Лезо о ножа без проблем зайшло в око і дійшло аж до мозку. Миттєва смерть, яку не помітили товариші вбитого, що продовжили без усіляких турбот іти далі. Весело регочали немов звірі, переказуючи один одному жорстокі жарти, вони не почули як вмер один із них, навіть коли важке тіло в металевій броні впало на землю. В цей час, вбивця миттєво скоротив відстань до останніх двох, одночасно оголив лезо другого ножа и обидві зброї без усіляких проблем увійшли в голови двох останніх. Одно лезо через нижню щелепу, а друге скрізь потилицю. В момент пробиття кісток черепа Семюел роздратовано видихнув і різко витяг свої ножі із людських голів. Витерши ножи об шкіряні штани своїх жертв він водрузив собі на плечі усі три тіла і з ними стрімко побіг по металевому тунелю, який освічує майже не працюючі лампи на стелі. Через кожні п’ять метрів вони не світили, а ті що і працювали постійно блимали час від часу, тухлу та загоралися знову. Ремонт в цій місцевості ніколи не проводився, що зовсім не дивно.
Пробігши декілька кілометрів, світло остаточно пропало, но Семюел все рівно чудово бачив, а тому легко помітив необхідний для нього прохід. Довга нерівна печера, майже природня, в кінці якої він трохи затримався. Встав перед завалом з каміння, він трохи почекав, поки його суга відкрив потайний люк. Радісний чоловік с білою шкірою та червоними очами, що світяться у темряві. Абсолютна темрява в печері зовсім не заважала йому вилізти з люка почати забирати у свого володаря тіла вбитих людей, даючи їх товаришам, що чекають за люком. Вже без вантажу, віддав мислену команду своїм слугам сховатися, Семюел знов стрімко помчався у тунель. Якби його хоч хтось був у цій печері чи у облаштованих обшитих залізом і проведеною електрикою районах, то він би помітив виключно розмиту пляму, що пронесеться недалеко від нього. Настільки він був стрімкий и всього за декілька годи біга здолав відстань у декілька кілометрів, представши перед першим осередком цивілізації у цих підземеллях.
Кінцевою точкою його шляху стала звичайна, нічим непримітна стіна планетарної породи. Постояв декілька хвилин він перетворився на туман и тоненькою смугою влетів в одну із чисельних тріщину і в такому вигляді полетів далі. В якийсь момент його сутність уразив різкий біль від електропроводів в стіні, а тому йому довелося змінити напрямок і полетіти в інший бік. Декілька разів його било електрикою, а тому довелося трохи змінювати шлях. Але в кінцевій точці, в невеликому закутці, що був невеликою коморою, укритою з усіх боків рваною тканиною. Повернувшись в справжнє тіло, Семюел відчував більш сильний біль та оглянув себе. В двох місяцях на нозі, в одному на животі та в двох на голові опалена до вугілля шкіра, що почала оновлюватись. Дуже неприємні відчуття від небажаної зустрічі з частиною електромережі де нема ізоляції. Але це ще не самий поганий досвід контакту з нею.
Поправивши плащ з капюшоном та металеву маску на обличчі, Семюел відкинув тканину. Невеличкий провулок, розташованій між двома майже зруйнованими домами, одна з багатьох точок в якій безпечно і без жодних свідків можна пробратися на територію поселення. Спокійним, розміреним шагом, здолавши провулок, перед Семюел вийшов на оживлену вузьку вулицю. Тисячі, десятки тисяч людей наповнювали місцевість шумом там гамом притаманних будь-якому нормальному місту. Не зважаючи на своє екіпірування, він легко змішався в натовпом повільно ідучи до наступної цілі. Іноді, він відчував більш пильний погляд на собі і крутив головую на фокусуючи увагу на тих, хто за ним стежим. Прості та невеличкі жести, які давали грабіжникам та іншому сміттю зрозуміти, що він не легка здобич. Як правило цього вистачає, а якщо ні…Всілякі кишенькові злодії та інша мальки кримінального середовища миттєво залишались без кінцівок. Розтворитись серед наляканого різким криком болі злодія натовпі секундна справа. Поки всі дивляться на дурня, що лишився кісті руки, якою спробував пролізти у кишеню тому, кого грабувати не слід.
