Щоденники війни 🇺🇦 Статті 🇺🇦 ВІРШІ

Maze of memories

FavoriteLoadingДодати до улюблених

Loading

Всі персонажі історії є вигаданими і будь-який збіг із людьми, що живуть нині чи жили в минулому, випадковий. Це лише моя уява. Джісон/Фелікс

********

Джісон був упевнений, що в приховуванні своїх почуттів за останні шість місяці став справжнім майстром. Він знав, що це стане йому у пригоді, ще коли у підлітковому віці зрозумів, що його приваблюють хлопці. Але з того часу, коли Чан привів у їх компанію Фелікса – це вміння стало просто необхідним.
З Бан Крістофером Чаном вони товаришували уже давно, ще з першого курсу університету, і з часом ця дружба стала такою, про яку з упевненістю можна сказати, що вона буде довгою. Саме Кріс зібрав біля себе усіх тих людей, навколо яких зараз і крутилося життя Джісона. І нещодавно він познайомив їх усіх зі своїм черговим хорошим другом. Фелікс не був новою людиною в житті Чана, вони товаришували ще з дитинства, коли обоє жили в Австралії. І Кріс навіть не раз згадував про нього, називаючи своїм маленьким австралійським братом. А тепер Фелікс переїхав до Кореї, після чого життя Джісона стало і важчим, і значно приємнішим одночасно.

Якби хто запитав Хана, чому він приховує свою орієнтацію від друзів, то він навряд чи знайшов би, що на це відповісти. Джісон просто був упевнений, що його не приймуть точно так, як не приймали всі до цього. Він сховав це наскільки глибоко в собі, що зараз про це не знала дійсно жодна людина з його оточення. Усіх, кому він про це розповідав, і хто після цього відвертався від Хана, у його житті більше не було. Навіть своїм батькам він не відкрив правду, і досі сумнівався, чи колись зможе це зробити. Кожного разу, коли переживати все в собі ставало нестерпним, він обіцяв, що розповість хоча би Мінхо, з яким вони були найбільш близькі. Але тоді пригадував всі жарти у компанії про їх надто тісні стосунки, які Хан не просто не заперечував, вони з Мінхо їх тільки жартівливо підігрівали, і боявся, що це буде сприйматися тепер геть по-іншому. І тоді перед очима ставав вираз обличчя його колишнього друга, і він страшенно боявся побачити ту ж відразу з боку Мінхо. Він любить своїх друзів, тому просто не зможе пережити ту самотність знову.

Тому той маленький шанс, що вони його приймуть, не міг сперечатися з величезним неосяжним страхом, що його вкотре всі покинуть. Джісон не був закоханий ні у кого з компанії своїх друзів, та і взагалі ні в кого не був закоханий, тому приховувати орієнтацію зазвичай було не так уже й важко. Він просто нічого не говорив про свої симпатії і нелічені короткі зв’язки.
Звісно, вони могли жартувати про неіснуюче особисте життя Хана, та навіть сумнівалися в його орієнтації, але це завжди було жартівливо, і Джісон не хотів уявляти, як би вони відреагували, якби він зізнався. Тому всі ці п’ять років, відколи він познайомився з Чаном, а той привів його у свою компанію, Хан провів у шафі, з якої боявся і носа показати, захищаючи себе, ніби бронею, гейськими жартами. Доки в його житті не з’явився Лі Фелікс.

Сонечко Фелікс, як то часто всі його називали. Хан ніколи раніше не задумувався, чи є у нього тип, проте йому здавалося, що Фелікс точно не був його типом. Але це не завадило йому проникнути так глибоко у Джісона за всього лише півроку знайомства, ніби він жив у його думках завжди. І тепер мовчати – просто мовчати, Джісон ніколи не брехав їм – стало нестерпно.
Фелікса хотілося слухати, бо ні в кого не було такого приємного низького голосу, який пускав мурашки по тілу Хана. Про що би він не розповідав, Джісон завжди слухав його із захватом. На нього хотілося дивитися, бо Лікс був найгарнішою людиною серед усіх, кого очі Джісона коли-небудь бачили. Його хотілося цілувати і хотілося обіймати. Хотілося посадити його собі у кишеню і носити весь час біля серця. Хан почав помічати за собою, що іноді просто зависає, дивлячись на нього.
Чи то на щастя, чи то навпаки, Лікс був дуже тактильним, і понад усе любив обійми. Він обіймався з усіма, і коли його маленькі долоньки обгорталися навколо Хана, тому хотілося вити від щастя і на одному диханні випалити зізнання. Останнім часом це все стало настільки незручним, а вони з Ліксом стали такими близькими, що той спокійно сідав Джісону на коліна, навіть якщо десь були вільні місця. І якщо раніше подібні дії не викликали у нього особливого ніяких відчуттів, то тепер, варто було йому задуматись, що цей неймовірний хлопець, який викликає у ньому такий вир емоції, сидить зараз в такій безпосередній близькості до нього, як у штанях робилося тісно.

І навіть усвідомлення, що у Хана просто давно нікого не було, не робило легше. Фелікс все ще був поряд, все ще був сексуальним, і все ще збуджував його так сильно, як ніхто раніше не міг. Було у ньому щось таке особливе, ніби у самій його аурі, що робило Лікса страшенно привабливим. А коли він, не дай боже, шепотів щось на вухо своїм глибоким, наче Маріанський жолоб, голосом, член у Джісона підіймався так швидко, ніби він досі був незайманим підлітком.
Останнім часом Хан дрочив так часто, як не дрочив навіть у шкільні роки. Він не хотів пускати слинки на Фелікса, бо це здавалося таким брудним по відношенню до нього, але нічого зробити з цим не вдавалося. Він не просто хотів свого друга, він по вуха у нього закохався, і було важко сказати, що саме приховувати було важче: свої теплі почуття чи свій кам’яний стояк, що ледь не впирався у сідниці Лікса, коли той не міг спокійно всидіти на його колінах.

Тому зараз Джісон пригадував усі огидні речі, які йому тільки доводилося бачити, щоб не думати про цього сексуального янгола у шортах, котрий сидів між його розставлених ніг, і переплів їх руки, якими Хан легенько обійняв його за талію. Всією компанією вони проводили суботній вечір у Чанбіна, у якого був домашній проектор, сиділи на м’яких подушках на підлозі та дивилися фільм. І лише події на екрані були хоч трохи здатні відволікти Джісона від того, що Фелікс пах неймовірно приємно. Хотілося ткнутися йому в шию і дихати повними грудьми, проте він старанно утримувався від таких необдуманих дій. Це точно не зробить йому краще.
Хану було не просто важко тримати себе в руках, він починав себе ненавидіти кожного разу, коли у нього з’являлися думки, які він сам вважав не гідними Фелікса. Хотілося замолювати свої провини перед Господом, і його гейство здавалося йому не просто сексуальною орієнтацію, це здавалося страшенним гріхом, бо такі думки точно викликали б у Фелікса відразу та ненависть. Джісон би ніколи не зміг зізнатися, що бажає його в усіх можливих сенсах цього слова.

Коли тортури добігли кінця і Хан побачив титри, він видихнув з полегшенням, навіть незважаючи на те, що Лікс досі сидів у нього між ногами. Проте Чанбін ввімкнув світло і всі разом почали обговорювати фільм, атмосфера перестала бути такою інтимною.
Джісон погано намагався взяти участь у розмові, думками перебуваючи десь глибоко в собі, доки не почув фразу, яка вмить перевернула його життя.

– Отой персонаж був страшенно схожий на мого колишнього, правда, Чан? – Запитав Фелікс.

Джісон подумав, що вуха його підводять, і він просто надто багато думав про свої стосунки з Ліксом, тому тепер йому чується щось неймовірне.

– Точно, – протягнув Чан, закивавши головою. – Я теж так подумав, викапаний Уджин.

– Невже твій колишній був таким же мудаком? – Запитав Мінхо, зробивши черговий великий ковток пива.

– Ти навіть не уявляєш. – Фиркнув Лікс, і його долоні, що трималися за руки Хана, стиснулися міцніше. – Саме тому Чану довелося мене від нього рятувати.

Джісону здалося, що він опинився десь у паралельному всесвіті, кімната різко звузилася, чи то він сам опинився раптово у крихітному місці, десь далеко від його друзів, котрі продовжували щось обговорювати, але Хан не розумів, про що саме вони говорять. У вухах задзвеніло і всі голоси лунали ніби крізь вату. Чому вони всі так спокійно обговорюють колишнього хлопця Фелікса, ніби всі про це знали, ніби тут не було нічого дивного і не було нічого страшного? Чому Джісон відчуває себе відірваним від цього світу і цієї теми? Чому він ніколи не чув, що у Фелікса був якийсь хлопець?

– Чекайте, – промовив Хан і його голос здався хриплим, він голосно ковтнув слину, його руки нервово смикнулися. – Який ще колишній… – Він зробив паузу і ледь вимовив наступне слово, воно важко перекотилося на язиці і прозвучало так дивно, що Джісону здалося, ніби такого слова не існує і він сказав щось неправильне. – Колишній хлопець Фелікса?

– Хіба я тобі не розповідав?

Лікс спробував повернутися назад, щоб поглянути на Джісона, проте той сидів ніби скам’янілий, його руки сильніше вчепилися в талію Фелікса, не даючи розвернутись.

– Ні, – відповів він, і навіть це коротке слово потребувало надто важких зусиль.

Те, яким збліднілим він при цьому виглядав, помітили всі окрім Лікса, котрий не міг зараз бачити його обличчя.

– Ах, здається, тебе не було тоді, коли я розповідав цю історію. Це трапилося вже давно. Якщо коротко, то він врятував мене від придурка-колишнього. Страшно уявити, що він міг би зі мною зробити, якби не Чан. Я тоді був таким дурним.

Здається, лише Мінхо зрозумів, у чому справа. Він завжди розумів Джісона найкраще.

