Header Image

    – Ти нікуди не поїдеш! – кричав Деймон.

    – Як ти не розумієш, що я можу бути корисною на ритуалі? – не здавалася Ліна.

    Вона так і не сказала Деймону про угоду з Кадом, а зараз для цього був не кращий час. Ритуал мав відбутися вже сьогодні. Вона втомилася сперечатися з ним і просто почала наспівувати мелодію, щоб змусити його облишити її. Яким же було її здивування, що Деймон ніяк не реагував. Вона не відчувала його думок, не бачила спогадів, а Деймон так само осмислено зараз дивився на неї. Ліна здивовано подивилася на нього, а потім згадала розповідь Сибіл про те, хто може опиратися силам сирени. Невже і справді він так сильно і щиро кохає її?

    – Ти нічим не можеш допомогти і не змушуй мене чинити зараз так, як Стефан вчинив з Елейною, – з сумом Деймон подивився на Ліну.

    Вдень, після школи, Клаус викрав Елейну, але вранці сталося дещо. Стефан не зміг змиритися з тим, що Елейна помре і дав їй своєї крові. Ліна ще ніколи не бачила Елейну такою розлюченою. Вона кричала на Стефана, казала, що ніколи цього йому не пробачить. Вона всім серцем не хотіла ставати вампіром і вона зробила свій вибір, але Стефан вирішив вчинити інакше.

    Від спогадів Ліну відволік мелодія на телефоні Деймона.

    – Так, – роздратовано відповів він.

    – Ми з Елайджею їдемо в ліс, скоро будемо там, – Ліна почула голос Бонні. – Клаус забрав Дженну, так сказала Кетрін. Стефан теж знає про це і він хоче запропонувати себе замість Дженни.

    Враз лице Деймона змінилося. Він виглядав розгубленим, засмученим і розбитим. Ліна ще ніколи не бачила його таким. Він кинув слухавку і звернувся до Ліни:

    – Я їду туди. Я не дозволю йому померти.

    – Я їду з тобою, – Ліна пішла за Деймоном з будинку.

    – Ліно, хоча б ти все не ускладнюй! – повернувся до неї Деймон. – Мій брат хоче вбити себе. Його дівчина йде на самогубство, а ти теж робиш те ж саме?

    – По дорозі я тобі все поясню. Будь ласка, Деймоне, – прошепотіла Ліна.

    В машині Ліна переповіла Деймону історію про угоду з Кадом.

    – Тепер ти розумієш, чому я маю бути там? – Ліна вже була на межі істерики і переживала, що вони запізняться.

    – Чому не сказала раніше? – спитав Деймон.

    – Думала, що час не найкращий. Не знаю, Деймоне, просто все так навалилося, – стомлено зітхнула Ліна.

    Ліна з Деймоном не доїжджаючи до місця ритуалу вийшли з машини і продовжили шлях пішки. Трохи далі поміж дерев вони помітили ще одну фігуру. Вона повернулася до них і Ліна впізнала Сибіл.

    – О, це твій красунчик? – посміхнулася Сибіл, зацікавлено роздивляючись Деймона.

    – Годі витріщатися на мене, – закотив очі Деймон. – У нас немає часу. Я маю врятувати брата.

    – Елайджа і Бонні вже тут, я встигла тут трохи розвідати обстановку, – почала розповідь Сибіл. – Елейна та її тітка теж тут, і Клаус також приволік з собою якусь вовчицю ну і відьму звісно.

    Вони підійшли до місця ритуалу. Вільма Клауса уже читала заклинання над місячним каменем. Навколо Елейни, Дженни та невідомої Ліні брюнетки були кола з вогню.

    Спочатку вогонь згас навколо дівчини-перевертня. Вона кинулася на Клауса, але той легко повалив її на землю і вирвав дівчині серце. Клаус вичавив кров із серця вбитої дівчини просто на місячний камінь і його відьма вдоволено посміхнулася. Ліна чула, що Дженна прощається з Елейною і сльози бризнули з її очей. Сьогодні Елейна побачить ще і смерть своєї тітки, а Ліна не може нічого зробити, не може цьому ніяк завадити.

    З-поміж дерев вийшов Стефан і звернувся до Клауса:

    – Ми можемо поговорити?

    Клаус дивно посміхнувся і через секунду опинився навпроти Стефана. Ліна відчула, як напружився Деймон і вона стиснула його руку міцніше. Вони вдвох прислухалися до розмови між Клаусом і Стефаном. Останній пропонував себе для ритуалу, але Клаус лише посміхнувся і сказав:

    – Ти герой, Стефане. Я чув про тебе, але ти мені не потрібен для ритуалу. В тебе буде інша роль, – він підійшов до Стефана ближче, схопив його за плечі, подивився просто в очі і сказав: – Згадай, потрошителю.

    Потім так легко, ніби це йому нічого не вартувало, він увігнав йому трохи нижче серця дерев’яну палицю і відкинув Стефана далеко в кущі. Вогонь згас і навколо Дженни і її серце опинилося в руках Клауса. Ліна ледь стримала себе аби не розридатися вголос. Елейна так відчайдушно кликала свою тітку. Зрештою, Клаус випив і всю кров Елейни і тіло дівчини рухнуло на землю.

    – Я це відчуваю, – прошепотів Клаус.

    Раптом всі його кістки почали ламатися і він впав на землю. В цей момент з’явилася Бонні з Елайджею. Бонні читала заклинання, а Елайджа вбив відьму. Клаус несамовито кричав. Деймон побіг до Стефана. Елайджа неквапливо підійшов до Клауса і сказав:

    – Привіт, брате, – після цих слів Елайджа одним ударом пробив грудну клітку брата.

