Просторий кабінет був погано освітлений, заполонити кімнату темряві заважала тільки настільна лампа яка світила прямо на блокнот який тримала миловидна блондинка в коричневому пальто.
-Що саме сталось тої ночі міс Джонс?
Тишина захопила кімнату, блондинка явно нервувала і постійно оглядалась. В кабінеті вона була не сама. Біля фікуса сиділа доволі висока дівчина з довгим русявим волоссям. Карі очі байдуже дивились на сильний дощ за вікном. Світлий светир і чорні джинси були її звичайним одягом. Раптом дівчина повернулась до блондинки. І холоднокровно відповіла
-Вони всі померли…і ви помрете наступною…
Блондинка впала в німий шок доки з її грудей не бризнула кров і вона впала за мертво. А позаду неї стояла висока брюнетка з окровавленою рукою і досі б’ющимся серцем у руках.
-Ех..може по акуратніше? Новий светир.
Дівчина поморщилась глянувши на заляпаний кров’ю новенький білосніжний светир він дорогого бренду.
Брюнетка стояла і витирала руки від крові салфеткою. І тихо сміялась.
-А де ж твоє ” це не правильно” ?
Дівчина пожала плечима.
-Важкі часи вимагають відчайдушних заходів.
І вставши з крісла підійшла до тіла блондинки.
-Ненавиджу це…
І під поглядом очей брюнетки накрила чорним балахоном тіло вже колишньої журналістки….
1 Глава
Я бачила твою смерть
4 жовтня 219, Бекон-Хілз:
Повня,вночі я біжу по холодному асфальту. Світить тільки декілька фонарних стовбів.Страх,стало важко дихати,я вже починала задихатись холодним нічним повітрям. За мною хтось женеться,я бачу тільки величезну чорну тінь і очі,Боже ці страшні жовто-янтарні очі,від яких кров стине в жилах. Я неможу зупинитись,якщо я зупинюсь хоч на секунду воно вб’є мене! Я біжу по темних вулицях Бекон-Хілз воно не відстає мені страшно Боже як же мені страшно!
– “Я не можу померти тут!”
Я уже майже відірвалась,і тут я перечіпаюсь через якусь трубу,і падаю воно мене наздогнало.
Величезна істота схожа на вовка дивилась на мене і ричала показуючи велечезні клики. Мене паралізувало страхом я сиділа на асфальті, не можу поворохнутись,і дивилась в його очі,величезні як два місяця очі. І тут він накинувся на мене розкривши свою пащу повну гострих зубів які готові рвати на шматки любу свою здобич. Я і була цією здобиччю,повністю беззахисною на очі навернулись сльози я встигла тільки прекритись руками і вскрикнути.
-Ааааааа!
Я прокинулась у своєму ліжку. Мене всю трясло від страху і виглянула у вікно. На дворі був пасмурний осінній ранок. Опале листя повільно падало на підвіконник.
-Чорт..
Я закрила обличчя руками і намагалась заспокоїтися. Як задзвонив телефон, на екрані світилось ім’я Каммі ( Каміла)
-Я надіюсь ти прокинулась?
-Це м’ягко сказано…
-Крістін все гаразд?
-Вроді, я скоро прийду. В тому ж самому кафе?
-Так, так давай пошвидше.
Вимкнувши телефон я пішла в ванну. Поснідавши прийшлося виходити на вулицю. Я спокійно йшла по вулицю як помітила що моя сусідка Емілі ще не виходила поливати свої троянди.
-“Мені чомусь так дивно. В мене якесь погане передчуття.”
Я вийшла на вулицю “14 форліс”
Від побаченого я завмерла…
Повсюди були поліцейські і пару детективів,багато людей скупчилося навколо одного місця яке було опечатано жовтою стрічкою. Я побачила кров, дуже багато крові асфальт був наче пропитаний нею. Я підійшла ближче те, що я побачила повергло мене в шок…
На асфальті лежав труп дівчини розідраної на шматки по всяму тілу сліди від величезних кігтів.
До горла підступила тошнота і я відійшла. Відступаючи назад я стукнулась з поліцейським.
-Вибачте будь ласка я вас незамітила містер…
-Семюель Макота,помічник шерифа і часний детектив я веду цю справу.