– Хані, – запитав він тихо і спокійно, – ти не знав, що Фелікс бі?

В кімнаті стало тихо, навіть Чонін перестав жувати попкорн, всі присутні уважно дивилися на обличчя Джісона, на якому емоції змінювалися так швидко, що вловити їх було неможливо. Лише Фелікс на його руках завмер, його маленькі пальчики, що весь цей час трималися за Хана, розтислися і він затримав дихання. Він не думав, що Джісон його не прийме, тільки не Джісон, проте всі дивилися на них так очікувально, ніби не були впевнені, якою буде його реакція, і Лікс не міг не напружитися через це.

– Бі? Тобто бісексуальний?

Хан дивувався сам собі, що зміг сказати це досить спокійно. Він дивився прямо в очі Мінхо, бо йому здавалося, що лише в них він знайде розуміння, і боявся відвести погляд. Його руки ще дужче притисли Фелікса, мабуть, йому стало незручно, проте вони обоє ігнорували цей факт.

– Так, Джісоне. Повинен запитати: у тебе з цим є якісь проблеми? – промовив Чан, проте Хан все ще не міг відвести погляд від обличчя Мінхо, яке здавалося розгубленим. Голос Чана не звучав суворо, але був достатньо серйозним. І Джісон зрозумів, що Кріс готовий захищати Лікса від нього так само, як колись захистив від його колишнього. Чан дуже дорожить ним, всі знали, що Фелікс для нього наче молодший брат.

Йому захотілося сміятись від того, наскільки безглуздою була ця ситуація. Джісон боявся сказати своїм друзям, що йому подобаються чоловіки, а вони всі давно прийняли Фелікса. І схоже, його бісексуальність настільки їх не турбувала, що вони навіть не подумали сказати про це Джісонові. Вони всі це знали, бо жоден не був здивованим. З його вуст вирвався тихий смішок, і він відчув, як хлопець на його руках легенько здригнувся від цього звуку, ніби в нього був озноб.

– Тобі це здається смішним? – Цього разу Чан не звучав так спокійно, і Хан таки на нього поглянув. Джісон був упевнений, що той дивиться на нього розчаровано. На обличчі Бан Чана застиг вираз недовіри, він виглядав спантеличеним.

– Хані, не валяй дурня, будь ласка, – звісно, саме Мінхо був тим, хто втрутився у їхні переглядки. Можна було сказати, що він намагається захистити Джісона? Той самий Мінхо, котрому Хан так боявся розповісти про себе правду.

Фелікс на його руках зробив спробу піднятися, але Джісон не міг розтиснути руки, щоб випустити його з цих удушливих обіймів. Ірраціональний страх, що той встане і піде від нього назавжди, скував його кінцівки.

– Я не валяю дурня, – він замкнув на очі на кілька секунд і вдихнув запах шкіри Лікса, котрий все ще сидів дуже близько, і це його трохи заспокоювало. – У мене нема ніяких проблем з його бісексуальністю. Я просто здивований, що не знав про це. Всі знали, а я не знав. От і все.

– Добре, чудово, – гучно промовив Мінхо, проте його голос досі був надто напруженим. – А тепер відпусти Лікса, будь ласка, ти його зараз задушиш своїми обіймами.

Мінхо засміявся так ненатурально, ніби і не намагався нікого обманути цим смішком. Руки Джісона, наче за командою, швидко розтислися, і Фелікс піднявся на ноги. Стало не на жарт прохолодно без тепла його тіла. Хан боявся поглянути йому в обличчя, проте не міг відвести очі від його спини.

– Знаєте, мабуть, мені вже час іти. Вже досить пізно, у мене завтра купа справ. – Фелікс говорив це, все ще стоячи спиною до Джісона, проте голос його звучав досить нормально.

Але навряд чи хоч хтось у цій кімнаті подумав, що все в нормі. Між ними відчувалася така напруга, що Хану здавалося, ніби вона зараз витисне його з цієї квартири, бо він вже почав відчувати себе тут зайвим. Друзі дивилися на нього дивно, погляди їх здавалися йому ворожими.

– Я тебе підвезу, мені теж уже треба йти.

Чан підвівся на ноги вслід за Феліксом та потягнувся, розминаючись. За ним всі повставали з підлоги, лишивши там лише Хана. Чанбін почав щось бурчати про те, що вони порозкидали попкорн, наче ті свині, і змушував всіх прибрати за собою.

– Фелікс, – вигукнув Джісон достатньо голосно, щоб всі звернули на нього увагу. – Все о’кей?

Він нарешті розвернувся і поглянув Джісону в очі, його вуста розтягнулися в усмішці такій же чарівній, як і завжди, проте слова не здавалися щирими.

– Все о’кей, Джісон-а. Мені справді завтра треба рано вставати.

Хан подумав, що очі Лікса виглядають такими ж сумними, як у песика, якого покидає господар. Здавалося, десь там глибоко засів смуток, і він з болем зрозумів, що це все через нього. Він образив Фелікса, через страх, що хтось зробить боляче йому самому.

Коли Чан з Ліксом покинули квартиру, Мінхо присів біля Джісона, намагаючись поговорити, а Чанбін повів усіх на кухню, лишивши їх наодинці.

– Хані, тепер скажи мені, чи в тебе все о’кей?

– Я його образив, так? Я зовсім не хотів його ображати.

Хан поглянув на друга безпорадно, виглядаючи наче безпомічне дитя. Він заглядав в очі Мінхо, шукаючи підтримки, і той поклав руку йому на плече, міцно стискаючи. У нього погано виходило заспокоювати людей, але коли це торкалося Хана, він завжди намагався бути поряд.

– Думаю, тобі варто буде з ним поговорити пізніше і все пояснити. Чесно кажучи, твоя поведінка була дещо дивною. Якби я тебе не знав, то подумав би, що ти дійсно трохи гомофоб. Ну, чи не трохи. А Чан просто надто гостро реагує на те, що Лікса хтось може образити, не переймайся через це, у нього ж комплекс старшого брата.

Очі Джісона стали виглядати ще сумнішими, ніж до того. Він уважно роздивлявся обличчя свого друга, намагаючись відшукати там щось, відоме лише йому.

– Мінхо, ти такий впевнений, що я не гомофоб? Ми з тобою ніколи не говорили на цю тему серйозно. Ми взагалі ніколи не обговорювали орієнтацію.

Лі важко зітхнув і сперся на стіну, прикривши очі. Йому хотілося настукати другові по голові, щоб привести до тями.

– Хані, ну який з тебе гомофоб, якщо ти дивишся на Лікса з таким захватом, з яким на нього не дивиться навіть Чан? А він, на хвилиночку, опікає його наче рідного, і сам не раз казав, що Фелікс нагадує йому його молодшого, котрий лишився в Австралії.

– З яким захватом? – Голос Джісона підвищився на кілька октав і він витріщив очі на Мінхо. Той підніс голову і поглянув на друга трохи обурено.

– Слухай, я тебе знаю. – Заявив він з усією авторитетністю старшого. – Мабуть, значно краще, ніж тобі самому здається. Я ніколи на тебе не тиснув, вирішив, що заговориш сам, коли будеш готовим і достатньо мені довірятимеш, але я ж не ідіот. Хоча може й ідіот. Розкажу тобі смішну історію: спочатку я по-дружньому ревнував тебе до Лікса, доки не зрозумів, що твоє ним захоплення зовсім не дружнє. – Мінхо захихикав, ніби то дійсно було щось смішне і поглянув на Хана, наче на малу нерозумну дитину. Він зараз виглядав так кумедно, з оцим щирим здивуванням, що той не втримався і легенько щипнув його за пухку щоку.

– Як ти..? Як ти здогадався? Всі про це знають? А Лікс?

Було важко описати той вир почуттів, які разом піднялися в душі Хана. Але там точно не було страху, скоріше небувале піднесення.

– Ей, спокійно, Хані. Не знаю щодо всі інших, я ні з ким це не обговорював, хоча ти сам знаєш, як сильно я люблю поговорити про твоє особисте життя. – Мінхо хмикнув і піднявся на ноги. – Вставай, давай пройдемося, доки Чанбін не змусив нас прибирати разом з іншими. Тобі не завадить провітрити голову. Хоча у тебе там і так вітер гуляє.

Вони швидко розпрощалися, ніхто не згадував про сьогоднішній інцидент, але Хану здалося, що Чанбін обійняв його якось сильніше, ніж зазвичай, під час прощання. Спочатку вони йшли мовчки, хоча дорога додому Джісона не була такою вже довгою, Мінхо жив трохи далі від нього.

– Значить… ти просто сам зрозумів, що я гей?

Джісону знадобилася вся його рішучість, аби це запитати, але він ще після їх розмови у Чанбіна відчув як величезний камінь, що висів на його шиї і тягнув донизу, кудись зник. Говорити з Мінхо про це все – уже не здавалося чимось важким і неможливим. Це був той самий Мінхо, котрий любив давати йому ляпаса по дупі кожного разу, коли та опинялася в нього перед очима. Його кращий друг. І схоже, ніякі новини про його гейство не здатні цього змінити.

– Так ти гей? Ммм… цікаво знати. – Становчо промовив Мінхо і з розумінням закивав головою.

– Що? Ти ж сам мені про це сказав.

– Е ні, хлопче, я лише сказав, що тобі подобається Фелікс, бо це досить очевидно, але я не сильно задумувався, хто ти там такий. Все одно ти ідіот – це твоя основна характеристика, і цього вже ніщо не змінить.

Джісон засміявся, і йому здалося, що його сміх вже давно не був таким легким та щасливим.

– Ти навіть не уявляєш, як я боявся вам у цьому зізнатися. Чесно кажучи, у мене ніколи не було типу…позитивного досвіду у цьому. А ти зараз так легко про це говориш, ніби тобі взагалі все одно.

