Щоденники війни 🇺🇦 Статті 🇺🇦 ВІРШІ

Ніколи не пізно

FavoriteLoadingДодати до улюблених

Loading

Дін щось уперто шукав у багажнику Імпали.

– Ага, ось ти де! – він дістав татову стару шкіряну куртку. – Давно я тебе не вдягав – Дін усміхнувся і тут же накинув її на себе. Але тут він почув за собою якийсь шелест, він обернувся.

– Кас?! – Він застиг на місці, не вірячи своїм очам.

– Привіт, Дін!.. Я хотів переконатися, що вас тут усе влаштовує… Пробач, я не повинен був турбувати тебе…

– Ану помовч! – перебив Дін, прикриваючи його вуста рукою. – Навіть не думай ні за що вибачатися… Ти же знаєш, що я чекав тебе!.. Мені треба тобі щось сказати…

Дін замовк і, не відриваючи погляду від довгоочікуваних блакитних очей ангела, схопив Каса за комір його плаща, притиснувши до себе ще сильніше.

– Я теж люблю тебе!.. Я повинен був сказати тобі це ще тоді… Я повинен був сказати ще раніше… набагато раніше… Не знаю, як я міг так довго мовчати про це… – З його яскраво-зелених очей по щоці, виблискуючи на сонці, покотилася сльоза. – Як це приємно…

Кас ніколи раніше не бачив Діна таким по-справжньому щасливим. З блиском сліз у очах він припав поцілунком до його ніжних губ. Дін запустив руки під піджак Каса і, міцно обійнявши, притиснув до машини.

– Ось тепер це справжній Рай.

– Дін, пробач… – Кас з соромом опустив очі додолу. – Але я не можу залишитися… я маю ще багато роботи…

– Знаю – очі Діна наповнилися сумом, який майже одразу замінили хитрі вогники, він взяв Каса за підборіддя і ніжно підняв його голову – але просто так я тебе не відпущу… Я впевнений, Джек поки впоратися і без тебе. Ти ж хотів дізнатися, чи все нас тут влаштовує, правильно? Так от зараз ми з тобою разом і перевіримо, наскільки ідеальний Рай ви зробили. – Дін посміхнувся і, схопивши Каса за руку, затяг за собою в машину на заднє сидіння. – Ти навіть не уявляєш, як давно я про це мріяв…

– Уявляю… – загадково відповів Кас, захлопуючи за собою дверцята машини.

…………………………………………………………………………………………

– Ну нарешті! – усміхнувся Сем, спостерігаючи за тим, що відбувається, з вікна батьківського будинку. – Краще пізно, ніж ніколи… Мам, тату! Дін підійде трохи пізніше.

 

 
FavoriteLoadingДодати до улюблених

Залишити відповідь