у ієясу токугави є проблема. він страшно не любить віддавати свої речі.
— подивись мені в очі, ханзо
чоловік, що розкинувся на підлозі у дуже непристойній позі з глухим стуком вдарився об стіну, коли спробував тряхнути головою
— слух… — хаторі різко втягнув повітря крізь зуби, коли рука токугави сильніше стиснула його збуджений член і м’яко слизнула уверх. прохолодний палець легенько торкнувся голівки й провів по ній маленьке коло, після чого долонь різко опустилася униз. ханзо знову вдарився головою о стіну. — слухаюся.
ієясу з усмішкою вдивлявся в тепер уже мутні, прикриті пеленою збудження зелені очі свого підлеглого. о, який би вираз обличчя був би у ніндзь токугави, якби вони побачили свого командира у такому розпусному виді? на ханзо не було нічого, крім кімоно, яке жалісно висіло на його широких, дужих плечах, не просто нічого не прикриваючи, а, навпаки, вульгарно демонструючи гарно складене тіло: міцні груди, декілька рядів кубиків і, чого гріха таїти, немаленький статевий орган. і все це поєднувалося зі зніяковілим поглядом, рум’янцем на щоках і рукою його хазяїна на збудженому члені. хазяїна, який поряд з кремезним охоронцем виглядав скоріше як жінка. ханзо був дебелим, дужим і снажним чоловіком. але перед токугавою ставав абсолютно беззахисним. маленьким, уразливим, чутливим юнаком. ієясу не помітив, як вдоволено заричав. найсильніший сінобі у світі, аякже. лише його слухняне цуценя.
— чого у мені немає? — ієясу почав рухати рукою активніше, зриваючи з губ ханзо глухе стенання, — що у ній краще, ніж у мені?
токугава не був ревнивим, зовсім ні. йому просто ніколи не подобалося знімати з собак нашийники. йому і ханзо не те щоб подобався. якби у житті його відданого васала з’явилася жінка, він би ніколи не став між ними. просто хаторі вирішив його покинути. а ієясу не любить, о, як же він не любить ділитися.
— вона робить це краще, ніж я? — глава клану простягнув руку і поклав свої пальці у напіввідкритий рот, продовжуючи скажено водити рукою уверх-вниз. ханзо слухняно (як же токугава любив це слово) охопив фаланги губами, намагаючись таким чином заглушити власні жалібні, такі не гідні справжнього ніндзі, стогони. дурненький. для ієясу вони були схожі до музики, тому він зачаровано ловив кожен звук. — ти взагалі спав з нею, ханзо? невже жінки такі відмінні у цьому?
токугава спав з жінками. токугава знав, що ні. і тим більше знав, що дівчина, яка зростала як принцеса, ніколи не зможе дати хаторі те, що давав йому він.
— просиш мене тебе відпустити… — ієясу запустив пальці глибше, вдоволено спостерігаючи, як по підборіддю його підлегло потекла слина, — просиш дати тобі волю… — токугава прискорився ще більше, відчуваючи, як ноги ханзо почали судомно здригатися
вверх. хаторі захрипів, не в змозі зробити вдих
вниз. з його горла вирвався довгий і голосний стогін, що межував з криком. чужі пальці вислизнули самі собою, а сінобі не втримався на руках і, знесилений, впав на підлогу, голосно хапаючи повітря
ієясу нудьгуючи подивився на свої руки. з обох тепер стікала напівпрозора рідина. стиснувши губи, старійшина спостерігав, як сперма і слина капали йому на хакаме. токугава гмикнув і витер руки об своє кімоно. кімоно було дороге. токугава міг собі це дозволити.
— добре, ханзо. — ієясу посміхнувся, примружуючи очі, доки хаторі у непорозумінні слабо підвів голову, все ще намагаючись віддихатись. кінчики зеленого волосся прилипли до лоба, що тепер заважало дивитися в очі своєму хазяїну прямо. як же в біса сексуально. — я звільняю тебе. о, чи можливо краще тебе вигнати? як тобі більше подобається?
хаторі все ще розгублено дивився на іяєсу, схоже, надто виснажений діями другого. токугава ж продовжував посміхатися.
— звільнення. звільнення краще. — ледь-ледь вимовив ханзо, перш ніж втомлено опустити голову і остаточно розпластатися на татамі. іяєсу тихенько пхикнув у соде і м’яко погладив чоловіка по спині.
— ханзо-сама! — енджу радісно кинулася йому на шию, міцно притискаючись усім тілом. хаторі тепло обійняв її у відповідь. з моменту, як їм довелося тимчасово попрощатися минули цілих два сезони. після короткої розмови дівчина радісно вхопила коханого за рукав і повела за собою.
— токугава-сама таки відпустив вас? — енджу на секунду задумалася, — тяжко відмовлятися від сінобі на кшталт вас
— о. — ханзо запнувся. — так. так, відпустив.
токугава тяжко зітхнув, виконуючи аса-но тядзи. це було страшно безкультурно, але токугава все одно був один. все одно уже був один.
ієясу зробив ковток чаю та поставив чаван на місце. сонячні промені м’яко окреслювали його фігуру, граючи промінцями на попелястому волоссі. старійшина стримано підставив обличчя на зустріч теплу. і знову дуже, дуже тяжко зітхнув.
у ієясу токугави є проблема. йому більше нікого зайобувати своїм сучим характером.
Додати до улюблених