він разом із вчителем балету робили розтяжку. Неочікувано для себе у нього на щоці потекла сльоза. Хоча балет він ненавидів, як і уроки скрипки, фіфтаванія, малювання і бою. Все-таки у нього щось, дергнуло в середині. Неочіковано для самого себе він рішив, що було би прекрасно кожну суботу займатися із дітьми, цим видом танців. Тому він глянув в вікно, після чого пішов готовити все до першого їх сімейного уроку.
Додати до улюблених