-Що тут сталось?
-Сьогодні ранком знайшли труп Емілії Вотсон її тіло зараз будуть вести на експертизу і визначати час смерті.
-Е.Емілія Вотсон?
-Так ви її знали?
-Вона моя сусідка
– Ваша сусідка хм. Ви вчора не замітили нічого дивного?
-Ні все було як завжди.
Із натовпу протиснувся поліцейський
-Сер приїхали експерти!
-Добре. Я вже іду,вибачте міс,але мені потрібно йти
-Добре вибачте,що зайняла ваш час.
-Нічого.
Він вже розвернувся щоб піти,але зупинився і повернув до мене голову.
-Будьте обачні міс,зараз на вулицях Бекон-Хілз дуже не спокійно особливо вночі,краще не виходять на вулицю в пізній час.
-Звичайно сер.
Він мило мені посміхнувся і пішов в глиб натовпу. Я не хотіла тут залишатись і швидко пішла геть. Коли я йшла то постійно думала про схожість смерті Емілі з моїм сном. Хоча я просто себе накручую. Зайшовши в кафе я підійшла до столику де вже сиділа Камілла.
-Привіт, я маю таку новину!
-Я теж…
-Давай ти перша.
Я розповіла про те що сталось.
-Бідняга мені її так шкода.
Я відігнала погані спогади і взяла своє Лате.
-А в тебе що сталось?
-О так, так…
І почався цілий потік слів без єдиного зупину.
-Так багато новин.
-А то, доречі останнім часом почали зникати люди.
-Справді?
-Ага мені Девід розповів.
Вона гордо підняла голову пишаючись своїм хлопцем що працював в поліції.
-Я такого ще не чула.
-Це не розголошують. І пропадають в основному молоді красиві дівчата від 17 до 27.
-А скільки зникло?
-Вроді 5..
Каммі задумалась і відповіла.
-Так це точно. Мені якщо чесно уже страшно стільки всього коїться.
-І їх не знайшли?
Вона помотала головою.
Мене це насторожило, смерть Емілі зниклі дівчата.
Через годину мені потрібно було йти додому. Коли я вже була в дома я заснула на хвилинку за комп’ютером.
І пошкодувала про це..,це був дуже дивний сон я чомусь лежала серед лісу. Він був сонячним повсюду мох і високі дерева недалеко пробігла золотиста лань і чутно звуки якоїсь Ріки. Я взяла в руки мох,він був таким м’яким і пушистим я вже хотіла піднятись але..
???-Довго збираєшся тут валятись?
Це був голос хлопця,але навколо нікого не було. Раптом все почало як переривати то ліс був сонячним і теплим то всього на секунду темним і холодним я відчула щось в себе на руках я подивилась на них і побачила кров… Мої руки були всі вкрові а замість сонячного і живого лісу був темний страшний ліс і мертва тишина,а навколо кров чуть дальше та сама лань тільки вже розідрана на шматки повсюду був запах смерті і гниющого м’яса я так і сиділа на колінах і дивилась на окровавлені руки…
Я різько прокинулась і глянула по сторонам. Все було як завжди тільки мій комп’ютер висвітив дивну статтю.
-Загадкове вбивство в Бекон-Хілз?
Я відкрила статтю і почала читати.
-В 4 серпня 1996р сталося вбивство 26 річного Ендрю Харіса. Його тіло знайшли на 14 форліс воно було розірвано на шматки, а по тілу знайдено сліди від кігтів, поліцейські встановили що це напад великої тварини. Сім’я Ендрю каже, що того вечора він повертався з роботи. Слідчі встановили час смерті. Це сталося опівночі, поліцейські почали розслідування і вияснили у зоологів, що це несхоже на гірського лева чи пуму ніхто так і невияснив що це була за тварина бо ніхто ніколи такого не бачив і цю справу закрили.
Я відкрила фото що було внизу статті там лижало тіло молодого хлопця і великі сліди від кігтів такі як на Емілі.
Це все дуже схоже на вбивство Емілі, значить це уже колись ставалося. Навіть вулиця теж 14 фролінс, але я ніколи не чула про Ендрю Харіса напевне я тоді була ще дитиною або мене взагалі ще не було, там було написано що це сталося 1998 року значить я ще тоді не народилася 3 роки різниці.
