Примітка: цей фанфік є перекладом англомовного фанфіку автора Settiai ” Eye on the Goal”
Посилання на оригінальний фанфік : https://archiveofourown.org/works/35367088
Сабіна застогнала від болю і впала на підлогу знову, навіть не повністю розуміючи як Асоці знову вдалось укласти її на лопатки цього разу.В один момент вони билися і Сабіна вважала, що вона тримається досить таки достойно, а в наступний вона розуміє, що лежить на своїй спині. Знову.
– Непогано, – сказала Асока, нахилившись над розпластаною Сабіною – Ще є над чим працювати, але непогано.
Асока навіть не захекалась.Вона надерла Сабіні зад немовби це нічого не коштувало і якби вона мала хоч трохи пристойності, то зробила б вигляд що це було складно.
– Кріфф, ненавиджу тебе – видавила з себе Сабіна. Слова спотворюються через те що вона з усіх сил намагалась віддихатись.
Вуста Асоки смикнулись так немовби вона намагалась сховати посмішку і – без жодних слів – протягнула руку.На секунду, Сабіна подумала над тим, щоб проігнорувати жест і встати на ноги самостійно. Її жалюгідна частина, що зазвичай сиділа під замком, хотіла саме цього.Врешті вона зітхнула і взяла руку Асоки.
Вона була на ногах,ще до того як вона це зрозуміла.
– Я перемогла два з трьох боїв?- запитала Асока
– Це щось типу десятий раз як ти мене перемагаєш, – зазначила Сабіна, повертаючись до вихідного положення,- Я думаю ти однозначно перемогла.
Асока посміялась з цього, встала в бойову позицію, трохи опустившись.
– Я припускаю, що це чесно – вона швидко погодилась – Хотіла б спробувати щось нове?
Брови Сабіни поповзли вгору :
– Я слухаю.
– Я слухаю.
Сміх зник з обличчя, але тінь посмішки залишилась, коли Тано потяглась до поясу і витягла один із її світлових мечів.
– Я знаю що ти тренувалась з одним з таких, – сказала вона, – Як щодо того, щоб продовжити це?
Брови Сабін піднялись ще вище.
– Я не джедай, – зазначила Сабіна ,- Я маю на увазі: Я зовсім не чутлива до Сили.
– Це тебе колись зупиняло?- спитала Асока з радістю і домішкою ще чогось що Сабіна не могла розпізнати.
Сабіна пожала плечима.
– Не те щоб дуже, – сказала вона з невеликим осміхом, – Просто зазначу.
Асока дала їй світловий меч і Сабіна, секунду вагавшись, взяла його.
– Ніколи не знаєш в яку ситуацію потрапиш під час бою -, сказала Асока,- Гарна ідея – навчитися використовувати наскільки багато видів зброї наскільки можливо, щоб мати перевагу якщо буде потреба.
Сабіна подарувала їй сумну посмішку.
– Усе чесно на війні й в коханні?
Вираз на обличчі Асоки став більш гірким.
– Щось типу того, – сказала вона, – Я не кажу що у тебе не має бути рамок за які ти не виходиш.Вони мають бути. У всіх нас.Але за роки я навчилась, тому, що іноді не зашкодить використати перевагу, навіть якщо це не завжди чесно.Тренування і дисципліна дуже важливі, але інколи кожна деталь маже допомогти.
– Бийся брудно коли потрібно, -сказала Сабіна, навмисно зберігаючи легкість у голосі:
– Зрозуміло. Тепер ми будемо битися?
Асока дозволила собі ще раз засміятись, хоча судячи з виразу її обличчя, це було скоріше здивування ніж щось свідоме. Тоді вона покачала головою.
– Спочатку ми маємо перейти до твоєї стійки,- вона сказала, – Я припускаю, що тебе тренував Кенан?
Було все ще боляче чути згадку про нього, навіть після стількох років.Сабіна кивнула.
– В основному він -, погодилась вона, – Езра допомагав. Він навчив мене багато форм.
Асока задумливо кивнула.
– Пам’ятаєш як вмикати меч?
Він був ввімкнений в руці Сабіни ще до того як Асока закінчила говорити.
На обличчі Асоки промайнула тінь здивування :
– Покажи які ти форми знаєш – сказала вона – Я хочу знати твої сильні й слабкі сторони, щоб ми могли попрацювати над ними.
невинним, мав скоріше шокувати, збити її з ніг. Цей був зовсім інший.Сабіна доклала всіх зусиль, щоб передати все що вона відчувала, не важливо якими складними її емоції були тоді.Це здавалося чесним.
Коли вона відсторонилася, хвилинку чи дві після того, дихання Асоки значно пришвидшилось.Значно більше ніж коли вони бились.
– Думаю, це рахується як ще одна моя перемога.- подражнилась Сабіна.
Асока подивилась на неї з прищуром.
-Я б так не сказала. Я думаю це і для мене перемога.
Сабіна навіть не була певна що сталося.Секунду тому вона сиділа на Асоці, дивилась на її розчервоніле обличчя і сміялась, а в наступний момент вона розуміє що лежить на спині знову, а Асока дивиться на неї зверху.Треба визнати, що її обличчя було ближче до Сабінового ніж раніше, того ж дня, але все ж таки…
-Це нечесно,- пробурмотіла Сабіна.
– Це ж ти сказала: “Усе чесно на війні й в коханні”-сказала Асока з долею іронії в голосі.
Тоді Асока схилилась, щоб поцілувати її і Сабіна не сперечалась.
Додати до улюблених