Я геній, ви вважаєте мене впевненим в свойому привосходстві? Да ви вірно підмітили но не спішіть робити про мене виводи, я зможу розказати вам свою історію. Хочете прочитати заходьте і ви зрозумієте чому я такий.
Началом моєї історії така;
– Мам я не хочу!
– Ні ти поїдеш і точка!
– Ну Мам! Що я там буду робить тобі школи не хватило так ти мене в літній лагір хочеш отправить! Я буду слухняним тільки не треба!
– Все, годі, я це роблю не тому що ти мені мішаєш, а тому, що я б хотіла б тобі майбутнього. А не роботу яка тобі не подобається а іншу знань нодостачає.
(Тоді, я не розумів Маминих слів но згодом, я подякував, що вона тоді мене туди відправила.)
Надувши щоки я с обідой подивився на Маму і повернувся до своєї кімнати, важкими кроками направився до своєї кімнати виражає всесвітню обіду, но Мама не спішила мене утішать а замість цього вона дивилась с умеленеєм на мене і по-сміхалась, не звертаючи Уваги я взяв свого кота Чарлі і зайшов в кімнату.
Через деякий час я все таки согласився з Мамою. Ну не пораде мені ж злого Мама?
- Погладивши кота Чарлі на послідок, я взяв Маму за руку і через деякий час ми підішли до автобуса з великими літерами: лагерь чибуражка.В том лагері я познайомився з друзями і любов’ю під назвою любов до знань, до десяти років поки я не поїхав в лагерь я був останній в оцінках но потім самий перший і даже перескакував класи но коли підріс я став учитись стабільно не пригая вище голови хотя я був все одно младше одногрупників на три-чотирі років.А умер я коли мені було 36 років молодий учений без сім’ї і великими перспективами, погубила мене моя любов до знаній, проводив експерименти і дослідження я відволікся на падіня коробочки по незрозумілим причинам і раптом шипяший звук не успівши даже зрозуміти, що сталось і що пішло не так стався взрив.
Додати до улюблених
Я неопитний в цьому так, що пишіть мені в коментарях про мої недоліки.