Arsonist’s Lullabye – Hozier
Уіджа – Ann Kovtun
Freak (feat. REI AMI) – Sub Urban
***Потойбіччя, ріка душ***
– Ох, тільки не він – УПА тільки но з’явився в потойбіччі як його спокій порушили.
– Гей повстанець, тебе викликає володар на аудієнцію – зі спокійним виразом обличчя попри приховуючу маску сказав Японська імперія.
– Ох, дійсно, щось він поквапився до мого дня народження ще півтора місяці – саркастично відповів хлопець.
– Іди, іди може вправить тобі мізки.
– Дивись, щоб тобі не вправив, а хоча що це я, це ж сталося ще в день твоєї смерті. Скажи як це, бути як собачка на побігушках, не мати права вирішувати власне життя?
– Йди поки не отримав катаною по обличчі, і до твого відома це вже не життя. Ти ніколи вже не будеш таким як раніше змирись з цим – прошипів самурай та пішов в сторону ріки. А там де зараз стояв УПА була лише чорна димка, що через секунди розвіялась.
***
– Нарешті, моє терпіння не вічне!
– Знаєш що я помітив, що будучи смертним ти мав кращий самоконтроль ні то смерть на тебе так вплинула чи поразка у війні – як ні в чому не бувало сказав юнак.
– Замовкни малявка! Ох не думав що ти й після смерті будеш мені псувати життя.
– Малявка? Та ти не набагато старший від мене, ну а псувати тобі життя це мій сенс існування, змирись з цим.
– Я не маю наміру псувати собі нерви непотрібними балачками. Ти знаєш чого я тебе викликав?
– Не знаю, але здогадуюсь.
– І які припущення?
– Може сам і скажеш, це ж ти мене викликав- з самовдоволеною усмішкою сказав хлопець дивлячись як злість бере його опонента.
– Останнім часом ти забагато собі дозволяєш, будучи звичайним жнецем. З’являєшся в реальному світі кожного дня, по декілька разів, дозволяєш смертним себе бачити, контактуєш з ними. А це безпідставне порушення правил. Так само як смертним обмежена кількість можливостей тут, так само і нам на їх території. І ти знаєш що це не заради забави зроблено. Межу не можна стирати!
– І це говорить той хто сам її стирає певною мірою!
– Лише у дні, коли це дозволено. А не щодня! Тому я надіюсь ти попрощався із сестрою, адже з цього дня ти більше не з’явишся на Землі. Забудь про будь – які спроби цьому завадити. Я маю силу незрівнянну ні з ким в потойбіччі. Але попри це ти продовжиш виконувати свої обов’язки збирача душ, адже в тебе це доволі не погано виходить. Я б навіть зміг дати тобі місце в маєтку, попри те що ти мене відверто бісиш.
– На що ти натякаєш?
– Такі як ти не мають змоги нормально жити в потойбіччі, ієрархія не дозволяє, а я даю тобі шанс на краще – посміхаючись сказав нацист.
– Чому це? Я твій ворог.
– Зараз ти не несеш для мене жодної небезпеки, до того ж мені лестить мати такого солдата. Знаючи тебе я даю час на роздуми.
– Тепер я можу йти?
Тепер так – хлопець вже розвернувся до виходу але його зупинили – і УПА пам’ятай найкраще знає меча той, хто його викував.
Я пам’ятаю! – прошипів повстанець.
Наївний він дійсно думає, що це мене зупинить. Але цього разу треба бути обережнішим, потрібно задіяти більше артефактів аніж перстень. А на далі продовжувати пошуки. Тільки він назавжди звільнить Україну з московських кайдан. Але схоже сам я не впораюсь і мені потрібна допомога. Потрібно вирушати до мертвого лісу.
