Нудна Екранізація Доброї відьми Азури

1. Одного сонячного дня Луз поверталась із хексайду в совиний дім. Ще зранку, перед тим, як піти до школи, Ідалін попередила шатенку про те, що вона та Кінг відправляються  по зілля від прокляття Совиної леді. Але првернуться додому вони не раніше завтрашнього ранку, адже одразу після купівлі зілля, відьма та кінг планують походити по нічному ринку недалеко від Кістяєва в пошуках якоїсь речі (Луз вже і забула якої), яку хотів собі Кінг.

Отже, пройшовши вже достатню відстань від виходу зі школи, людина почула якісь швидкі кроки. Ні. Хтось біг прямо ззаду неї. Не встигло дівчисько й розвернутись, як відчула, що хтось, підбігши, обійняв її зі спини.

—Еміті, це ти?—Трохи здивовано запитала Луз в того чи тої, хто так міцно прижимав її до себе.

Але поцілунок в щічку шатенки був відповіддю на її запитання. Тоді вона розвернулась лицем до своєї коханої і, приємно усміхнувшись, так само ніжно поцілувала Еміті в щоку.

—Луз, ти не повіриш!—Вигукнула відьмочка з волоссям, кольору цукрової вати.—Вийшла екранізація першої частини книги Добра відьма Азура!—Захоплено мовила та.

Її прекрасні янтарні очі сяяли від радості. Очі луз округлились від подиву. Як же їй приємно чути таку новину! Треба неодмінно запросити Еміті до себе, та разом з дівчиною подивитись першу серію.

Луз взяла свою милу дівчину за руку і сказала:

—Приходь до мене на ночівлю! Ми разом подивимось серію, а заодно проведемо разом час.— Луз ніби розцвіла. Її щічки палали рум’янцем, а ніжні губи розливались в щасливій посмішці.

—Я буду тільки рада.—Радісно сказала Еміті, обіймаючи шатенку.

Тепло відьми так зігрівало Луз, що та ніби танула в її обіймах.

Обидві дівчини, тримаючись за руки, вирушили до дому Совиної леді.

Нарешті добре влаштувавшись у кімнаті Луз, дівчата всілись на те, що вважалось за ліжко дівчини. Простирадло під ними було тепле й затишне. Біля себе вони поклали тарілку з закусками, що вони встигли приготувати. Перед ними на малому столику була куля, що являлась екраном. Готові до перегляду, дівчата нарешті увімкнули серію.

Як виявмлось, екранізація їхньої улюбленої серії книг виявилась надзвичайно нудною. Як це стається в більшості випадків, фільми рідко бувають кращими за книги, по яким ті були зняті.

—Ну і нудота. Як можна було так спаскудити таку чудову і цікаву історію?!—Засмучено і трохи роздратовано пробурмотіла шатенка.

—І не кажи. Я очікувала кращого.—Сумно промовила фіалковолоса.

Проте вираз обличчя Еміті набуло умиротвореного виразу. Її губи розтягнулись в малопомітній, але такій щирій усмішці:

—Проте в нас є час, який ми можемо провести разом.—Заспокоїла відьмочка свою засмучену дівчину.

Ці слова підбадьорили Луз, і та подиввилась на Еміті:

—Ти права як завжди, моє сонечко.

Еміті поклала голівку на плече Луз, яка сиділа поряд. Остання ж поклала свою руку на руку відьмочки, цілуючи її лоб і краї губ. Але на цьому поцілунки шатенки не скінчились. Вона опускала доріжку з цілунків до шиї, а згодом і до ключиць, тепер обидві її руки блукали по талії Еміті, то піднімаючись вверх до плечей, то опускаюсь до її низу. Фіалковолоса трохи прогинала спину і навіть тремтіла від таких ніжних, таких бажаних дотиків Луз. З уст її лунали тихі стони, що лише пробуджувало в шатенці бажання заволодіти тілом коханої та довести до максимального задоволення. Еміті хотілось, щоб Луз пестила її тіло всюди ще, ще і ще.

