Перший рік: Розіграш

Неділя, 2 січня, 1972 рік.

– Блискуче! – вигукнув Джеймс, ляснувши по бортику ванної, – Неймовірно блискуче!

– Ви такі розумні! – видихнув Пітер.

Вони вчотирьох запхалися в маленьку ванну кімнату. Сіріус стояв у ванні, повністю одягнений, тримаючи над головою парасольку, а Ремус направив свою чарівну паличку на сіру грозову хмару, що витала прямо над ним. З неї йшов проливний дощ. Сіріус проходився у ванній зі сторони в сторону, але хмара міцно трималася над його головою, слідкуючи за кожним його рухом.

Джеймс і Пітер повернулися з різдвяних канікул лише дві години тому, і щойно обід закінчився, Ремус і Сіріус затягли їх нагору для демонстрації.

– Люпин підказав мені ідею, але я знайшов заклинання, щоб це зробити, – з гордістю посміхнувся Сіріус. – Він ніколи не здогадається, що саме з ним трапилося!

– Коли ми це зробимо? – Джеймс уже підстрибував від збудження, мало не вибухаючи від захоплення. – Завтра зранку? На сніданку? На Зіллях?

– Під час вечері, – похитав головою Сіріус, – Буде більше глядачів.

– Так, на вечері, – мудро кивнув головою Джеймс, ніби то була його ідея. – Серйозно, ви, двоє, я так до біса пишаюся вами.

– Ох… не бентеж нас своєю похвалою, – іронічно звів брову Сіріус. Потім він перевів погляд на Ремуса. – Ем, Люпине? Мабуть, зупинись уже. У мене ноги промокли.

– Ой! – Ремус зняв чари, нарешті помітивши, що начарував набагато більше води, ніж міг витримати старий злив, і Сіріус по щиколотки стояву холодній воді, намочивши низ своєї мантії. – Вибач.

– Все гаразд, – засміявся Сіріус, вийшов із ванни і вичавив чорну тканину. – Просто переконайся, що зробиш те саме зі Снейпом і все буде чудово.

– Отже, Люпин займатиметься цим? – запитав Джеймс. Сіріус знизав плечима,

– У нього краще виходить. Але я теж можу це зробити, якщо щось піде не за планом.

***

Понеділок, 3 січня, 1972 рік.

Перший навчальний день після Різдва був досить дивним. Джеймс, Сіріус і Пітер були сповнені нервовою енергією в очікуванні їхньої ідеальної витівки. Ремус теж дуже цього чекав, хоча він трохи нервував, тому що саме він мав зробити задумане. Але він мав ще одну причину для радості. Це був перший у його навчальному житті день, коли він міг читати.

Сіріус показав йому, як накладати чари на себе, і це справді було складно. Зрештою, найчастіше Сіріус сам зачаровував Ремуса, тому що той вирішив відкласти самостійну практику заклинання. Його магія після повного місяця не відрізнялася стабільністю і вона могла бути надто сильною або навпаки “зникати”, якщо він занадто сильно зосереджувався. Йому здавалося не дуже розумним спрямовувати чарівну паличку на себе, доки місяць достатньо не зменшиться, і він не поверне повний самоконтроль.

Перша половина дня обернулася всім, про що він міг тільки мріяти. Він не міг прочитати написи з дошки, але Чари все одно були більш практичним предметом, і Ремуса вразило, наскільки все стало легше, коли він міг просто звіритися з підручником замість того, щоб запам’ятовувати кожне слово Флітвіка про пом’якшувальні чари. Він був першим у класі, хто змусив свою цеглинку підстрибувати – на велике здивування Лілі Еванс, яка завжди була найкращою в чарах.

Тільки по обіді на Зіллях все почало йти шкереберть. Все почалося з того, що Слизоріг повернув їм їхнє есе про дванадцять способів використання драконячої крові. Ремус написав його ще до Різдва за допомогою Сіріуса, і загалом усі Мародери впоралися непогано. Снейп як завжди став найкращим у класі та заробив п’ять очок для Слизерину. Лілі стала другою і отримала очко на користь Ґріфіндору. Вона обігнала Сіріуса лише на кілька пунктів.

Нічого з цього не було чимось незвичайним, але, мабуть, напруга від очікування стала занадто сильною для Сіріуса, і він не зміг подолати бажання зачепити її.

– Цікаво, чи варто воно того – підмазуватись до Слинявуса заради якогось жалюгідного очка для гуртожитку, – пробурчав він досить голосно, щоб Лілі та Снейп почули його. Лілі розвернулася до нього з палкимищоками.

– Замовкни, Блек, – прошипіла вона, – Не моя вина, що ти такий невдаха.

– Важко бути невдахою, коли твій хлопець дозволяє списувати свої роботи. – злісно прошипів Сіріус у відповідь.

– Я не списую у нього, і Северус мені не хлопець! – Обличчя Лілі почервоніло.