– Хах, ну чому це мені все одно? Я трохи обурений, що поряд з прекрасним мною, ти все одно обрав когось іншого. Навіть якщо це Лікс. Хоча добре, що не Чанбін, бо такого позору я би не пережив. – Він штовхнув Хана, котрий знову весело розсміявся, у плече, і той ледве не впав, спотикнувшись. – Повинен сказати, це досить розумний вибір, ми би все одно не змогли бути разом. Звісно, ти в моєму серці назавжди, і все таке, але мене якось більше дівчата приваблюють.

Хан зупинився, продовжуючи усміхатись, будучи нездатним заховати своє щастя. Мінхо цього не помітив, і продовжував іти, розповідаючи щось там про переваги жіночого тіла, але Джісон його вже не слухав.

– Я так люблю тебе, Мінхо. Дякую, що ти в мене є.

Мінхо зупинився та розвернувся. Він хотів уже якось звично віджартуватися, проте несподівано для себе самого став серйозним. Він засунув руки в кармани штанів і підняв голову догори, вдивляючись у небо, що тут, у великому місті, здавалося геть чорним. Він нарахував п’ять яскравих зірок, коли нарешті зміг заговорити.

– Тобі не треба хвилюватися щодо реакції всіх інших. Ми би не покинули тебе через це. Ти ж саме такого собі надумав, я не помиляюся?

Джісон промовчав, ніяк не коментуючи слова друга. Тоді ще раз усміхнувся, явно щось вирішивши для себе.

– Мені треба йти.

– Що? Куди йти? – Здивувався Мінхо, і зробив крок у напрямку друга, ніби вже готуючись піймати його на ходу. – Хані, ти бачив, котра година? Сходиш завтра, впевнений, це зможе почекати. Тільки не кажи, що хочеш йти до Лікса!

– Не можу я чекати, – відповів Джісон, вже набираючи номер таксі.

 

 

Дорогою сюди він дійсно думав, що буде говорити, проте забув усі заготовлені слова ще в ту мить, коли його рука торкнулася дверей. Йому відчинили, навіть не поцікавившись, хто це може бути о такій пізній годині. Фелікс стояв на порозі вже у піжамі і з босими ногами.

– Джісон? – Здивовано запитав він, зробивши крок назад.

– Фелікс, нам треба поговорити. Я не хочу, щоб між нами лишалися якісь недомовленості і не хочу, щоб ти неправильно мене розумів. Я можу ввійти?

– Джісон… – Фелікс помовчав, розглядаючи його обличчя і зважуючи щось для себе. – Може краще поговоримо завтра?

Він виглядав розгубленим і наляканим, його груди важко здіймались, і Хан з жахом подумав, що він його боїться. Це вина Джісона, чи його котик пережив раніше щось погане, тому тепер не довіряє йому? Він звинувачував виключно себе.

– Якщо я не поясню тобі всього сьогодні, то все одно не засну. Вибач, що я так пізно, але не хочу, щоб ти тримав на мене образу через це. Ти… виглядаєш переляканим. Я не хочу, щоб ти мене боявся.

Може було щось у словах Джісона, а може в його очах, чи в благальному тоні, проте Фелікс помітно розслабився і відступив, пропускаючи друга у квартиру. Хан уже був тут кілька разів, йому завжди подобалась невелика і затишна домівка Лікса, вона здавалася схожою на нього самого. Вони пройшли у вітальню, де він присів у м’яке крісло, а Фелікс розмістився біля нього на дивані, підтягнувши ноги та обійнявши їх руками. Джісон набрав побільше повітря в легені, намагаючись пригадати, що він там планував сказати дорогою сюди. Попри нерви, він відчув, як комфорт огортає його разом зі звичним запахом Ліксової квартири. Сам Фелікс виглядав уже значно спокійнішим, він тихо сидів, уважно чекаючи, коли Джісон буде готовий говорити.

– Може чаю? – Невпевнено запитав господар, коли Хан так і не промовив ані слова. Фелікс уже не боявся його, він перестав думати про погані речі, які могли з ними трапитися, скоріше хвилювався і за самого Джісона, і за його майбутні слова.

– Ні, не треба, дякую. Я зараз. Просто… Треба зібрати думки до купи.

– Добре, я почекаю. Не хвилюйся.

Джісон невпевнено розтягнув губи у спробі усміхнутись, і коли побачив, що Лікс усміхається у відповідь, просто дозволив собі говорити.

– Насамперед мені варто пояснити, чому я відреагував на слова про твого колишнього так дивно. – Він зітхнув, відчуваючи себе старим дідом, котрий заходить здалека. – Я дружу з Чаном уже більше п’яти років, це він познайомив мене з усіма. І спочатку я навіть не планував їм нічого розповідати, але чим довше ми були разом, тим дужче я до них прив’язувався, і мені вже не хотілося приховувати щось настільки важливе. Я постійно повторював собі, що треба просто сказати, але в мене були не надто приємні спогади про всі рази, коли я це робив, і страх, що все повториться і вони від мене відвернуться, не давав мені бути чесним.

Джісон поглянув на нього благально, шукаючи підтримки. Фелікс слухав уважно, але виглядав розгубленим, бо поки мало що зрозумів з цієї промови.

– Чекай, що саме ти боявся їм сказати?

– Що я гей. – Хан сказав це голосно і впевнено, дивлячись Ліксові просто в очі. І тоді нарешті важко видихнув. – Вони не знали. Насправді я лише щойно зізнався про це Мінхо, а тепер от і тобі. Я не уявляв, як вони можуть на це відреагувати. Чи скоріше, надто багато уявляв щось погане. І коли ти… сказав про це, я просто… Я був у шоці, що всі знали про тебе і, здається, їм було все одно. Чи значить це, що вони прийняли би й мене, якби я наважився сказати їм правду?

Фелікс розтулив рота, ніби хотів щось відповісти, але промовчав. Його погляд став сумним і стривоженим, він заклопотано насупив брови, про щось роздумуючи.

– Я ні на секунду не подумав про тебе гірше тоді, я подумав лише, що ідіот, бо міг би вже давно вийти з шафи. Ось чому я відреагував так дивно. Я зовсім не хотів тебе образити.

– Значить мені-таки вірно здалося. Мабуть, радар дійсно працює, – пробубнів Фелікс собі під носа.

– Вибач?

Лікс стрепенувся, його погляд пояснішав і він розслабився, розправивши плечі. Він опустив ноги на підлогу і піддався трохи вперед, нахилившись до Джісона ближче. Його очі здавалися ще більшими через розширені зіниці, а щоки палали.

– Чесно кажучи, мені… Боже, так соромно про це говорити! Ще коли ми тільки познайомились, мені здалося, що я, можливо, тобі сподобався. Я не кажу, що це так, просто мені здалося і я запитав про це Чана. – Фелікс швидко затараторив, він страшенно почервонів і рознервувався, намагаючись все пояснити. – Тобто про тебе. Але він сказав, що ти гетеро, і я просто облишив цю думку. А тоді ще побачив, що ти і з Мінхо дуже близький, ви постійно разом. І я зрозумів, що ти просто… така людина, і це не симпатія, як мені здалося, а звичайна дружелюбність. А тепер виявляється, що я не в усьому помилявся. Тобто це була дружелюбність, але… ну, ти зрозумів. Мені дуже ніяково про це говорити, але оскільки ти був зі мною відвертим, я дійсно це ціную, тому і мені варто бути чесним. Я навіть думав, що може ти теж бі.

– Ох, то ти помітив, – Джісон спочатку засоромився, але швидко відпустив це і просто весело засміявся. – Мабуть, я дійсно був дуже очевидним. А мені здавалося, що я добре все приховую. Мінхо сьогодні сказав, що теж здогадався. Через тебе.

– Через мене?

– Так, бо тобі не здалося. Ти дійсно мені подобаєшся, Фелікс. Це не звичайна дружелюбність. І це я теж прийшов тобі сказати.

У Фелікса зарум’янилось не лише обличчя, а і навіть вуха. Він почав смикати край своєї піжамної сорочки, не знаючи, куди подіти очі від пронизливого погляду Джісона. Він намагався пригадати, чи хтось коли-небудь так відкрито зізнавався в симпатії до нього.

– Звісно, те, що мені подобаються чоловіки, і тобі вони теж подобаються, зовсім не означає, що ми тепер повинні бути разом. – Рішуче продовжив Хан. Він уже зовсім не хвилювався, навпаки, лавина небувалої впевненості повністю його поглинула, показуючи такого Джісона, яким він і хотів бути. – Просто мені було дуже дивно за одну хвилину дізнатися, що не просто мої друзі зовсім не гомофоби, а ще і мій краш не гетеросексуальний, як мені здавалося. Так взагалі можна сказати: «не гетеросексуальний»? Загалом, що ти бі.

– Хах, ну так, мабуть, це було дуже дивно. І ти щойно назвав мене своїм крашем?

Фелікс намагався придушити задоволену усмішку, але вона вперто не хотіла сходити з обличчя. Його очі яскраво блистіли, чи то в них відображувалося світло з лампи, чи то сяйво йшло зсередини. Джісону подобалось бачити його таким, тому він навіть не намагався йому допомогти.

– Назвав. Можу чесно зізнатися, що ти мій краш. Чи може це недостатньо глибоке слово, щоб описати мої почуття? – Він зробив вигляд, ніби серйозно над цим задумався, продовжуючи лукаво посміхатись. – Я в тебе закохався мало не після першого знайомства. І з кожним днем закохуюся все більше. Тобі варто відшити мене прямо зараз, бо навряд чи я вже зможу мовчати про це, як було до того.

