Дін притянув її ближче, втягуючи в чуттєвий поцілунок. Язик хлопця наполегливо спліталася з її, обводячи зуби і торкаючись піднебіння. Поцілунок переростав у дикіший. Ближче. Гарячіше. Тісніше…
Сигнальний гудок автобуса пролунав раптово і так невчасно. Хізер виринула з такого солодкого сну. Вона була не в обіймах гарячого мисливця, а в автобусі з парочкою незнайомців. Четверта година ночі. Дорога із Сент-Луїса в Нашвілл займала 8 годин, які вона планувала присвятити сну. Діставши з сумки плеєр Хізер вставляє у вуха навушники та включає альбом улюбленого рок-гурту «Ckaraiwe». Під таку музику думки про Діна Вінчестера повинні приходити в її голову рідше.
***
Перше правило життя, яке собі засвоїла Хізер – в автобусі виспатися неможливо. Надворі самий розпал дня. Позаду дамочки говорять про швидку зупинку. Ще 50 кілометрів і вони в… А де вони? Дівчина дивиться на карту, щоб згадати, в яке місто їде автобус.
“Точно, Нашвілл. Мені терміново потрібна кава. Міцна кава. Бажано рістретто.”
Сонно дивлячись на карту Хізер знайшла відзначений червоним маркером маршрут, пробігшись по ньому очима. Дівчина кілька разів моргнула, щоб розглянути міські хостели. Коли карта опинилася в сумці, Сінгер по пам’яті, набрала номер телефону подруги і зберегла контакт на новій сім-карті в новому мобільному телефоні. Вінчестери напевно вже давно розкусили її хитрощі, чим дали їй 12 годин фори. Виходячи з автобуса, шатенка натиснула на виклик. Глухі гудки змінювалися один за одним, поки на тому кінці не зняли слухавку.
– Привіт, сонечко, – винувато і м’яко почала дівчина.
– Хізер?
У горлі застрягли слова. Вона хотіла поговорити з Майлі про ухвалене рішення, а зараз навіть не може видавити із себе і слова.
– Так. Мій телефон… я… загубила його, тому довелося купувати ще й нову сімку.
Така собі брехня, але звучить переконливо. І знуджено.
– Привіт. Як ти? З тобою все добре?
Її співрозмовниця схвильована. Ще б пак, від Сінгер не чути нічого ось уже більше тижня. Будь-хто б захвилювався, особливо близька людина.
– Так, все добре. Вибач що змусила переживати.
З усією надприродною тяганиною вона зовсім забула про Майлі. Адже остання була їй як молодша сестра. Їй лише 17, та з дитинства вони разом.
– Як все пройшло? Як знайомство з батьком?
Звичайно, Майлі була в курсі всіх її планів, приховувати одна від одної їм нічого.
– Еммм… прекрасно, – Хізер не знала з чого почати і як розповісти все, що з нею сталося.
– Він виявився останньою скотиною?
Вловивши в голосі Хізер нерішучість і прихований смуток, Майлі висунула здогад, чим вони були викликані.
– Ні, він… помер два роки тому, – відмахнулася шатенка, прямуючи до мотелю з думкою зняти кімнату на пів дня. У планах було прийняти душ і присвятити здоровому сну спекотну половину дня, а ввечері сісти на автобус до Антали.
– Отже, не доля, – дівчина на тому кінці дроту не вимовила слів співчуття, знаючи як Хізер ставиться до свого батька. – І як довго збираєшся пробути у Фолсі? Як щодо повернення додому?
Хізер збреше, якщо скаже, що не хотіла поговорити з подругою про це, натискаючи на кнопку виклику. Однак такий швидкий перехід до основної частини розмови був дещо несподіваним.
– Не знаю. Усі ці смерті, траур, могильна обстановка. Мене це дістало, тож у планах відвідати кілька штатів, а там як вийде.
