Вказаний персонаж не з цього фандому, бо я не можу знайти правильних персонажів
В новому світі все не так, як може здаватися в чарівних новелах, чи захопливих фільмах. За кадром фантастичних подій ховаються страждання та переживання. Смерть та небезпека чатує на тебе, де би ти не був. Саме тому Докча знав, що прекрасна дівчина перед ним така ж небезпечна, як і монстр, що розгулює за межами будинку, в якому вони стояли. Він вміє визначати це по очах.
Білі стіни були вимазані кров’ю та іншим брудом; давили своїм виглядом на мозок, що і так не міг сконцентруватися та зробити виважене рішення.
В роздумах погляд втікав до панорамних вікон, що були по праву руку від нього; циплявся за плями крові, мертві тіла на асфальті, котрі, напевно, лежать ще з першого дня випробування.
Чоловік так і не зміг до чогось дійти, розвертаючись до жінки.
Карі очі примружились в посмішці. Вона спокусливо нахилила голову вбік, заправляючи пасмо золотого волосся за акуратне вушко, на якому висіла подовгаста золота сережка. На ній була просто сорочка, піджак та штани, проте це не змінювало того, що вона красуня.
– Що тобі треба…? – промямлив Докча, перевіряючи профіль персонажа. Перед ним з’явилося вікно, в якому писала до біса цікава інформація.
_________________________________________
| <Підсумок про персонажа> |
Ім’я: Джі-ю
Вік: 26
Сузір’я спонсор: Спокуса в червоному капелюсі.
Особистий атрибут: Маскарад від кішки (рідкісний) Коханка диявола (рідкісний)
Стигма: [суд з відкритими очима рів. 3] [смертельна блискавка рів. 5]
Загальні показники: [витривалість: рів. 42] [сила: рів. 37] [спритність: рів. 41] [мана: рів. 43]
Загальна оцінка: загальні показники цього персонажа вищі за середньостатистичні.
|________________________________________|
– Що…? – про себе прошепотів брюнет, пробуючи загадати дані атрибути, стигми та сузір’я. – Спокуса в червоному капелюсі… – знову прозвучало в його голові та вирвалось словами. Жінка навпроти гмикнула.
– Ого… – вона оглянула його з ніг до голови та хитро усміхнулась. – тобі відомо дещо більше, ніж я думала. – блондинка, показуючи рівень своєї спритності, різко опинилась прямо перед Докчем (?), не залишаючи ніякої відстані між ними. Вона повела одними пальцями по його напруженому обличчі: торкнулась щоки та через губи провела аж до підборіддя. – Ти цікавий…
– Я не розумію, який тобі зиск з того, щоб… переспати зі мною. – проігнорував той її слова та нахмурив тонкі брови.
– Ти сподіваєшся, що я тобі розкажу? – усміхнувшись, вона сперлась доленою на його плече. Здавалося, що насмішка – це її улюблена емоція й улюблена зброя. – Твої нахумрені брівки такі милі…
Її ніжний голос огорнув оксамитом саму душу. Хотілося піддатися вправним рукам та забути про все.
Її очі примружились.
– Впевнена, що в тебе за цей час не було сексу. Знаєш, він може допомогти розрядитися. Поглянь: – вона провела руками по плечу, що на дотик нагадував сталь – ти такий напружений.
– Сумніваюся, що користь тільки для мене…
– Так, ти правий. Але це ми не обговорюємо.
“Але обдумуємо… – подумки відповів її Докча, продовжуючи своє “слідство” – Що ж, стигми в неї доволі прості, проте сильні, однак більше мене зацікавили атрибути, адже її стигми прямо зараз мені нічим не загрожують, враховуючи їх мотиви. Скоріш за все спокуса – це спосіб пробудити її атрибут. “Коханка диявола”… Я чув цю назву. Якщо не помиляюся, то його власниця може покращувати свої характеристики за допомогою сексу з кимось, хто отримає насолоду (тобто вони діляться не тільки сексуальним досвідом, а й бойовим). Її не цікавить зґвалтування. Натомість їй потрібен секс, де обоє партнерів отримають максимальне задоволення. Саме це є умовою, за якої її характеристики покращуться за рахунок характеристик її коханця… А “Маскарад від кішки”… Я точно знаю, що для неї в цьому атрибуті найголовніше те, що вона може перетворитися на когось дорогого, щоб точно могти спокусити свою жертву. Цей атрибут можна знайти в одному з музеїв ще на початку другого сценарію, тому з цим в неї проблем не було, якщо вона читала хоча б 30 розділів “Способи вжити.”. Отож, – він зустрівся з плавленим ірисом в її очах – саме другої здібності мені треба боятися та якомога швидше тікати. Вона ж точно не прокачує свої здібності, щоб могти банку відкрити… Я не хочу їй в цьому допомагати ще й за свій рахунок.”
