Розірвавши обійми Тіна запропонувала дівчині трохи чаю. Саніна погодилася і вони підійшовши ближче до вікна, розмістилися на підвіконні.
– Юля, я хотіла запитати тебе щось. – Почала старша.
– Так звісно, питайте будь-що. – відповіла дівчина.
– Я чула у вас є своя група, це правда? І ти начебто казала, що займаєшся музикою? – запитала Кароль.
– Так, все вірно Тіна Григорівна. – сказала Юля.
– Я теж займаюся музикою, знаєш якщо ти не проти я хотіла б почути .. – Не встигнувши домовити її одразу ж перебила молодша дівчина.
– Ви хочете щоб я вам щось заспівала? – Запитала вона.
– Якщо ти не проти звісно. – підморгнула Тіна.
– Я б із задоволенням але я соромлюся, та й хворію зараз трохи, голос хрипить … – прошепотіла Юлія.
-Добре, я розумію тебе, але будь ласка ніколи не соромся. – відповіла вчителька.
– А як щодо віршів… — запропонувала молодша.
– Мила, ти ще й вірші пишеш, яка ж ти талановита. – сказала Кароль.
– Спасибі вам велике, якщо хочете послухати, я можу вам розповісти. – відповіла Саніна.
– Дуже хочу, прошу. – просила Тіна дівчину.
-Добре, але знайте ви перша хто почує цей вірш .. – Сказавши цю фразу дівчина почала розповідати вірш:
•••
Згадай мене. Прошу згадай,
Коли замріяно душа шепоче,
Бажання в північ загадай,
Коли серденько рветься від тривоги .
Коли тремтять долоні ,
То світ тікає із-під ніг,
Згадай мене в п’янкім полоні,
Мій образ Ти ж в думках зберіг.
Коли розлука відриває крила,
І так самотнь плаче ніч,
Згадай мене, наш човник і вітрила,
Пліч-о-пліч, разом, віч-на-віч
Коли думки заплутують слова,
І подих тіла наритмічний,
Згадай мене, терпкі вуста,
І погляд щастя символічний.
Коли у снах усе життя,
І відбивається у дзеркалі кохання,
Згадай мене, бо я Твоя,
Я Твоя перша і остання.
Згадай мене. І радістю озветься.
Світ яскравіше стане. Ти повір
Згадай мене. І смуток обірветься.
І щастям опадуть краплини зір.
•••
Закінчивши дівчина підійшла до Тіни і побачила сльози на її очах спитала:
– Тіно Григорівно, я вас засмутила чи може вам не сподобалося?
– Юлечко ти така молодець, я просто захоплююся тобою! Ти сама його написала? – запитала Тіна.
– Так, я його сама написала, я рада, що вам сподобалося, але не треба мене переоцінювати, правда … – Відповіла дівчина.
– Давай домовимося, що коли ми одні, то можеш до мене звертатися просто Тіна, добре? І так до речі, ти заслуговуєш на цю похвалу, так що не відмовляйся сонце. – сказала старша дівчина.
Трохи збентежена Юлія почервоніла та посміхнулася словами вчительки. Щось дивне з нею відбувалося, можливо, вона закохалася. Але в кого? У Вала? Ні, ви чого він їй як брат. А може Тіна, хоча її ніколи не приваблювали дівчата, але вона помітила, що останнім часом вона стала заглядатися на неї.
Наступної миті дівчина трохи підняла рукави сорочки, тим самим оголюючи руки на яких виднілися невеликі шрами від порізів. Намагаючись не показувати їх, Юля обняла себе руками показуючи що їй холодно. Бажаючи якнайшвидше піти додому Саніна почала нервово заламувати пальці. Щоб приховати своє хвилювання, дівчина запитала:
– Тіно … так чого ж ви хотіли від мене?
-Якщо ти не проти, я хотіла б запросити тебе на зустріч, погуляємо трохи. – відповіла дівчина.
– Ви запрошуєте мене на побачення? – запитала Юлія.
– Називай як хочеш, але так запрошую. Ти згодна? – сказала Тіна.
Дещо подумавши Саніна вирішила, що їй і справді потрібно трохи провітритися. Не поспішаючи з відповіддю, дівчина підійшла до вчительки і шепнула на вушко:
– Я згодна на прогулянку, дякую що запропонувала.
– Це я повинна тобі дякувати за те, що ти погодилася. Якщо чесно, Юлечка, ти мені подобаєшся. – Сказавши це молодша дівчина, почервоніла і відвернулася від Кароль. Не чекаючи такої реакції від учениці, старша підійшла до неї і повернула її обличчям до себе.
– Я тебе збентежила, правда кицю? – запитала Тіна.
– Є трохи .. – Відповіла Юля.
– Але чому ж ви мене так називаєте? – Запитала вона.
-Так, думки в слух, Юлечка. – сказала дівчина.
– І так можеш також звертатися до мене на ти, якщо бажаєш звичайно. – продовжила Кароль. Саніна трохи розгубившись опустила свій погляд у підлогу.
– Ви правда думаєте що я гарна? – запитала дівчина.
-Так, і ніколи не сумнівайся в цьому. Я впевнена за тобою хлопчики натовпом бігають. – сказала Тіна.
– Не перебільшуйте … ніхто за мною не бігає, та й мені тільки одна … – Ледве не видавши себе, Саніна вчасно схаменулась і продовжила:
– персона подобатися. Блакитні очі, привабливі губи які мені хочеться поцілувати, але мені здається що я не заслуговую на увагу цієї людини.