На протязі всього шляху, Семюел на власне диво досить часто таким простим способом відлякував потенційних грабіжників, що цілились на ного. Це не нормально для цього району і це не дуже йому подобається. Збільшилась кількість мальків, значить велика риба втратила старі позиції. Ця істина лише підтвердилась після того, як Семюел вийшов із натовпи жителів. Заскочивши в черговий провулок, який бістро здолав, йому постала не сама звична картина. Перед великим металевим домом в два поверхи стояло набагато більше озброєної охорони. Люди в шкіряній одежі, поверх якої одягнена гарна металева броня, багато нової зброї…Но найбільш примітними є шістка огринів. Здоровезні тварюки , заковані з голови до ніг в товсті металеві обладунки під їх громіздкі тіла. Троє зі щитами у свій зріст, шоковими дубинками, двоє з кулеметами, та один с масивними дробовиком. Придивившись до останнього, Семюел розгледів ще і пластини імпланта «Кістяна Голова» …Самі послуги огрінів коштують дуже дорого і не менш витратили на більш якісне спорядження та нову зброю. Щось тут явно не так.
Тем не менш, коли один з охоронців-людей побачив фігуру Семюела, то він помахав огринам, щоб ті не думали нападати, та вказав пальцем на другий поверх. Місце, де стоїть декілька охоронців з важким озброєнням та перила однозначного броньовані. У власника були дуже великі трати. Не заходячи на перший поверх, добравшись до другого по металевим сходам, перед Семюелем відчинились автоматичні двері и він зайшов у переборку. Двері позаду зачинились, після чого системі фільтрацій відкачала брудне повітря та відчинились вже другі двері. Більш чисте повітря одразу вдарило до носа, а очі почав сліпити сильний блиск. Уся кімната всіяна дорогоцінними прикрасами, імпортними меблями та бюстами самого володаря кімнати.
– Проходь, любий Тінь, проходь! – Семюел повернувся на радісний голос, що доносився с з іншого кута кімнати.
На великому м’якому дивані розвалився майже типовий представник торговців. Трохи повний мужчина середніх років, на якому зараз виключно нижня білизна, а по бокам притискаються дві майже не одягнені жінки. У той що притиснулась до лівої руки тіло вкрито ліловою лускою та трохи витягнутий рот, повний трикутних загострених зубів. На правий же бік притиснулась жінка, в якій замість ніг переплетення із п’яти червоних щупальців, які обмотані навколо ніг торговці. На кожній жінці лише тоненькі шматки тканини, скриваючи виключно інтимні частини досить розвинених тіл.
– Бері щось, впити друже! – Радісним голосом промовив торговець, вказуючи вільною рукою на невеликий стіл перед диваном, де стояли різноманітна випивка та свіжа їжа. – Чи ти бажаєш приєднатися до нас четвертим?
– Не цікавить. – Холодно промовив Семюел доста з-під площа невеличкий контейнер і поклав його на стіл перед торговцем, відкривши кришку.
– М…- Протягнув торговець, дивлячись на три рядки по п’ять ампул з червоною рідиною в середині контейнера. – Набагато менше, ніж домовлялися.
– Це штраф. – Трохи заричав відповів Семюел, закрив контейнер. – Так, пакунок був на місті в оговорений час, але замість обіцяного товару там була вибухівка та засідка «Іржавого Кігтя»! Я втратив тоді сорок бійців і ти не виконав власний договір, а тому не заслуговуєш повної плати.
– Ех…- Торговець промасував пальцями очі і тяжко видохнув зосередився на своєму клієнті. – Слухай, я чудово розумію, як це виглядає, але тут нема моєї провини. Мій постачальник потрапив у халепу та твою посилку перехопили його конкуренти. Скоріш за все, вони і підговорили Кіготь напасти на тебе. Я вже мав розмову стосовно цієї проблеми з моїм контактом на Шпилі і нам вдалося прийти до згоди. Через п’ять місяців твій пакунок знову буде зібраний і покладу його в схованку 5G.
– Передай своєму контакту, якщо він доставить все без проблем, то получить потрійну плату за цей пакунок. – Тінь дістав із-за плаща пачку місцевої валюти та поклав його на стіл. – Тепер за ці гроші, скажи, що за фрагова чухня коїться в цьому районі? Мене більш ніж двадцять разів намагались зробити ціллю грабунку, а ти витратився на посилення охорони та укріплення свого котеджу.
