Мертва тиша настигла залізничний район Львова. Темне холодне небо здавалося от-от впаде. Гуляв холодний вітер. З усіх шкреготів і інших дивних звуків можна було чітко вирізнити тихі кроки.
Постать в подертому камуфляжі і масці сторожко роззирнулась околицями і махнула рукою подаючи знак. За нею з'явились ще дві такі ж постаті, несучи третю на спині. Людина на спині монотонно стогнала від болю і виснаження, поки решта тихо перемовлялися про план дій. Розмову людей перервав гучний вибух після якого в їх бік полетіли уламки і скло.
- Лягай!!!
Прокричала та постать що з’явилася перша явно дівочим голосом. Її напарники поховались за машини і барикади закриваючи голови руками.
Коли все трохи стихло озвалась ще одна постать. Ця була трохи нища за всі інші, але на вигляд не поступалась друзям у фізичній підготовці.
- Терористи? Знову? Невже їм не вистачає радіації і забрудненого повітря?
- Люди дурні створіння, самі створюють собі проблеми.
Це був третій голос, чоловічий. Попри те що щойно відбулося він був спокійний, хоча іноді тривожно поглядав на його “живий вантаж”. Це була поранена дівчина, вдягнута як і решта в камуфляж. Схоже їхня напарниця. Вона не перестала тихенько нити і схоже не помітила вибуху.
- Давайте цю філософію потім, Аня поранена. Шей вибухи схоже зі сторони сховку… Якщо це справді так то нам краще поспішити.
Всі мовчки погодились і компанія почала пробиратись через уламки.
Їх “Сховок” це фізмат ліцей. Він доволі великий щоб переховуватись, там можна прийняти нових людей і поранених, і є багато корисних ресурсів. Компанія вчилась там в мирний час, просте після початку ядерної війни яка знищила 2/3 світу і майже все населення навчання стало не в пріоритеті. Головним завданням в них зараз було вижити, а там як карта ляже.
Додати до улюблених