Ніл ніколи не страждав від комплексів. Всі його шрами – частина його і хлопець давно живе з цією думкою. Можливо, понівечене тіло це і не красиве, але в сто разів краще за смерть. Цієї філософії Ніл дотримувався з самого дитинства. Під час перебування в “Гнізді” та зустрічі з батьком він тільки сильніше переконався у своїх принципах.
Чи змінилося щось? Ні. Точніше зовсім небагато… Зараз, коли хлопцеві нічого не загрожує, йому не треба жертвувати собою і своїм зовнішнім виглядом. Але старі рани залишилися – більшість із них вже ніколи не пропадуть. Нілу начхати на думку незнайомих людей. Їхні зацікавлені погляди дратують, але Джостен звик. Він був весь у шрамах, порізах та опіках, які було дуже важко приховати. Спочатку Ніл користувався допомогою дівчат (особливо Еллісон) і ховав усі сліди важкого життя за косметикою, поки раптом не зрозумів, що все, що залишилося – з ним назавжди. Це вже не пройде. Це не звичайний синець, який можна замазати, доки той не зникне.
Ніл почав відчувати складні та незрозумілі емоції з цього приводу. Здавалося, ніби його кам’яна філософія руйнується. Невже йому стало важливим, як він виглядає? Не зовсім. Просто тепер, коли небезпека позаду йому більше не потрібно жертвувати собою заради інших. Його сім’я – лисиці поряд і вони у безпеці. Тепер Ніл почувається некомфортно в тілі, повному вад. Справа вже не в поглядах незнайомців, а в його власному.
Ніл вибрав собі ідеальну, непримітну зовнішність – карі очі, темно-коричневе волосся, сірий одяг. А зараз у дзеркалі він бачив холодні блакитні очі та яскраві руді локони. А завдяки Ендрю та Нікі – одягнений Джостен тепер завжди був “нормально”. Його завжди помічали, і не встигав погляд людей зупинитися на одній з особливостей хлопця – одразу ж “охали”, помічаючи велику кількість поранень. Це завжди так дратувало, ніби Ніл і сам не знав, як виглядає.
Він знав. Точніше він вважав, що виглядає жахливо. Але, звичайно, ні кому про це не говорив. Як уявить собі ці особи співкомандників повні жалості, так і нудити починає. Ніл не збирався ділитися своїми муками навіть з Ендрю. Хлопець визнає його за повного ідіота і грубим тоном скаже, щоб він навіть не думав про таке. Це не те, що потрібне Нілу. Правду кажучи, хлопець не знав, що йому потрібно, інакше вже давно б вирішив цю проблему. Ну а поки що, все, що хлопець робить – намагається не думати про те, що не любить себе і своє негарне тіло.
Ніл – хлопець накачаний і у чудовій формі – такі вже були вимоги у його хобі. У нього було гарне обличчя і зріст лише трохи нижче середнього. Він був досить популярним хлопцем – екси робило з нього знаменитість. Та і не тільки. В університеті Пальмето здається, тільки повні селяни не знали хто такий Ніл. Втім, решта лисиць теж була популярна. Але на інтерв’ю ніхто Ріко не поливав брудом, крім Джостена. У зв’язку з популярністю багато хто починав спілкування з Нілом, під різними приводами. До нього навіть кілька разів загравали та фліртували, (правда так сказав Нікі, сам Жопстен цього не зрозумів). У всьому іншому – його життя не змінювалося. Хоч це було добре.
Але не надовго. Що може остаточно зламати людину, яка вважає себе негарною і нікому не потрібною? Правильно, День святого Валентина! Ніл ніколи не помічав, як це свято відзначали всі його минулі роки життя. Але чомусь у грудях все стислося, коли, зайшовши в універ, хлопець побачив рожеві та червоно-білі прикраси. Валентинів день буде у п’ятницю (з цього приводу їм навіть скасували вечірнє тренування), але вже сьогодні абсолютно всі говорили лише про нього. Ці розмови не обмежувалися лише універом – Нікі скаржився, що не може провести цей день з Еріком. Елісон ділилася своїми планами. Метт і Ден загадково поглядали один на одного. Кевін та Аарон проведуть це свято зі своїми дівчатами. А Рене збиралася зайнятися благодійністю. І лише Ендрю мовчав, як і Ніл, власне. Але до блондина ніхто лізти не ризикував.