Цей звір…справу закрили… Я відкинулась на крісло і закрила очі.
-Боже…що це все значить?
Раптом телефон задзвонив і я побачила що спізнююся на роботу. Прийшлося швидко одягатись і виходити з будинку.
Вже була десь 4 вечора бо вже трохи стемніло. Я пішла і подивилась на будинок Емілі. Нічого так і не змінилось двері так само опечатані. Я вже пішла дальше стараючись не думати про це. Але все-таки я зупинилась обернулась до її будинку і рішуче покрокувала до нього.
Я вже була біля дверей, але мене зацікавило зовсім не це, а вікно. Я знала що там щось є моя інтуіція просто кричала про це. Може це дурість але я пішла до її вікна ззаді будинку. Я підійшла до нього, воно закривалось опускаючись в низ. Але воно було відкрите я підійшла ще ближче і побачила на дерев’яному підвіконнику сліди кігтів…
-“Якого…”
Це виглядало наче хтось залізав в її будинок. Я відійшла і почула шорох. Все тіло напряглось відступаючи управління тілом не розуму а відточиним інстинктам.
Я звичайно боялась, але всеодно повернулась і побачила силует.
-“Вот чорт я влипла”
Я вже встигла це подумати, але силует зник. Я видихнула і швидко направилась від цього будинку якнайдалі
Я вже була в лікарні Бекон-Хілз.
До мене зразу підлетіла Джульєтта.
-Крісті я так рада тебе бачити!
На ній як завжди був білий халат а під ним були чорні джинси і світло сіра футболка.
-Я теж. Як ідуть діла?
-Все нормально тяжких випадків не має, такщо твоя зміна буде спокійною.
-Ти на побачення?
Джульєтта трохи почервоніла і потім кивнула.
-Ага, ми з Крісом зберались в ресторан.
-Вау.
-О! Іще, сьогодні з тобою на зміні буде доктор Майкилсон.
Джульєтта поводила бровами, а я на це тільки закотила очі.
-Невидумуй.
-Крісті він самий красивий і сексуальний доктор,до того ж він з тобою так мило говорить і поводиться ти йому явно подобаєшся.
-Може й так, але я подобаюсь йому тільки як колега.
-Ну добре. Я пішла бувай
-Бувай.
Джульєтта пішла, а я вже оділа халат і сіла на своє місце на приймальному пункті.
Година йшла так нічого і не сталось. Мені не прийшлось навіть заповнювати медичні картки, в лікарні було дуже тихо.
Я спокійно листала якийсь журнал поки до мене хтось не підійшов.
-Крісті?
Піднявши голову я побачила Ніколаса Майкилсона.
-Нік привіт.
-Привіт, сьогодні якось смутно неправдаж?
Сині джинси біла футболка і білий халат як завжди був одягнений Нік. Він був блондином його волосся було майже біле з відтінком золотистого і зелені очі.
-Це точно навіть простих випадків немає.
Я відложила журнал в сторону.
-Ти як?
-Нормально.
-Я не проте, я за Емілі…
-Нуу я незнаю.
Нік так співчутливо на мене подивився.
-Вибач я не хотів тебе засмучувати…
-Нічого.
І тут мене осінило. Йому точно мали привезти труп Емілі на експертизу.
-Ти бачив її? Детективи ж напевне її до тебе привозили.
-З чого ти це взяла?
-Нііік
-Ну добре добре привозили я вже її оглянув і здав звіт.
-І що ти може ж сказати.
-Тобто?
-Ну є здогадки хто це був?
-Я незнаю Крісті…
Нік виглядав подавлено. Я хотіла його заспокоїти але..
-Це все дивно навіть занапто це вже 5 смерть підрят.
Я здивувалась сильно невже були ще жертви.
-Почекай були ще жертви?
-Так. Ще 4 не рахуючи Емілії Вотсон і почерк вбивства той самий. Жертву роздерли.
-А хто ці жертви чому поліція про них не сказала?