Повстанець в ту ж мить телепортувався до темного чорного лісу, звідки так і віяло мертвою атмосферою. Він не з проста прибув саме сюди, адже тут знайде їх, своїх побратимів і союзників. Інколи навіть без емоційному створінню потрібна допомога і підтримка. Він лиш надіявся що вони допоможуть йому, як справжні друзі, що при житті, що тут. Хлопець увійшов у цю атмосферу зла та таємниць. Сюди рідко хто навідується мисливці за головами наводять страх навіть на сильніших країн. Але повстанцю боятися нема чого, коли ці самі мисливці твої давні друзі. Вітер тихо завивав створюючи атмосферу містики, а темнота що не давала змоги хоч щось розгледіти наводила жах. Але ця темрява тепер невід’ємна частина життя всіх хто потрапляє в потойбіччя, адже всі вони згодом стають самою темрявою. Раптом хлопець почув тріск гілки за декілька метрів від себе. Але він стримував себе, чекав підходящого моменту. Якби він був сильнішим за нападника він би уловив його енергію, але нажаль доля обійшлася так, що УПА доводиться силою виборювати місце в цьому новому світі та його принизливій ієрархії, де на верхівці знаходяться країни, далі йдуть міждержавні союзи і тільки потім армії, нижче тільки організації. Принаймні УПА вирізняється серед інших повстанців цього кола тим що є найсильнішим, але він і не боїться вступати в бій з вищими країнами цього періоду. І от гість темряви зупиняється та уважно стежить за героєм. УПА також відчуває цей погляд, але наважується перейти до дій. Обернувшись він помічає постать, яку так приховує темрява. Очі повстанця спалахують синім світлом, що дозволяє розгледіти все що не дає темрява. І от ривок між солдатами зачинається поєдинок. Удар з ліва, у вісок, поворот справа, але суперник зумів схопити за руку та повалити на землю повстанця.
– Що сили вже не ті? – з чутними веселощами в голосі промовив суперник.
– Як би не так – УПА різким ударом зумів вибратись та перейняти користь на власну сторону, тепер опонент лежав на землі, а повстанець возвишався над ним – ну що салаго зовсім знесилився тут без мене – подаючи руку з посмішкою промовив УПА.
– Наш великий воїн повернувся це ж треба – приймаючи поміч відповів опонент.
– Я радий тебе бачити БВА.
– Попрошу “Чорний кіт”, УПА а де ти пропадав весь цей час? – нарешті темнота розкрила герою такого ж як і він повстанця у світлій воєнній формі. Приємні риси обличчя вказували на його розважливий характер, а світле волосся із зеленими, як котячі, очима тільки додавали хорошої, але загадкової атмосфери.
– Та так, сімейні справи.
– Та ну? Невже навідувався до сестри?
– Саме так, взагалі за ці місяці багато чого сталось, пропоную зараз піти до мене, а по дорозі я тобі все розповім.
– Гаразд.
***
– Отакі от справи, і мені потрібна твоя допомога.
– Тільки моя?
– Взагалі я думав попросити ще братів, але чорт знаєш як мені тяжко просити допомоги.
– Не бачу в цьому нічого, за що може бути соромно. Але вони зараз на службі.
– Не зрозумів. В кого це?!
– В Чехословаччини, але не подумай що він поневолив їх, авжеж ні – сміючись сказав білорус.
– Тоді чому замість свободи, вони вибрали працювати на його?
– Ех УПА все таки твою жагу до свободи ніхто не перевершить. Тому що живеться їм так краще, нас звичайних повстанців життя не жаліло що там що тут, а вони отримали можливість хоча б після смерті відпустити цю боротьбу і пожити спокійно….
***the flashback***
– Такі як ти не мають змоги нормально жити в потойбіччі, ієрархія не дозволяє, а я даю тобі шанс на краще.
***the end flashback***
– А ти чому ні до кого не пішов?
– А до кого йти, до ворогів? Звісно був варіант податися в інше коло до батька, але це провально.
– Чудово, отже тобі не треба ні перед ким прислужуватись.
– Хах, ти як завжди, ну гаразд ходімо шукати наших лісових братів і твою реліквію.
Додати до улюблених