Новина дається Майлі важко: єдина по-справжньому рідна їй людина йде з її життя. Ще важче стає від того, що довелося випробувати Хізер у свої 20. Пожежа, аварія, смерть матері, батька. Найбільше вона хоче допомогти подрузі, але треба чергувати добрі наміри із бажаннями самої Хізер.
– Якщо тобі так буде краще, – у її голосі немає радості, лише гірке розуміння та підтримка. – Тільки обіцяй не пропадати надовго.
– Обіцяю дзвонити щодня, – намагається підбадьорити дівчину на тому кінці її «старша сестра». – До того ж у тебе є Стів, – змовницьки продовжує Хізер, не бажаючи затягувати «сопливе місиво» надовго і в кінці пошепки додає: – Одружуйтеся.
– Хізе-е-ер! – обурилася Майлі через згадку схваленого подругою нареченого.
– Все-все, мовчу, – продовжувала посміюватися Сінгер.
– Гаразд, до завтра, сонечко.
– До завтра. І спробуй тільки не подзвонити. Я дістану тебе з-під землі.
– Хах, вірю на слово.
Попрощавшись із подругою, Хізер підійшла до таксі і хотіла звернутися до водія, як телефон у руці задзвонив. На дисплеї знову світилося рідне «Майлі». Посилаючись на те, що подруга забула щось їй сказати, Хізер відповіла на дзвінок.
– Тут мав бути жарт про те як Стівен Еліот закружляв тобі голову, але мені лінь її вигадувати. Валяй.
– Майлі Велс-Морган не може підійти до телефону, вона лежить на підлозі і відходить після удару арматурою по своїй дурненькій головці, – з підробленим жалем пролунав незнайомий жіночий голос у слухавці і це явно була не Майлі. – Я можу вам чимось допомогти?
Вищесказане напружило Хізер, кожен нерв дівчини був як натягнута струна.
– Хто ти? Що тобі потрібно?
– Люблю людей, які відразу приступають до справи. Хізер Сінгер, дочка паскудника-мисливця. Багато мені від тебе не потрібно, лише твоя душа.
Душі. Хізер про це читала. Вони є дорогоцінним товаром для двох видів надприродного: янголів та демонів. Оскільки янголам від неї нічого не потрібно, то логічно припустити, що її співрозмовниця…
– Ти демон, – голос здригнувся. Переживання за життя подруги і потрясіння проблали до дрожі.
– Схоплюєш на льоту, молодчинка. А тепер тягни свою тушку в Орегон, якщо не хочеш отримати поштою розчленований пазл своєї подружки.
З кожного її слова ніби сочилася свіжа кров безневинних жертв.
– Тільки спробуй торкнутися її. Пекло здасться тобі курортною зоною.
У відповідь чорноока хмикнула. Дуже смішно. Дівча не може нічого з нею зробити навіть при всьому своєму бажанні, такі вже привілеї демонів.
– Тоді не змушуй мене. І щоб ніяких Вінчестерів.
Трубку скинули. Бачить Бог, шатенка хотіла забратися якнайдалі від дому, щоб подібного не сталося. Не вийшло. Начхати, що її життя руйнується, начхати що вона жива мішень, начхати на тварюк, проблеми, батька-мисливця. Хізер збожеволіє якщо з Майлі щось трапиться. Сінгер переживе, відійде від усього, як-небудь вибереться, але зі смертю Майлі їй не впоратися. На очах виступили сльози агресії та переживання. Хотілося кричати від безвиході. Майлі. Демони. Монстри. Стук серця дзвоном відбивається від стінок голови, кров закипає у венах. На зміну страху та паніці прийшов нищівний гнів. Хізер Сінгер у грі.
***
Відпочинок, мотель та здоровий сон довелося викреслити зі списку необхідного. Натомість громадський душ, бургер, енергетик, кава в термосі та автобус. З усіма пересадками до Орегону три дні, включаючи нічні подорожі. Цей час піде на докладне вивчення демонічних фокусів, окрім солі та святої води. На сусіднє сидіння впала книга про захисні символи, яку їй дав Дін. Хізер застебнула шкільну сумку, дістала кишеньковий блокнот із кульковою ручкою і взялася за вивчення стародавнього обшарпаного довідника, починаючи відразу з розділу демонології.