Хан переконаний, що зміг це сказати лише тому, що мав надію, чи навіть вірив, що Фелікс цього не зробить. Він зовсім не виглядав як людина, котра хоче його відшити, і нервувався зовсім не через те, що йому було неприємно. Джісону захотілося негайно опинитися ближче, насправді вони з Феліксом не часто сиділи так далеко один від одного, навіть коли ще не були так добре знайомі. Вони обоє любили те, що австралієць Фелікс називав скіншипом, тому тягнулися один до одного ще з першого дня, відчуваючи, що іншій стороні їхні обійми та дотики лише в радість. Чан говорив, що вони зазвичай бавилися і спліталися між собою, мов ті цуценята.

– Це тобі більше не варто про це мовчати, – тихо сказав Фелікс. – Бо я не збираюся тебе відшивати.

Він теж подумав, що Джісон зараз надто далеко, тому просто піднявся і вже звично присів йому на коліна, проте цього разу, повернувшись до нього обличчям. Вони обоє не могли припинити щасливо усміхатись, дивлячись один одному в очі, коли Хан обійняв його за талію, притягнувши ближче до себе.

– Привіт, – тихо промовив Джісон.

– Привіт.

– Повинен сказати, у тебе вдома дуже зручно. Навіть краще, ніж у мене.

Фелікс обійняв його руками за шию, підсунувшись ще ближче. Його вуста майже торкнулися вуха Джісона, коли він прошепотів:

– Повір, ти ще нічого не бачив.

Хан перший впевнено потягнувся до його рожевих вабливих губ, відчути смак яких, йому хотілося вже давно. Поцілунок був зі смаком зубної пасти, і Джісон навіть не думав відриватись, йому хотілося відчути справжній смак Лікса. Його член відреагував так миттєво, ніби завжди готувався саме до цієї миті, коли їхні вуста нарешті зустрінуться. Хан провів вздовж його хребта вверх і вниз, доки руки не забралися під шовкову сорочку, пестячи ніжну шкіру.

Фелікс почав цілуватися більш грубо та пристрасно, ніби намагався відкусити клаптик Джісонових губ. Йому здавалося, що він розвалюється на дрібні шматки, стало дуже гаряче і хотілося відчути дотики Хана скрізь, одяг став зайвим і почав його дратувати. Тугий вузол, що зав’язався ще після зізнання, тягнув до низу так сильно, благаючи торкнутися. Він потерся об збудження Джісона, гостріше відчуваючи його через тонку шовкову тканину піжамних штанів, і застогнав прямо у поцілунок. А тоді відірвався від солодких губ, поклав руку на груди Хана, відчуваючи, як його серце голосно відбиває ритм, наче барабан, і прошепотів йому на вухо:

– Я так сильно хочу тебе. Будь ласка, не зупиняйся.

Він звучав благально, добре усвідомлюючи, який ефект його низький шепіт матиме на Джісона. І той не змусив довго чекати на якусь реакцію, він піднявся на ноги, тримаючи Фелікса під сідницями, і опустив його спиною на диван, що стояв поряд. Лікс зачепив руками футболку Хана, і той швидко її позбувся, нарешті відкриваючи йому доступ до своїх підкачаних грудей і помітних кубиків пресу. Джісон подумки подякував Чанбіну, який постійно тягнув його в зал.

– Завжди мріяв це побачити. – Зізнався Фелікс, ласкаючи, поки лише поглядом, його фігуру.

Хан нарешті зрозумів, що не лише йому давно хотілося роздягнути свого друга. І він несподівано відчув таку зашкалюючу ніжність, яка би зламали всі прибори, якби її можна було виміряти. Гостра потреба зізнатися у коханні ще раз заполонила всі думки, благаючи трохи виплеснути ці почуття, але він змовчав. Лише дивився на Фелікса поглядом, котрий говорив усе за нього, а тоді нахилився і лишив лагідний поцілунок у нього під вухом. Фелікс в його руках затремтів, він нарешті сковзнув руками по спині Джісона, притягуючи його ближче, бажаючи відчути на собі важкість і тепло його тіла. Ліксові руки були неймовірно гарячими, він здавався розпусливим янголом, який тут лише для того, щоб спокусити Джісона.

Фелікс різко виштовхнув гаряче повітря з легень, обпалюючи шкіру Хана, і поцілунки Джісона на його шиї стали вологими та жадібними. Він облизував його, наче льодяник, що танув під язиком. Фелікс захникав і засіпався, бажаючи позбутися одягу. Джісон зняв з нього сорочку, і поклав його назад на диван, спускаючись губами все нижче. Феліксу здавалося, що за все життя на ньому не лишили стільки поцілунків, скільки Хан подарував йому за цей вечір.

Джісон міцно тримав його двома руками за тонку талію, облизуючи в цей момент чутливі соски, і йому лишалося лише благально хникати, просячи більшого. Він прикрив очі, обхватив ногами тіло Хана, притискаючись ближче, намагаючись здобути хоч трохи тертя в зоні паху. А тоді Джісон облишив його вже розпухлі соски, обдавши їх холодним повітрям, і різко стягнув йому піжамні штани, лишаючи голим.

Хан підняв голову, одним поглядом запитуючи, що сталося з його спідньою білизною. Фелікс зараз виглядав гарнішим, ніж коли-небудь до цього. Розчервонілий від збудження і збентеження, але не соромлячись своєї наготи, він ледве промовив:

– Так зручніше спати.

– Все тіло дихає? – Засміявся Хан і чмокнув його в живіт.

– Не смійся, це дійсно так. Тобі варто спробувати.

– О, обов’язково. Може навіть цієї ночі. – Ще дужче засміявся Джісон, і тільки Фелікс хотів усміхнутися у відповідь, як він обхватив рукою його красивий рожевий член, перехопивши тому подих. У роті відразу стало надто багато слини, Хан ледве проковтнув її. Лікс різко сіпнувся, а тоді важко видихнув, закинувши голову догори. Він прикрив очі від задоволення, і Хан вирішив, що цю картину треба закарбувати у своїй пам’яті назавжди.

Як хтось може бути настільки чарівним? Фелікс здавався створінням не з цього світу. Джісон потягнувся до його губ, цілуючи так мокро, як тільки міг, а тоді швиденько опустився донизу і взяв до рота його збуджений член, облизуючи по всій довжині. Фелікс захникав таким тонким голоском, який Джісон і не сподівався від нього почути. Він зручно вмостився, звісивши ноги з дивану і обхвативши руками стегна Лікса, та зосередився на голівці його члена, облизуючи її язиком і швидко рухаючись губами вгору-вниз.

– Джісон, Джісон… – Благав Фелікс, запустивши руки в його волосся, намагаючись чи то відтягнути, чи то притягнути його голову ближче. – Будь ласка, я так довго не витримаю.

Хан зупинився лише тоді, коли Лікс дійсно боляче смикнув його за волосся, і випустив член з рота, чмокнувши його наостанок. Він все ще лишався у Фелікса між ногами, погладжуючи його стегна долонями, лише підніс голову догори і уважно на нього поглянув.

– Може хочеш піти у спальню?

Феліксу знадобилося кілька довгих секунд, щоб заспокоїти дихання, серце калатало, мов шалене. Він розфокусованим поглядом вичепив обличчя Джісона у себе між ногами, і тихо застогнав від цієї картини. Він точно зараз не спить, марячи про такий неймовірно солодкий сон? Йому не вперше бачити вологі видіння з Хан Джісоном у головній ролі. Там і не таке можна було узріти, у Фелікса бурхлива уява. Хоча ніколи його відчуття ще не були такими реальними, ніколи він так не задихався від задоволення, і ніколи ще Джісон у цих видіннях не був таким неймовірним. Він так довго мовчав, намагаючись прийти до тями, що Хан ніжно запитав:

– Котику, ти тут?

– Ні, – відказав Фелікс тихим, злегка охриплим голосом. – Я десь там, на десятому небі.

Джісон весело засміявся і лишив кілька коротких поцілунків на його стегні. Він почувався таким щасливим, що навіть стояк, уже такий звичний поряд з Ліксом, не доставляв такого дискомфорту. На щастя, сьогодні на ньому були досить вільні штани.

– Не хочеш показати мені свою спальню? Здається, я там ніколи не був.

– Я можу показати тобі все, що тільки захочеш.

– О, це прекрасно. Можемо почати зі спальні.

Джісон підвівся, присівши на дивані. Він випростав ноги вздовж тіла Лікса, і шорстка тканина його кремових штанів, торкнулася надто вразливої зараз, розпаленої шкіри Фелікса. Він розвів його голі ноги і закинув їх позаду себе, а тоді підтягнув Лікса ближче, відірвавши його спину від дивану.
Фелікс дивився на нього напівблагально, напівзахопливо, і швиденько обійняв його за шию. Джісон ніжно провів великим пальцем по його щоці і повільно нахилився, нарешті знову торкнувшись його губ. Цей поцілунок був неквапливим, але все таким же вологим. Хан здивовано відмітив для себе, що Лікс любив кусатися. Він лишав легенькі укуси на його плечах та шиї, і навіть зараз відтягував його вуста зубами. Зовсім не боляче, хоч і відчутно, це було скоріше приємно. Абсолютно все, що робив Лі Фелікс, було приємним. Вони відпустили вуста один одного, тримаючи настільки близьку відстань, щоби відчувати на собі гаряче дихання партнера. Хану хотілося закрити очі, щоб навколо була лише темрява і відчуття цієї неймовірної близькості з Феліксом. Звісно, прекрасно, що у вітальні яскраво горить світло і він може детально роздивитися кожну емоцію і кожну веснянку на його тілі, але навколо було так багато непотрібного, а йому хотілося, щоб зараз у його світі лишився лише Лікс.

– Я ще хотів запитати: тобі подобається бути… так би мовити, в активній позиції, чи в пасивній? – Запитав Джісон, заглядаючи у великі карі очі Фелікса. Його зіниці були такими розширеними, що він міг бачити в них свої відображення.

– Взагалі-то я універсал, мені подобається і так, і так. А тобі?

– Мені теж. – Хан усміхнувся краєчком губ і чмокнув Фелікса у щоку, всіяну ластовинням. – Тому вибирай, як тобі сьогодні хочеться.