– Я не зацікавлений, дякую, – Докча засумнівався, проте добавив звернення з її ім’ям, сподіваючись залякати її, – Джі-ю…
Замість того, щоб налякатись вона заінтриговано застигла. Емоція здивування та незграбна посмішка не могли зійти з її обличчя. Блондинка все стояла, думаючи, що не може його відпустити. Це вже справа честі. Джі-ю має звабити цього дивака просто для себе. Будь-якою ціною.
– Покидьок. Ті, хто мене зацікавили від мене вже не втечуть. – той істерично посміхнувся.
“Упс, схоже, між нами почалась війна”
– Ти впевнена?
– Так. – за помахом руки жінка в мить перетворилась на каштановалосу красуню – Сан-А. Звісно, це трохи здивувало чоловіка, проте жодна емоція на його обличчі не змінилась – як не як таке вже з ним траплялося -, допоки жінка не змінила й її одяг. Обтягуєче червоне плаття, що ледь-ледь прикривало стегна, тьма прикрас, які прикрашали ледь прикриті груди, ноги та руки – все заставляло голосно ковтнути слину. На талії було два розрізи, які зменшували її візуально, а на ногах – чулки, однак взуття чомусь на ній не було.
Прекрасна жінка ніжно посміхнулась. Її рум’янець тільки доповнював образ хтивості сором’язливої панни, котра вперше показала комусь свою сексуальність.
Вона підійшла до зніяковілого всезнаючого читача та поклала обидві руки йому на шию. Невинний погляд все тих самих карих очей заставляв бажати більшого. Опустити руки на талію – прямо на два розрізи -, схопити її, притиснути до себе… Цілувати, цілувати, цілувати… Розділити свій перший секс в цьому новому світі та одразу забути про його існування. Це одна ніч, яка зараз для нього коштує всіх монет, яких він має. Брюнет ледь не здався.
_________________________________________
| Сузір’я “Прихований інтриган” | гмикнув.
|________________________________________|
В одну мить Докча просто розвернувся. Нахмурив брови, закрив очі та прикрив рум’янець рукою. Зробив один крок до виходу, кажучи: “Я вже дав тобі відповідь, і вона – ні”.
– Чому ти такий впертий? – розсміявся знайомий голос. – А якщо так…? – брюнет навіть не бажав її слухати, однак не зміг пропустити того, що кроки позаду нього стали важчими. На його талії з’явилися згрубілі руки. Він відчув тяжке, повне жадоби, зітхання, що мурашками пройшлось по шиї.
_________________________________________
| Сузір’я зійшлись на думці, що саме | так виглядає справжня чоловіча дружба. ХД
|________________________________________|
_________________________________________
| У кількох сузір’їв відпала щелепа. |
|________________________________________|
“Заткніться вже… Я і так вахуї.”
– Та ти знущаєшся… Чому серед усіх людей саме він? – рум’янець плямами розплився аж до шиї. Хлопець вигнувся від нового подиху та руху “Ю Джинхьока”; переферійним зором побачив чорне волосся, що смолою розлилася по його плечу. Збудження перемішалося з здивуванням, не даючи змогу зрозуміти свої почуття.
– Бо ти мене захотів, ні? – чоловік ніжно пройшовся губами по шиї. Десь, де шкіра заховались під пальтом, залишив одну з рук, ставлячи багряний засмокт прямо над нею. Він на секунду відсторонився, щоб поглянути на те, що зробив, та задоволено знову вернувся до гарячої шкіри, лоскочучи її своїм язиком. Докча не міг впоратись з відчуттями, адже той іншою рукою, котру охопили дві руки його напарника, опустився аж до паху та пальцями грайливо торкався ширінки, так і не потягнувши за маленький замочок.
Здавалось, Докча палав зсередини.