-А Ти чим займешся, Ніл? – ввічливо запитала Ден
-Вже вибрав собі Валентина? ~ – З явним натяком додав Нікі
-Еее …. Я не святкуватиму.-трохи придушено відповів Ніл
-Чому??? – Здивувався Метт – Це ж такий хороший шанс провести час разом.
Напевно, всі думали, що святкувати вони не будуть через відношення Ендрю до всього цього. Але вони навіть не здогадувалися… Ендрю лише пофігестично дивився на них збоку.
-Не люблю .. (Себе) це свято – збрехав Ніл. Йому було начхати на день святого Валентина. Йому **не було** плювати як він цей день проведе – у повній самоті та загонами з приводу зовнішності. Ще й ці валентинки чортові! Ну навіщо було вигадувати дарувати шматок паперу у вигляді серця людині, яка тобі подобається? Щоб Ніл відчув себе ще самотнішим?
У Ніла був Ендрю, але це стосунки досить складні. Вони не створені для цієї сопливої драми з комплексами. Ніл не хоче, щоб Ендрю вважав його невпевненим скигликом. Ніл не хоче втрачати все, що між ними. Тому Міньярд не повинен дізнатися про цю невелику проблему.
-Так Ти і на вечірку не підеш? – поцікавився Нікі
-Неа – Джостен підняв погляд з підлоги і не побачив неспокійних поглядів лисиць. Навіть Ендрю на нього не дивився. Тільки Ніки до нього був повернутий тільки тому, що вони щойно розмовляли. Ніл боявся щоб лисиці не побачили його внутрішню тривогу, але турбуватися не було чого – ніхто не звернув увагу. Ні, хлопці не погані, просто за стільки років життя на брехні, Ніл приховував свої емоції краще за інших.
У четвер усі студенти носилися по корпусу з цими папірцями у вигляді серця. Валентинки дарували навіть друзям та незнайомцям. Але не Нілу. Йому має бути начхати на все це. Але ні, він повинен страждати від того, що нікому не потрібний. Такі думки взагалі не в стилі Джостена. Єдине що залишиться – чекати коли свято закінчиться.
У п’ятницю більшість студентів пропустили пари, а натомість готувалися до масштабної вечірки в актовому залі університету. Ніл сидів на лекціях. Він не прагне гризти граніт науки, але це краще, ніж переживати метушню з приводу дня святого Валентина. У своє єдине вікно між парами Ніл погодився допомогти дівчатам із макіяжем. Якщо точніше, від нього потрібно було купити пачку серветок і міцелярку. Ледве впоравшись він пішов у кімнату дівчат. Попередньо постукавши, Ніл увійшов до кімнати. Рене допомагала Ден з укладанням, а на обличчі Рейнольдс творився жах. Не дарма Ніл взяв найбільшу пачку серветок, що була в магазині.
-За що мені це?!! – Театрально істерила Елісон попутно стираючи макіяж з обличчя
-Що сталося? – Суто з ввічливості запитав Ніл
– Її косметика виявилася зіпсованою, через що все перетворилося на суцільну брудна пляму. – констатувала Ден – Спасибі, що зганяв у магазин. У такому вигляді ми з кімнати нікуди.
– Нема за що … – Ніл зрозумів, що розмова більше не клеїться і хотів піти
– Ти точно вирішив щодо вечірки? – його зупинила Рене
-Таа, я не особливо люблю таке…
-А ось Ендрю йде – слова дівчини шокували всіх у кімнаті
-Хіба ви не проведете цей день разом? – Першою отямилася капітан
Ніл знизав плечима: – Ми не домовилися
Дівчат здивував такий розклад справ і поки вони підбирали потрібні слова, Елісон виникла прямо перед Нілом
-Ніл, це день святого Валентина – вона була серйозною, а слова різкими – Це день для закоханих парочок. І що б ви там не брехали один одному, це і про вас теж.
У своїй голові Ніл виділив слово ” це ” , хоча Рейнольдс явно намагалася зробити у ньому акцент. Просто це слово більше ніколи не буде звичайним у розумінні Джостена. Через думки про “це” хлопець трохи втратив зв’язок з реальністю, але голос Рене повернув його на Землю.
– Ви не зобов’язані святкувати цей день. Особливо з огляду на характер Ендрю. – Вона трохи зам’ялася – але хоча б поговори з ним, гаразд?