Феліксу стало так тепло на душі, хоча здавалося, що Джісон уже давно відігрів кожен сантиметр його тіла.

– Дякую, що запитав. Насправді мені не завжди давали цей вибір.

Хан насупив брови і запитально вдивлявся в обличчя Лікса, трохи відсторонившись, щоб краще було видно кожну його емоцію.

– Через те, що я такий… ммм… маленький і худий, хлопці завжди впевнені, що я пасив. Тому мене часто просто підминають під себе, не запитуючи. – Фелікс фиркнув і закотив очі. – Загалом, мені подобається така позиція, але іноді хочеться не лише отримувати, а і давати. Проте секс з жінками задовольняє цю мою потребу.

– Он воно як. – Відповів Джісон, дбайливо погладжуючи його голу спину. – Тоді будеш сьогодні активом? – Він нахилився до вуха Фелікса, трохи соромлячись сказати це, дивлячись йому в очі. – Цієї ночі я із задоволенням віддамся тобі. Як і в будь-яку ніч після цього. Ну або день, якщо хочеш.

Він поцілував його в голе плече і не втримався, щоб не поглянути зараз на його обличчя, бо бажання побачити реакцію пересилило сором від власних слів. Фелікс був збентеженим ще більше, його червоні від поцілунків, трохи розпухлі вуста були дещо розтуленими, а щоки і вуха палали ще дужче. Він швидко закліпав очима, намагаючись справитися з поглинаючими його емоціями.

– Я кохаю тебе, Хан Джісоне, і я дуже сильно хочу тебе прямо зараз, тому підіймай свій апетитний зад з дивану і ходімо в спальню.

Хан тихо засміявся і встав, розплутуючись від усіх кінцівок Лікса, якими той його обхопив.

– Ти знаєш, куди йти. Я піду візьму з ванної дещо необхідне, і йду до тебе, – сказав Лікс, швидко чмокнув його в губи, і спритно побіг, поблискуючи своїми ідеально округлими світлими сідницями.

Джісон пішов у спальню, в якій дійсно раніше не був, і точно ніколи би не здогадався, що потрапить сюди вперше напівоголеним, дещо збудженим і невимовно щасливим. Першим, що кидалося в очі, було велике двоспальне ліжко з такою ж шовковою, як і піжама Фелікса, темно-фіолетовою постіллю. Воно займало значну частину кімнати, яка і так була невеликою. Очевидно, Лікс був прихильником мінімалізму у спальні, бо речей тут було небагато, на відміну від його кухні, наприклад. Лише на столику біля ліжка стояла фоторамка.

У Фелікса було безліч роздрукованих фото, розставлених по всій квартирі. З його сім’єю, з австралійськими друзями, і з їхньою корейською компанією також. Хан подивився на світлину і тихо розсміявся. Він пам’ятає той день. Це фото зробив Мінхо на плівковий апарат Хьонджіна. На ньому було багато людей, проте серед усіх виділялися саме вони з Феліксом. Лікс стояв на передньому плані з банановим тортом у руках, яким було замурзане все його обличчя, і щасливо сміявся прямо в камеру. А з боку від нього стояв Джісон, і дивився на Фелікса з такою ніжністю і любов’ю, що Хан би і сам щось запідозрив на місці будь-кого, хто би побачив цю світлину. Мінхо вміє ловити вдалі моменти. Джісон раніше не бачив цієї фотографії, але ж це Хьонджін віддав її Ліксу, і дуже цікаво, що саме він побачив на ній своїм поглядом художника.

– Я тут.

Австралієць вже стояв біля дверей у кімнату, він швиденько їх зачинив і пройшов далі, тримаючи в руках ніщо інше як презервативи і змазку.

– Ти прийшов сюди фото роздивлятись? – Запитав Фелікс, намагаючись приховати своє збентеження тим, що Хан дивитися саме на цю його улюблену світлину.

– Ти обіцяв мені екскурсію, от я і розглядаюсь. Дуже вдале фото, правда? І дуже смішно, що я вважав, ніби моєї закоханості в тебе не видно іншим.

Джісон усміхнувся і поставив рамку на місце, повернувшись до Лікса. Він забрав у нього з рук презерватив і маленьку рожеву баночку, поклав їх на столик і обійняв його, притягнувши до себе за талію.

– Якщо тобі стане легше від цього, то знай, що після того, як Чан запевнив мене, що чоловіки тебе не цікавлять, я був переконаний, що я для тебе, як і для нього, щось типу молодшого брата. Ти мене любиш, звісно, в цьому я не сумнівався, – впевнено заявив Фелікс. – Але лише як донсена.

– Ага, – закивав головою Хан, анітрохи йому не повіривши.

– І я вже говорив, здається, що ти завжди був найближчим з Мінхо, тому я був переконаний, що якщо в тобі і є якийсь невеликий відсоток гомосексуальності, то це все через нього.

Джісон виразно скривився, не бажаючи навіть думати про таке, і Фелікс продовжив, понизивши голос:

– Але іноді я сумнівався в усьому на світі, коли мені здавалося, що твій член випирає зі штанів, коли я був поряд. Або коли я задом відчував, як він твердішає піді мною.

Хан голосно застогнав, заховавши обличчя на плечі Лікса, а той лише заспокійливо похлопав його по спині, мало не розсміявшись. Насправді, коли подібне траплялося, Феліксові дійсно здавалося, що він сходить з глузду. Він десять разів на день змінював свою думку про ставлення Джісона до нього, вже не говорячи про постійні еротичні сни і фантазії, котрі заважали спокійно сприймати свого друга.

– Нащо ти говориш такі речі? Хочеш, щоб я згорів із сорому?

– Я стою перед тобою голим, але соромишся тут ти? Не думай, що такі конфузи були лише у тебе. Я марив тобою і отим твоїм стояком увесь час, і відчував себе брудним квірком, котрий мріє про секс з натуралом.

Джісон поглянув на нього серйозно і обійняв міцніше, поцілувавши в шию.

– У мене були ті самі думки. – Тихо сказав він. – Вибач, що я такий боягуз, котрий не міг відкритися власним друзям у тому, ким він є насправді. Нам обом було погано від цього.

– Ти не боягуз, це може дійсно бути страшно. І абсолютно нормально відчувати цей страх. Тим більше, якщо у тебе не було у цьому позитивного досвіду. Я теж боюся багатьох речей, навіть якщо сміливо говорю про свою орієнтацію.

– До речі, я хотів тебе запитати. Коли я прийшов сьогодні до тебе, ти виглядав наляканим. Ти дійсно боявся мене в цей момент чи…

– Це не через тебе! – Різко заперечив Фелікс, відсторонившись і поглянувши Джісонові в очі. – Той колишній, про якого я сьогодні вже згадував, він частенько напивався і приходив до мене вночі розбиратися з моєю поганою поведінкою, як він сам це називав. – Фелікс скривився і притулився до Хана ще більше, сховавши обличчя у вигині його шиї. – Це траплялося навіть після того, як ми розійшлися і після того, як я переїхав з гуртожитку на квартиру, аби це припинити. Мені пощастило, що якось Чан прилетів з Кореї, і лишився у мене на ніч після посиденьок, коли той придурок заявився вночі. Він мені тоді дуже допоміг. Я навіть не знаю точно, що там між ними сталося, але після цього він до мене ні разу не підходив. Тому коли ти прийшов вночі, я просто… ти навіть не був п’яним, ніколи не бачив, щоб ти напивався до такого стану, але мені просто згадалося це все. І як ти зайшов взагалі, не дзвонивши у домофон?

– Твій сусід якраз виходив, і я просто забіг, навіть не задумуючись. Вибач. Нащо ти взагалі відчинив мені двері, навіть не запитавши, хто там?

– Я думав, що це Чан! Він цілу дорогу додому допитувався, чи все гаразд. Було помітно, що не все гаразд, але я ж не міг сказати йому, що просто відчув себе збоченцем, бо хотів того, кому буде противно від однієї думки про близькість зі мною. Хоча ще трохи, і я би все одно виклав йому, що закохався в нашого друга натурала, котрий ніколи не відповість мені взаємністю. Я рідко приховую щось від Чана.

– Дідько, Лікс, пробач мені! Я такий придурок! – Взмолився Джісон, відчувши себе шматком лайна після цих слів.

– Чекай, не треба! Я сказав це зовсім не для того, щоб ти відчув себе винним. Я тебе ні в чому не звинувачую. Я просто сам себе накрутив, мені це навіть Чан сказав. Ти насправді не зробив нічого поганого, це було непорозуміння. – Джісон застогнав десь в районі його шиї. – Загалом, Чан не міг відчепитися від мене, навіть коли заїхав додому. Він мені подзвонив, знову намагався заспокоїти, і я від цього нервувався ще більше, і він вирішив, що мені дуже погано і погрожував приїхати. І коли ти постукав, я подумав, що це той дурень, бо він знає код до під’їзду. І я просто здивувався, коли побачив тебе. Чи варто мені говорити, що я ні капельки не шкодую, що відчинив тобі двері? Зараз я почуваюся значно щасливішим, і це вже точно твоя заслуга, тому припинити картати себе.

– Лікс, дякую, що впустив мене і дозволив усе пояснити. Чесно кажучи, я трохи в шоці, що ми хвилювалися через ті самі речі і у нас були такі схожі думки. – Несподівано Хан перебив сам себе, і відсторонився від Фелікса на витягнуті руки, погладивши його за плечі – Ти ще не замерз? Ми говоримо уже бог зна скільки, а ти весь час стоїш голий.

– Хах, дійсно. – Фелікс розсміявся і кинув погляд на презервативи. – Не замерз, але здається, ми планували зайнятися чимось іншим. Давай хоч приляжемо, а то чого ми стоїмо весь час?