– Ти не він… – брюнет просто розівчився говорити, згадуючи усю корейську абетку. Він голосно ковтнув слину. Його погляд не міг відірватися від мускулистої руки, судин, що випирили по всій руці та від місцезнаходження хтивих пальців. – Тому – брюнет злегка вкусив його, залишаючи слід, через який Докча просто втратив розум. Він сам не розумів, що говорив. Можливо, це так атрибут діяв на його розум, а може… а може, ні. – Не говори… Агх.. Як він…!
__________________________________________
| Сузір’я “Спокуса в червоному | капелюсі” задоволено хіхікає.
|________________________________________|
“Та йди до біса…!”
– Хто б міг подумати, що саме мій вплив так подіє на тебе. Тобі не соромно? – твердий голос заставляв все всередині скрутитися. Схоже, відповіді на останнє запитання було не потрібно. “Ю Джинхьок” забрав свою руку з плеча та без роздумів й без жодного сумніву спокійно пропхав пару пальців прямо між м’якими рожевими губами. Через тиск Докча трохи відкинув голову, миттєво язиком огортаючи довгі пальці. Вперше він бажав, щоб замість них було дещо інше, проте на даний момент його бажання почутим не буде.
Пальці натералися об гострі зуби, однак язик не дозволяв забрати їх з рота. “Ю Джинхьок” хтиво посміхнувся. – І хто тут кого спокушає? – Докча був готовим кінчити тільки від цього драного голосу. Розлючено прикусив пальці, щоб помститися за дивні слова і ледь богу душу не віддав, коли відчув, що руки на паху одним рухом відщипнули ґудзик та акуратно повели замок вниз, даючи доступ до нижньої білизни.
“Чорт…! Я не можу цьому піддатися. І взагалі, якого біса саме він!!!”
Докча не міг пропусти того факту, що справді плавиться від цих точно не жіночих рук; що бажає більшого з цим грьобаним чоловіком та що цей чоловік саме Ю Джинхьок.
Так, йому це достобіса подобається.
Він відкинув голову, пробуючи прийти до себе та зробити рішення.
“Її здібність на короткий час копіює не тільки обличчя, але й навики… Битись точно не вихід. Але, чи я взагалі хотів би…?”
Він нахилив голову до свого напарника, змішуючи їхнє чорне волосся одне з один, та, тяжко зітхнувши, все таки розслабився.
“Один раз (не підорас)…”
– Тобі подобається? – шепіт обпалив ніжну шкіру вуха. Внизу живота щось приємно скрутилось. Всезнаючий читач кивнув, обертаючись, щоб зустрітися з холодними очами, в яких зараз міг згоріти від полум’я похоті. В ту ж мить “Ю Джинхьок” витяг пальці з його роту, за підборіддя притягуючи до себе. Він ніжно торкнувся своїми губами чужих та посміхнувся милому здивуванню.
Чужі губи не давали змоги вдихнути, а руки гуляли по тілу, не даючи змоги сконцентруватися. Попри дискомфорт й незручність цієї пози, Докча не міг відірватися від солодких та бажаних губ. Йому хотілось більшого. Йому хотілось втілити кожну свою сексуальну фантазію, яку боявся озвучити “оригінальному” Ю Джинхьоку. Він божеволів від цього.
Хлопець міг тільки зітхнути, бо на його ерекцію зараз ніхто не звертає уваги, проте, всі його думки зникли, коли брюнет знову почав діяти.
Почувся тихий стон, коли “Ю Джинхьок” пройшовся доріжкою поцілунків аж до шиї та залишив ще один яскравий засмокт. Після цього він одразу вернувся й провів язиком по обцілуваних губах, поки всезнаючий читач пробував привести дихання в норму.
– Бачу, що ти вже втомився. – тихо засміявся високий брюнет, заставляючи мурашки пробігтися по білій шкірі.
– В твоїх мріях. – гмикнув Докча та знову припав до тонких губ.
“Ю Джинхьок” все водив руками по красивому тілу: чоловік зажмурився від дивних відчуттів, які ніби були повсюди, пробиваючись крізь тканину сорочки. Здавалося, колишній читач танув в його руках, поки в голові була одна настирлива думка: “Чому в новелі про таке не казали?”. Він ще потім подумає над цим, але зараз він міг тільки бездумно насолоджуватися його дотиками, які він не міг пережити, гадаючи, чи його серцебиття сягає 200 чи таки 150.
