–До біса! Це мій перший день. В довбаному університеті! І Я ПРОСПАВ!
Остап жив в гуртожитку разом з Андрієм, переїхали вони тільки вчора – у неділю. Андрій забувши розбудити свого друга, пішов на першу пару.
Ості біг по коридорам університета:
–Пройшло уже 7 хвилин, О
що це? Кавовий апар-
–Гей дивись куди біжиш! Кусок лайна.
Чупарський оглянувся і побачив там рудого хлопця.
–Чого вилупився? Проблем хочеш? – кричав він.
–Га? Здається я тебе не помітив. – сказав з насмішкою Ості
–Купи тоді окуляри! Якщо можеш їх собі дозволити – йшов він до ліфта.
Думи Чупарського:
Що за вилупок?
Знайшовши аудиторію, я похрестився і зайшов.
–Вибачте за запізнення.
–Заблукав чи що хлопче?
–Таааак…
–Не смій мені так відповідати! Тепер швидко сідай, поки моя вена злості не задушила тебе!
Я оглянувся, і помітив вільне місце біля того самого рудого, з яким зіткнувся раніше. Чудово, яке щастя.
Пішов до вільного місця, і зустрівся поглядом з Андрієм.
Пов Андрій:
*Бляха! Дарма не розбудив його, в нього з очей зараз лазери будуть стріляти.. Хоча, це ж круто.. та ні, він вб’є мене.. схоже не треба було йти кадрити красунь перед парою..*
Сівши на місце, я почув:
–Магазин окулярів не тут – сміх
–А? Що справді? Ти так сидів, що я аж подумав що ти продавець..
–Ах тиж засранець! Що других місць не було що ти біля мене сів?!
–Насправді так. –я дивився на нього, а він оглянувся довкола. А потім подивився на мене.
Пальцем він опустив трохи свої окуляри, і здається я побачив зелені смарагди, його очі..
–Що?
–.. та ні, нічого – я відвернувся. Я помітив що він повністю зняв окуляри. Розслабившись на стульці я зміг спостерігати за ним. Він ввімкнув камеру на свому “дорогому” телефоні.
–Блять.
–Що вперше побачив свою страшну пику?
–Прикрий писок свій, мудак.
Пов Рома:
До біса, моя тоналка стерлась, тепер видно те сране ластовиння.
–Що з ним? – подумав Ості, і дивиться як Рудий знову надягає окуляри, щоб приховати ластовиння.
–Хто в приміщені носить окуляри?
–Що? – зиркнув він на мене – ти що припух? Якого ти біса вилупився на мене?
–Не зміг втриматись вибач..- сказав я з сарказмом – до речі, як там твоє ім’я?
–Рома Руденко. Зрозумів? Вилупок.
–Я Остап Чупарський, можна Ості
–Пххх Чупа… *Сміх* буду звати тебе Чупа.
–Ти завжди такий?
–Так~, я крутий багатій який може собі дозволити все. а ти бомжара~
В цей момент мене відволікло повідомлення, що прийшло на телефон:
Андрій: Чуваче, ти з тим рудим там розговорився, ніби скоро сосатись будете.
Ості: що? Андрій бляха!
Андрій: ну це правда.. бачили б ви себе зі сторони.
Я вимкнув телефон і роздратовано подивився на Андрія, він невинно дивився на мене. А потім підняв руку і попросив вийти. Надіюсь він нічого серйозного не зробить, хоча це звучить дуже не правдиво, і без надійно. Від скуки я ліг на парту, спершись на руку, дивився що робить сусід по парті, Рома задротив в телефоні, схоже це були рілси в інсті. Він помітив що я дивлюсь, і показав мені відео з якоюсь мавпою, яка дуже задумано лежала, і спираючись на руку точно так само як я.
-Пх, це ти – Сказав Рома
-… – Я проігнорував його. Взявши телефон, він відразу почав дзвонити. Це був Андрій, я не здивований. Я взяв трубку і тихо почав говорити.
-Андрій, що ти вже в біса вже вчворив? – Прошепотів
-Ти прикинь! – кричить він – я зайшов у якусь лаболаторію, тут стіко всього!! Очі розбігаються!