Те, як Еміті тихо стогнала затуманило мозок дівчини. Луз не хотіла зупинятися. Та і одні лиш поцілунки їй здавались не задовольняючими її бажання.

Еміті важко дихала. Їй також хотілось продовження.

—Л-луз…—Заікаючись тихо мовила та.—Я хочу… Хочу тебе.—Обличчя її почервоніло, а очі, вони були ніби затуманені, проте янтарні оченята дивилась прямо на Луз .

Луз підвела погляд до милої відьмочки й швидким, проте дуже обережним рухом поклала Еміті на ліжко. Роздвинувши легким рухом ніжки відьмочки, шатенка нависла зверху над коханою. Та не опиралась. По її очам читалось, чого вона так жадає. Правильніше буде сказати КОГО.

Луз пристрасно поцілувала Еміті в губи. Вона уміло пересувалась язиком в роті Еміті, що показувало її вправність. Руки Луз блукали по тендітному тілу під нею. Фіалковолоса тихо простогнала від задоволення.

Проте Луз хотіла ще раз пересвідчитись в бажанні коханої, тому, повільно відсторонившись від пухких гарячих губ, спитала:

—Ти впевнена що хочеш цього?—Обережно й тихо спитала дівчина. Луз дивилась Еміті прямо у вічі, очікуючи відповіді.

—Прошу, т-так.—Мало не простогнала відьмочка, майже прижмурюючи очі.—Я вже не можу стримуватись.

Цієї згоди Луз було достатньо. Вона легкими і трохи грубими рухами зняла верхній одяг Еміті, поступово цілуючи від шиї до грудей коханої.

Тіло Еміті було ніби фарфорове, таке бліде й тендітне… Луз боялась нашкодити їй, отже намагалась не бути надто грубою, хоча, по легким стогонам фіалковолосої, здавалось, тій подобалось коли шатенка прикусувала ніжну й чутливу шию та вушка.

Не забувала Луз і називати свою дівчину милими й пестливими словами. Здавалось, це додавало пристрасті обом.

Еміті вся палала, вона вже була в нижній білизні, але їй видно не сподобалось, що Луз і досі вдягнута, тож відьмочка, злегка нахилившись уперед, почала знімати одяг із своєї дівчини. Спершу вона знімала кофтину, а штани Луз зняла з себе самотужки. Тепер і її тіло було в самій лише нижній білизні.

Шатенка потягнулась за черговим поцілунком до губ своєї дівчини, Еміті обхватила Луз за плечі. Ніжно їх погладжуючи, фіалковолоса відповіла на поцілунок. Їхні губи знову зіткнулись. Шатенка проводила рукою по грудях коханої. І швидким рухом зняла ліфвчик з пружних невеликих грудей відьмочки і відкинула його кудись далеко. Соски Еміті були ніжно рожевого кольору. Луз нахилилась до них. Спершу вона почала смоктати лівий рожевий бугарок, в той час як правий вона масажувала. Потім шатенка повторила ту ж дію вже навпаки. Ніжне тіло відьмочки тремтіло від кожного дотику Луз. Рука шатенки опустилась до трусиків Еміті. Луз почала пестити клітор своєї дівчини, цілуючи ту то в щоки, то в шию і доходила до ключиць.

—Ммм…Аааа!—Від задоволення муркотіла відьмочка.—Таак, Луз, продовжуй!—Вже достатньо гучним голосом простогнала Еміті.

—Як скажеш, моя киця.—Солодко мовила Луз і поцілувала дівчину в губи.

Трусики злетіли з біленьких ніг відьмочки. Пальці шатенки пестили клітор і далі. Спершу повільно, а через короткий час набули надзвичайної швидкості.

1.   Стогони лунали всією кімнатою, здавалось ніби от-от і ці, спочатку солодкі, а тепер такі гучні й пристрасні звуки, які видавала Еміті перетворяться на крики насолоди….

Додати до улюблених