Школа Сирин, як і більшість магічний шкіл, використовують енергію духовного мінерала Сирин. Саме в його честь і була названа школа. Факультети в школі розподіляли так, аби розподілити магічні потоки в різні русла. Тобто природня магія – Велес; магія світла – Хорс; магія сотворіння – Мара. Від нещодавна відкрили новий факультет під назвою “Чур”. Його джерелом є людські бажання. Це вперше, коли на факультет можеть потрапити навіть звичайні люди.
Це я вже знала. А од судячи із цих записів, дуща Сирин відторгає бажання людей. Сирин заточили в ядрах паралелів самі ж люди, забирають її сили та енергію, з чого це вона має добровільно з ними ділитись.
Ректор знав, що так буде і він давно тримав цю ідею в собі, поки не зявились ученики, що мали б в собі достатньо енергії всіх потоків, бо лиш вони можуть потрапити в паралель до Сирин. Цими учениками є ми з Анастасіює. От лише дивина. Я б не сказала, що Анастасія володіє світлою душою, а я – сильним бажанням. Все чого хочу я – навчитись магії і жити собі спокійно. Це звичайне бажання кожного ученика цієї школи, не бачу тут нічого “гарячого” до того ж, карта чур пекла мені.
Документ виявився невеликим. До нього шли графіки потоків, що виходили з паралелі, де заточена душа Сирин. І потік Чур, так він тут підписаний, неймовірно нестабільний. Таке враження, що я дивлюсь на лінію амереканських гірок а не графік. Інші також коливались, та в рамках норми.
Тяжко зітхати – це все, що я могла. Треба було на грубити старості. Я дивилась на екран телефона і не знала, чи варто писати йому. Попросити вибачення? Цікаво за що? За свою злість на нього, через його ж вчинок? А якби ректор був іншою людиною і таки змусив шурувати до Сирин прямо зараз? Без підготовки, без допомоги. Та може Єсен знав про плани Асгайра?
Я так задумалась над тим Єсеном, що не помічала інших повідомлень. Карла хвилювалась, як і я. Я відповіла що все гаразд, вигадала, наче, мене вичитали за невдалий експеремент, який був дуже небезпечним для першокурсниці. Тільки но я відповіла, в кімнату постукали. Я нікого не чекала. Це міг би бути Даня (він не дуже любить переписуватись) та цей чувак, заліз би через вікно. Його в наш гуртожиток не впускають.
Коли я відкрила двері, переді мною стояла та персона, на яку я очікувала менше всього – пані Анастасія. Її руки звично були складені на грудях, однією ногою тупотіла. Таче цілу вічність чекала тут поки я відкрию.
– Тепер то, ти знаєш?
– Проходь, поговоримо, – запропонувала я, киваючи головою. На мою пропозицію вона огидливо скривилась.
– Я? Сюди? Та ні в якому разі! Завтра після четвертої пари в кафе. Воно на території мого гуртожитку. Його відкрили для нас, але такий зброд туди також лізе.
– Ти прийшла особисто, аби це сказати? – посміхнулась я.
-Староста твій – шматок гнилого пацюка! Я йому й слова недовірю. Не те, щоб я тобі довіряла, та ти ще нікому не розпатяка. Уже прогрес.
– Сприйму це за комплімент.
– А оце даремно, – вона розвернулась і пішла геть. Навіть не попрощалась. Я провела її поглядом. Коли вона завернула за куток, з-за нього виглянув Рік і одназу глянув на мене. Оскільки я підозріло дивилась в слід студентці хорсу, здогадатись, що вона приходила до мене – не важко.
– Спочатку ректор, а тепер хорсовські тут бродять. Все ще не хочеш розповісти про все мені, – настрій у нього був гарний.
– Забий, мене з кимось сплутали, – аби мені не забрехатись.
– Слухай, ти не міг би мене познайомити з тих хлопцем із Чур? У того, кого ти карту брав.
– Сподобався? – підняв він одну брову і із посмішкою додав.
– Я можу і приревнувати.
– Думаєш, у тебе такі малі шанси, що будь-який хлопець може приударити? – Приревнувати? Якого дітька, я тобі що, дівчина твоя? – навіть, якщо це безглуздий підкат, мене це тільки розізлило. Приховувати свою злість я і не хотіла. Кожне моя слово було із присматок металу, краще йому перевести тему.
– Це ж жарт лише, – занервував Рік. – Добре, якщо ти просиш. У нас сьогодні гра о шостій, приходь, він там буде.
– Дякую. А зараз вибач, я втомилась.
– Виба…- не встиг від договорити як я захлопнула двері прямл перед ним.
Ніколи не знаєш, чи такі хлопці говорять серйозно, чи лише жартують. Настільки не впевнені, що свій підкат просто закриють жартом.
Не про це мені зараз думати треба. До зустрічі із Анастасією, а хочу поговорити з кимось із факультету чур. Зроблю вигляд, що цікавлюсь ним, бо зочу поексперементувати з зіллями підсилення магії. Довідаюсь, як вони її контролюють і як відчувають. Може це дасть зрозуміти, чому вона карта пече, при тому, що решта ні.
Зараз четверта двадцять. У мене півтори години на уроки, бо чую я, розмова може затягнутись допізна. Краще зроблю їх зараз, аби не зранку.
Дякую за редагування @tatarochka ❤️❤️❤️❤️
Не забуйте про телеграм канал😘
Додати до улюблених