Все відбувалось до вбивчої гри.
Шин і Соу, були доволі гарними друзями, їх дружба була надзвичайно міцною. Вони досить часто проводили час разом, виходили гуляти, Шин це не дуже любить, він був інтровертним, йому більше вподобав залишатися вдома та грати на комп’ютері. Але з Соу йому було весело гуляти, коли він разом з Соу, то насолоджується кожною миттю.
Вони інколи запрошували один одного до себе, але найчастіше вони приходили до Шина, Соу рідко запрошував Шина, в нього булі різні причини чому.
І ось одного разу, коли Шин чергового разу прийшов до Соу. Вони вирішили в щось пограти, їм було складно вибрати в що грати. Бо зазвичай вони вже знають на перед, в що хочуть грати, але не цього разу.
Вибравши, нарешті, в що грати, вони розпочали гру. Граючи разом їм було весело, часто бували моменти, коли вони сміялися по 5 хвилин.
Після довгої гри Шин вирішив сходити в туалет. Він знав будинок Соу, тому проблем найти туалет не було. Соу навіть один раз провів екскурсію по цілому будинку, та ще інколи показував, де що знаходиться, коли Шин забував.
Але підходячи до туалету він помітив дивні двері. Цих дверей 100% раніше тут не було. Шин думав чи варто дивитись, що там за дверима, адже це не його будинок, і лазити ось там без відома господаря не гарно. Але цікавість перемогла.
Він все-таки вирішив глянути що там. Він опустив ручку дверей, та повільно відкрив двері. Вони досить тяжко відкривалися, було відчуття, що вони залізні.
Відкриваючи двері, він відчув дивну хвилю холоду, яка обвіяла його обличчя. Ймовірно, це було просто через холодний повітряний потік, що йшов з підвальних приміщень.
Відкривши двері та глянувши що там, він помітив сходи, які вели в низ.
Він вирішив спуститися на низ, бо подумав що це звичайний підвал з якимись консервами чи закрутками. Було досить темно, Шин боявся випадково спіткнутися і покотитися до самого низу.
Шин зробив крок в темряву, і перша сходинка старих сходів зашарпала під його ногами. Він обережно опустив ногу на другу сходинку, але сходинка навіть ще більше скрипіла. Він різко затримав подих і продовжив спускатися з обережністю.
Кожен його крок супроводжувався тихим відлунням. Його долоня постійно торкнулася стіни, щоб хоча б трохи орієнтуватися тут.
Нарешті спустившись на самий низ, де було темно як в сраці. Шин почав шукати хоч якесь освітлення. Він повернув голову вправо і помітив вимикач, він швидко натиснув на кнопку, і підвал освітився яскравим світлом. Очі Шина на долю секунди сліпнули від раптового змінюваного освітлення.
Звикнувши до освітлення, він помітив стіну. Стіну яка була вся в його фотографіях.
І раптом він почув крик згори.
-Трясця, ШИН, ТИ ДЕ?- це кричав Соу з верху, було чутно, як він поспіхом спускається на низ.
Шин злякався, і розгубився. Він поспішно рушив назад, щоб знайти вихід, але було пізно – Соу вже спустився до нього, він був злий як вовк.
Соу схопив Шина за руки, та жорстоко притиснув його до близької стіни, не дозволяючи вибратися. Він сперся коліном на стіну, точно в центрі простору між ногами Шин. Однією рукою він сперся на стіну, що знаходилась біля обличчя Шина.
Соу, взяв Шина за підборіддя, і поглянув йому у вічі. Його очі, сповнені гнівом та безжальністю, зазирали в очі Шина, немов хотіли забрати його душу.
– Ти не мав цього побачити, але зараз, ти сам винен! – різким голосом вигукнув Соу.
Шин відчув, як страх та відчай почав охоплювати його. Серце билося швидше, а руки тремтіли.
Після того, як Соу відпустив підборіддя Шина, він схопив його за руку знову. Його рука стиснула зап’ясток Шина міцно та сильно.
Соу потягнув руку Шина вперед. В цей момент Шин відчув, як стає безсильним перед Соу, і зрозумів, що опинився в пастці, з якої він просто так не вибереться.
Через сильний поштовх в перед, Шин не витримав, і втратив рівновагу та впав.
В цей час Соу потягнувся за мотузкою, а також він прихопив залізну палицю.
Шин намагався підвестись, він був наляканий, він не знав, що робити, та куди тікати. Але його думки перервав сильний удар по голові, через що Шин втратив свідомість та впав на землю, обличчя в підлогу.
Додати до улюблених