Джісон стягнув з себе штани разом з трусами, раз вже пообіцяв Ліксу спати сьогодні без них, і вони забралися під ковдру, обіймаючись. Збудження майже пройшло, проте спати обом не хотілося, не зважаючи на пізню годину.

– Я так і не дав тобі кінчити. – Покаявся Хан. – Поганий з мене хлопець. Обіцяю виправитися і повинен запитати: ти будеш зі мною зустрічатися, Фелікс?

Австралієць розсміявся і забрався зверху на Джісона, лігши на нього усім тілом, тримаючи лише голову, щоб мати змогу дивитися йому в очі.

– Буду.

– Звісно, якщо Чан не приб’є мене, бо тут не можна бути впевненим.

– Та припини, Чан любить тебе не менше, ніж мене. Він багато розповідав мені про вас усіх, ще коли я жив в Австралії. І завжди казав, як сильно хоче нас познайомити. Хех, він навіть називав тебе своєю першою дитиною.

– Це було до того, як я тебе образив і він ледь не спалив мене очима, наче лазерами. Підозрюю, що він не пробачить мені цього так легко, як ти це зробив.

Хан усміхнувся, але Фелікс був переконаний, що він не просто жартує, а всерйоз хвилюється через це. Джісон любив багато копатися в собі і рефлексувати. Тому Лікс схватив його руками за обидві щоки і потягнув їх у сторони, на що той голосно айкнув.

– Припини ці безглузді балачки. Чан не має до цього ніякого відношення. І він усе зрозуміє. Може хіба настукає тобі по голові за те, що боявся їм зізнатись.

– Ага, я скажу йому, що він сам винен, що не здогадався, бо це було надто очевидним. Якби він не був таким сліпим телепнем, і не переконував тебе, що я абсолютно гетеросексуальний, ти би вже давно мене звабив і вони всі би побачили, що я голубий, наче небо.

Фелікс голосно зареготав, опустивши голову Хану на груди, а тоді відчутно вкусив його прямо біля соска. Джісон заверещав і ляснув Лікса по дупі через ковдру.

– Ти кусаєшся, наче маленьке неслухняне кошеня. Мені слід навчити тебе хорошим манерам?

Хан забрався руками під ковдру і стиснув руками обидві сідниці Фелікса, злегка розвівши їх у сторони. Від підтягнув його вище, тримаючи за зад, і присмоктався до ніжної шкіри на шиї, міцно притискаючи до себе і не даючи відсторонитись. Дихання Лікса збилося, і він почав тихенько стогнати; цей низький голос завжди посилав вібрації по всьому тілу Джісона, викликаючи мурашки і зганяючи кров прямо до члена. Фелікс відчув, що у нього теж встає, і не зрозумів, як вони так швидко перейшли від дурощей і розмов про Чана, до того, на чому зупинилися ще у вітальні.

Він випростався, осідлавши Хана і присів так, щоб їх налиті кров’ю члени опинилися поряд, майже торкаючись один одного. Джісон поклав руки на його талію, міцно тримаючи, і Ліксу хотілося запищати від того, наскільки приємно це відчувалося. Він відкинув ковдру подалі, зовсім не соромлячись постати перед Ханом у такому вигляді. Вони обоє були надто жадаючими, щоб думати про таке.

Світло в кімнаті було приглушеним, горів лише нічник біля ліжка, проте видно було досить добре, і Фелікс хотів роздивитися кожну рису, запам’ятати кожну родимку на його тілі. Він провів долонями від шиї Хана вниз, обвів гострі ключиці, зачепив соски, пройшовся вздовж торсу і нарешті спустився до області паху. Хан спостерігав за його діями, наче заворожений, не в силах відвести погляд, лише його руки на талії Лікса стискалися трохи міцніше. Фелікс подався стегнами трохи вперед, і їх члени зіштовхнулися. Він обхопив їх своїми маленькими долонями, потираючи вверх і вниз, великим пальцем стер змазку, що виступила на кінчику, розтираючи її по всій довжині. І плюнув прямо з висоти на обидва члени, розмазуючи по них слину для кращого тертя.

– Вони гарно виглядають разом, – промовив він, не зводячи з них очей і не полишаючи свою роботу. Член Джісона був довшим за його, але у Лікса був трохи товстіший. Фелікс розглядав кожну венку, він хотів запам’ятати все у найдрібніших деталях.

Хан поглянув на його обличчя. Світлі пасма його волосся впали на лоб, майже прикривши очі. Щоки Лікса досі палали, але здавалося, колишня сором’язливість зовсім його покинула. Фелікс рухав рукою повільно, і хотілося завити від того, наскільки сильно Хан бажав прискорення. Його член розбух настільки, що це було майже боляче, але він дозволив Ліксу керувати процесом.

– Котику, я зараз помру, – жалібно простогнав Джісон і підвівся на витягнутих руках, знайшовши губи Фелікса своїми.

Вони зіштовхнулися язиками, але Лікс не припиняв рухати руками в такому ж повільному темпі, що сильно контрастувало з його грубим поцілунком. Хан почав стогнати прямо йому в губи, не в силах стримуватись.

– Джісон, я хочу, щоб сьогодні ти в мене ввійшов. Хочу відчути його в собі, – проскулив Фелікс, хапаючи ротом повітря.

– Добре, добре, як скажеш. Все, що захочеш.

Джісон дихав так важко, ніби біг марафон. Його руки не могли знайти собі місця, подорожуючи від спини Фелікса до його талії і сідниць. Він присмоктався до шиї Лікса у місці над ключицею, бо саме звідти йшов цей неймовірний аромат, яким пахла його шкіра, і вже точно лишив там засос. Коли Фелікс застогнав і стиснув свою руку на їх членах трохи сильніше, Хан нарешті опритомнів і потягнувся за лубрикантом. Він перевернув Лікса на спину і підняв його ноги догори, трохи розвівши їх у сторони.

Спочатку Хан нахилився і знову взяв до рота член свого коханця, не бажаючи відмовляти собі у цьому задоволенні. Фелікса хотілося облизати з голови до ніг, і він ще обов’язково цим займеться, але зараз він жадав скоріше опинитися у нього всередині. Джісон кілька разів пройшовся язиком по його дірочці, а тоді видавив змазку собі на руку, і повільно ввів середній палець в Лікса. Той захникав сильніше, і стиснув простирадло руками, намагаючись втримати себе на місці.

Не виймаючи з нього пальця, Джісон іншою рукою притиснув Лікса до ліжка за живіт, і знову присмоктався губами до ніжної шкіри на внутрішній частині його стегна. Коли він вставив другий палець, Фелікс заскиглив голосніше, і Хан почав прокладати доріжку з поцілунків вище. Він приділив особливу увагу його соскам, облизуючи їх по черзі, все ще не виймаючи з Фелікса пальці. І знову засмоктав йому шию, лишивши на ній кілька своїх міток, які повинні зникнути ще до завтра. Коли він неквапливо ввів третій палець, то губами зловив черговий низький стогін, заглушивши його поцілунком. Фелікс обійняв його руками, міцно тримаючи в проханні не припиняти його цілувати.

Він майже перестав відчувати в собі пальці Джісона, зосередившись на його губах і другій руці, якою той лагідно гладив його щоку. Варто було Хану відсторонитись, щоб перейти губами на його ключиці, як нестерпний тугий вузол, що весь час тягнув його кудись донизу, дав про себе знати, зосереджуючи всі відчуття на члені, що благав нарешті його торкнутися.

– Джісон, будь ласка, – протягнув Фелікс жалібним голоском, зовсім не схожим на його звичайний низький тон.

Хан вже хотів запитати, чого саме він хоче, але варто було поглянути на вираз його обличчя, і мучити Фелікса перехотілось. Здавалося, він зараз або заплаче, або почне благати Джісона більше не знущатися.

Він вийняв пальці з Лікса і потягнувся за презервативом. Швидко розірвав упаковку і натягнув його на свій пеніс, який болісно сіпнувся, коли його нарешті перестали ігнорувати. Фелікс навіть присів, в нетерпінні поглядаючи на Хана, котрий взяв побільше лубриканту і добряче змастив свій член. Джісон глянув на нього і усміхнувся, Лікс навіть зараз примудрився виглядати мило, і він потягнувся, щоб лишити на його губах короткий поцілунок.

– Котику, не хочеш бути зверху? – Запитав Хан. – Потім можемо помінятись, просто мені дуже хочеться, щоб ти мене осідлав.

– Хочу.

Фелікс швидко закивав головою і посунувся, запрошуючи Джісона прилягти на його місце. Той зручно вмостився на спині, підклав подушку під голову і запрошувально постукав по своєму стегні. Коли Лікс підібрався ближче, щоб перекинути через нього ногу, Хан відчув вібрацію задоволення, що пройшлася його тілом в передчутті чогось прекрасного.

Фелікс закусив губу, поглянувши на Джісона, сів на нього і ще раз потягнувся до його губ. Йому здавалося, що він уже став залежним від поцілунків Хана, і йому зовсім не хотілося з цією залежністю боротися.

Джісон ніжно погладив його стегна долонями і провів руками вверх, доки вони не стисли легенько його талію. Фелікс був найпрекраснішим створінням, яке йому коли-небудь доводилося бачити, і те, що він хотів бути з ним, було просто неймовірним. Джісон би ні за що в це не повірив, якби не бачив зараз на власні очі, як цей янгол підвівся, взяв в руку його член і направив його до свого входу. Секунди цього очікування розтягнулися надовго, йому навіть здалося, що в якийсь момент час зупинився, і він ясно почув, як важко дихають вони обоє, бо інші звуки просто заглухли.

А тоді Фелікс присів на всю його довжину, різко ахнувши при цьому. Джісон шумно видихнув і на мить осліп, не усвідомлюючи до кінця, чи зір дійсно зник, чи він просто заплющив очі. За закритими повіками зірвався феєрверк і він на секунду побачив зоряне небо. Якийсь час Лікс не рухався, даючи їм обом прийти до тями і намагаючись звикнути до розміру Хана. Коли Джісон нарешті спромігся поглянути на нього, йому сперло дух від вигляду Фелікса, з його закинутою догори головою, довгою витягнутою шиєю, губами, відкритими в німому стогоні, з усією його граціозною фігурою і рожевим пенісом, що стояв струнко.