-Інші жертви це 2 дівчини і 2 хлопця. Вони не були пов’язані 1 дівчина турист 2 дівчина студентка 1 хлопець скалелазом 2 приїжджий.
-Так ось чому ввели комендантський час…
-Так якби була тільки 1 жертва його би не ввели.
-І причина смерті та сама?
-Ага. Мені детективи всю ніч депресували голову.
Нік потер віски він явно довго не спав.
-Бідняга.
Я дістала з сумки таблетки від голови.
-Візьми.
Він перевів на мене погляд і посміхнувся. Взяв таблетку і запив її кавов.
-Дякую.
-Немає за що. То це був звір?
-Нуу схоже на те, але таких великих я ще не бачив. Сліди від зубів схожі на вовчі, але вони величезні.
-Доктор Майкилсон!
З кабінету появилась стажер.
-Вибач мені треба йти, ти тут не скучай.
-Добре бувай.
Нік уже пішов а я знову залишилася сама. І знову ця тишина в коридорах лікарні нікого не було, вже була 6 вечора а надворі темно. Зниклі дівчата, жертви тварини яку ніяк не можуть опреділити. Стільки жертв і зниклих і поліція мовчить? І зв’язано чи це між собою..Я знову читала свій журнал. Але мене відволікали чиїсь кроки з коридору. Я підняла голову і побачила хлопця дуже красивого хлопця. Брюнета з зеленими очима. В коричневій футболці чорній шкіряній куртці і джинсах того ж кольору.
-Добрий вечір.
У нього на обличчі грала весела і дружелюбна посмішка.
-Добрий…Чим я можу вам допомогти?
-Мені потрібний 15 пацієнта.
-А ви хто?
-Ох вибачте забув представитись. Я Лукас Міллер.
-Що за пацієнта?
-Скот Маккол.
-А ви йому хто?
-Друг.
-Вибачте але час відвідувань закінчився 2 годин тому.
-Ви напевне неправельно мене зрозуміли, в мене невідкладна справа до Скота.
Він положив свою руку на мою і посміхнувся обворожительнов посмішкою.
-Я не можу вас туди пустити.
Я забрала руку і подивилась на нього. Він видихнув і мягко сказав.
-То ви не могли би передати йому одну річ?
Він дістав з кишені лист і протягнув мені.
-Віддайте Скоту будь ласка.
-Добре.
Я забрала у нього конверт він мені посміхнувся, і розвернувся до виходу.
-Ви дуже приємна дівчина міс Джонс.
Ще раз посміхнувся і пішов на вихід.
Я подивилась на конверт. Звичайний білий конверт з листом. Я знайшла в журналі Скотта Маккола.
Аварія? Там було написано що Скот Маккол попав в невелику аварію вчора. Я знайшла його палату і зайшла в неї.
В палаті було темно тільки місяць освітлював кімнату через вікно. Скот лежав у ліжку по ньому не скажеш, що він попав в аварію. Занапто мало ушкоджень. Тільки пару рваних ран по тілу, довга царапина на всю праву щоку наче від ножа, обдерті руки, і одна зламана ліва рука, і вивихнута права нога. Для аварії занапто мало ушкоджень навіть струсу мозку немає.
Я підійшла до нього і поклала лист на стіл. Частенько приходили люди і просили передати лист, так що не було чимось дивним. І знову повернулась обратно на своє місце. Коли я проходила повз морг мені захотілось подивиться на Жертв. Звичайно хтось скаже, що я якась зациклена на вбивствах маньячка, але може так я зможу прояснити все те, що зараз коїться. Я зайшла в морг пахло як завжди якоюсь хімією і запахом мертвячини. Я підійшла до стола де було написано Емілія Вотсон.
Я зняла білу простиню що була на ній і побачила багато зашитих ран.
Напевне Нік тут добряче намучився. Я оглянула труп і нічого такого не знайшла. Голубувата шкіра як у мерця, багато швів і так далі. Я взяла карту прикріплену на стіл. Там акуратним почерком Ніка було написано…
-“Емілія Вотсон 22 роки.
Стать:Жіноча.
Час смерті: 12:00 ночі.
Дата смерті: 3 Червня.
Причина смерті: Багато
велечезних рваних глибоких ран на тілі жертви, сліди зубів, розірвана грудна клітка, пошкоджені легені і печінка.