***
– Як це ти не можеш відстежити її за допомогою свого янгольського GPS?
От уже другий день Дін Вінчестер був на нервах. Мало того, що Каса вдалося викликати лише з мільйонного разу, так ще й проведена за комп’ютером доба виявилася марною тратою часу.
– На неї швидше за все накладено захист.
– Жартуєш? Хізер не могла зробити нічого такого сама, допомогти їй не було кому, – хлопець провів долонею по обличчю, насупивши брови. – Перезавантаж своє янгольське радіо і спробуй ще раз.
– Вибач Діне, безсилий я у цій ситуації.
Чомусь Вінчестер зупинився. От хрінь.
– І що, більше немає варіантів, як знайти її чи зняти захист? – мисливець розвернувся, з прихованою надією дивлячись на Каса.
– Боюся, що ні.
Дін, нічого не відповідаючи, швидко пішов з вітальні. На обличчі грають жовна, губи перетворилися в тонку лінію, а стиснуті в кулаки руки так і норовлять влаштувати погром на кухні, щоб зняти напругу. Саме коли він діставав з холодильника пиво, з’явився Сем. У руках молодшого була карта.
– Я знайшов дещо, – Семюель розклав на обідньому столі маршрутний лист із зазначеними певними місцями.
– Викладай.
– Поки ти штурмував офіс шерифа, я знайшов місця, де вирішили облаштуватися демони, – тепер стало ясно, що за позначки Сем зробив на карті, а Дін вловив хід думок молодшого брата. – І якщо ми не можемо знайти Хізер, пропоную йти демонським слідом. Їхні зборища мають переслідувати якусь ціль. І нею є Хізер.
Дін підійшов до столу з картою, уважно розглядаючи її. Перша позначка у вигляді невеликого хрестика зеленою ручкою була зроблена в Уотертауні, що за дві години їзди від Су-Фолс. І таких хрестиків у Дакоті було чимало.
– Чудово. До справи.
Відставивши на стіл пляшку, Дін випалював поглядом їхню найближчу мету. Привід зігнати злість дуже вдало підвернувся під руку.
***
Старий склад. Ще годину тому звідти долинали звуки боротьби, погрому, падаючих алюмінієвих труб, дощок, тріск меблів та кісток, передсмертні крики вмираючих, ніби перегоріла лампочка, демонів усередині людської плоті.
Зараз же лезо, на перший погляд звичайного мисливського ножа, було вимазано в крові. Червона рідина заливала долоні, згортаючись і доставляючи неприємні липкі відчуття. Через темну сорочку на футболку теж проникли плями крові. Хлопець, що тримав у руці смертельну для демонів зброю, ходив у величезному приміщенні, ставлячи запитання і виводячи ножем нехитрі лінії на тілі своєї жертви.
– Тобто про дівчинку тобі нічого не відомо, а ваша компанія була організована заради слогану “Круті хлопці”? – розглядаючи символи на лезі, Дін катував уцілілого “щасливчика”, маючи намір вибити з нього всю відому чорноокому інформацію про Хізер.
– Все, що я знав – ви за нею на кожному повороті носитеся. Інші знали не більше, ніж я.
На підлозі червоною фарбою накреслено демонічну пастку. Прив’язаний до стільця чоловік перебував посередині пентаграми і знемагав від болю. У тортурах Дін Вінчестер був профі.
– Від кого ти це дізнався? Хто взагалі розповів тобі про Хізер Сінгер?
Демон навіть не дивився на нього. Довелося провести поріз від шиї до плеча, щоб розв’язати йому язик.
– Дьюк. Він мені все розповів.
– І де зараз цей твій Дьюк?
