Ліна відкрила очі і промені сонця засліпили її. Вона подумала про те, що це вже їй дещо нагадує. Невже вона проживає один і той же день? Хоча зараз вона була у своїй кімнаті.
Її погляд впав на руку і вона побачила срібний браслет з синіми камінцями, схожими на лазурит. Обвівши кімнату поглядом, вона побачила перед собою Керолайн, Стефана, Елейну, Бонні та Деймона. На останньому її погляд затримався довше.
– Що відбувається? – вона ще раз обвела поглядом присутніх, тепер вже підозріло дивлячись на компанію.
– З чого тут і почати, так, Елейно? – звернувся до брюнетки Деймон.
– А що я мала робити? – накинулася на нього Елейна. – Я хотіла її врятувати, інакше її б вже не було з нами.
– То потрібно було придумати щось, щоб вона була в безпеці, поки кров Елайджі буде в її організмі! – Деймон вже кричав на Елейну.
– Деймоне, Елейно, заспокойтеся, – втрутився Стефан. – Сварками ми не допоможемо. Зараз ми всі маємо їй допомогти.
– Хтось мені пояснить, що тут відбувається?! – Ліна відчула сильний гнів. Ще ніколи вона так не злилася.
Ліна відчувала – дещо змінилося. В ній зараз вирували такі сильні емоції і вона не могла керувати ними. Поки Елейна сперечалася з Деймоном, Ліна чула, як сусідські дітлахи грають у футбол, чула про що вони перемовляються між собою, чула навіть їхні серцебиття. Всі звуки, всі запахи були такими сильними і ще було дещо. Голод…вона була така голодна, як ніколи раніше. Ясна боліли так, що їй хотілося просто вчепитися мертвою хваткою в щелепи і вирвати собі зуби. А голоси Деймона та Елейни ще дужче її рознервували.
Стефан подивися на брата та свою дівчину із засудженням, повільно підійшов до ліжка і сів навпроти Ліни.
– Ліно, минулої ночі дещо сталося, – почав він. – Моя розповідь тобі здаватиметься зараз неймовірною, але це правда, тому вислухай мене, будь ласка, добре? Я знаю, зараз в тобі сильні емоції, тому спочатку давай спробуємо заспокоїтися, – Стефан подивився на Ліну в очікуванні і та ствердно кивнула. – Заплющ очі, зроби кілька глибоких вдихів, розслабся. Ми тобі допоможемо.
Ліна все зробила так, як він їй і сказав. Голосні звуки нікуди не поділися і вони все ще гуділи в її голові, але зараз вона хоча б трохи заспокоїлася.
– Коли ти потрапила в аварію, твої травми були дуже серйозними і ти, скоріше за все померла б. Елейна вночі приходила до тебе разом з Елайджею і він тебе вилікував. Справа в тому, що Елайджа – один з найперших вампірів.
Ліна з нерозумінням дивилася на Стефана. Про що він говорить? Невже це жарт? Але всі дивилися на неї так серйозно і вона промовчала, дозволяючи Стефану продовжити.
– Мене не було тоді поруч з Елейною. Мер Локвуд сказав вам поїхати додому не просто так. На площі в той вечір активували один пристрій, який мав подіяти на вампірів і всіх їх мали вбити. Я рятував Деймона, тому Елейна звернулася за допомогою до Елайджі. Кров вампіра в людському організмі перебуває приблизно добу. Ви з Керолайн потрапили у аварію раніше і ти померла, але оскільки в тобі була кров вампіра, ти прокинулася і, якщо ти вип’єш людської крові, то теж станеш вампіром, як я і Деймон.
– Стривай, це, – заперечно похитала головою Ліна. – Це неможливо. Вампіри? І ти хочеш сказати я теж вампір?
– Так, ти вип’єш крові і станеш вампіром, як і ми зі Стефаном, – втрутився у розмову Деймон.
– А якщо не вип’ю? – спитала Ліна.
– Тоді ти помреш, але цього не станеться, – сказав Деймон.
Зараз в його руках Ліна помітила пакет з чимось червоним. Ліна одразу зрозуміла що це кров і від цієї думки відчула одразу дивне приємне хвилювання. Чомусь вона була впевнена, що саме ця рідина здатна втамувати її голод, але вона стрималася і перевела погляд на Елейну.
– Я згадала, – вона гнівно подивилася на Гілберт. – Ти стояла на дорозі. Ти зробила так, щоб ми з Керолайн потрапили в аварію!
– Ні, це не я, – заперечно захитала головою Елейна. – Це Кетрін. Ти так багато не знаєш, але, якщо коротко, то Кетрін теж вампір, а ще моя родичка і ми з нею однаково виглядаємо. Ми все тобі розкажемо потім, а зараз тобі потрібно випити кров.
– А ти, Кер? – звернулася Ліна до блондинки. – Ти теж вампір?
– Ні, – стрепенулася Керолайн. Блондинка була наче в трансі і тільки зараз прийшла до тями. – Коли авто перекинулося я на диво була притомна. Я подивилася на тебе, а ти була вся в крові. Раптом я відчула такий сильний біль у яснах і в мене ніби виросли ікла, а очі світилися оранжевим, а потім все різко закінчилося. Я подзвонила Елейні і Бонні. Не знала, що робити, але чомусь спершу зателефонувала не в швидку, а саме їм і Елейна за кілька хвилин приїхала разом зі Стефаном і Деймоном. Я не вампір, Ліно, дещо інше. Деймон сказав я – перевертень і тепер у повню я стану вовком.