– Щоб там не було, Юлечка, ніколи не бійся виявляти ініціативу. – відповіла дівчина. Можливо, це буде помилкою, проте Саніна вирішила прислухатися до поради. Не подумавши про наслідки, Юля підійшла ближче до Тіни, взявши її руки в свої, вона нахилилася і ніжно поцілувала іншу дівчину. Цей поцілунок вийшов не пристрасним, Саніна вклала в нього всю свою ніжність та боязкість. Спочатку не зрозумівши, що зробила дівчина, Кароль почала відповідати на поцілунок. Вона торкнулася її обличчя своїми пальцями та продовжила цілувати. Податливі та ніжні губи Юлії так подобалися Кароль, що вона готова була цілувати її вічність.
Розірвавши цей солодкий поцілунок, Юлія вибачилася і вже хотіла було бігти, але Тіна схопивши її за руку не дала їй можливості втекти. Юлія скривилася від болю, але все ж таки залишилася в одному приміщенні з вчителькою.
– Вибач, я зробила тобі боляче? – запитала дівчина. У відповідь тиша.
– Прошу скажи мені що-небудь, не мовчи. – Просила Тіна.
– Ти .. ти відповіла мені на поцілунок .. – Не вірячи своїм очам сказала Юлія. У відповідь також нічого. Кароль мовчки піднялася з-за столу і попрямувала у бік дверей, але добре подумавши вона повернулася назад і сказала тільки:
— Юлечко, зрозумій, що ти для мене стала чимось більшим, ніж просто ученицею. Так, я відповіла тобі, адже я казала, що ти мені подобаєшся. Прошу тебе тільки не тікай.
Дівчина подивилася в очі навпроти і помітивши в куточках її очей сльози почала:
– Тіна … прошу скажи що ти не жартуєш … Я … готова з впевненістю сказати що люблю тебе.
– Я б не сміла жартувати про це зараз кошеня. Але розумію, що романтичні відносини між вчителькою та ученицею неможливі. – відповіла дівчина.
-Знаю, але твоя пропозиція про прогулянку ще в силі? – запитала Юля.
-Звичайно, давай зустрінемося в суботу на 12:15, прогуляємося і повеселимося. – сказала Тіна.
– Добре, до зустрічі завтра, Тіна.. – Попрощалася дівчина.
– Бувай і дякую, що вислухала мене .. – також попрощалася Кароль.
Юлія переодяглася в гардеробі та вийшла зі школи. Вона вирішила, що сьогодні прогуляється до будинку. Хоча вона йшла сама їй зовсім не було нудно. Всі думки займала одна людина, через яку тепер вона точно не зможе спокійно заснути. Підходячи вже до будинку, Саніна думає, що їй одягнути для майбутньої зустрічі. На порозі її зустрічає мама, яка хвилювалася, де ж вона. Тільки зараз вийнявши навушники та подивившись на телефон вона побачила 4 пропущених від мами та 2 від тата. Намагаючись пояснити в рамках розумного, через що їй довелося затриматися, дівчина вигадує історію на ходу.
– Привіт мам, вибач, що не брала слухавку, мене залишили після уроків розповідати домашнє з літератури, адже на уроці не встигла. А телефон залишила в гардеробі, щоб не відволікав.
Хоча в цьому була частка правди. Вона дійсно думала, що її викличуть з приводу домашнього завдання, та й телефон дівчина залишила в гардеробі. Але про те, що трапилося в кабінеті, Юля присягла нікому не розповідати.
– Добре мила моя, йди переодягатися і спускайся до нас повечеряємо разом. – відповіла мама дівчини.
– Добре мамусю, вибач що змусила тебе хвилюватися. – сказала Юля. Подолавши сходи, молодша зайшла в кімнату і почала переодягатися. Вона згадала, що їй доведеться захопити завтра до школи гітару, адже у них не буде часу повернутися додому перед тим, як йти на студію. Переодягнувшись дівчина пішла у ванну, вмилася і вже йшла до вітальні.
-Привіт тату, як день у тебе пройшов? Як справи на роботі? – запитала Саніна.
-Привіт дочко, та як завжди, не можуть без мене нічого вирішити, понабирали аболтусів на роботу, тепер мені все це й розгрібати. Добре зараз не про це, у тебе що та як, розповідай. – пояснив Олександр.
— Все гаразд ось грали сьогодні на фізкультурі в баскетбол, як думаєш хто виграв? – обізвалась Юля.
Подумавши зовсім небагато чоловік відповів:
— Звичайно ж команда моєї донечки, а як інакше. – посміявся він.
-Так тату, ми виграли, як завжди. – відповіла молодша.
– Слухай, ти сьогодні щось у хмарах літаєш. Невже моїй доньці хлопчик сподобався. Дочекалися нареченого ми з твоїм батьком нарешті. – сказала мати.
– Мамо! Ну не починай, у мене просто багато домашнього задали на завтра ось і думаю встигну я чи ні. – обізвалась донька.
– Яка ж у мене хитра донечка, добре якщо ти поїла і не голодна більше постав тарілку в раковину я помию. – відповіла жінка.
– Дякую, було дуже смачно. – подякувала Саніна і пішла на гору. Насправді у неї ніколи не виникало проблем із завданнями додому. Але ось говорити батькам про сьогоднішнє їй щось не дуже хотілося. Вона знала, що батьки підтримали б її в будь-якому випадку. Спокійна та задоволена собою дівчина зробила уроки на завтра. Вже готуючись до сну вона згадала що можна знайти Тіну в різних соціальних мережах. Копаючись в інтернеті, Юлія знайшла її сторінку в Інстаграм. Вона підписалася та пролайкала пару фото. Залишившись задоволеною, вона вирушила спати.
Додати до улюблених