Щоденники війни 🇺🇦 Статті 🇺🇦 ВІРШІ

Ненависть

FavoriteLoadingДодати до улюблених

Loading

З того дня Саша майже завжди поруч. Вона тільки виходить в магазин під домом або в аптеку. Намагається мене врятувати. Я ненавиджу себе. Я хочу знищити себе повністю, щоб ніхто більше не страждав.

Я втратив цноту. Ненавиджу себе за це. Тоді я весь наступний день лежав в постелі. Саша вийшла в магазин. Мене знову зщемив біль, як тоді вперше, але з десятикратною силою. Я знову ревів. Голос в голові теж: «Знищ себе, вбий себе, я чекаю на тебе». Я підірвався з ліжка. Здичавілий, худий і втомлений нескінченністю моїх страждань.

Я сів посеред кімнати, витяг батьків дробовик, дістав кухонний ніж. Я не відчував болю, коли потрошив себе, я кричав в агонії: «ТАК ОТ, ЯКИЙ ТИ, ЮЛІЙ ДЖЕЙМС АЛБАН!». Я просто розкидував свої нутрощі, безжалісно потрошачи себе. Як же мені добре… Коли я відчував, що зараз помру, я просто вистрілив собі в голову.

Квартира залита кров’ю, моє тіло, посмішка. Яким я був щасливим. Я більше не відчував болю. Не чув і голосів. Як мені добре.

Саша буквально внеслась в квартиру. Я лежав посеред кімнати, голий і випотрошений, а мізки поступово витікали з рознесеної пострілом голови. Дівчина втратила дар мови, повільно сповзаючи на підлогу. Вона обережно сіла поруч.

Некрофілія. Вона спливла саме тоді, коли дівчина впилась мені в губи. Якби я був живим, я б заволав, як тоді, коли напився. Але моє тіло вже хололо у власній крові. Від обличчя дівчина спускалась вниз по тілу. Вона щось тихо промовляла після кожного цілунку. Чому вона це робить? За що..? Саша пестила мої груди, ніжно гладила ребра зсередини.

–     Нарешті ти не тікаєш від мене… – Низько промовила дівчина, але я її не чув.

В дверях швидко зібрались сусіди, бо моя кров вже протікала крізь підлогу. Приїхала швидка, батьків викликали в морг для паперової волокити. Моє життя закінчилось, знекровлене тіло накрили білим полотном. Рідні не плакали. Я був для них чужим. Не тільки зараз а і все моє життя.

Тісний смокінг на тілі, м’яка труна, три метри землі, молода верба над могильним каменем. Такий сумний кінець життя Юлія Джеймса Албана. Йому було всього 25.

 
FavoriteLoadingДодати до улюблених

Залишити відповідь