POV
Для мене ранок сьогодні був не дуже чудовий.Я ледве прокинулася о 5 годині ранку.На дворі ішов невеличкий дощик,але було хмарно і холодно.Колись я любили таку погоду,але зараз чомусь вона перестала мені подобатися.В моїй кімнаті не дуже було тепло,тому я почала замерзати.Цей дощ весь настрій мені зіпсував,хоча він в мене був і не дуже хороший!Я сіла і знову почала думати,що сьогодні мені робити і які будуть мої дії?Вей Їн побачив як я побила тих хлопців.Надіюся він нікому про це не розповість. Зараз я повільно йшла на уроки.Вони почнуться через 10 хвилин,тому мені не має куди спішити.Дощ припинився,надворі стало ще холодніше.Погода була ніякою.
-Ей,привіт.
Цей голос такий знайомий,тільки не кажіть,що це…Вей Їн!
-Я Вей Вусянь,але ти можеш мене називати Вей Їн.
-Я не люблю заводити друзів.
Так Лань Мен не хвилюйся.Ну чому це сталося?Невже це через тих хлопців?
-Дивно, вчора ти весь урок на мене дивилася,тому я подумав,що ти хочеш зі мною познайомитися.
Він бачив! Як я могла цього не помітити?
-Я не тільки на тебе дивилася.Знайомся з кимось іншим.
-Зачекай!
Я вже його не чула бо просто по бігла у приміщення.
На уроках було дуже нудно.Але тепер Вей Вусянь дивився на мене.Наші погляди зустрілися і він посміхнувся мені.Я не показала ніякої емоції,просто знову почала дивитися на вчителя.Інколи на уроці мені щось тихо говорив Вей Їн,але я вдавала,що не чую.Повірити не можу,що все пішло не так як має бути.Тепер Вей Вусянь зацікавився мною.Потрібно якось,щоб він зрозумів,що я з ним дружити не хочу.Можливо мені потрібно щось зробити погане Вей Їну.І тоді він буде злитися на мене та не захоче навіть розмовляти.
Коли сонце почало помаленьку сідати уроки закінчилися.Я швидко пішла до себе,мені не хотілося знову розмовляти з Вей Вусянем.
-Лань Мен,куди ти так швидко ідеш?
-До себе,пробач,що не зачекала тебе.
-Нічого,я хотіла запитати чи ти прийдеш в кімнату до Не Хвайсана?
-Навіщо?
-Хіба тобі не сказали?Сьогодні він запросив декілька хлопців і нас трьох дівчат до себе.
-І що ми там будемо робити?
-Веселитися,грати в різні ігри,розмовляти.
-Це звичайно ж круто,але чи не боїшся ти ,що нас можуть розсекретити?Ми будемо усі в кімнаті і тихо там точно не буде,хтось може нас почути і все,нас чекає покарання.
-Не хвилюйся усе буде гаразд.Ми,ж не будемо кричати.І хіба погано,що ми можемо познайомитися з хлопцями,в нас нарешті будуть друзі!
Хм,Не Хвайсана дружить з Дзян Ченом і Вей Їном,тому він точно буде там.Значить мені не варто туди іти.
-Пробач,але я не хочу.Сьогодні я занадто стомилася,щоб кудись іти і веселитися.
-Вчора ти теж так казала,ти не хочеш просто зі мною йти,так?
Оце погано,мені не можна втратити Лань Фень.
-Лань Фень,звичайно ж не через тебе,навпаки я б одна не пішла б туди.
-І я теж одна не хочу іти,будь ласка,Лань Мен,піди зі мною.
-Гаразд,підемо.
-То що ми чекаємо,пішли!
-Я занесу книжку і тоді підемо.
Як так сталося не знаю.Але я все ж таки пішла з Лань Фень до Не Хвайсана.У мене є остання надія,що Вей Їна там не буде.
-Нарешті ви прийшли!
-Привіт,Не Хвайсан.
-Лань Фень,все таки твоя подруга прийшла.
-Мене звати Лань Мен.
-У вас навіть імена схожі,заходьте.
Мушу сказати у цього хлопця кімната простора і гарна.Цікаво він сам її вибрав чи йому просто таку дав глава клану?