– Ти червонієш, Еванс, – посміхнувся Сіріус, цілком задоволений собою. Він штовхнув Джеймса. – Хіба це не мило? – Джеймс хмикнув, киваючи.

– Не звертай на них уваги, Лілі, – прошепотів Снейп, не повертаючи голови, – вони просто заздрять.

– Заздримо кому, Слинявусе? – втрутився Джеймс, все ще намагаючись не підвищувати голос. — Заздримо такому брудному слизькому недоумку, як ти? Ага, мрій!

Сіріус засміявся, задоволений тим, що йому вдалося втягнути в це Джеймса. Пітер теж засміявся, не бажаючи залишатися осторонь. Слизоріг досі нічого не помічав – він стояв спиною до класу і записував інструкції на дошці.

Северус нарешті повернувся на своєму стільці й подивився своїми блискучими темними очима на Сіріуса.

– Я чув, у тебе було дуже тихе Різдво, Блек, – сказав він низьким голосом, сповненим загрози. – Твоя сім’я не могла витримати тебе поруч більше декількох днів, перш ніж викинула за поріг і повернула до школи, правда? – його губи скривилися в жорстокій усмішці. – Усі чистокровні сім’ї тільки про це й кажуть, біла ворона родини Блек.

Сіріус стиснув кулаки. Ремус побачив, як побіліли його кісточки.

– Завали. Свій. Писок. – прогарчав Сіріус крізь зуби.

– Так, обережніше, Снейпе, – насупився Джеймс. – Стеж за мовою. Ніколи не знаєш, що може статися.

– Це погроза, Поттере? – ніби нудьгуючи, відповів Снейп. – Вибач, що я не тремчу від страху. Знов нацькуєш на мене свого Недоумкуватого¹ Люпина?

Ремус, який частково слухав перепалку, частково вказівки Слизогора, мимоволі здригнувся. Таке прізвисько він мав раніше. Було справді навдивовижу, що ніхто в Гоґвортсі ще не сказав цього раніше, особливо коли він знав, що має репутацію дивака. Невже всі його так називали за спиною?

Рефлекторно він схопив свою паличку. Снейп це побачив і його усмішка стала ще лютішою.

– Ого, невже ти справді навчився якоїсь магії, Люпине? Я вражений. Хоч і чув, що люди можуть натренувати мавп виконувати елементарні трюки, тож, мабуть, це не таке велике досягнення.

Ремус підняв паличку, але Сіріус схопив його за зап’ястя і опустив руку назад на стіл.

– Ще рано, – прошепотів він.

Ремус стиснув щелепу і перевів погляд назад на дошку, киплячи всередині. Снейп хмикнув і теж відвернувся. Ремус чув, як сердито шепоче Лілі:

– Не треба так жахливо до нього ставитися!

Решту уроку Ремус намагався зосередитися. Він знав, що йому має бути байдуже, що Снейп думає про нього чи когось іншого. Але слова цього недоумка зачепили його глибоко, і він не міг нічого зробити з цим почуттям. Сіріус також не надто допомагав; він продовжував бурмотіти під ніс “Він у нас отримає!”, кидаючи злі погляди у бік Снейпа.

На вечері Ремус вже палав від люті, гніву й бажання проявити себе. Він майже нічого не їв, хоча це був його улюблений пастуший пиріг. Він пропалював Снейпа поглядом через увесь зал. Це не залишилося непоміченим, і Северус штурхав хлопців навколо себе ліктями, вказував на Мародерів і сміявся. Ремусові здавалося, що він міг почути слова «Недоумкуватий Люпин». Джеймс із Сіріусом з відразою дивилися на них. Лілі також це помітила.

– Просто залиште Сева в спокої, добре? – попросила вона. – Ця дурна боротьба буде тривати вічно, якщо ніхто з вас не буде достатньо дорослим, щоб…

– Та заспокойся вже, Еванс, – закотив очі Джеймс. – Достатньо, що ти дружиш з цим виродком, тепер ти ще й намагаєшся його захищати? Де твоя відданість до власного гуртожитку, га?

– Це ніяк не стосується гуртожитків, – огризнулася вона. – Це ж безглузда сварка на порожньому місці.

– Він образив Ремуса!

– Ви весь час на нього кидаєтесь!

– Він почав це!

– О, ну зрозуміло, значить, тобі обов’язково треба це закінчити, так, Поттере?! – вона раптом підвелася і схопила свою сумку. – Боже, які ж ви самозакохані! – вона сердито пішла до виходу із зали, гнівно стукаючи каблучками її лакованих туфель по кам’яних плитах.

– А вона любить посперечатися, – посміхнувся Джеймс.

Зі слизеринськоко столу почувся вибух сміху, і Ремус вирішив, що з нього досить. Він теж підвівся, витяг чарівну паличку й направив її на Северуса.

– Ліґаре Плювіам!

