Мене звати Еліс, і я з тих людей, що дуже бояться смерті. І ні, це не зв’язано з моїм віком, мені лише 20. Я боюся смерті скільки себе пам’ятаю. Це почалось коли мені було близько п’яти, тоді я дізналась, що смерть приходить не лише до стареньких. В страшній аварії загинули наші сусіди. Це була молода пара, і в них була донька трішки старша за мене. Ми дружили, я часто приходила до них гратися. Вони троє верталися додому після покупок і в них на шаленій швидкості влетів спорткар, водій був сильно п’яний. Всі загинули на місці. Це було сильним ударом для мене, мама розказувала, що я три дні не виходила з кімнати. Після цього я навіть на дорогу дивитись не могла, не те що на машину, а тим більше сісти в неї. Мама водила мене до психолога але це не сильно допомогло. Згодом страх померти виявлявся і в інших аспектах мого життя, не лише в незмозі сісти в машину чи будь який транспорт. Я почала боятися собак, після того як почула як по телевізору сказали, що скажений пес сильно покусав чоловіка, і той помер у лікарні. Далі почала боятися вогню, тому коли мама готувала, я навіть близько не підходила до плити. Наступним страхом стало те, що на мене може впасти дерево, далі що на мене впаде моя величезна і тяжка шафа, після моєї істерики тато її розібрав і виніс, речі я почала зберігати в ящиках на підлозі. Коли мені було 12 я дізналася про вбивць і ґвалтівників, тому після 19 години вечора я ніколи не виходила з дому. В школі теж було важко, я боялась що мої тупоголові однокласники коли біситимуться можуть чимось кинути в мене,або що я випаду з вікна. Загалом,я почала боятися всього, що будь яким чином могло призвести до моєї смерті. Мене перевели на заочне навчання з огляду на мій психічний стан. Після закінчення школи я нікуди не вступала, займаюсь фрілансом, щоб оплачувати рахунки і свою невеличку квартиру, яку почала знімати щоб не сидіти на шиї у батьків, і тому, що це робота для виконання якої не треба виходити з дому. Я сиджу в цій невеличкій напівпустій квартирі цілодобово, виходжу раз на два тижні за покупками, гуляти не ходжу, а то ще підхоплю якийсь смертельний вірус, тому в магазин завжди ходжу в масці. Мама дуже хвилюється, каже що я помру швидше від свого способу життя, а не від того що мене зіб’є машина.
І вона була права.
Сталося те, чого так боялась, я мала померти.
Це сталося у п’ятницю ввечері, була сильна гроза, я звично сиділа у своєму ліжку в пустій квартирі, читаючи новини і п’ючи енергетик, як не дивно я не боялась, що помру від серцевого нападу через передоз енергетиками, але старалась ними не зловживати.
Так от, я сиділа і розглядала екран свого телефона в цілковитій темряві, як пролунав дуже сильний грім і вдарила блискавка, я сіпнулась і відкинула телефон подалі. Так, я вважаю що телефон притягує блискавку. І от, коли світло від блискавиці згасло я зрозуміла, що в кімнаті не сама, периферійним зором я помітила за п’ять кроків від мого ліжка силует. Я заклякла від страху, тоді помалу повернула голову і зрозуміла, що мені не здалося, в кімнаті справді хтось стояв. Я ніколи так голосно не кричала, я відповзла в ліжку в самий кут і втислася в стіну. Силует переді мною закрив вуха руками, чи що там в нього було, він був в капюшоні і довжелезному чорному плащі.
-Божечки, не кричи ти так, мені барабанні перепонки чуть не луснули – промовив силует, голос був жіночий. Коли воно зрозуміло, що я більше не кричу то опустило руки. Я все ще тяжко дихаючи ледве вичавила з себе тихе запитання
-Ти хто такий і як сюди потрапив?- я налякано дивилась на свого нічного гостя, за вікном знову прогриміло і вдарила блискавиця, коли світло від неї почало згасати силует промовив:
-Я? Я провідник душ в загробний світ- сказав як найзрозумілішу в світі річ нічний гість- я прийшла щоб повідомити тобі, що я прийду забрати твою душу через 3 дні- спокійним тоном продовжила вона. А я тим часом ще більше вклякла.
Щ..що? З..забрати душу? Це що означає, вона мене вб’є? Нні, тільки не це, я ж так старалась цього уникнути, ізолювала себе від всього що мене могло вбити…а тут…ні. Я схопилася за голову і налякано втупилась на свої ноги.