-О,це ж ти!Ми сьогодні бачилися,пам’ятаєш?
Моє серце на секунду зупинилося,все таки він прийшов.Ех,а я надіялася,що його не буде.
-Лань Мен,чому ти мовчиш?
-Лань Фень,не потрібно було…
-Так тебе Лань Мен звати?Я вже казав,але скажу ще раз.Мене звати Вей Вусянь.
Я знала,що так буде і всерівно прийшла.В кімнаті ще сидів Дзян Чен і Дзян Янлі,їхня старша сестра.
-Раз ми вже всі познайомилися,тоді давайте в щось пограємо?
-Ви починайте без мене,а я вийду на паро хвилин.
-Лань Мен,куди ти?
Я швиденько вийшла з кімнати,на дворі ще трішки і не видно буде сонця.Небо зараз було рожево-оранжеве.Зараз було не ймовірно красиво.
-Куди вона пішла?
-Не Хвайсан,Лань Мен не дуже любить з кимось дружити,тому напевно їй тут було не комфортно.Навіть не знаю чи будете ви з нею друзями.Тим більше вона не дуже любить з хлопцями.
-А он воно,що.А я думав,чого вона мені сказала…
-Вей Їн,що вона тобі сказала?
-Я зараз теж прийду!
-Вей Їн!Ну от куди він побіг,що в мене за брат?
Як добре бути на самоті,все таки я не змінилася.Якою була,такою і осталася.
-Лань Мен!
Цей голос…
-А?
-Чому ти тут стоїш і не йдеш до нас?
-Вей Вусянь,чому ти сюди прийшов?
-По тебе.
-Не має потреби,я скоро повернуся до вас,іди.
-Ні,я тепер знаю,чого ти сказала,щоб я шукав іншу,щоб подружитися.
-І чому ж?
-Тобі важко з кимось починати дружбу,але не хвилюйся я з тобою буду дружити і навчу тебе,як правильно спілкуватися з іншими.І ти швидко собі знайдеш багато друзів!
-Мені і одної Лань Фень вистачить,не люблю багато друзів заводити.
-О,тоді я буду теж твоїм другом.
-Не треба.
-Чому?
-Я не вмію дружити з хлопцями і з ними у мене є конфлікти.Також можу вдарити або образити.І не вмію з ними спілкуватися.
-Я вже бачив,як ти трьох хлопців з одного удару положила!
-Навіть не думай це комусь розказувати!Або ми з тобою не те що не знайомі,а справжні вороги!
-Не хвилюйся,я не здаю своїх друзів.Але навіщо ти з ними так?
-Вони мене завжди ображали з Лань Фень,тому я не витримала і провчила їх.
-Чому ти це не зробила раніше?
-Забагато питань!
-Ти дуже сильна,може навіть одного дня ми з тобою позмагаємося.
-Цього ніколи не буде!
-Не злись,треба просто відповісти,що ти не хочеш.
-Ти мене ще вчити будеш як говорити!?
-Ти ж сама казала,що не вмієш з хлопцями спілкуватися,от я і кажу,що потрібно казати.
-Ти,мене вже розлютив!
-Так швидко?Тобі і справді треба вчитися спілкуватися з хлопцями.
Вей Їн підійшов до мене і прошепотів на вушко
-А то як ти будеш виходити заміж за хлопця,якщо не зможеш з ним спілкуватися?
-Ти!
Я вся почервоніла.Я не очікувала,що так станеться,але коли він мені почав щось тихенько казати я стала як помідор!
-Червоніти ти вмієш,це добре Не все я думаю втрачено.
-Вей Вусянь,ми з тобою точно тепер вороги!
Ні про що не думавши я просто побігла до себе в кімнату Мені було соромно на очі показуватися в такому стані.Тому я вирішила,що краще біду до себе.Надіюся Лань Фень не образиться на мене.Я можу сказати одне.Мої відчуття не змінилися.Я досі кохаю Вей Їна!
Я прийшла у кімнату і лягла на ліжко.Сьогодні я хотіла раніше заснути.Я закрила очі і вирішила забути,що сьогодні сталося.Хто ж знав,що краще б я і не лягала.Мені приснилося те саме моє минуле…
Додати до улюблених