– Хлопець із татуюванням на обличчі і був Дьюком. Ти вбив його. Він мертвий, – єхидно сказав демон, піднімаючи на Вінчестера чорні очі.
– Он як? Отже, від тебе користі більше немає.
Не встиг він щось відповісти, як ніж з усієї сили увігнали йому в живіт. Смолисто-чорні очі на мить заіскрилися і тут же померкли, змінюючи густу чорноту на мляву зіницю. Крик заглушив вхідний дзвінок. Як вчасно Діну вирішили зателефонувати. На екрані світиться вхідний від Сема. Цікаво, що корисного, крім ще одного демонічного гадюшника він нарив.
***
Три дні шляху. Три найскладніші дні у житті Хізер. Всі думки тільки про Майлі. Вона ніколи не думала, що повертатиметься в рідне місто в такому стані: злість, ненависть, страх. Не могла уявити, як ітиме знайомими вулицями, що по них розливаються промені вечірнього сонця, проклинаючи кожен метр. Ноги нили. Начхати. Від інтенсивності кроків застібка на чорній шкіряній куртці тихо буркотить. Начхати. Голова болить від кількох безсонних ночей. Теж начхати. Іноді картинка перед очима на кілька секунд починає пливти. Начхати. Начхати. Начхати. На все начхати, навіть на те, що чекає Хізер і що з нею зроблять. Нині значення має лише життя Майлі. Швидко пройшовши доріжку, що вела до порога будинку подруги шатенка смикає за ручку, заходить у передпокій, ляскає за собою дверима і йде до вітальні. Порожньо. Погляд впивається в погань, що стоїть у дверях. Дівчина з подовженим каре бордово-червоного кольору, на вигляд років 25, стоїть у дверях на виході з вітальні, що веде прямо в кімнату Майлі.
– Привіт, дорогенька, – тварюка відштовхується від косяка і підходить до Хізер. – Довго ж ти.
– Де Майлі? – вимогливо запитує Сінгер, бажаючи спопелити демона поглядом.
– Та ось вона.
Бридко посміхнувшись потвора киває собі за спину і дівчина бачить Майлі, що сидить на краю ліжка. Розбита вилиця, вивернута в неприродному положенні рука, заплакані очі, просочена слізьми футболка, русяве волосся, синці та садни по всьому тілу.
– Відпусти її. Вона не має до того, що відбувається, жодного відношення і більше тобі не корисна.
Невідома особа зайшлася сміхом. Потім обернулася всім тілом, щоб не стояти спиною ні до Хізер, ні до Майлі.
– Пф, хто її тримає? Нехай собі йде.
Демон хоч і стояв за кілька метрів від виходу, але Майлі ризикувати не стала. Страшно уявити, що з нею відбувалося ці три дні.
– Майлі, – привернула увагу подруги Хізер. – Все добре. Йди сюди.
Дівчина, яка сиділа у кімнаті, лише злякано похитала головою в знак заперечення.
– Сонечко, я вже тут.
– Так, Майлі. Вона тут, тож поспішай, поки мені цікава нова іграшка.
Додаючи олії у вогонь демон показав свої чорні очі, наводячи на Майлі ще більшу жаху. Залишаючись непохитною в нелюдському страху, вона дивилася на Хізер так, ніби бачить її востаннє, притискаючи до себе зламану руку.
– І що ж тобі треба? – зрозумівши, що на подругу не вплинуть ніякі вмовляння шатенка переводить спопеляючий погляд на демона. – Хочеш убити мене чи спочатку буде вступна частина з тортурами?
На знак готовності до всього, Хізер схрещує руки і трохи відхиляє голову. Після таких питань Майлі з жахом дивиться то на демона, то на подругу. Остання намагається не помічати її погляд і хапається за думку, що зі страховки вона має з собою пістолет.