Хто б міг подумати, що так цілуватися з коханою людиною, настільки приємно.
Той водив своїм язиком по піднебінню, зубах та, в танці з чужим бува зустрічався поглядом з чорними очима.
“Ю Джинхьок” розсмівся в покусані губи, на що отримав нахмурені брови та одразу відчув терпкий укус на своїх. Вищий хриплим голосом ще більше розсміявся, злизуючи краплю крові, через що в нищого табуном пройшлись мурашки.
Може, Докча захворів?
– Схоже, тобі справді до вподоби… – він уважно спостерігав, як його напарник насуплено схилив голову, щоб тихо віддихатись. Обличчя того покрилося густим рум’янцем, губи світилися в тьмяному світлі ламп, а очі злегка блистіли від непролитих сліз насолоди.
– Так…, тому швидше продовжуй. – кивнув той головою вниз на розщібнену шерінку.
– А ти за словами в кишеню не лізеш. Тільки не пошкодуй про сказане. – Докча в екстазі прикусив губу, вже уявляючи, як це має бути.
– А ти не застав мене пошкодувати. – фиркнув всезнаючий читач. “Ю Джинхоюк” посміхнувся і, дивлячись прямо в очі брюнету, провів пальцем по його ерекції. Збудження по-троху затуманювало очі. Чоловік нахмурився, відчуваючи неймовірну насолоду тільки від цього не хитрого руху. Він був неймовірно чутливим, і вони обоє це знали.
Головний герой, взявши напарника за підборіддя, нахилився та, не торкаючись губ, пошепки сказав: “Я хочу бачити твоє обличчя”. Всезнаючий читач був готовий заскавуліти, як покірна собака. Від цих нестерпно-сексуальних слів внизу живота знову щось приємно скрутило. Нехай хтось тільки посміє сказати, що слова не збуджують. Він вже готовий кінчити.
“Та як ти це блять робиш?”
– Слухай, напиши посібник “як запікапити будь-якого чоловіка” або “як довести до оргазму словами”. Обіцяю, що ти станеш відомим, – він гмикнув – чи краще сказати “відомою”.
– Ахах, не думаю, що це буде хтось читати в наші-то часи. І ти – чоловік акуратно відтягнув гумку нижньої білизни, пропихаючи пальці. – щось зовсім не проте думаєш.
Як тільки брюнет провів пальцями по члені, мимохідь торкаючись голівки, так одразу почувся стон. В чоловіка ледь очі не зверталися від задоволення, яке мурашками пройшлося по всьому тілу. Він відкинув голову, повністю розслабляючись в мускулистих руках.
– Твоя реакція заставляє навіть мене червоніти. Як довго ти мріяв про це? – “Ю Джинхьок” провів доріжку поцілунків по всій лінії щелепи та наосотанок залишив там же ще один засмокт. Він опустив нижню білизну того та знову провів пальцями по всій довжині ерекції. Йому подобалось його дражнити.
– Блять, заткнися і продовжуй. – крізь зуби сказав Докча, пробуючи оволодіти своїми емоціями.
– Ха? – він поклав свою руку на основу члена, грайливо її стискаючи. Докча цокнув, кусаючи губу. – Що за висловлювання? Зміни тон, любий. – чоловік ніжно посміхнувся та, наче нічого не сталося, так само ніжно поцілував його в щоку. Всезнаючий читач хитнув головою, посміхнувшись.
– Тоді застав мене забути всі слова. – він солодко глипнув йому очі, пробуючи не втопитись в них – в океані збудження та безмежної любові, яке було лишень маскою. Ця думка віддалась болем десь в грудях, однак загубилась серед тягучої насолоди.
Докча навіть не помітив, як “Ю Джинхьок”, щось гаркнувши собі під ніс, розмастив рублекант по твердій плоті, починаючи рухати пальцями. Брюнет хотів запитати, звідки в того змазка, але всі думки вилетіли з голови.
Пальці рухались по члені, особливо обдаровуючи увагою чутливу голівку. Головний герой затримував погляд на пухких губах, з яких пошепки зривалось його ім’я. Іншою рукою притирмував чоловіка, який, бажаючи кінчити, згорбився від насолоди, продовжуючи стогнати.
“Чорт”
Хлопець не міг відірвати очей від руки на його члені. Здавалося, що цей момент – це якийсь занадто реалістичний сон. Він не міг перестати думати про те, наскільки ж приємно бути повністю в руках його напарника; про те, як сильні пальці були всюди, не даючи змоги скласти свої думки докупи. Це просто зривало дах.