– О, нічого особливого, просто змінився лідер району, попутно в трьох судніх почалось повстання і біженці заполонили собою місцевість. Нічого такого особливого. – Різко торговець перестав виглядати веселим і дивився на Семюела повністю серйозними очима. – Слухай…Зазвичай я такого не роблю, але ти унікальний випадок. І тут зовсім без жартів! Мій перший і самий старий клієнт, якому можна довіряти. Що тут казати, ти єдина людина, з якою я можу вести справи не в своєї конторі, а прямо в моєму домі! Під тебе почали копати.
– Не відомо хто саме? – Вже зацікавлений словами старого знайомого спросив Тінь.
– Не знаю, як би не намагався щось дізнатись. – Сухо відповів торговець. – Інформацію про тебе збирали жебраки, а як ти сам розумієш мало шансів, що вони зможуть щось корисне розповісти. Но навіть так, я зміг лише вивідати інформацію про декількох замовників у безпритульних дітей, які цікавились тобою…Вже через три часи декількох знайшли мертвими, а пара з них просто зникла з вулиць. Вони не дали мені зовсім нічого важливого, так просто описали непримітну зовнішність їх замовників, скоріш за все підставних лиць, це зовсім не серйозно. Я би не звернув на це увагу, якби декілька годин після цього до мене не прийшло величезне замовлення на карти та схеми підвулика, а потім я дізнався, що хтось скупив усіх провідників в декількох районах. Виключно людей з великим досвідом і знаннями троп, та викупає майже все бойове спорядження з ринків. Ще і ця дивна заміна управляючого в моєму рідному районі…Готується щось дуже велике, мій друже! Будь обережним.
– Дякую за попередження. – Вимовив Семюел, входячи у шлюз двері.
Дім торговця та шлях по забитими короткими вулицями натовпом людей Семюел провів в досить тяжких думках тонких розрахунках та створюванні різноманітних схем та планів. Так чи інакше, він дійшов до іншої точки, скрізь яку зміг покинути район нижнього вулика. Досить довга мандрівка по тисячі скупчень мікро тріщини, покинутим тунелям та лазам, остаточно він завершив свій шлях у величезній печері. Все забудовано різноманітними домами, створюючи переплетіння вулиць, по яким ходять та працюють десятки тисяч його послідовників. Колишні люди, чия бліда шкіра та червоні очі при людській формі тіла не залишають ніяких сумніві, що вони віддалено люди. Такі самі, як і сильно виділяються звіролюди. Великі, рогаті створіння, що живуть на рівних правах та умовах з колишніми людьми. Більша частина домів досить грубо виглядає, хоча тут справа уся в матеріалах, що пускались на будівництво. Старий метал, різноманітний будівний мусор, віддраєний від пилу та ржавінні та усілякого нальоту. Частину домівок доводилось в ручну видовбали у скелях, зробленими з металобрухту інструментами, працюючи в абсолютній темряві.
Зараз усе змінилось. Сім сотень років, навіть для мутантів дуже великий термін за який вдалося не тільки перетворити загублений район в процвітаючий мегаполіс, а прямо таки збудувати величну імперію. Уся ця велика печера, в який сильно виділяються велетенські збройові фабрики та палац Семюела, була лише початком. Одним з тисяч відрізаних від основної частини вулика районом через вуликтрясіння. Міліонне населення було відрізано від постачання електроенергії, фільтрації води та караванних шляхів. З велетенських розломів в район почали масово пробиратися дикі стада мутантів із підвулика, а скрізь сильно ушкоджені стічні труби, нечистоти та отрута з хімікатами, що колись стікала далі цього району розлилась на заселеній частині безмежними потоками. Піднялись різноманітні харизматичні, а іноді и неймовірно скажені лідери, що почали підкоряти собі частини рідного району, користуючись силою зброї. Звичайні люди, що опинились в подібному становищі самі почали шукати захисту у таких банд. Озброєнні люди, що не боялись використовувати насильство задля задоволення власних потреб, були єдиними носіями сили, що була здатна протистояти натовпам диких мутантів, яких громадяни боялись більше за все. Люди фактично продавали себе у рабство, починаючи працювати за крихти їжі та краплі погано очищеної води, виконуючи абсолютно усе, що їм тільки наказували бандити.
