Після того як Блукач (відомий як Скарамуча) стер спогади про себе, то він пішов слід за очі, щоб знайти сенс свого існування. Одного теплого вечора, Блукач прогулювався вулицями Інадзуми – міста де він народився. Ніхто на нього не звертав уваги, ніби його не існує. Але з часом до нього підбіг молодий хлопець, з волоссям як сніг, та очима як листя клену. Блукач від несподіваної зустрічі легенько відштовхнув незнайомця, але той не звернув на це уваги.
–«Добрий вечір ,хлопче. Вибачте що турбую вас, але чи можемо ми відійти на хвилиночку? Мене звати Казуха»
–Скарамуча кивнув головою, та пішов за новим знайомим.
–«Мені здається, що раніше ми бачились, але це лише таке відчуття, бо я вас не пам’ятаю»
–«Хах..Дивно, я також вас не пам’ятаю»
–«Я хочу показати вам місце, мені здається що воно вам сподобається»
–Після цих слів, Блукач зацікавлено дивився в очі Казухи
Через деякий час, вони дійшли до дерева сакури біля берега моря, і тоді юнак з білим волоссям промовив:
–«Це найкрасивіше дерево у Інадзумі! Але всі люди його не помічають. Якщо хтось проходить біля нього, то його може вдарити струмом, зовсім легенько. Але чогось, воно мене навпаки любить, бо я бачу його істинну красу. І мені, здається що вас двох схожа аура, тому я і підійшов до тебе»
–Після промови Казухи, Блукач непомітно для себе почервонів.
Цілий вечір Казуха з Блукачем милувались красою цього живопису, поки Казуху не покликала Бей Доу, і вони не пішли.
Додати до улюблених
Це так миленько :3