Я й не помітила що промовила це в голос
-Якраз через це своє ізолювання від всього ти і помреш- я різко підняла голову і глянула на капюшон, обличчя видно не було, але по голосу було чутно, що вона посміхається- цікаве в тебе життя, сидиш цілими днями в своїй темній квартирці і світу Божого не бачиш- вона розвела руками- хоч би трошки виходила на вулицю до сонечка, а то бліда ніби вже померла, і худюща, харчувалась би нормально і трохи довше би прожила- вона підняла свою голову і в світлі блискавиці я побачила як зблиснули її яскраво червоні очі- що ж, у тебе є три дні, в понеділок 8 липня о 18:36 я прийду по твою душу- вона звідкись витягла блокнот і трохи погортавши його сказала точний час моєї смерті.
Я далі дивилась в пустоту перед собою і не вірила тому що відбувається.
-Ні..не може бути…..це напевно галюцинації через те що я давно нормально не спала і випила забагато енергетиків- затуливши лице руками я швидко закрутила головою- це галюцинація…це не насправді. Я напевно заснула і не зрозуміла,а це просто якийсь навіжений сон…..це не насправді, провідників душ не існує- я продовжувала бубоніти різні речі і почала ще погойдуватись. Провідник душ на це дійство дивилась трохи нахиливши голову, зітхнувши і похитавши головою вона почала говорити
-Ні, любонько, це правда, провідники душ існують, просто ніхто про них не говорить, бо не може так як їхні душі забирають і ті не встигають щось комусь розказати, ну і про це розказувати не можна – я заклякла і не відриваючи руки від лиця слухала- і так, ти помреш, як я вже казала через три дні. Ти була обрана, не до всіх душ приходять щоб попередити про смерть- я почула шелест тканини і скрип, ніби вона сіла на крісло- тому, змирись з цим, попрощайся з рідними і проживи свої останні три дні на повну, так, як би ти мала жити все своє життя якби не твій дурний страх смерті. Навіщо боятись і старатись уникнути того, що все одно рано чи пізно станеться- я почула в її голосі збентеження. Я сиділа й не знала що робити, вірити в те що відбувається чи ні, це сон чи реальність. Ми якийсь час просиділи в тиші. Я роздумувала, і тут в мою вимучену голову прийшла одна дурнувата ідея але, яка різниця, спробую, все одно скоро помру.
-Чуєш – тихо мовила я, вона підняла голову- а чи можна якимось чином відтермінувати мою смерть?- я підняла голову і подивилась в чорноту капюшона де мали б бути очі
-Еххх, ти не перша хто це питає. Кожен, коли розуміє, що скоро помре хоче відтермінувати це. Але це не можливо – я вже хотіла заплакати з безвиході-….для звичайних душ- я різко підняла голову і подивилась в її бік
-Що ти маєш на увазі?
-Те, що в обраних, крім можливості завчасно дізнатися про свою смерть, є можливість відстрочити її- я не вірячи втупилась в капюшон, вона випустила смішок- думаю тобі треба пояснити, що означає бути обраним- вона зручніше всілась на кріслі і заклала ногу на ногу, і поклала на коліно руки складені в замок, під капюшоном зблиснули червоні очі- бути обраним значить, що ти можеш підписати контракт, який відстрочить твою смерть на якийсь час- я здивовано розтулила рот і навіть не дихала чекаючи поки вона продовжить- але звичайно тут є але- вона витримала коротку паузу. Дивлячись прямо мені в очі вона скинула капюшон і в світлі блискавиці я побачила перед собою прекрасну дівчину з чорним як смола волоссям і червоними, точно два рубіни, очима- після того як додатковий термін спливе ти маєш стати провідником душ- і в кінці мила посмішка- знаєш, в нас зараз нестача кадрів, тому погоджуйся, я помру ще раз від такої нагрузки. Зараз чомусь дуже багато душ потрібно провести – вона втомлено потерла шию і глянула на мене, яка сиділа з розкритим ротом і не дихала. Коли переварила отриману інформацію я кліпнула і нарешті видихнула, трохи розслабившись
-На який максимальний термін можна відстрочити мою смерть?- я запитально глянула в рубінові очі. Брюнетка задумливо поставила палець на підборіддя і глянула на стелю ніби та може дати відповідь
-Хммм… Навіть не знаю. Особисто я брала відстрочку на 50 років, бо я хотіла пожити ще, але не занадто довго- вони кинула на мене погляд, і помітивши, що я здивовано на неї дивилась відповіла- так, я також була людиною до того як стати провідником душ, я така сама як і ти обрана душа- вона усміхнулась- як же мене при житті звали- вона почухала голову- здається якось на а…А.а.а….точно- вона стукнула кулаком по долоні – Айрін мене звали. Після того як стаєш провідником душ, тебе перестають кликати на ім’я, але це не проблема, швидко звикнеш- Айрін махнула рукою- То, про що ми? А, тому я не знаю чи є ліміт у відстрочці, але думаю що не можна на вічність, ну років може 500 або більше.То що? Підписуєм контракт?- брюнетка вичікуючена мене подивилась, я почала роздумувати.
