Се Лянь прокинувся від давно забутого запаху млинців що смажаться. Він перевернувся на інший бік. Бік подушки на якому спав його Сань Лань був ще теплий. Згадавши те що сталося вночі, Се Лянь став червоний з кінчика нігтя до маківки голови. Він займався тим самим забороненим і його не знудило. На очах хлопця з’явились сльози.
В його голові була та перша ніч коли “він” прийшов. Як у дверях з’явилась тінь. Він знав що ця тінь того, кого він знав, але він не хотів у цому зізнаватися. Він бачив як тінь підійшла, але робив вигляд що спить. Тінь скинула з хлопчика ковдру, закрила рота і шукаючи штани піжами, стягувала їх. Се Лянь зрозумів що це погано і треба щось робити, але чоловік навпроти нього був сильнішим і більшим за хлопчака. Коли холодна голівка пенісу торкнулась його ануса сльози полились з маленьких очей, це не зупинило гвалтівника ні на секунду. Се Лянь не міг дозволити собі перестати чинити опір, хоча якась частина розума казала що з цього немає користі. Коли чоловік закінчив знущання над хлопчиком він прошепотів:
- Тобі не повірять – голос що зранку казав йому який він талановитий хлопчик і який у нього потенціал, зараз погрозливо і сміючись казав йому ці слова. Довіра до директора Цзюнь У зникла назавжди.
Пізніше такі ночі ставали все частіше, доки у Се Ляні не стали помітними вторинні чоловічі ознаки.
У двері кімнати постукали.
- Так! – цей стук був несподіваним. Се Лянь вже звик що в його двері не постукають, що він один в квартирі, що його думки перериває лише телефон і сон, і навіть про запах млинців на кухні він вже забув.
- ГеГе ти йдеш снідати? Я млинці приготував. Можна зайти? – м’який голос його Сань Ланя був таким приємим, що змусив сльози знов бігти, але зараз це були сльози радості. Цей парубок приносив тепло у розбиту душу Се Ляня.
Зайшовши в кімнату Хва Чен побачив ту картину яку не очікував – перед ним був його Ге Ге що сидів на кроваті закутавшись у ковдру і плакав з посмішкою на ніжних губах.
- Що сталось? Це через мене? Що мені зробити? – Хва Чен був стурбований, він не знав що робити. Він закохався по вуха і хотів захищати свого коханого, але вчора під дією алкоголя він дозволив собі таке брудне з коханим, він не мав на це право.
Се Лянь витер сльози і засміявся. Його сміх дзвіночками розійшовся по кімнаті. Хлопець встав обгорнув ковдру довколо талії підійшов впритул до Хва Чена і тихо сказав:
- Ти ні в чому не винен – його посмішка була такою щирою, але такою сумною – ти робиш мене щасливим, це посмішка належить тобі – ніжні пальці Се Ляня показували на свої уста.
Обличчя Хва Чена стало всіх кольорів червоного що він тільки бачив. Чим більше він дивився на посмішку його Ге Ге, тим сильніше закохувався. Цю посмішку він побачив вперше, але вона його все більше і більше притягувала. Він так хотів поцілувати ці губи, але як він міг. Він вчора і так достатньо хуйні зробив.
- Сань Лань, здається, нам треба поговорити про вчора? – з тією самою посмішкою продвжував Се Лянь. І тут його живіт почав буркотіти – І мені треба поснідати – вже без усмішки продовжив він.
Коли хлопці вже сиділи за столом Хва Чен прервав Се Ляня, який хвалив млинці і незвичайно сором’язливо запитав:
- Я щось не так зробив вчора? Твоя реакція була дивна. Я робив це вперше тому я не знаю як таке робиться.
Це запитання було не очікуваним для Ге Ге, він звик мовчати про те що пережив насильство і ніколи не думав що хтось помітить що його реакції дивні. Він зрозумів що забов’язаний сказати це тому з ким би хотів провести ще одну ніч, тому у кого він схоже закохався.
- Проблема не в тобі – Се Лянь що секунду назад весело шукав епітети до млинців заговорив дуже серйозно, в його очах була печаль набута за всі 18 років життя і її було забагато для людини будь якого віку.
- Я не хотів щоб хтось знав, я б з радістю ніколи про це не казав, але схоже це занадто помітно. Коли я потрапив до дитбудинку один з працівників зґвалтував мене – на цій фразі Сань Лань вскочив, але це не зупинило “сповідь” – і це був не один раз – Се Лянь не хотів показувати почуття але сльози знов полились “чому я такий плакса?” вертілось у його голові – я боявся сказати про це бо думав що мені не повірять, він ж такий добрий до всіх, як він міг згвалтувати дитину? – поступово слова перетворювались на незрозумілі схлипи.
Хва Чен не став казати ні слова, він підійшов до Се Ляня. Кожна крапля сліз разрывала душу. Сівши на вколошки Хва Чен запитав:
- Я обійму?
Се Лянь сам протягнув руки і вчепився у шию.
Вони б так і сиділи, якщо б Хва Чен не впав, Се Лянь не в силах був перестати плакати та розчіпити руки. Так вони і лежали доки сльози Се Ляня не зупинились. Від того що Се Лянь ридав у нього пропав голос. Ще з хвилину він дивився в очі Сань Лана доки той не підняв його на руки і не відніс на кровать.
- Ти напевно втомився – дуже лагідно питав Сань Лань.
Се Лянь махнув головою .
- Поспи трохи
Очі Се Лянь опухли від сльоз і вже закривались.
Додати до улюблених