Лікс на пробу легенько подався вперед, і його член стукнувся в живіт Джісона. Він почав набирати темп, плавно розкочуючись і тихенько стогнучи від задоволення. Руки Хана перебралися йому на сідниці, допомагаючи підійматися і опускатися. Лікс нагнувся до нього ближче, провів руками по грудях, і перемістив їх до шиї. Їхні погляди зустрілись, і насолода стала вдвічі більшою, розділеною на двох.
Фелікс рухався не дуже швидко, але ритмічно, це мало би розтягнути задоволення, але Джісон був впевнений, що не протримається довго. Лікс відкинувся трохи назад, поклавши руки на ноги Хана, і м’яко скиглив. Джісону страшенно захотілося, щоб він стогнав голосніше, хотілося побачити, як сонечко Фелікс розпадається в його руках. Він підвівся і стиснув його в обіймах, піймавши солодкі Феліксові вуста. Він ще кілька разів насадив його на себе, а тоді перевернув на спину і навис зверху.

Джісон підтягнув його ближче за стегна, закинув його ноги догори, притримуючи їх руками, і різко ввійшов на всю довжину. Фелікс голосно ахнув і стиснув постіль в кулаках. Його очі закотилися і він перестав розуміти, де зараз знаходиться. Мокре волосся прилипло йому до лоба, він голосно стогнав своїм глибоким голосом, і Хан подумав, що міг би кінчити лише від цих звуків.

Йому пригадалося, як він колись на повторі слухав голосові Фелікса, коли вони ними переписувались, і міг збудитися від самого його голосу, доки не видалив всі ці повідомлення, щоб не спокушати себе. Він був таким фетишистом завжди, коли це стосувалося Лікса.

Джісон нахилився нижче, прибрав мокрі пасма з його лоба, і піймав кілька стогонів своїми губами. Фелікс обхватив його ногами, і перемістив руки йому на сідниці, намагаючи притиснути ще ближче до себе. Коли Джісон знову знайшов вустами своє улюблене місце на шиї Лікса, той благально заскиглив і пробурмотів щось незрозуміле. Хан не сповільнював темп, і невдовзі Фелікс почав повторювати його ім’я, наче молитву.

– Джісон, Джісон, я зараз…

– Давай, котику, ти можеш кінчити, – він навіть не торкався його пеніса руками, той лише терся об їхні животи, коли Фелікс голосно ахнув і забрискав їх обох своєю спермою, міцно стиснувши Хана всередині себе.

Джісон зупинився і підвівся, коли Фелікс повністю розслабив тіло і закрив очі, продовжуючи лише важко дихати. Він перемістив руки на його талію і ще раз повільно штовхнувся вперед. З пеніса Фелікса все ще виливалася біла рідина і Хан взяв його в руку, розмазуючи її по стволу. Лікс здригнувся і протяжно, тонко і солодко застогнав.

– Дай, дай мені його сюди, – втомлено попрохав Фелікс, леве розплющивши очі. – Я хочу спробувати.

Джісона не треба було довго просити, він вийшов з нього, стягнув презерватив і підніс свого члена до відкритого, вже готового прийняти його, теплого рота Лікса. Той із насолодою присмоктався до голівки, посмоктуючи її, і поклав руки на сідниці Хана, не даючи відсторонитись. Джісону вистачило всього кілька разів провести по довжині пеніса рукою, щоб райське блаженство розлилося по всьому його тілу, і він вистрілив Ліксові до рота. Той все проковтнув і облизав начисто член Джісона, змушуючи його простогнати ще раз від цієї картини, з таким задоволенням він це робив, ніби їв найсмачнішу страву на світі. Хан колись куштував чужу сперму, і йому не надто сподобався її смак, хоч це і дуже індивідуально, тому тепер він задумався, якою була на смак його і якою була Лікса. Мабуть, такою ж солодкою, як і його шкіра, як його член і як весь Фелікс повністю.
Джісон намагався відхекатись, а тоді потягнувся за поцілунком. Вони цілувалися повільно, і Хан відчував в його роті свій власний смак. Це зовсім не відлякувало, скоріше здавалося невимовно гарячим. І він тільки зараз зміг думати настільки ясно, щоб зрозуміти, що це був найкращий секс у його житті. Власне кажучи, він вперше переспав з тим, кого дійсно кохав.

– Вау! – Видихнув Фелікс, коли вони відсторонились, лишаючись досі дуже близько.

– Ага, вау!

Хан ще не був здатним на змістовні розмови. Йому до голови прийшла одна думка, котра не давала спокою, тому він, без жодних слів і пояснень, підштовхнув Фелікса прилягти на ліжко, і сковзнув нижче, лизнувши біля його соска, куди потрапила Ліксова сперма. Австралієць виглядав надто здивованим, щоб якось це прокоментувати, і Джісон продовжив своє заняття, спускаючись нижче, і злизуючи язиком всі залишки його семені. Сперма Лікса дійсно було солодкуватою, і одночасно трохи солоною на смак. Зовсім не була неприємною, хоча Джісон не міг впевнено сказати, чи це не через те, що він абсолютно обожнював цього хлопця.
Коли Хан вилизував його прес, наче відданий песик свого господаря, Фелікс запустив руку йому у волосся, почухавши голову, і Джісон відволікся та поглянув на нього. Йому неочікувано стало трохи соромно за свої дії, але в очах Лікса була лише любов.

– Я ніколи не пробував її на смак, і мені стало цікаво. – Пояснив Хан, чмокнувши Фелікса у тазову кісточку.

– Ммм і як тобі?

– Така ж смачна, як і ти сам.

Джісон усміхнувся, піймавши усмішку Лікса, і продовжив трапезу, доки повністю не очистив Фелікса, вилизавши під кінець і його пеніс. Коли Хан випрямився і облизав губи, наче задоволений кіт, Фелікс простогнав, закривши своє палаюче обличчя подушкою.

– Навіть не уявляєш, наскільки гаряче це виглядало. Ти просто неймовірний, – додав він, коли Джісон забрав її з нього і коротко поцілував його в губи.

Хан серйозно поглянув на нього і взяв його обличчя в долоні, ласкаючи щоки великими пальцями. Йому хотілося сміятися від щастя, і Джісон вкотре подумав, яким же він був придурком через те, що мовчав про свою орієнтацію. Ніби кохання до Фелікса може комусь здатися неприйнятним! Кохати його здавалося чимось таким звичним і натуральним, ніби дихати. Ти можеш і не задумуватися над цим, воно просто є.

– Це ти неймовірний.

Джісон приліг поряд з Ліксом і обійняв його. Фелікс пригорнувся до нього ближче, відчуваючи невимовну ніжність до свого хлопця, який ще хвилину тому назад здавався йому найсексуальнішим на світі чоловіком. Обійматися з Ханом – не було для нього чимось новим, але тепер відчувалося якось інакше. Звісно, вони раніше не робили цього голими. На жаль. Але справа була не в цьому, просто тепер обоє могли дійсно розслабитись і просто отримувати задоволення, не думаючи, що вони відчувають щось неправильне. Феліксу здавалося, що він зараз замурчить, настільки йому було добре отак лежати.

Вони помовчали кілька довгих хвилин, доки Хан не усвідомив, що провалюється в сон. З Ліксом було комфортно. І він подумав, що насправді вони досить рідко лишалися лише удвох, мабуть, обоє намагалися цього уникати. Джісон починав надто багато думати і надто багато заганятися, коли поряд більше нікого не було.

– Нам треба помитися, – промимрив він, ледь розтуливши рота і докладаючи максимум зусиль, аби не заплющити очі.

– Я помитий, – тихо сказав Фелікс і легенько вкусив Джісона за плече. – Ти ж мене вилизав.

Хан не міг не усміхнутись. Йому пригадалося, як він щойно славно попрацював, і сором так міцно перемішався із задоволенням, що цей коктейль почуттів навіть прогнав дрімоту.

– Тоді я зараз прийду, знайду щось, щоб тебе витерти. Ти лежи.

Він щось тихо промимрив, погоджуючись, і Джісон обережно піднявся, аби його не потривожити. Коли повернувся у кімнату з мокрим рушником, Фелікс лежав у тій же позі, але очі його булі розплющені, а погляд спрямований на ту саму фотографію, що стояла на тумбочці. Хан бережливо протер тіло Лікса майже усюди, і невдоволено відмітив невеликий засос на внутрішній стороні стегна, який нещодавно лишили його губи. Австралієць весь цей час лежав мовчки, спостерігаючи за його діями.

– Знаєш, мені тепер здається, що коли я зроблю перед ними камінг-аут, то вони навіть не здивуються. Ну, хіба що Чан, він у нас не надто спостережливий.

– Ти хочеш їм розказати?

– Ну звісно! – Джісон поглянув на нього здивовано. – Думаю, вони і самі здогадаються, коли я скажу, що ми зустрічаємося. Чекай, чи ти не планував їм нічого говорити?

Він відчув, як хвиля страху різко підіймається, вже готова затопити його. Але Фелікс різко підірвався, сівши на ліжку, і запротестував, розмахуючи руками.

– Ні, звичайно, планував. Просто я думав, що якщо ти ще не готовий до того, щоб їм відкритися, то все гаразд, тобі не треба поспішати.

Джісон видихнув, заспокоюючись, і похитав головою. Брехати їм далі – було б жахливо для них всіх.

– Не хочу більше приховувати. Я і так надто довго це робив.

– Просто скажи, що хочеш похвалитися своїм чудовим хлопцем, – трохи зухвало сказав Фелікс, усміхнувшись, і вдоволено приліг назад на ліжко. – Іди уже сюди.