-Краще не лізь нікуди! Я зараз прийду.
—
Я зайшов у кабінет, і побачив Андрія. Він був не сам, а з?
-о! Ти прийшов! Знайомся це Лютецій. Він впустив мене сюди!~
-Привіт, я Лютецій. – сказав він привітно
-Ості, приємно познайомитись.
-Диви Ості! Тут такі круті рибки, чому вони такі зелені?
-Мій тато проводив експерименти з ними. – сказав блондин
-Круто!!! О, а як це працює?? – показав Андрій на прилад.
-Насправді .. я не сильно знаю..
-Андрій, краще не лізь чув? Ми не знаємо як воно працює, і можемо наробити таких ділов, що вилетимо в перший ж день.
-Та ну, не будь душнілою! Це ж весело, тим більше, живемо один раз!
-Гей! ні стоп!
– він натиснув кнопку.
-Що?? Нічого не відбулося? Так не цікаво…
-Фууф..
-Схоже тато його ще не доробив..
Андрій поскидав всі папірці зі столу, знайшов пульт.
-Опа, цікаво *клац*
-Бля-!
—
-Мм.. – я відкрив очі – що це за біса?
Всі троє лежали на полу, Андрій сів і почав кліпати.
-Відбувся якись спалах і ми просто відрубились? – Сказав Ості
-Хто дозволив вам зайти в мій кабінет? – сказав професор Мурштейко.
-Ой.. – схоже ми його не помітили
Я повернувся і він стояв ззаду нас, тримаючи той самий пульт.
-Ви щось пам’ятаєте? – сказав він
-Здається так? Андрій знайшов пульт, натиснув, і спалах.
-Цікаво.. будете поки тут, можливо ефект ще проявиться.
Пов Рома:
Закінчилась пара, я швидко взяв за ліктя Юлю, і повів у туалет. Здається вона не розуміла що я хочу з неї.
-Де в біса твоя косметичка? – сказав старший Руденко знімаючи очкуляри.
-Мм? О, зрозуміла. – Коли вона. помітила, почала діставати тональну пудру. І почала пудрити ластовиння.
-Я от не розумію.. чому ти так його стидаєшся?
-Закрийся.
почувся сміх Юлі
-Я учора такого хлопця цікавого зустріла. Він роздивлявся гуртожиток.
-А мені що з того? – головне щоб ніякий не гандон подумав Рома.
-Насправді він милий.. і здається я йому сподобалась)
Юля закінчила процедуру.
-Так краще? – Посміхнулась вона
Руденко подивився в дзеркало
-Так, так. – Рома в дзеркалі зустрівся поглядом з нею. – отже? І хто той нещасний?
-Він навчається з нами в одному класі)
-… Байдуже.
-Рома.. Рома..
—
Пов Ості:
Ми сиділи в кабінеті Мурштейка, до поки не закінчилась пара. З Андрієм ми спустились ліфтом на перший поверх, щоб піти у магазин який знаходиться неподалік уніка.
-Чув, диви. – Андрій показав на туалет, звідти виходив Руденко.. і?
-Що за..
-Ого.. здається ти запізнився, Ості – Сміх
-Невже Рома і Юля мутять? Та ну..
-Ти ж казав що ви вчора мутили, і вона навіть нормально спілкувалась з тобою~
-…
-Про що це ви говорите? – почувши Аліса з ББК підійшла до них.
-Оо!! Привіт Аліса))) то що там? Ідем гуляти сьогодні?
-Я вже тобі казала. Ти мене не цікавиш, іди коров паси.
-..(
-Отжееее.. Про що ви говорили? – спитала ББК
-Короче, Руденко почав мутити з Юлею, яка вчора мутила з Ості. – сказав Андрій з насмішкою
-Що? Ви що ідіоти? – Аліса
-Гм?
-Аліса, підійти буль ласка!
-Ой, хлопці, не на часі, мене кличуть.
-Оце ви ідіоти.. -ББК
-І що це за срань була Андрій?
-Це крч Аліса, я хотів її зранку закадрити, так і познайомились.
-І вона тебе відшила?
-Нуу.. у мене почті вдалося її завоювати, але я ще не здався!