– Що що? О ні, люба. Намагатись і вбивати тебе було б варварством з мого боку, – подібна заява мало заспокоїла дівчину. Якщо не тортури і вбивство, то з нею зроблять щось набагато гірше. І не дарма вона так подумала. – Мені потрібна твоя шкірка. Вінчестери, напевно, зрадіють твоєму поверненню. А поки твоя душа гнитиме в пеклі, я вб’ю двох зайців одним пострілом.
Реакція Хізер на подібного роду новину була безцінною: кожен нерв обличчя висловлював німий протест, було видно, що на таке Сінгер не розраховувала, але не дивлячись на це вона дала тверду і впевнену відповідь:
– Тоді чого ти чекаєш? Уперед.
Роблячи кілька кроків до демона вона не звертала увагу на Майлі, повертаючись до неї боком, ставши навпроти жителя пекла і дотримуючись дистанції в пару метрів.
– Який дурний героїзм. Усі ви, мисливчики, на своїй самовідданості й попадаєтесь, – констатував, здавалося, очевидний факт демон. Особливо гидливо було виділено слово «мисливчики».
– Я не мисливець. Хоча, зізнаюся, теж не проти надерти тобі зад.
Діставши з кишені пістолет Хізер деякий час просто дивилася на нього, після чого відкинула на диван, що стояв поруч. Цим рухом вона ввела демона в недовгу оману.
– Повір, про тебе я знаю достатньо, – маніакально посміхається тварюка і за секунду з рота незнайомки починають виходити клуби чорного диму.
– Ласкаво прошу, суко, – Хізер розкидає руки в сторони і перш ніж її горлянку заб’є смоляну хмару кидає в кімнату Майлі зім’ятий аркуш паперу.
*Повернемося трохи назад у часі*
***
До шостої години ранку автобус виїжджає з міста Пеорія в Орегон. Сидячи на зупинці Хізер старанно малює в блокноті той самий символ, щоразу дивлячись у телефон, де на фото була сторінка з книги про демонів, що лежить у її сумці. Щоразу малюючи пентаграму, окремо на полях дівчина тренувалася у написанні розкреслених на ній символів. Як вона вичитала – це демонічна пастка. Варто демону потрапити в неї і вибратися він не зможе, доки малюнок захисного знака не буде пошкоджений. І цей малюнок грав їй на руку. Ще з учорашнього вечора в голові Хізер назрів шалений план, а ще раніше до неї прийшла наступна здогадка: навіщо тому, хто за секунду може переміститися в будь-яку точку світу призначати їй зустріч в Орегоні, витрачаючи три дні на те, щоб дочекатися, поки Сінгер приїде? З неї могли просто зажадати адресу, змусити спалити відьомський мішечок або на крайній випадок наслідувати логіку Вінчестерів і відстежити її IP, таким чином дізнавшись, де вона знаходиться. Але навіщось Сінгер знадобилася демону саме в Орегоні, причому з таким розрахунком, що вона сама, на перший погляд «добровільно», повернеться до міста. Додамо на сцену Вінчестерів, чиї голови потрібні нечесті не менше ніж розплата з Робертом та те, як вони переймаються її безпекою. Пару декорацій як здатність демонів вселятися у людей. Завершимо приготування розшуком Хізер братами. Ось із цього вже виходить цікава вистава: Хізер повертається в Орегон, в неї вселяється демон, робить все необхідне щоб Вінчестери вийшли на її слід і користуючись їхньою довірою до дівчини вбиває хлопців, котрі стали кісткою в горлі Короля Пекла. Тепер, точно знаючи яку гру з нею грають, завдання Сінгер – переграти своїх суперників.
***
Великий дерев’яний знак коричневого кольору з більш світлим написом “Раді вітати вас в Орегоні.” Нижче, вже меншими темними літерами слоган: “Орегон – місто туризму, природної краси, протяжних гірських масивів і сплячого вулкана Худ.” Трохи далі знаходиться заправка, а поряд із нею і дешевий міський мотель. В одному з номерів зупинилася дівчина. Насамперед вона вирушила у ванну кімнату.