Семюел народився за сім років до того, як сталося та сама трагедія, що відрізала рідний для його нового тіла район. Коли найсильніші поштовхи закінчилися, він помчався по сильно ушкодженому району, який вже почали поступово заполоняти стада диких мутантів, стрімко добіг до церкви. Семюел ненавидів віру в Бог-Імператора і самого Імператора усією своєю душею ненавидів і зневажав. Але священник, в притулку якого він ріс, завжди проявляв до нього лиш терпіння та доброту, незважаючи на «мутацію» хлопчика. Це був особливий погляд священника на світ, для якого мутанти біли лише нещасливими загубленими душами, яким можна було вказати світ Імператора…Усю релігійну маячню Семюел пропускав скрізь вуха, але він не хотів залишати без допомоги єдине розумне створіння, що усе його нове та коротке життя було до нього добрим. За добро потрібно виплачувати добром.
Але Семюел запізнився. Його однолітки та більш старші діти із притулку самі вбили старого священника, як і усіх його помічників, та спалили церкву. На кожному мутанту, з якими ріс та розвивався Семюел, що були причетні до страти єдиного створіння якому він хотів відплатити були мітка Кхорна…Нічого нового та особливого. Мутанти та майже всі, хто хоч якось відрізняється від людини, завжди пули особливо сильно пригнічені. Культ Імператора, завжди підсилює та укріплює якщо не ненависть, до зневажливе відношення до усіх, хто відрізняється від людей. Якби старий наставник церкви не намагався донести до людей більш терпляче відношення до мутантів його ніхто ніколи не слухав, через що навіть його вихованці зазнавали гоніння. Пригнічені мутанти часто починають служити Темним Богам, особливо Кхорну, що живить їх ненависть та злобу, спонукаючи на повстання та криваві бійні у власне ім’я.
З одного боку Семюел був обурений, що людина, якій він так хотів відплатити загинула такою низькою смертю. З іншого його недалекі «комради» лише звільнили його від обв’язку перед людиною, що знаходиться в служінні перед гнилим богом. Це був великий плюс, за що у той самий пам’ятний день Семюел перебив усіх мутантів з притулку швидко та без болю. Після чого почалась звичайна для нього рутина, котра була завжди. Як родоначальник вампірів, фактично їх бог, він почав реалізовувати давно заготовлені плани. Даючи слабким людям своєї крові, він перетворював їх на вайомго, наймолодших та слабкіших з роду вампірів, котрих він тільки може породити. Хоча слабкі вони в першу чергу в порівнянні зі звичайними людьми. Навіть перші декілька годин після трансформації людина відчуває неймовірну ейфорію, бадьорість та збудження. Нехай вони не володіють більшою частиною сил повноцінних вампірів, але навіть невеликій частці ї достатньо, щоб бути смертельною загрозою для своїх колишніх родичів.
Варто було лише трансформувати декількох бандитів, після чого від охочих не було відбою. Але вони не просто приймали дар стародавнього створіння, що трохи піднімає їх над людиною, о ні! Вони становились абсолютно підконтрольні Семюелу, за рахунок чого перших вайомго він почав перековувати. Використовуючи свої сили стародавнього чудовиська, він успішно змінив перших звернених, переписавши їх старі розуми. Звичайні бандити та колишні раби Трупа На Золотому Троні, не могли стати чудовою основою для його амбітних планів. Вже після змінення первородних він розпочав більш активну експансію, захоплюючи одну банду за іншою, попутно винищуючи стада диких мутантів та відновлюючи район з нуля. Сімдесят років потому, як рідний район вулика був повністю підконтрольний Семюелу, він почав проводити експансію. До того часу вампіри вже достатньо розмножились та перетворились на могутню силу, яка почала розповсюджувати вплив свого володаря.
Першою цілю для завоювань стали території підвулика. Такі самі відрізані райони, де віками тримають владу могутні та чисельні бандитські клани, а також дикі території та підземні пустоти, де мешкали дикі мутанти. Час великих завоювань та стрімкого розширення як для вампірів так і для їх нових друзів в обличчі звіролюдів, горів, як вони самі себе називаються. Дикі стада цих створів тисячоліттями ховались у самих темних та непримітних кутах підвулика та окраїн. В ті дні, коли вампіри з ними зустрілися, вони собою представляли жалких та пригнічених створінь, що боялись майже усього на світі, виживаючи маленькими боягузливими групами. Але тепер вони повноправні жителі імперії, що розкинулась під землею, про яку людям нічого невідомо.
