– Привіт хлопці. Зараз розкладу все і фарбуватимемося.
Я говорила це буквально на бігу зайшовши в гримерку і похапцем розкладаючи всю косметику на стіл.
– Привіт… Не зрозумів, хіба ти сьогодні не вихідна?
Першим відгукнувся Мінхо, поки інші хлопці, здається, все ще перетравлювали інформацію. Все-таки прокидатися о 6-й ранку помітно впливає на мозкову діяльність. Але в результаті відразу після Мінхо інші також привіталися.
– Так, вихідна. Мала бути. Чан сідай ти перший ідеш. Я мала бути вихідною, але о 05:20 мені зателефонували, сказали що у тієї візажистки, яка мала бути сьогодні з вами, щось сталось і вона не зможе прийти. Попросили мене, бо решта зайнята. І при цьому о 6 мені треба бути вже на місці. Закрий очі. І ось я зі швидкістю світла збираюся, добре хоч не довелося таксі брати, мені машину відправили, їду в компанію беру сумку, відкривай, і їду сюди. А я ще й учора до пів на другу ночі читала новий детектив, бо була впевнена, що з ранку відісплюся. – Я говорила це все паралельно, наносячи тональний крем на обличчя Чана.
– Нічого собі в тебе ранок – Чан сказав це трохи піднявши очі, щоб подивитися на мене.
– Ой і не кажи, так швидко я ще не збиралася, навіть кави взяти не встигла. Зараз швиденько нафарбую вас і сходжу. До речі, а який концепт фотосесії?
Всі лише знизали плечима.
– Зрозуміла. Так нікуди тільки не розбігайтеся, щоб я вас не шукала, і так часу мало, а я збігаю на майданчик, щоб розуміти який мейк робити.
На те, щоб сходити на майданчик і повернутися назад у мене пішло максимум хвилини три чи чотири, але коли я повернулася в кімнату, зрозуміла що Хьонджіна там немає.
– А куди Хьонджін подівся?
– Він сказав що вийде на пару хвилин – Фелікс одразу ж відповів на запитання.
– Ай, гаразд. Сподіваюся я не шукатиму його. Так, Чане, давай назад у крісло.
Я продовжила робити макіяж, а за хвилин 10 повернувся Хьонджін.
– О ти вчасно, готуйся, ти наступний.
Хьонджін мовчки підійшов до мене, простягаючи стаканчик з кав’ярні, розташованої за рогом будівлі, в якій ми знаходилися.
– Слухай, я ходив за кавою і випадково вибив два однакові напої, а не один на касі самообслуговування, може, візьмеш? Ти ж ще не пила. Це капучино якщо що, без цукру та сиропів.
– А відколи ти почав капучино пити?
– Та вирішив щось нове спробувати, тримай поки ще тепле.
Я вдала що не помітила того, що на його склянці було написано Ice americano, а не капучино. Розуміючи що він взяв його спеціально для мене. Це було приємно, хоч і історія була вигадана дивно, та й не зрозуміло навіщо. Тому я посміхнулася, і взявши склянку подякувала йому.
– І це все? – Чанбін дивився на мене примруживши очі.
– В сенсі?
– Ти завжди бурчиш на нас якщо ми тебе не слухаємо.
– Ой, а типу тебе це колись зупиняло. А взагалі я бурчу тільки якщо збивається графік або мені доводиться вас шукати, а Хьонджін прийшов вчасно, тож всі претензії не приймаються. Ми всі трохи посміялися, після чого я відпила каву та поставивши склянку продовживши свою справу. Приблизно за 7-10 хвилин макіяж Чана був готовий. За що я любила працювати з чоловічими групами в плані макіяжу, так це те, що йшло значно менше часу, ніж на жіночий.
– Так, Чан, давай на зачіску. Хьонджін, йди сідай.
Хлопець підійшов до столу паралельно, роблячи останні ковтки кави та викидаючи стаканчик.
– Слухай, ти зможеш зробити щось з ось цим. – він підняв волосся з лоба показуючи помітний синець.
– Ого… Ти як примудрився?
– Та блін, учора ввечері хотів підняти сумку з підлоги прорахувався і вдарився об куток столу.
– Капець. Болить?
– Та так, трохи.
– Ну я постараюся зробити все що в моїх силах, якщо що потім на обробці фото приберуть до кінця. Не хвилюйся.
– Дякую.
– Та нема за що, це по суті моя робота. Давай я поки заколю тобі волосся, щоб не заважали.
Після того як я зібрала волосся Хьонджіна відразу ж приступила до макіяжу почавши з найважчої частини, а саме з синця. Добре, що в сумці були та кольорові коректори, завдяки яким вдалося зробити його максимально непомітним. Після чого я продовжила робити мейк. Хлопці як завжди були галасливими, а Чонін якимось дивом спав. Завжди дивувалася тому, що вони можуть спати ось так.
– Слухай, ааа… Чи можу я тебе щось попросити? – Хьонджін трохи підвів очі на мене поки говорив.
– Так, звичайно, що саме?
– Я якось пробував сам наносити макіяж, але в мене нічого не вийшло, і я подумав, може ти могла б мене навчити? Звичайно не сценічний чи ще що, а просто легкий освіжаючий.
– Так звісно без проблем. Тільки зможеш прийти до мене? Я просто не хочу тягатися із косметикою.
– Так, звичайно, тоді домовимося коли там в обох виходитиме.
– Так добре. Прикрий очі, будь ласка.
– У тебе такі руки теплі.
– Ага, нагріла об теплу каву, яку ти “випадково” купив.
Хьонджін у відповідь лише трохи посміявся, і ми продовжили.
Закінчивши з Хьонджіном, я покликала Фелікса, а потім поступово і всі учасники були нафарбовані. Після чого я почекала поки закінчиться фотосет, оскільки іноді в процесі потрібно щось підправити.
Коли вся робота була зроблена, я зібрала косметику і вирушила до виходу попрощавшись з хлопцями, які ще залишилися переодягатися. Вже в коридорі, на шляху до виходу, я почула, як мене покликав Хьонджін.
– Т/і почекай.
– А? Щось трапилося?
– Та ні, ти просто телефон забула на столі, я як тільки помітив одразу побіг, думаю раптом встигну. Ось тримай.
– Оо дякую.
– Слухай, я хотів запитати, чи не могла б ти зробити невелику послугу і сходити зі мною в кінотеатр у суботу, там цікавий фільм виходить, якщо звичайно хочеш і будеш не зайнята.
– Ні, я не можу зробити послугу.
– Чудово тоді в… Оу, ем… Ну гаразд тоді.
– Я не можу зробити послугу, адже це означало б що я цього не хочу.
– Тобто…
– Тобто звичайно я схожу, якщо звичайно мене не викличуть на роботу. Але не називай це послугою.
– Оу, зрозумів, вибач. Я думав ти не хочеш.
– Як я можу не погодитися, якщо мені подобаються цікаві фільми та подобаєш… Подобається проводити з тобою час.
Я сподівалася що він не помітив моєї затримки, і того що я мало не ляпнула. Він мені подобається? Або це від нестачі сну…
– Добре, тоді я радий, спишемося ближче до вихідних, так?
– Так так звичайно.
– Добре тоді до зустрічі.
Хьонджін підійшов до мене і легенько обійняв, як він робив це майже завжди. Але це відчувалося якось інакше. Він здавалося засмутився, коли я сказала що не можу. Це так дивно.
Додати до улюблених