Зазвичай у душ із собою беруть рушник, шампунь, кондиціонер, гель. Варто пам’ятати, що “зазвичай” – це явно не про Хізер. На краю умивальника лежить гостро заточений балісонг, серветки та шкірний антисептик. Навпроти дзеркала, що висить над раковиною, стоїть дівчина в міні-топі, за рахунок якого спина повністю відкрита, якщо не зважати на мотузкові зав’язки. Вона бере в руки ніж, повертається спиною до дзеркала, заводить руку за спину і, дивлячись через плече, робить довгастий косий поріз, розділяючи захисне татуювання надвоє. З рани відразу почала хлистати кров. Тонка цівка стікала по спині, стрімко збільшуючись забруднюючи шорти, продовжувала свій шлях по задній частині стегна, коліна, доходячи до гомілки прямувала до кісточки, забарвлюючи в червоний ступні і підлогу навколо. Схаменувшись від різкого болю Хізер зашипіла, зігнувшись над умивальником. Плече зсудомило. Їй довелося вхопитись за раковину, міцно стиснувши долоні на бортиках, зажмурившись. Коли вона розплющила очі – побачила залиту кров’ю підлогу та закривавлені ступні. Дідько. Слід було робити це в душовій кабінці. Не гаючи часу дівчина почала обробляти рану і витирати підлогу. Запитайте, що вона в біса робить? Вона слідує своєму плану і у випадку, якщо все спрацює, Хізер вдасться врятувати себе і Майлі. Вочевидь при цьому просто знешкодити тату проти демонів мало. Так, вона дозволить демону вселитися в неї, інша справа подбати про те, щоб знешкодити тварюку.
Стоячи під струменями холодної води шатенка шкодує, що не купила новокаїну для анестезії. Взявши ножа дівчина крізь біль і бажання закричати вирізала на долоні ту саму демонічну пастку, яку тренувалася малювати загалом 10 годин. За ідеєю цей трюк повинен спрацювати і, перебуваючи в її тілі, демон не зможе ні покинути його, ні нашкодити нікому. Долоню пекельно палило, а в злив душової стікала забарвлена кров’ю вода. У невеликій ванній кімнаті стояв металевий запах, що сильно дурманив мозок. Вийшовши з душу Хізер затискала руку кровоспинною пов’язкою, на спині теж накладена подібного типу перев’язка.
Через кілька годин куплена в соціальній аптеці пов’язка просочиться кров’ю і шатенка прокинеться від дискомфортних відчуттів, що походять від ран і прилиплої до спини закривавленої майки. Печатка на руці, слава богу, не кровоточитиме. Біль це не зніме, але все одно стане плюсом. Хізер підведеться, подивиться у дзеркало на поріз на лопатці. Ще раз продезінфікує рану, надягне чорний міні-топ, зверху того ж кольору шкіряний жилет і завершить образ джинсовими шортами. Насамкінець їй доведеться піти на крайні заходи і вона напише Майлі листа, стискає його і покладе в кишеню жилетки. Трохи відновивши сили кількома годинами сну (а вірніше втратою свідомості) Сінгер покине мотель, сяде в перше-ліпше таксі, і вирушить прямісінько до будинку подруги.
***
Перші кілька секунд після того, як у Хізер вселився демон, дівчина стояла із заплющеними очима і опущеною головою. Коли голова різко піднялася, а очі розплющилися Майлі втиснулася в стінку, під якою стояло ліжко, намагаючись пройти крізь неї. На підлозі у вітальні лежало мертве тіло невідомої дівчини, Хізер дивиться у вікно вітальні вугільно-чорними очима і дико посміхається, а на порозі її кімнати валяється стиснутий папірець, кинутий брюнеткою в останні секунди її присутності.