Ефект був моментальний і абсолютно чудовий. Грозова хмара вистрілила з палички Ремуса зі швидкістю кулі, тож ніхто навіть не зміг роздивитися, звідки вона з’явилася. Вона завмерла в Снейпа над головою, важка, темно-сіра. Пролунав тихий грім і почалася злива.

Спочатку Снейп не розумів, що відбувається, прикриваючи голову руками і намагаючись подивитися нагору. Учні, що сиділи по обидва боки від Снейпа, вскочили і відступили, не бажаючи намочитись. Снейп теж підвівся, спробував вийти з-під хмари, але вона наполегливо рушила за ним, нависаючи над головою і безжально поливаючи.

Тепер уже всі у залі показували пальцями та сміялися. Усі роззиралися довкола, намагаючись зрозуміти хто це зробив, але ніхто не бачив, що це був Ремус, окрім його друзів. Він сів назад за стіл, але продовжував вказувати чарівною паличкою на Северуса, посміхаючись, і спостерігав, як той намагається втекти від його мінішторму.

– Так! – прошепотів Сіріус йому на вухо. – Чорт, так, Люпине, ти просто красень!

Надзвичайне задоволення, яке відчув Ремус, доповнювалося сміхом, що лунав навколо нього. Снейп був таким бридким, злісним типом, що навіть деякі слизеринці виглядали задоволеними, коли він отримав те, що заслужив. Що більше Ремус думав про це, то більше йому хотілося покарати його, і тим сильнішала злива. Згодом хмара, здавалося, тільки важчала і збільшувалася.

Снейп уже промок до нитки, його волосся обліпило череп, закриваючи очі. Він ще більше зблід, одяг блищав від води, під ногами вже утворилася калюжа. Ремус посміхався, дивлячись, як Снейп відчайдушно намагався втекти від хмари, але в нього нічого не виходило, і він лише більше й більше нагадував промоклого пацюка.

– Припини це! – крикнула Лілі Джеймсу. – Я знаю, що це ти! Зупини це негайно!

Джеймс продовжував сміятися і підняв руки, щоб показати, що він нічого не робить. Лілі, здавалося, була на межі сліз.

Северус кинувся бігти, закриваючи голову руками, щоб не дати зливі бити себе по голові, але його мантія була настільки мокра і важка, що він спіткнувся і впав на підлогу. Ремус хотів засміятися, але натомість сконцентрувався ще більше. Дощ продовжував посилюватися, поки Северуса нарешті стало важко побачити за сірою пеленою. Хмара теж виросла і продовжувала гриміти й тріщати блискавками – так ніколи не виходило, поки він практикувався на Сіріусі. Але знову ж таки, він ніколи так не сердився на Сіріуса.

– Досить! Будь ласка! – тепер Лілі ридала. Джеймс припинив сміятися. Він торкнувся руки Ремуса.

– Ем-м … Ремусе? Друже, з нього вже досить…

Снейп не вставав. Ремус зрозумів, що ніхто більше не сміється, а кілька людей кричать та кличуть на допомогу.

– ФІНІТЕ! – пролунав голос над Великою залою.

Злива одразу ж припинилася. Усі у залі завмерли. У дверній арці стояв Дамблдор – Ремус не бачив його з Геловіна. Він мавабсолютно спокійний вигляд, незважаючи на той хаос, що він щойно зупинив. Директор підлетів до Северуса, випарував усю воду помахом своєї палички і схилився над учнем.

Ремус прибрав свою паличку і втиснув голову в плечі, дивлячись, як Дамблдор щось шепоче над нерухомим тілом Северуса. Все ще ридаючи, Лілі підбігла до них, її плечі тремтіли.

– Прошу всіх пройти до своїх спалень, будь ласка, – Дамблдор говорив досить тихо, але чомусь його чули у залі. – Міс Еванс, будь ласка, приведіть Мадам Помфрі…

Лілі вибігла з кімнати, а інші студенти слухняно почали покидати зал один за одним. Джеймс, Сіріус і Ремус кинули один на одного нервові погляди, перш ніж поспішити приєднатися до інших учнів з їх гуртожитку.

Нотатка від перекладачки:

1. В оригіналі замість слова “Недоумкуватий” використовується слово “Loony”, яке зізвучне з прізвищем Ремуса. Слово “Loony” має два значення, одне з яких це дурна, божевільна, психічно неурівноважена людина, а друге значення походить від слова “lunaticus”, що означає “місяць” або “місячний”. Що додає окреме значення цій образі.

Редакторка перекладу: Равлик-павлик

Авторка фанфіку: MsKingBean89

Посилання на оригінал: https://archiveofourown.org/works/10057010

Посилання на плейлист в Spotify від авторки: https://open.spotify.com/playlist/3z2NbLq2IVGG0NICBqsN2D?si=Liyl_JKJSx2RUqks3p50kg&nd=1

Додати до улюблених