Розчарування

Він йшов до книгарні.Йому не давала спокою думка що Азирафаель міг зустрічатися з кимось.

— Азирафаїл!!! — Розпахнувши двері.Янгола не було у книгарні. — Азирафаїл! — Кроулі?
Кроулі швидко підійнявся до Янгола. — Ти сам? — Що, в якому сенсі? — Я запитую ти зараз сам?

— Азирафаїл захвилювався перед тим як відповідати.

— Що це за питання?Спочатку ти зникаєш.Ні новини, ні якогось жалюгідного дзвінка.А зараз ти вриваєшся та ставиш дивні питання.Що з тобою таке? — Він вже зібрався відповісти.Про те як думки про янгола не покидали його весь цей час.Про те як йому не вистачало їхніх зустрічей. Хоча б його усмішки. — Але в розмову вривається неочікуваний гість.

— Привіт, демоне. — Зі спальні янгола виходить Гавриїл. — Що ти тут забув? — Отак відразу без формальностей. Як схоже на демона. — Я його сюди покликав. — Азирафаїле, що ти верзеш? — У мене була до нього справа. — Кроулі переглядається з Азирафаїла на Гавриїла, той лестиво йому посміхається. — Ага ,тобто ми тепер отак, добре.

— Демон агресивно грюкнув дверми. — Кроулі зачекай … — Заспокойся Азирафаїле, він прохолоне. — Ти так думаєш? — Так. — Гавриїл закриває двері, хтиво посміхається.В очікувані…  Кроулі розлючено сів у свою кралю.Поїхав з гучною музикою, по цій клятій дорозі. — Ні, це якась помилка.Його не було всього кілька місяців.А янгол вже знайшов йому заміну.Ще й хто?Гавриїл?Янгол який виконував всі накази та правила, навіть не задумуючись про це.Вони були у двох.В його спальні.У сорочці!Так зберися — Гнівно стирає сльози зі своїх щік.

— Кроулі скільки б ти не заперечував це очевидно.Все скінченно.Тобі знайшли заміну. Приїхавши до дому.Він вже швидко придумав завдання для цієї святої води.Думка навіть не придавалась сумлінню. Демон спокійно налив джин, змішав це все з тоніком та святою водою.Всі його емоції покоїлись у цій склянці.Гнів та розчарування, гірке почуття жалю до самого себе.

Дорогі читачі.Чекаю на вашу реакцію у коментарях.

Додати до улюблених