-А що станеться після того як я підпишу контракт?
-Ну я не буду тебе чіпати той період часу який ти обереш, коли час мине я прийду і заберу твою душу, проведу в загробний світ і тебе оформлять як провідника, далі ти пройдеш стажування з іншим досвідченим провідником, це буду я, бо ти душа, що закріплена за мною, і після стажування ти сама вже будеш проводити душі і так дуже довгий період часу, але це не назавжди. Ти обов’язково маєш відпрацювати років так 300 плюс мінус, а тоді твою душу відпустять і ти спочинеш з миром- знов пронизливий погляд рубінових очей направлений на мене
-Коли ми підпишем контракт, за мною якось слідкувати будуть? І чи зможу я випадково померти до закінчення терміну відстрочки?
-Емм… ні, стежити за тобою не будуть, ти вільна робити, що захочеш. І померти завчасно ти теж не зможеш, бо на термін дії контракту ти можна сказати безсмертна, тому навіть якщо тобі відрубають голову-вона махнула рукою біля шиї, ніби показуючи як її рубають – то ти будеш жити
Я задумалась.Це все ще виглядає як повна дурня і мені здається що я з’їхала з розуму але..
-Гаразд, я підпишу контракт, якщо, я буду безсмертною то я не буду боятись смерті, і зможу жити як всі люди- я кивнула своїм же словам- давай підпишемо контракт на 100 років- я впевнено подивилась в обличчя Айрін
-Гаразд, але ти впевнена що аж на такий термін? Якщо ти хочеш зустріти старість то я тебе розчарую, коли ти підпишеш контракт то твій час зупиниться, і ти будеш постійно двадцятирічною- який раз за цей час вона окинула мене запитальним поглядом. Я впевнено встала з ліжка і підійшла до неї.
-Це навіть краще ніж постаріти, я впевнена, давай підпишемо цей контракт- Айрін піднялась з насидженого місця, за мить в її руках з багряного диму з’явилися аркуш паперу і перо
-Значить, Еліс Хордвуд, ви, обрана душа, від цього моменту маєте відстрочку на 100 років коли я прийду по вашу душу і ви станете провідником, до цього моменту ви можете робити, що завгодно. Прошу поставте ваш підпис тут- вона протягнула мені аркуш і перо які тримала в руках. Я швиденько пробігла очима по написаному, зрозумівши, що там нема нічого такого, що мені б нашкодило в майбутньому, я підписала контракт. Айрін задоволено глянула на підписаний контракт, згорнула його і він зник у такому ж багряному диму, Вона протягнула мені руку- тож, через 100 років я прийду по вашу душу. Можливо іноді буду вас навідувати, якщо матиму вільний час і мені буде нудно- я потисла її руку
-Дякую за можливість щасливо пожити і не боятися померти. До зустрічі, Айрін- коли я назвала її ім’я вона здивовано округлила очі
-Давно мене так не називали- вона посміхнулась- що ж,можливо я приходитиму доволі часто, буде весело, до зустрічі, Еліс- вона відпустила мою руку і коли прогримів ще один розкат грому і вдарила блискавка, Айрін зникла так само які з’явилася. Я впала на своє ліжко розкинувши руки і дивилась в стелю, все ще не вірячи тому, що сталося. А як я зранку зрозумію, що це був не сон? У цей момент мій безіменний палець на правій руці запекло, я підняла руку щоб глянути, що таке. На моєму пальці з’явилося татуювання в вигляді перстня з ланцюга. Я зрозуміла, що це знак, що я підписала договір і тепер пов’язана з ним. Що ж, подумаю про це завтра, а зараз мене дуже хилить в сон, треба спати. Це вперше, коли я так міцно заснула.
Додати до улюблених