Зелений автокар мчав головним шосе столиці, проте виїхавши на заміську дорогу, водію довелося збавити потужність. За дзеркальним склом віконниць машини пропливали пейзажі ще не викошених полів та лісосмуг вперемішку з блакиттю літнього неба.
Двигун замовк, зупинившись біля невеликого маєтку, який поблискував на гостей мокрою черепицею.
–Коли я погоджувався їхати знайомитися з твоїми батьками, то приблизно очікував, що ти будеш жити в бісовому палаці. – Вигукнув Влад, вилазячи з переднього пасажирського сидіння. Обійшовши машину спереду, він допоміг своїй дівчині вийти з авто.
–Не розкисай з самого ранку. Тобі жахливо вдається приховувати схвильованість за невдоволеністю. – Настя пригладила долонями вельветовий костюм. До її суворого образу більше пасували б шпильки, але велесівка віддавала перевагу білим кросівкам.
–Ти вкрала мій піджак! – Бурчав брюнет, закочуючи рукава сорочки й трохи оголюючи шкіру рук, суцільно вкриту тату.
–Мені більше личать твої речі, ти й так гарний.
– Не підлещуйся…- Влад насупився, але не встиг кліпнути оком, як дівчина вхопила його за комір й притягнула до себе, залучаючи в довгий поцілунок. Відсторонившись, Влад поклав підборіддя на чоло Анастасії та зітхнув.
–Тепер краще?
– Краще, ходімо вже. – Хлопець запропонував велесовці лікоть й пара попрямувала до високих кованих воріт.
***
За брамою, до самих сходів будинку тяглася викладена бежевим каменем доріжка. Обабіч розкинувся пишним цвітом велетенський сад.
Настя збавила крок, Влад вчинив так само.
–З чого ти взяла, що я сподобався твоїм батькам?
–Якби не подобався, мама б вже стояла на газоні зі своєю улюбленою рушницею для відстрілу фазанів.
–Вольова жінка. – Влад присвиснув.
–Не уявляєш наскільки. До речі, швидкий тест на знання мами й тата.
Хлопець закотив очі, Настя вже раз зі сто питала в нього одне й те саме поки вони їхали в машині.
–Вероніка Олексіївна Гірс, в дівоцтві Квітка. Любить тебе й не любить твоїх колишніх хлопців.
–Правильно, але мене теж не любить. Скажімо, терпить через тата.
–Леонід Ігорьович Гірс.Ти казала, він захоплюється музикою та літературою, але якщо він не чув про Квінн, я втоплюся в тому ставку.
Чурівець кивнув на водойму наповнену квітучими лотосами. Між пишними бутонами ніжних пелюсток тріпотіли бабки й плавали величезні коропи.
–Там мілко, краще тоді в басейні.
–Яка ти добра до свого майбутнього чоловіка.
–Не майбутнього. – Анастасія, не приховуючи посмішки покрутила на безіменному пальці обручку з переплетених золотих гілок.
–Твоя мама, тобто Вероніка Олексіївна, вчинить над нами обома жорстоку розправу, коли дізнається про таємні заручини в Італії.
– І нехай, це була моя найкраща відпустка за 25 років.
– Тут згоден. Ночі там справді спекотні.
Влад лукаво посміхнувся дівчині в якої порожевіло обличчя.
– Припини! Не час думати про це.
– Що ти маєш на увазі під “це”, Анастасіє?
– Здогадайся. – Дівчина нахмурилася, намагаючись штрикнути хлопця під ребро вільною рукою.
Хлопець лише голосно розсміявся.
– Агов! Бачу, тобі теж кепсько вдається ладнати з власним занепокоєнням.
– Я спокійна! – Відрізала велесівка. – Хвилююся лише про те, що мама принесе з собою журнал нареченої.
Дівчина поглянула на Влада, який тяжко намагався згадати про що йде мова.
– Це книжка в якій молода планує організацію свята по частинах, робить план розсаджування гостей, підбирає кольори серветок до кольору скатертей, створює ескіз сукні. – Настя вимучено зітхнула. – Мені так лінь цим всім займатися. Це ж буде свято не для мене, а для усіх тих родичів, у яких в невидимому плані на життя є обов’язковий пункт з моїм весіллям.
Чурівець розсміявся від почутого.
–Мені тебе шкода, кохана.
–Мені себе теж.
Анастасія пригорнулася до Влада. Вона згадала той день, коли вони дали обітниці.
Це був світанок перед вильотом додому з відпочинку. За 5 годин вони мали літак, а за 6 до цього, напившись в якомусь ресторані, вирішили, що хочуть негайно одружитися.
Усю ніч шукали в інтернеті номер ксьондза який зміг би повінчати їх на світанку й говорив англійською. Купили обручки навмання, в першій ювелірці біля готелю.
І ось, на ранковій, ще прохолодний пляжі стоїть він в білій сорочці й таких же шортах та вона замотана в зелене парео на голе тіло (прости священник її грішну душу). На голові вінок з апельсинових квітів, що Влад нарвав в якомусь сицилійському дворику.
Сонце осяяло рожеве небо, коли вони злилися у поцілунку, який наголошував про закріплення їхнього шлюбу. Правда, на літак все ж не встигли. Перенесли виліт на інший день.
Додати до улюблених