– Мх, так набагато комфортніше, – каже демон і хоче зрушити з місця, але навіть за найменшої спроби зазнає фіаско. Обурено хмикає, продовжуючи безглуздя смикатися – А це ще що за сюрпризи?
Його ніби паралізувало, неможливо було зробити жодного руху, лише безуспішно виляти головою. Тварюка почала здогадуватись у чому тут справа, як, власне, і Майлі. Шоколадні очі бігали від таємничого зім’ятого аркуша до демона. Думка забрати можливе послання від Хізер стукнула в голову так само швидко, як і втілилася в реальність. Майлі сама не відразу схаменулась що трапилося, коли вже стискала в руці заповіту записку. Не контролюючи себе вона зірвалася з місця, схопила зім’ятий папір і, як ошпарена відскочила, варто було демону різко повернути голову в її бік. Так дивно було зіткнутися поглядом із чорними, як смола очима. Перед нею все ще стояла Хізер, але моторошний оскал і нелюдські очні яблука говорили про інше, у що вірилося важко, нехай Майлі й бачила, як щось паранормальне вселилося в її подругу. Очі брюнетки стали нормальними і це посіяло ще більше надій на «справжню» Хізер. Підсвідомість просто заперечувала тіло незнайомки, що лежить на підлозі, на білій футболці якої виступали плями крові. Розгорнувши папір тремтячими пальцями, Майлі впізнала почерк подруги.
«Привітик, сонечко. Якщо ти це читаєш, то в мене все вийшло, і тепер ти в безпеці. У моєму тілі зараз демон, зате я точно впевнена і спокійна, адже нашкодити тобі він не зможе. Зарубай собі на носі – це вже не я. Тому щоб я не говорила тобі з моменту одержимості – все чиста брехня. Я можу просити тебе про допомогу, пропонувати укласти угоду, погрожувати. У жодному разі не ведися ні на що. Негайно покинь будинок, а коли будеш у безпеці подзвони за цим номером. Це мій друг Дін Вінчестер. Він допоможе мені. Розкажи йому все та назви адресу. Маю надію, що скоро побачимося.
~ Хізер.
На очі навернулися сльози. Хізер збожеволіла, раз пішла на це.
– А твоя подружка не дурна, – сказав демон, що заволодів тілом Сінгер, подивившись на “свою” ліву долоню. – Щкода, тільки ти розумом не вдалася. Адже це тебе вона звинувачує в тому, що їй довелося пожертвувати собою. Вкотре бідолашці доводиться підставлятися під удар, заради порятунку якоїсь недолугої ідіотки. – Те, як демон назвав дівчину, було сказано з крайньою огидою. – І так, це була пряма цитата.
Роблячи обережні кроки до виходу з дому, тим самим наближаючись до середини вітальні, де нібито стояла Хізер Майлі не відводила погляд від подруги. Вперше вона хоче бачити не уважні сині очі, а ту саму темну фарбу. Ця охоплена демоном подоба Хізер виглядає надто правдоподібно, слова звучать надто схожим голосом і навіть перекошена злістю посмішка виглядає надто рідною.
– Ти брешеш. – З побоюванням обходить колишнє вмістилище демона, зі страхом і жалем дивлячись на принесені ним каліцтва.
– Невже? Не забувай, я в її голові. А значить, можу копатися в думках дівчиська. – Нагадує “Хізер”, уважно проводжаючи її поглядом. – Та вона тебе ненавидить. Вічний тягар, що тягне її на дно баласт, що зветься Майлі. Фу, навіть звучить гидко.
Забравши телефон, що лежав на столі при виході, і намагаючись не звертати увагу на фразочки, що відпускає демон, Майлі практично вибігла з дому, твердо повторюючи про себе: це не Хізер. Набравши записаний Хізер номер телефону, дівчина почала чекати.
– Так.
Довгі гудки пролунали лише тричі, перш ніж у динаміці почувся звук машини, що їде, а потім пролунав чоловічий голос.
– Вітаю, це Дін Вінчестер?
Додати до улюблених