-А ідіотами вони нас чого називали?
-Хз
—
Кінець останньої пари.
-Привіт)
-О.. а… Юля?.. хах.. Привіт)
-Я хотіла б запитати, не хотів би ти піти сьогодні до мене? Чаю б попили..
-Так звісно! Добре!
-Тобі побачимось ~ сьогодні ввечері біля стадіону)
—
В Квартирі Андрія:
*Жорсткий сміх*
-Щооо?! Ості…!!! Ти що… Ну як ти так погодився! Вона ж з Руденком!
-Я незнаю! Я бляха злякався!
-добре, що було то було, хех, що ти тепер робити будеш?
-Ну, я ж погодився..
– Мій синок! Тебе і розстріляти, ти не здасишся! Так тримати! Ти повинен її забрати в того тупого мажора!
—
-Гей, вибач.. довго чекав?
-Та ні, це тобі) – він простягнув квіти
-Оо.. Ості.. це так мило) Щей червоні хризантеми.. мої улюблені.
Ми зайшли до неї в квартиру, і.. вона доволі велика..
-Заходь, тільки зараз мій брат вдома.. хотіла його виперти, але він такий впертий..
-Та нічого) не думаю що буде заважати.
Ми почали знімати кросівки, я помітив що прямо по коридору була скляна панорама. Квартира були на 14 поверсі, вид ну дуже красивий, вечірній. І ще там стояв телевізор. І що? По ньому показувало “Супер мама”?
-Заходь, будь як дома~
-В тебе тут так комфортно..
-Хех) давай куртку, повішаю, і зроблю нам чай. Чи.. ти б хотів вина?
-Ой.. та мені без різниці..
-значить вино)
З сусідньої кімнати, зліва чути шуршаня, і з дверей хтось виходить він був закутаний в покривало з головою.
-я ж думаю ти мені купила- ЩО БЛЯТЬ?!
-Руденко?!
-Чупарський?! Якого хуя!
-Рома! Будь ласка!
-Юля! Якого хуя він тут?!
-Рома! Я ж просила! – кричала вона – тримай своє пиво, і йди в кімнату!
-Я не дозволю цьому бидлу бути з тобою поряд! – він скинув покривало і з агресією закинув назад в кімнату.
-Юля чому він тут? Стоп! Зачекай! Він твій брат?! – Остап був в шоках
-Так. Старший впертий вилупок!
-Вилупок тут тільки Чупарський!
Чупарський стояв і до цих пір не розумів як він міг подумати.. Отже.. блять.. Вони не мутили..
Ми все ще стояли на вході. Юля пішла до Роми кинула в нього пиво, і пихнула в кімнату.
-Бл-!.. – гуркіт
Схоже він зачепився за покривало і впав..
-Пішли швидко! Він ж нам спокою не дасть! – вона взяла мене за руку і повела в свою кімнату. Її руки були.. такі теплі.. вона закрила на замок двері.
Ми сіли в неї на ліжку і вона поклала свій ноутбук, в його правій частині була наклейка “P” вона його відкрила.
-Отже.. що ми будем дивитись? – запитала Юля
-Щось на твій смак
-Чупарський сука! Тільки но почую блять, якись звук! Я виїбу тебе! Втямив?! – кричав за дверима Рома.
-О.. окляпав.. Йди дивись свою “Супер маму”! – Кричить Юля щоб її почув.
-Пф.. він справді це дивитися?
-Так) щей виправдовується що “Я люблю дивитись як страждають люди”
Вони обоє сміялись.
—-
-Дякую що прийшов) сьогодні було дуже весело, і ти впевнений що не хочеш ночувати?
-Так все добре, там вже Андрій напевне спалив квартиру)
-Сміх
-Надіюсь він спалив квартиру, і ви обоє будете бомжувати на вулиці! – кричав з дивану Рома
-О боже..
-Як ти з ним живеш?
-Вже привикла..
Я поцілував її в щоку
-Дякую за сьогоднішній вечір~
-))
-Сука йобана. – Рома перекинув стіл.
…
—
-Шо там!! Розказуй!! Їбались? – Кричить радісно Андрій.
-Ні. ти прикинь, Руденка бачив в неї.