    Ліна та Сибіл почали співати і одразу ж опинилися в підсвідомості Елайджі.

    – Брате, я не поховав їх у морі, – прохрипів Клаус. – Якщо ти мене вб’єш, то ніколи їх не знайдеш.

    Ліна одразу відчула, що Елайджа сумнівається і що після цих слів він не зможе відібрати життя Клауса. Треба було квапитися і Сибіл з Ліною почали закликати Елайджу вбити Клауса, співали йому, що він хоче цього, що це його бажання. Всього мить, і серце первородного гібрида було в руках Елайджі. Бонні знепритомніла і впала не землю.

    – Я маю йти, – сказала Сибіл і одразу поспішила покинути Ліну.

    Сама ж Ліна вийшла на галявину і озирнулася. Елайджа все ще стояв із серцем Клауса в руках. Деймона був поруч із Стефаном. Молодший Сальваторе виглядав дуже розгубленим і дезорієнтованим. Все ж, через деякий час він повернувся в реальність і підбіг до Елейни. Ліна підійшла до Бонні перевірити як вона. Те, що вона відчула, її налякало. Бонні не дихала, в неї не було пульсу і серцебиття.

    – Бонні? – опустилася Ліна біля неї навколішки. – Вона не дихає, Деймоне!

    – Перед ритуалом Бонні сказала, що всі її сили підуть на це заклинання, – почула Ліна голос Елайджі. – Вона померла, Ліно, як і Клаус.

    Елайджа кинув серце Клауса на землю поруч із тілом і покинув галявину. Деймон зі Стефаном перенесли в машину тіла Бонні, Елейни та Дженни.

    – А що робити з тілом Клауса, відьми і цієї дівчини? – спитала Ліна.

    Вони вирішили закопати тіла просто на галявині.

    – Якщо Елайджа захоче поховати свого улюбленого брата з почестями, то відкопає його, – сказав Деймон, витираючи руки. – Стефане, що тобі сказав згадати Клаус?

    Весь цей час Стефан був сам не свій і думками він був далеко від цього місця.

    – Я знав його, – зітхнув Стефан. – Знав Клауса, але це ще не все. Я згадав декого, хто був для мене дуже важливим. Я маю її знайти.

    – Її? – здивувався Деймон. – А як же Елейна? Вона прокинеться вампіром і ви проживете вічність разом. Ти хіба не хотів цього?

    – Всі ці роки я жив і відчував, що не вистачає якогось пазлу, – Стефан говорив так, ніби не чув брата. Зараз він виглядав одержимим. – Тепер я знаю, в чому була справа.

    Коли всі троє повернулися з лісу, з’ясувалося, що Джон пожертвував своїм життям заради того, аби Елейна не стала вампіром. Також Джон встиг розповісти про світ наприроднього Джеремі і той знав, що сьогодні відбулося.

    Стефан обережно поклав Елейну на ліжко і замислено подивився на неї, а потім встав і просто пішов з кімнати.

    – Куди ти, Стефане? – спитав Деймон. – Ти не залишися з нею?

    – Ні, мені потрібно дещо обдумати, – Стефан покинув кімнату.

    Ліна здивовано подивилася на Деймона. Він теж виглядав дуже розгубленим. Всі знали, що Стефан любить Елейну і всі думали, що вони завжди будуть разом, але зараз він поводився дуже дивно.

    Також виявилося, що Джеремі останнім часом зблизився з Бонні. Новина про її смерть вкотре розбила бідолашного. Всі навколо нього помирали і Ліні була так шкода його. Важко не збожеволіти в таких умовах. Вона просто підійшла і обійняла Джеремі в знак підтримки.

    ***

    – Думаєш, все вийшло з Кадом? – спитав Деймон Ліну, коли вони лишилися наодинці.

    – Так, – видихнула Ліна, обіймаючи його.

    – Звідки ти знаєш? – обійми Деймона були такими сильними, ніби він боявся, що вона зникне.

    – Просто знаю, – прошепотіла Ліна. – Хочу зробити дещо ще.

    Вона взяла в руки телефон і набрала номер Елайджі.

    – Так, Ліно, – почула вона голос Елайджі.

    – Клаус привіз з собою гроби у Містик Фоллс. Біля готелю є гаражі і в одному з них під номером 937 схована вантажівка, в якій і знаходяться гроби з твоєю родиною.

    – Звідки ти знаєш? – спитав Елайджа.

    – Бонні про це дізналася, мабуть, з допомогою магії, – сльози бризнули з очей Ліни при згадці подруги. – Вона не встигла розповісти тобі про це.

    – Дякую, Ліно, – видихнув Елайджа. – Мені шкода, що сьогодні ти втратила близьких тобі людей.

    Ліна мовчки натиснула відбій. Деймон дивився на неї з німим питанням в очах.

    – Мабуть, так я намагаюся заглушити голос совісті, – зітхнула Ліна. – По суті, ми з Сибіл змусили Елайджу вбити свого брата і я знаю, що Клаус не був янголом, але, все ж, тисячі вампірів також померли сьогодні з нашої подачі. Я просто подумала, що Елайджа заслуговує хоча б нарешті зібрати свою родину.

    – Ти ні в чому не винна, – підійшов до неї Деймон і обійняв. – Ти рятувала себе.

    Деймон подивився на неї з ніжністю, обережно провів рукою по її волоссю, губах, щоках. Він дивився на неї так, ніби намагався запам’ятати кожну її рису.

    – Я люблю тебе, Ліно, більше за все на світі, більше за життя.

    Від цих слів Ліна затремтіла і сховала обличчя на його грудях.

    – Я теж люблю тебе, Деймоне, – видихнула вона і поцілувала його.

     

    0 Коментарів