П’ять сотень віків нескінченого розвитку та освоєння все більшої кількості знань з активним розмножуванням та пристосування у підземному світі. За цей час и сам Семюел приклав руку к розвитку своїх послідовників. Своєю силою він створив декілька нових видів моху, грибів, слимаків, кажанів та ящурів. Невелика маніпуляція з магічними силами та одна крапля його крові на мутувавщій флорі та фауні і ось вже є звірі та рослини для пророщування. Очисти землю від забруднення ще та робітка, але тут вже почали працювати самі вампіри та звіролюд. Рік за роком, під управлінням Семюела вони освоювали все більше і більше знань та навичок, розвиваючи технології. Були збудовані водоочисні фабрики та десятки різноманітних фільтрів для повітря. Вже через сотню років після підкорення рідного районна, слуги Семюела вже збудували першу плазмену електростанцію, яка в першу чергу живила частину фабрики по виготовленню зброї. Зараз вже на всій підконтрольній території, в кожному поселенні так чи інакше є вільний доступ до електроенергії, якою також освітлюють печери. Тисячі прокладених доріг , залізниць та монорейки, що з’єднують між собою віддалені поселення.
Але цей чудовий розвиток зайшов у глухий кут. Вже два століття нічого нового не винаходили та не розвивали жодної відрослі. В цьому нема нічого дивного. Основним джерелом ресурсів було відверте сміття що потрапляло до найглибших ям, покинутих районів, вичерпаних родовищ та взагалі усюди, де тільки можливо скидати відходи від титанічного виробництва в містах-вуликах. В якомусь сенсі це фактично золота жила, але вона достигла власного порога допустимого. Його слуги досить сильні та мають суттєву перевагу перед звичайними людьми, але цього замало для впевненої перемоги. Хочеться мати на своєму боці якомога більше сили, будь то технологія, чи магічна перевага. Остання не проблема, а тому Семюел зайнявся розвитком вирішенням технологічної проблеми.
Спочатку він просто почав розповсюджувати свій вплив завдяки переробленої крові вампірів. Він зробив з нього еліксир молодості та вроди, який мав швидко стати ходовим товаром серед заможних людей. Він єдиний хто може контролювати постачання та розповсюдження його товару, а всі, хто намагався скопіювати його творіння стикалися з нестачею головного компоненту. Семюел, якого люди почали звати Тіню, розповсюдив чутки, що справжніми творцями чудо еліксиру є плем’я агресивно налаштованих диких блідих мутантів, а він, єдиний, хто навчися з ними домовлятися то торгуватись за еліксир.
Спочатку плани Семюела зовсім провалились. Його еліксир дійсно був досить сильним та визвав певний ажіотаж в деяких колах, але недостатній. У людей вже с середніх рівній, а тем паче зі Шпиля є доступ до неймовірної медицини, що фактично робить їх довгожителями з вічною молодістю. Зрозумівши, що його класичний метод провалився, Тінь вже хотів розпочати працю над новим планом, як на нього вийшов Седрен. Бастард одного із правлячих родів Шпиля, який пішов у добровільне вигнання, заради більшої свободи, що надавало життя в нижніх рівнях вулику. Але у нього було те, що не могли дати більшість торговців з чорного ринку – зв’язки на самій верхівці ієрархії планети. Він знав тих, хто може зацікавитесь товаром, не зважаючи на фантастичну медицину. Семюел тоді нічого не втрачав, а тому вирішив ризикнути та на власне здивування не прогадав. Головним підсумком цієї операції став початок плодотворного альянсу, який триває и по сей день. Седрен єдиний торговець який доставляє еліксир на Шпиль, продаючи його в обмін на важливі знання Імперіуму . В першу чергу, це різноманітні технічні документації, та усілякі знання, як правило, незаконно викрадені у Механікусів. Це вже в деяких моментах допомогло, але у Самюела є даке відчуття, що дуже це джерело можливостей для розвиту перестане існувати.
Тем не менш, Седрен вже доказав не тільки свою користь, а також і професіоналізм з яким він підходить до справ. Якщо він виживить у наступній бурі Семюел його однозначно знайде та зробить йому пропозицію від якої він точно не зможе відмовитись. Зараз не має сенсу проводити настільки серйозні акції, але коли вже планета буде під контролем вампіра…Хоча, сам Семюел не хоче загадувати наперед. Зараз потрібно лише ознайомити генералів з наміченим планом та підготуватись як слід до війни, яку дуже скоро можна буде розпочати. Потрібно ще захопити планету та пережити спробу її відвоювати та захопити сусідні планети. Ще є час, а тому потрібно готуватися.
Додати до улюблених