-Щооо?! Ти ж я надіюсь в’їхав йому в лице?? І чому вона покликала його до себе, коли ти -..
-Вони брат і сестра.
-о.. їбать… Шо нахуі..
-Я сам був в шоці.. як ми цього не помітили?
—
Йшов цілий тиждень, Рома весь час старався мені підісрати, погрожував щоб я відстав від Юлі. Мене це трохи підзаїбало..
-Гей вилупки! В мене сьодні на хаті вечірка, і вам варто прийти якщо не хочете проблем!
-Підем? ББК?
-Йти не сильно хочеться до цього тупого Руденка..
-я теж..але прикинь, яких там пациків можна підципити.. і може повезе~
-ну го
-Остік, ти підеш? – сказала Юля підсідаючи до мене
– ну якщо ти там будеш.. то так.
-Треш, тут так багато народу..
-Їбати копати скільки дівок.. – В Андрія потекло з рота.
Всі пили, гуляли, веселились. Навіть Лютецій. Коли я вже трохи напився. Я не помітив як відійшов від Юлі.. де вона? – і мене хтось різко потягнув і кинув в кімнату, я впав на пол, і двері з закрились з гуркотом.
-бляґ… Це ще що..
-Що Чупарський? Впав?
-Руденко? Шо нада?
-Пф.. ще будеш питати? – він дивився своїми зеленими очима зверху. Він підійшов ближче до мене, і взяв за рубашку, потягнув на себе – чув, хуйло, відїбись від Юлі. Чи не доходить?
-Пф.. а ти тільки чекав поки вона відійде? При ній ти такий мілашка..
-Їбало Чупа. – він зарядив кулаком мені в щоку.
-Сука..
-Получив? Буде ще~
…
-Що тепер? Подивись на своє збите їбало, подобається? – Рома взяв Ості за волосся і направив його до дзеркала
В роті був смак заліза, з носа текла кров, і над бровою збито.
-Подобається, питаю?
Ості притянув Рому і ..
—-
-Рома! Я тебе ненавиджу! Йди до біса!! – почувся сильний хлопок.
Юля дала ляща по щоці Роми.
-Йти звідси! Йди!
-Що сталось?.. – Я піднявся на ліктях
-О! Остін, ти щось пам’ятаєш? –
Біля мене стояли Андрій, і Аліса.
-Остін! Будь ласка! Вибач.. я..
-Юля, все добре.
-Рома він виблядок! Вибач..
-Це не перший раз, зі мною ж все добре.
-Єбать він тобі зарядив.. – Андрій
-Ти думаєш це нормально? – Аліса
-…
-Це він так через Юлю? – запитала Аліса після того як Руденко молодша пішла за братом на терасу.
-Так.
-Чому ти не відповів йому тим самим?! -Ти що взагалі не рухався?
Ості проігнорувавши, піднявся і сів на диван, запитав
-Скільки зараз годин?
-6 ранку чувак
-М… Сьогодні важливий екзамен на першій парі.. – Ості
-Тобі що там мозги він відшиб? З яких це ти пір так переживаєш?
-Просто, я пообіцяв блять, професору що на першій парі здам той сраний реферат.
Андрій і Аліса переглянулись
-Точно відшиб.. може в лікарню? – запитав Андрій
-… Зі Мною все ДОБРЕ!
-Як скажеш..
Насправді, мені не сильно хотілось тут бути, і хотілось би скоріше піти.
Я піднявся з дивану, і подивився в дзеркало. На вигляд все було не сильно жахливо, все що було це тільки пластир над бровою.
Перший поверх суцільно складався з панорами. Розглядаючись, я помітив Руденків, вони стояли на терасі . Рома стояв склавши руки, дивився десь далеко. Коли в той момент Юля йому щось говорила. І таке відчуття як то Рома відчув на собі погляд, повернувся дивлячись через скло панорами на Ості.
Я згадав слова які я говорив в кімнаті. І що тоді я вчворив..
-Розумієш, я повинен стати гіршим чим зараз. То якщо ти будеш зустрічатись з моєю сестрою, ти будеш дуже руїнити мені все. – сказав Рома грубим голосом.
