Прокинувшись наступного ранку, Деревко пішов досліджувати табір. Де ясла та кубло старійшин, він вже знав. Також він знав де кубло його батька та кубло його сестри. Отож кубло новаків та вояків це ті два кубла біля виходу. Кубло новаків трохи менше ніж кубло вояків. Розуміючи що він не засне, він пішов до свого батька, який теж вже не спить. Травозір задумливо сидів, і дивився у далечінь.
– Привіт тату, чого ти тут сидиш? – запитав Деревко.
– Думаю про те, що сказав Снігозір. Про те, що ти по праву їх. Я загадав історію, яку розказував мені дід, що його діда, ще кошеням підкинув Гірний Клан. Я думав це жарти, але зараз розумію, що ні.
Деревку стало незручно, від таких слів. Він постояв ще декілька митей, і тихо пішов. Він сподівався, що це не правда, але глибоко в душі він розумів, що він нащадок засновника Гірного Клану. Деревку було нудно, тому він пішов шукати свою сестру. Він побачив Листокрилу, коли вона йшла кудись з табору.
– Листокрило! – закричав Деревко, – почекай мене! Куди ти йдеш?
– По павутиння, бо так багато поранених на всіх павутиння не вистачає. – відповіла Листокрила.
– А можна з тобою?
– Тільки якщо батько дозволить.
Деревко швидко побіг до Травозіра.
– Батьку, можна мені піти допомогти Листокрилій? – знову запитав Деревко.
– Не знаю, – відповів Травозір – запитай у мати.
Деревко розвернувся і побіг у ясла.
– Мамо! Можна мені піти з Листокрилою за павутинням? – запитав Деревко
– Не знаю, запитай у батька.
«Значить можна» подумав Деревко і побіг до Листокрилої.
– Все я готовий, ідемо.
Деревко та Листокрила, вийшли з табору та пішли глибоко у ліс.
– Листокрило, а куди ми йдемо? – запитав Деревко
– До Великого Дуба. Це дуже старе дерево, і там завжди багато павутиння. Але там є павуки, які дуже боляче кусаються, тому будь обережний.
Деревко з Листокрилою йшли до дерева, і Деревка зацікавила велика яма. Він хотів туди подивитися, але його зупинила Листокрила.
– Не лізь туди, то Гадюкова Яма. Там дуже багато гадюк. Так багато, що вони тебе заживо з’їдять. – запугала Деревка Листокрила.
Коли вони зібрали павутиння і пішли додому, Деревко побачив мишу, і показав Листокрилій на мишу хвостом. Листокрила поклала павутиння і пригнула на мишу. Листокрила взяла павутиння з мишею, і вони пішло до табору. У таборі всі коти зібралися біля дерева. Деревка біля входа зустріла його мати.
– Хто тобі дозволив піти з табору? – запитала Землеока у Деревка, – А ти про що думала коли брала Деревка з собою? – переключилася вона на Листокрилу.
– Але він сказав… – почала Листокрила.
– Не важливо, що він сказав, – перебила Землеока, – треба було самій запитати.
Землеоку перебив Травозір.
– Сьогодні, ми привітаємо нашого побратима. Він відважно захищав клан, коли на нас напали Гірні коти. Як Травозір, провідник Лісового Клану, закликаю моїх предків-вояків, поглянути на цього новака. Він важко тренувався, щоб зрозуміти ваш шляхетний кодекс. І я відкриваю його вам як вояка, що готовий отримати це звання. – Травозір подивися на сірого кота з білими лапами. – Білолап, чи присягаєшся ти невідступно сповідувати вояцький кодекс, захищати й обороняти Клан, навіть ціною свого життя?
– Присягаюся – з боязкою відповів кіт.
– Тоді силою Місячного Клану я нарікаю тебе вояцький іменем. Білолап, віднині тебе знатимуть, як Білонога. Місячний клан шанує твою хоробрість і силу.
Білоніг лизнув плече Травозіра і пішов до інших вояків.
– За традицією, ти повинен провести мовчазне частування до світанку. – закінчив Травозір
Всі вітали нового вояка. А Деревко сказав.
– Скоро, в мене також буде церемонія.
– Не скоро, а через п’ять повень. І то, якщо не навчишся питати дозволу, перед тим як йти кудись. – відрубала Землеока.
– Але… – почав Деревко.
– Все іди спи. – сказала Землеока, і пішла вітати нового вояка.
Деревко пішов до ясел, і заснув, думаючи про те, як він стане новаком.
Додати до улюблених