Вони поводяться як двоє юнаки: лізуть кудись на природу, шукаючи затишного місця, щоб поцілуватися.
Кроулі здається це чудовим: втілити романтичні сцени з книг Азирафаеля, щоб відволікти від постійного читання.
Він веде його за руку, чуючи, як Азирафаель тихо сміється, видаючи звуки, котрі явно казали: “Ти такий милий, Кроулі”. Кроулі заперечив би щось, якби не був зайнятий ідеєю.
Він приводить його до саду, де ростуть яблуні, і спирається на одне із дерев. Йому в руку падає жовтий плід і Кроулі ловить його, дивлячись з посмішкою на Азирафаеля.
– Чи не хочеш ти повторити сцену з Біблії, Кроулі?
Кроулі вигинає брову і припускає голову так, що його темні окуляри трохи з’їжджають на низ. Тепер на Азирафаеля дивляться два прекрасних зміїних ока.
– Янголе, невже ти вважаєш мене таким однотипним? Чи думаєш я надіюсь спокусити тебе?
Азирафаель дивиться на Кроулі, вагаючись та переминаючись з ноги на ногу, а потім підходить і бере його долоню у свою, кусаючи яблуко під здивований погляд Кроулі. Його кадик піднімається та опускається, тим часом як щоки Азирафаеля червоніють.
– Янголе… Ти просто так це ж не робиш, правда?
– Авжеж, ні. Я хотів дещо сказати тобі цим жестом. – Азирафаель повільно жує відкушений фрукт, дозволяючи не поспішати з відповіддю. У Кроулі застигло лице і він не може більше шевелитися, доки не почує знов голос Азирафаеля. Чи не янгол його сам вирішив спокусити? Бо саме на це схоже… І спокусити на дуже хтиві речі. Або хоча б на поцілунок.
– Це не спокуса для мене, бо ти вже схилив мене до себе раніше. Я готовий робити це знов і знов.
Кроулі знов ковтає слину, що наповнює його рот. Він викидає яблуко, дивлячись як Азирафаель спостерігає за його падінням.
– Янголе, можна я тебе поцілую?
Азирафаель одразу повернувся до нього назад.
– М? Так, Кроулі, я не проти.
Він дивиться знов на демона і усміхається своєю м’якою усмішкою. Кроулі торкається своїми сухими губами його тонких губ і не намагається поглибити цей момент. Нехай це буде по-юнацьки невинно, як торкання світла пелюсток ніжного квіту.
– Ось так ця сцена мала б виглядати, якби не це яблуко… – винувато каже Кроулі.
Азирафаель на це тихо сміється і обіймає його за талію, цілуючи з більшим натиском. Яка вже різниця? Вони й свої сцени чудово пропишуть. .
Додати до улюблених