Бідна Емілі, що з нею зробили…
Я знову подивилась на її тіло.
Поклала картку і пішла дальше у всіх інших жертв співпадала причина і час смерті. Тільки дата не співпадала, я вийшла з моргу бо від цього запаху мені ставало погано.
Розповідь від автора:
У палаті Скота:
Скот так і лежав у ліжку, йому було складно рухатись через травми. Він уже не спав а лежав і дивився у стелю, а коли повернув голову побачив конверт. Через силу він потягнувся за ним рукою.
Скот оглянув конверт в низу було написано від Найкращого Друга.
Він подумав і так і не здогадавшись від кого відкрив конверт і дістав лист почав читати.
-” Привіт Скот це твій Найкращий Друг Лукас:)
Я дуже засмутився коли ти втік, ми ж з тобою не договорили.
Але все таки я знаю де ти Скот, так що не розслабляйся. Ти не подумай я не стану вбивати тебе зразу, ми з тобов гарно повеселимось.
О! Іще чуть не забув, тобі передавала привіт твоя дорога Шеріл. Знаєш, а в тебе хороший смак, вона така мілашка а яке волосся…
Ти не переживай ми з Шеріл прекрасно проводимо час. А тобі треба відпочивати ти нехвилюйся я з нев пограю і поверну тобі, правда вона буде трохи потрьопана і може із зламаною шиєю, але поверну.
З найжаркішими побажаннями твій Найкращий Друг Лукас:)
О боже Шеріл…
Скот сильно зжав лист.
А тим часом на дворі біля лікарні стояв Лукас і дивився у вікно палати Скота з посмішкою на лиці.
-Лукас?
Лукас повернувся в тіні дерева стояв його друг.
-Ти уже закінчив?
-Почті, Скот скоро прибіжить по свою любу Шері. А ми поки повеселимось.
Лукас знову посміхнувся. Для нього це була як гра в якій він відіграє роль мисливця який висліжує свою жертву.
-Ти неміняєшся.
З тіні вийшов високий шатен з голубими очима.
-А ти і не проти.
-Що є то є.
Шатен приблизився до Деймона і вони міцно пожали руки як давні друзі якими й були.
-Радий тебе бачити Лукс.
-І я тебе.
-Так ця лялечка у тебе?
-Звичайно! Як я міг би пропустити такий прекрасний екземпляр.
-А що робити з Шеріл?
-Позабавимось трохи, а потім якщо захочеш можеж забрати собі. Ну, а якщо ні то просто вбємо її або віддамо Моніці.
-Моніці?
-А яка в неї група крові?
-У Шеріл 4 вроді.
-Прекрасно Моніці сподобається
-А що робити з мисливцем? Клан Блеків об’явив на нього охоту. За його голову дають винагороду.
-Ухти, але всеодно вони сюди не полізуть це наша території. Навіть якщо брата нема у них кишка тонка щоб сюди сунутись.
-Що до твого брата…
-Що з ним?
-Він завтра приїжджає разом з Люціусом.
-Требаж 2 дня тільки пройшло.
-Так вони швидко вернулись.
Лукас на хвилину задумався.
-То що за мисливець?
-Ейден Шилдс.
-Брат уже напевне про нього знає.
-Він тільки один, я був у нього вчора.
-Ага я в курсі. Прийшлось тобі пулю з вербеною з живота витягати. Ще трохи і ти би відкинувся.
-В нього є сестра.
-Сестра? А хто вона?
-Незнаю я її не бачив.
-Ясно.
-І ще він думає що це наш клан вбиває людей.
-Ми ще не знайшли того хто це робить. Гарно ховається сволоч, вчора ми з Кемероном прочосували ліс і нічого не знайшли.
-Може підключити ще декількох?
-Я збирався це зробити завтра приїде брат і почнем розбератись все-таки це він Князь.
-Як скажеж.
-Пішли.
Лукас розвернувся і пішов по доріжці.
-Куди?
-До мілашки Шері. І треба ще щоб ти зі мною випив віскі.
-Я в ділі!
Хлопці пішли і тоді все повисло в тишені…
Додати до улюблених