Ліні важко було повірити у почуте. Здавалося, це сон і зараз вона прокинеться, а поруч буде Керолайн і вони разом посміються над її сном, але вона не прокидалася і всі присутні нікуди не зникали.
– Ліно, ти маєш це випити, – Деймон сів близько біля Ліни і вже відкрив пакет з кров’ю.
– Ні, я не зможу, – захвилювалася Ліна.
Вона відчула поколювання у яснах і їй хотілося вчепитися у цей пакет. З іншого боку, їй це все здавалося неправильним. Ким тепер вона буде? У що вона перетворюється і як вона з цим впорається?
Здається, Деймон зрозумів всі емоції, що були у неї зараз не обличчі. Він торкнувся її підборіддя і змусив дівчину дивитися йому в очі. Якийсь час вони дивилися в очі один одному, а потім він впевнено сказав:
– Ми впораємося з усім. Разом.
І Ліна повірила його словам. З невідомої їй причини вона була впевнена, що він каже правду і вони зможуть впоратися з усім.
Ліна взяла з його рук пакет і почала пити. Спочатку вона пила повільно і невпевнено, а потім ще сильніше стиснула пакет в руках і з насолодою випила все до останньої краплі. Було таке дивне відчуття. Коли Ліна випила крові, то відчула себе такою сильною, як ніколи.
– Як ти? – поцікавився Деймон, стискаючи її руку.
– Добре, – кивнула Ліна. – Хочу ще.
– От і добре, я піду, бо не можу на це все дивитися, – Бонні весь цей час мовчала і заговорила тільки зараз.
На Ліну Беннет дивилася зі зневагою та ненавистю.
– Цей браслет, – Бонні поглядом вказала на прикрасу на руці Ліни, – я зробила для тебе. Якщо ти заподієш комусь шкоду, я дуже просто в тебе його заберу і зроблю я це вдень, коли яскраво світитиме сонце. Вампіри не дуже люблять сонце і згорають на ньому, пам’ятай про це завжди.
Після цих слів Беннет розвернулася аби піти.
– Як це мило з твого боку, відьмо, – крикнув Деймон їй услід.
Бонні подивилася на нього поглядом, повним ненависті.
– Деймоне, годі, – втомлено зітхнув Стефан. – Бонні, дякую за допомогу.
Кілька секунд Бонні ще дивилася на Деймона, потім перевела погляд на Стефана і покинула кімнату.
– Тобі потрібно навчитися контролю, – звернувся Стефан до Ліни. – Ми можемо просто зараз піти в ліс і я тобі покажу, як ти можеш боротися з голодом. Ти не повинна пити людську кров. Є інший вихід.
– Ти зібрався вчити її контролю? Ти? – скептичним поглядом Деймон зміряв брата.
– Я покажу їй інший вихід, – сказав Стефан.
– Вона не бігатиме за білками і не буде пити кров всіх мешканців лісу! – Деймон встав з ліжка і перейшов на крик.
– Чому ні? Можна ж хоча б спробувати, – втрутилася Елейна.
– Гілберт, тобі я раджу взагалі замовкнути і не дратувати мене, – наблизився до Елейни Деймон.
– Годі! – крикнула Ліна. – Може я сама буду вирішувати, що мені робити?
Всі троє замовкли і подивилися на Ліну. Керолайн сиділа в кутку повністю поринувши в свої думки і ні на кого не звертала уваги.
– Я хочу спробувати той варіант, що пропонує Стефан, – сказала Ліна. – Якщо я можу не пити людську кров, то чому б не спробувати?
Після цих слів Деймон роздратовано зітхнув і сказав, піднявши руки:
– Добре, робіть, що хочете, але я скажу, що це маячня.
– Зараз ми підемо в ліс, – сказав Стефан, не звертаючи уваги на обурення Деймона. – Якраз я тобі розповім більше про те, що відбувається в Містик Фоллс.
– Так, я тільки зараз переодягнуся і спущуся вниз, – Ліна встала з ліжка і пішла до гардеробу.
Сальваторе вже вийшли з кімнати, а за ними йшла Елейна. Керолайн теж встала з крісла.
– Елейно, Кер, почекайте, – сказала до подруг Ліна.
– Я поїду додому і заїду також до Тайлера. Він мені багато разів телефонував, – сказала Керолайн.
– Кер, мені так жаль, – сказала Ліна.
– Ти ні в чому не винна, все нормально. Просто я не можу повірити в це, але я бачила як Бонні читала заклинання над твоїм браслетом, ти пила кров, а зі мною теж відбулося дещо дивне. Мені просто потрібно все обдумати, – знесилено зітхнула Керолайн.
– Добре, але я завжди буду поруч, – сказала Ліна.
– Я теж, – сказала Елейна. – Ми тебе не покинемо.
Керолайн вдячно кивнула їм і вийшла з кімнати.
– Ми можемо сьогодні з тобою зустрітися і поговорити вдвох у мене вдома? – спитала Ліна у Елейни.
– Так, звісно, – очі Елейни засвітилися надією. – Коли?
– Одразу, коли ми зі Стефаном повернемося з лісу.
– Добре, я чекатиму.
Ліна одягнула спортивний костюм і спустилася вниз, де на неї чекав Стефан.
Додати до улюблених