Він простягнув руки до Хана і той, посміюючись, пообіцяв швидко повернутися назад, треба лише лишити рушник на сушарці. У ванній він затримався, щоб роздивитися своє відображення, і йому здалося, що він вже давно не виглядав настільки щасливим. Його очі променіли, мабуть, люди дійсно виглядають значно гарнішими, коли щасливі. Він розсміявся сам до себе і поспішив повернутися в теплі обійми Лікса.

Вони вкрилися ковдрою, так і не одягаючись, і Джісон притулився до боку свого хлопця, поклавши голову йому на груди. Він прислухався до його серцебиття, котре неспішно відбивало свій ритм. Під цей заспокійливий звук можна було заснути, проте спати чомусь знову не хотілося, хоча вже була середина ночі.

– Фелікс, а як ти зрозумів, що тобі подобаються обидві статі? – Запитав він, навіть не підносячи голову, щоб переконатися, чи Лікс ще не заснув.

– Ммм…- він трохи подумав. – Мені здається, я знав це завжди. Мої батьки якось ніколи не наголошували на тому, що чоловік має бути лише з жінкою, і я ще з дитинства знав, що бувають гомосексуальні пари. Я навіть дуже здивувався, коли у школі виявилося, що не всі вважають це нормою.

– Це так чудово насправді. Мабуть, в Австралії з цим трохи краще, ніж у нас.

– Загалом, так, – відповів Фелікс, погладжуючи спину Джісона. – Але і там були ті, кому було якесь діло до того, з ким ти спиш і у кого закохуєшся.

– Справді? Я думав, там усі толерантні.

Хан здивувався так щиро, що це змусило Фелікса усміхнутись.

– Люди бувають різними. Хоча я ніколи не стикався з відвертою ненавистю, але були ті, хто намагався типу… насміхатися. Виглядало жалюгідно. Мене ніколи не зачіпали такі речі.

– Ти значно сміливіший за мене. Мені варто у тебе повчитися.

Він промовив це так сумно, що у Фелікса стислося серце. Мабуть, Джісон ще не скоро перестане картати себе за мовчанку.

– Джісоні, тут справа не у сміливості, не варто звинувачувати себе у тому, що ти боявся бути відторгнутим. Ти говорив, що з тобою вже таке траплялося. Не хочеш розповісти мені?

Хан зітхнув і зарив своє обличчя в живіт Фелікса, намагаючись сховатися від цього світу. Він раніше ні з ким не говорив про подібні речі, взагалі боявся обговорювати орієнтацію. Може саме тому його друзі ніколи не підіймали цю тему, бо Джісон сам її уникав? Говорити про це з Ліксом було трохи дивно, і він досі дещо соромився розповідати про це все, хоч і знав, що знайде тут лише розуміння і підтримку. Він йому довіряв, і уже перестав боятися, що його будуть вважати дурним жалюгідним боягузом через його страхи.

– Насправді нема про що розповідати. Це була дуже банальна історія для підлітка-гея. Та і не лише підлітка, думаю, таке трапляється досить часто з людьми нетрадиційної орієнтації.

– Орієнтація – це не традиція. – Рішуче перебив його Фелікс. – Мені завжди не подобалося, коли хтось називав нетрадиційною орієнтацію все, що не стосувалося гетеро. Або ж називав це ненатуральним. Це просто ще одна орієнтація. Така сама, як і всі ніші.

– Так, ти маєш рацію. Вибач. Я просто… звик так говорити, бо всі так говорять.

Джісон виглядав збентеженим несподіваним сплеском Ліксових емоцій, він підняв голову і поглянув на нього винувато, наче нашкодивше кошеня.

– Знаю, не вибачайся. Просто не треба думати, що з тобою щось не так, бо твій сексуальний потяг не такий, який дехто вважає правильним. З тобою все в порядку, Джісоні. Ти таким народився. Моє ластовиння теж можна назвати «нетрадиційним» лише через те, що воно мало у кого є. Ти знав, що зелений колір очей мають лише два відсотки населення Землі? Це значно менше, ніж є людей ЛГБТ+ спільноти, але ж ніхто не називає його нетрадиційним чи неправильним через це. Зеленоокі би з цього лише посміялися.

Джісону здалося, що він зараз заплаче, і він стиснув Фелікса міцніше, сподіваючись, що така підтримка допоможе йому не розревітися. Він притих, і Лікс якось інтуїтивно зрозумів, що він зараз намагається впоратися зі своїми емоціями, тому став просто погладжувати його по голові, ледь відчутно перебираючи волосся.

– Я не знав, – тихо відказав Джісон згодом. – Про зеленооких. Не знаю нікого з зеленими очима. Хоча Хьонджін колись носив зелені лінзи, йому пасувало.

Лікс усміхнувся, він відчував, як у грудях розливається якесь тепло, і ніжний трепіт пройшовся усім тілом. Йому захотілося здавити Хана в обіймах і ніколи не відпускати. Джісон прочистив горло і вже твердим голосом продовжив перервану історію.

– Так от, я закохався у свого друга в старших класах. Ми були дійсно близькими, проводили разом багато часу. Я ніколи не чув від нього нічого про дівчат, він ні разу ні з ким не зустрічався, тому я думав, що, можливо, вони його теж не приваблюють. Це було моєю помилкою. Я зізнався йому, і був впевнений, що він мене зрозуміє, навіть якщо я йому не подобаюся в романтичному плані. Але він сказав, що це бридко. Сказав, думав, що ми друзі, а я весь цей час уявляв якісь огидні речі, які хотів з ним робити. Він не хотів мене слухати.

Джісон замовк, поринувши в цей лабіринт спогадів, з якого Лікс хотів допомогти йому знайти вихід.

– Він перестав з тобою спілкуватися після цього?

– Краще би дійсно перестав, – відповів Хан, і в його голосі чувся такий мороз, що по спині Лікса дійсно пробігся холодок. – Він розповів про це всім. Здається, взагалі всім, хто мене знав. І ніхто з моїх друзів чи однокласників не став на мою сторону. Вони або просто ігнорували, або почали знущатися. Як і він сам. Я перевівся з цієї школи і став ходити в ту, яка була геть в іншому кінці міста.

– Сонечко, мені дуже шкода, що тобі довелося це пережити. Ніхто такого не заслуговує і таке не повинно бути нормою.

Лікс говорив з надривом, він прийняв розповідь Джісона дуже близько до серця. Він сповз трохи нижче і приліг на бік, щоб дивитися Ханові просто в очі. Погляд його був сумним, а в очах застигли непролиті сльози.

– Все гаразд, Ліксі, вже все гаразд, – відповів Джісон, притягнувши маленьке тіло ближче до себе. – Я після цього навіть зізнавався в орієнтації ще раз, але нічого хорошого з цього теж не вийшло, тому я вирішив, що про це краще мовчати. Тим більше, якщо я дорожу цими людьми і не хочу їх втрачати.

Фелікс взяв його обличчя в свої долоні і уважно заглянув йому в очі.

– Якщо люди не приймають тебе через таке, то ними не варто дорожити. Якщо вони тобою не дорожать, то навіть краще, щоб вони пішли з твого життя. Це як радар придурків.

Він говорив обурено і міцно стискав обличчя Хана в руках. Джісон не зміг вигадати нічого кращого, як просто поцілувати його, щоб заспокоїти, і притиснути до себе сильніше.

– Лікс, послухай, це було давно і вже не має значення. Не буду говорити, що я вже це пережив і справився з травмою, але ми можемо зробити це разом. Тепер я не буду боятися і ховатися від усіх. Тобі не треба хвилюватися через це. Того, що ти поряд – достатньо. Можеш просто бути поряд.

Фелікс закивав головою і заховав обличчя на грудях Джісона.

– Я буду поряд.

– Добре. А тепер лягаємо спати, вже майже ранок, а я сильно тебе втомив. Ти говорив, що тобі треба рано вставати.

– Насправді мені нікуди не треба сьогодні, я просто хотів тоді втекти. – Тихо промовив Фелікс. – Але так, давай спати. Мені треба трішки відпочити, а потім я планую довго займатися з тобою коханням.

Джісон згідно замугикав і переплів свої ноги з Феліксовими під ковдрою.

– І наступного разу це я тебе трахну, тому готуй свій апетитний зад, Хан Джісоне!

Це звучало як солодка погроза навіть сонним голосом, йому не варто було обіцяти таке просто перед сном. Джісон щасливо розсміявся, поцілував Фелікса у маківку і заплющив очі.

– Обов’язково, котику. Як захочеш.

********

Хоч це вже моя друга спроба щось написати, це перша робота з таким рейтингом, тому дуже хвилююся, як усе вийшло. Буду дуже вдячна за відгуки, критику, пропозиції і таке інше. Дякую всім, хто прочитав! Ви котики.

 
FavoriteLoadingДодати до улюблених

Залишити відповідь

4 Коментарі на “Maze of memories



  1. Дуже класний фанфік)). Дякую за вашу працю. Я просто обожнюю цю парочку, це моє ОТП як кажуть. ДжиЛікс 💚💚, вони такі котики у вас чудово вишло описати те, які вони милі))

     
  2. Цей фанфік дуже класний, і я справді рада, що знайшла його та прочитала. Але є один нюанс. Інколи не зрозуміло хто є хто, бо їх двох можна назвати “він”. І після того як було назване ім’я, а потім він, по логіці я думаю, що це той чиє ім’я назвали…а потім, як ви вже зрозуміли, це виявилось не так. Загалом фанфік дуже-дуже класний, і тому я справді вдячна вам за написання. Бажаю побільше натхнення, щоб писати ще більше таких шедеврів.

     
    1. Дякую за відгук! Я намагалася відслідковувати оте “він”, щоб все було зрозуміло, але значить, треба дивитися уважніше. В моїй голові було добре ясно, хто є хто 😀 Перевірю краще, дякую)