-Добре, а якщо я буду зустрічатись з тобою?
-Що?
-Ти мені подобаєшся. А не твоя сестра.
Руденко витріщився на мене.
В роті був смак заліза, з носа текла кров,
Ості притянув Рому і ..
///-Ості! ///
СУКАА! Я ЙОГО ПОЦІЛУВАВ! що тоді найшло на мене? Алкоголь? Чому я не можу вирішити хто мені насправді подобається.. Рома чи..?
/// -Остап!! /// – Кричить і трусить мене за плечі Андрій
-Га, що?
-Ти чого так втикаєш? Ви з Руденко дивились один на одного
хвилини дві..
-Е.. нам потрібно вже йти так? Скоро пара буде.
-Гей! Чому ти мене ігноруєш?? Вже два запитання тобі задав! Чи три.. чи чотири.. п’ять? Е.. Забув.
В останнє я подивився на Рому. Помахав Юлі на знак прощання, і ми пішли.
В квартирі:
-Просто не питай. – Він пішов в свою кімнату щоб підготуватись до пари.
-Цікавенько. – Андрій
Коли я зайшов в аудиторію, там не було Роми, тільки Юля. Я сів до неї.
-Привіт
-О, привіт)
-Ви помирились з Ромою? – запитує Ості
-Мм.. Я не хочу з ним говорити.
-Чому?
-… Скільки разів він вже так робив.. і в школі, і тут. Мені це вже просто набридло!. Я хочу бути з кимось..
-Можливо він просто хоче захистити тебе?
-… Незнаю..
В аудиторію заходить Лютецій.
-Е… Вибачте.. ааа.. Остапе. Тебе.. кличе професор..
-Що?! – кричить Андрій – а я?
-Професор? Що йому від мене потрібно? – запитую я в Лютеція вже на коридорі.
-Ну.. прийдеш побачиш..
-Ось ці двері
Я зайшов і там було темно, я пройшов далі. За мною закрились двері, і ввімкнулось світло.
-Рома?
Він стояв біля дверей
-Я хотів поговорити про те, що сталось на вечірці.
-Нуу.. ее.. я був п’яний, розумієш?
-Що означає “я буду зустрічатись з тобою замість неї”?
-…
Він підійшов до мене і притиснув до стіни.
-М? Що означає? Чупарський.
-Я..
Я не зміг продовжити. Бо мене перервав поцілунок. Руденко поцілував мене..
-Ти блять! Знущаєшся нахуй! – кричить Рома після поцілунку – ти взяв! Наговорив хуйні, засосав мене, і нахуй знепритомнів! І зараз ти кажеш “я був п’яний” – говорить Рома з інтонацією як обично говорить Лютецій.
-пффф.. тож ,тобі сподобалось?
-Іди нахуй ок? – він відійшов від мене. – блять, а нахуй я тебе зараз поцілував.
-Бо ти хотів цього? Чи не так? – я почав йти на нього. І тепер вже я його притиснув, до дверей. Поцілунок був пристрасний, навіть гарячий. Я взяв Рому за потилицю щоб заглибити поцілунок.
-Мфф.. – Стогне Руденко.
Коли ми відійшли, між нами простягнулась слюна.
-Ти мені подобаєшся.
-Іди нахуй! – червоніє він.
-Це означає “Так, остапе, я теж тебе дуже кохаю”?
-Це означає. Іди нахуй.
-Вибачся перед Юлею.
-Не зобов’язаний.
-Вона дується на тебе
-І що з того?
Я доторкнувся рукою до паха Роми
-м! Бляьь
-вибачишся?
Я почав терти
-Мф.. сукаа… Ах.. так! Блять добрп! Мф.. вибачусь
-Хороший хлопчик!
-М.. тільки я так блять кажу!
-іди нахуй~
-Сука Ості! Аґх.. бля. – він уткнувся носом мені в плече.
-Послати за мною Лютеція, серйозно Рома?
-Ой блять.. тебе їбе той Лютецій?
-… Я так подув тільки що.. а тут немає камер?
Рома різко відстав від моєї шиї, сильно почервонівши.
-Ой блять..
-блять.
<3
Кінець
Додати до улюблених