“Ю Джинхьок” схопив його за підборіддя, різко притягуючи до себе. Всезнаючий читач зустрівся своїми затуманеними очима з океаном навпроти та, топлячись в цьому погляді, одним своїм виглядом благав про поцілунок.
В мить він відчув на своїх губах чужі.
Пустив стон насолоди в прямо в губи, кладучи руку вищому на потилицю, та, ще сильніше притискаючи його до себе, побачив здивування в синіх очах.
“Хах, а ти що думав, що тільки ти вмієш цілувати?”
“Ю Джинхьок” гмикнув, ніби почув його думки, та прешвидчив темп, який до зірочок в очах збитим пульсом відбивав десь в голові.
– Так…! Я скоро… – обірвавши поцілунок, вигукнув Докча. Він голосно застогнав його ім’я, кінчаючи прямо в руку брюнету. Чоловік відкинув голову, голосно віддихуючись. Він прикрив рум’янець рукою, не очікуючи відчути на своїх губах пальці, що були покриті його ж спермою.
– Х-хах… – коротко розсміявся він та, дивлячись прямо йому в очі, провів язиком по пальцях. Кислий смак заставив нахмурити брови, проте Докча все рівно продовжив облизувати тонкі пальці, язиком відчуваючи ті самі випираючі судини, які зводили його з розуму. “Ю Джинхьок” посміхнувся, запхавши пальці ще глибше в йому в рот, й, поцілувавши в щоку, прямо на вухо хрипло прошепотів: “Хороший хлопчик”.
В чоловіка вже звично пройшлись мурашки. Він був готовий почати гавкати від цього тону, але знав, що це може погано закінчитись. На сьогодні з нього досить.
Всезнаючий читач вкусив чоловіка за пальці, заставляючи витягнути їх з рота. Той відразу зрозумів, що брюнет не хоче продовження, тому, знизивши плечима, відійшов.
– Це те, чого ти хотів, говорячи: “Застав мене забути всі слова”? – невинно сказав “Ю Джинхьок”, поправляючи свій одяг. Докча, згадавши, як він стогнав та згинався під вмілими руками, зніяковівши, міг сказати тільки одне: “Так…”
– Я радий. – головний герой так само, як і раніше магічно перетворився на Ю Джинхьока, так само й навпаки – на блондинку. Всезнаючий читач, помітивши це, швидко вдягнувся, стараючись ігнорувати її погляд. Вона зворушено посміхнулась. – Ти такий милунчик, ти мені дуже сподобався. Якщо захочеш повторити – думаю, ти мене знайдеш.
– Йди до біса. – Докча акуратно поправив свою краватку, навіть не глянувши на неї. Від цього вона тільки насупилась.
– Як грубо, любий… – жінка зітхнула, але врешті-решт тільки махнула рукою. – Сподіваюся в тебе все вийде з цим чоловіком, на якого я перетворилась. – у відповідь мовчання. – Гаразд, гаразд, не буду дражнити, бувай. – вона помахала йому, прямуючи до дверей.
Почувся стук підборів, який лунав зі сторони виходу. Докча наостанок вирішив ще раз перевірити профіль персонажа, щоб перевірити зміни.
_________________________________________
| <Підсумок про персонажа> |
Ім’я: Джі-ю
Вік: 26
Сузір’я спонсор: Спокуса в червоному капелюсі.
Особистий атрибут: Маскарад від кішки (рідкісний) Коханка диявола (рідкісний)
Стигма: [суд з відкритими очима рів. 3] [смертельна блискавка рів. 5]
Загальні показники: [витривалість: рів. 52] [сила: рів. 47] [спритність: рів. 51] [мана: рів. 53]
Загальна оцінка: загальні показники цього персонажа вищі за середньостатистичні.
|________________________________________|
Він застиг, розуміючи, що його щелепа покотилась теж кудись в бік виходу.
– Та ви смієтесь… Після сексу зі мною в неї характеристики покращились на 10… – він підібрав свою щелепу, усвідомивши, що щось не в той бік він будує своє життя, якщо з такими легкими а
трибутами, як в неї, можна так далеко зайти, поки він тут мучиться, рахуючи кожну монету… – До біса, буду повією.
Додати до улюблених