Переломний момент
Кілька днів тому:
– Юнгі їдь сюди, швидко.. – з телефону чується тихенький плач збоку, – батько потрапив у аварію і.. може не дожити до ранку..
Юнгі звісно не дуже любив свою родину, але почувши на фоні плач своєї улюбленої сестрички не може проігнорувати слова матері. Він їде додому. Вперше мабуть за декілька років.
Після того як Мін був змушений почати відносини з Юрі вдома його бачили не часто. Та й що вони хотіли? Щоб син дякую сказав і бігав за ними як цуценя? Та й не хотів Мін лишній раз показувати сестрі своє розбите на тисячі уламків серце, він часто спілкувався з нею інколи приходив до її друзів чи в кафе допомагати з проектами (студентське життя ще та морока), але довго ніколи не залишався.
Темноволоса дівчина із блакитними як океан очима була дуже допитлива, їй ніхто не пояснив що відбувається і чому її улюблений старший брат переїхав від батьків, почав зустрічатися з якоюсь нахабою і при кожній зустрічі був схожий на на темну грозову хмару, з якої от-от вдарить блискавка.
Мін Джи А, так звали сестру, намагалась витягнути з батьків чи брата що ж в кінці кінців відбувається і чому їх син перестав з ними спілкуватись, проте всі мовчали.. Батьки боялися гніву молодшої доньки, того що вона як і старший син піде від них геть і не буде кому продовжити їх сімейний бізнес. Юнгі на відріз відмовився це робити, він знав на якому грунті це все будувалося і не хотів мати справу з лицемірами. А от його сестра навпаки раділа всякий раз коли батько брав її в компанію, Джи А була надзвичайно розумна та кмітлива, вміла швидко знайти вихід із будь-якої ситуації, а головне вміло могла поставити на місце знахабнілих конкурентів.
Приїхавши до лікарні Юнгі направився до батька, біля його палати сиділа біла як смерть мати і заплакана молодша сестра. Лікарі сказали що до ранку він не дотягне. Через силу Юнгі змусив себе зайти до батька попрощатися, батько ледве міг говорити і щоб розібрати хоч щось хлопець мусив присісти біля нього та нахилитися. Єдине що він зміг розібрати це “пробач”, а його очі із жалем дивилися на сина. Невже розкаюється? пронеслось в голові хлопця, адже той ніколи не чув щирих вибачень від батька, а його очі.. Він ніколи не бачив у нього такий погляд, там постійно були холод і жорстокість.
Юнгі глибоко вдихнув і все ж наважився відповісти:
-я більше не злюсь, але не можу пробачити того як ви з матір’ю поступили зі мною, – впевнено промовив він, батько зробив останній вдих по щоці пробігла самотня сльоза і його очі закрилися на вічно, – прощавай батьку..
Похорон.
Юнгі спостерігає як люди грають роль що були хорошими друзями з покійним, дехто навіть пускає сльозу. Всі ті люди просто намагають втертися в довіру нового президента компанії, але ніхто не знає що це буде не старший син сім’ї Мін, а молодша донька.
Він не вірить нікому, просто мовчки спостерігає.
На його плече несподівано хтось поклав руку, Юнгі не повертаючись здогадався що це була вона, та яку він ненавидить всім серцем і душею.
-мені так шкода любий, – протягнула вона
-давай без цього
-як скажеш коханий, – непомітно для гостей єхидно посміхнулася вона, – тільки ти ж не думаєш що зможеш піти від мене після його смерті?
Оо він ще й як думає, його сестрі тепер ніщо не загрожує, вона сама дасть раду власному життю, а тепер і компанії. Джи А кілька днів тому забрала свій диплом з відзнакою і могла повністю посвятити себе справі.
В Юнгі була тільки одна людина, кому він міг довірити навіть власне життя. Кім Техьон, один з найкращих хірургів Кореї, власник приватної лікарні і просто бісяче створіння яке постійно виводить Міна на емоції (що зробити не так і просто) і по сумісництву його найкращий друг.
План був простий, ці двоє намагалися влаштувати втечу Юнгі за кордон відразу після похорону батька, але Юрі вставляла палки в колеса де тільки могла, що власне і сталося у вечір другої зустрічі Чіміна з ним. Юнгі тоді збирався до Техьона, щоб пересидіти там доки не розбереться з деякими документами, навіть зв’язки та гроші не змогли скоротити строки більше ніж на місяць, потрібна була ціла купа дозволів підписів та печаток.
Юнгі відправив необхідні речі кур’єром до Техьона, а сам вирішив пройтися пішки, так як його машина напевне прослуховувалась і відстежувалась цілодобово. Хоча і це йому не допомогло, за ним стежили. Мін помітив це коли проходив повз вітрину якогось магазину і побачив на іншому боці дороги двох, а потім ще трьох чоловіків які кидали на нього ніби-то непомітні погляди.
Попереду був вузький неосвітлений переулок, Мін сподівався швидко проскочити його і змінити маршрут, але там його вже чекали двоє озброєних головорізів.
– пане, поверніться негайно до будинку і ніхто не постраждає – вирішили домовитись? Серйозно? – в нас є чіткий наказ привести вас, – один з них єхидно підняв кутики губ, – живим чи мертвим.
Юнгі нічого не відповів, він озирнувся чи нема поблизу ще когось і кинувся на того хто був ближче, в результаті не рівного поєдинку Юнгі отримав ножове, один з тих двох мав декілька переломів і вибиті зуби, а іншому пощастило значно менше. Коли той дістав ніж і штрикнув ним Міна зі спини той розвернувся вибивши зброю з рук нападника і відповів тим самим, тільки влучив він набагато краще.
А далі вже зрозуміло що було.
Втеча.
Перехрестя.
Недороблений каскадер.
Тільки не хотів Мін наражати на небезпеку такого милого та доброго хлопця, через те і пішов вранці, а гроші залишив як компенсацію за незручності (бовдур!).
Що ж до аварії, і як його так швидко знайшли, все було дуже банально. На його телефоні була прихована програма що відстежувала місце знаходження. Коли Юнгі втікав з дому його телефон був вимкнений, а ввімкнув його він тільки тоді коли відійшов доволі далеко від свого рятівника щоб зателефонувати другові, і цього вистачило щоб його знайшли.
Тоді аварія..
І не зрозуміло як він піднявся на той проклятий дах та втратив свідомість..
Додати до улюблених