Ніл відчував, що ці слова мають прихований сенс, тому погодився з цією думкою. Рене явно знала щось чи підозрювала. А ще вона найбільш близька з Ендрю крім Нілу. Тож якщо Рене радить поговорити – треба послухати.
Кинувши на останок коротке “добре”, Ніл поспішив на наступну пару. Сьогодні їх було чотири. І якщо на перші дві ще прийшла більш-менш стерпна аудиторія, то на останні – чоловік п’ять. Викладач змилостивився і відпустив усіх. Ніла це розлютило. Тож зрозуміло, що свято, а що робити людям, які його уникають? Ніл похмуро попрямував до гуртожитку. Він планував прийти пізніше, щоб ні з ким не перетинатися, щоб було менше запитань. Але подітися було нікуди. У кімнаті напрочуд був тільки Аарон. Це було дивно, адже тепер він живе із Меттом. Ніл на секунду подумав, що помилився кімнатою, але розкидані всюди речі Нікі відкинули цю думку. Аарон виглядав стривоженим і, перш ніж Ніл встиг щось сказати, хлопець підійшов до нього впритул.
-Поговори з ним – Аарон більше наказував, ніж просив
-Що? Стривай, що ти тут робиш? Де всі?
Аарон закотив очі: – На вечірці! А де ще? І я там маю бути. Не хочу змушувати Кейтлін чекати
-Але …?
-Але я турбуюся за Ендрю – близнюк важко зітхнув. Було видно, що слова даються йому важко. Він заявив, що теж піде на вечірку!
-Це погано?
-Та що з тобою? Звичайно, це погано! Це не в його дусі. Він ненавидить ВСІ свята. З чого раптом йому сподобався день святого Валентина? – аргументи були логічними – Ендрю зараз на даху. Прошу, поговори з ним – благаючий погляд говорив сам за себе
-Гаразд. – Ніл швидко погодився, все одно збирався це зробити. Але його зворушила турбота Аарона про брата.
Аарон пішов, і Ніл вийшов із кімнати за ним. Насилу відчинивши двері на дах, Джостен відчув холодне повітря. На подвір’ї була зима, тиха і спокійна, але все ж таки холодна. Не встиг хлопець сісти поряд з Ендрю, а йому вже вручили розпочату сигарету. Він прийняв “подарунок” і почав розглядати блондина. Хлопець був одягнути трохи більш чепурно, ніж зазвичай. У цей момент Ніл згадав, навіщо він тут.
– Кажуть, ти на вечірку зібрався? – Продовжував оглядати предмет зітхання Джостен.
-І що? Мені вже й повеселитися не можна? – Ендрю навпаки жодного разу не подивився на гостя, який почував себе у маленькому притулку “монстра” як удома
-Боюсь твоє розуміння веселощів не співпадає з загальноприйнятими стандартами. І всі це розуміють.
-Нахуй всіх – Вираз обличчя змінився з байдужого на роздратоване – І перестань вже витріщатися.
-Не можу. Ти красивий- це в рази спрощена версія потоку думок Нілу, щоразу він дивиться на Міньярда. Більш “нормальна”. Саме через це вона прозвучала дивно. Вони не такі стосунки. І Ніл запанікував. Він боявся можливої реакції Ендрю. ому просто завмер у пошуках виправдання.
– Позбав мене цього лайна, Джостен. Я не стану говорити те ж саме, навіть не- Ендрю не встиг домовити, його перебив розуміючий тон Нілу
-Я знаю, ніхто не стане. – На його обличчі розпливлася усмішка, але якась болісна.
-Що ти сказав? Поясни – не те щоб блондин не розумів, просто така не-в-дусі-Ніла думка змусила розпатися.
Ніл уперше за цей час відвів погляд із хлопця на обрій.
-Без всякої драми (він брехав) – навряд чи мене хтось покохає таким понівеченим. – очі чомусь намокли всупереч силі волі господаря. Він не хотів плакати. Він не хотів плакати перед Ендрю.
-А Тобі потрібен ще хто-небудь? – Тихо, майже пошепки сказав Міньярд
-Справа не в тому, хто мені потрібний, а в тому – кому потрібний я?
-Що за депресивні думки? Ти з цього на дах піднявся?
Кинувши недокурену сигарету вниз, Ніл піднявся з місця і пішов до виходу. Здається, він зараз розридається. Він так ненавидів себе за ці недоречні емоції. Він навіть не підозрював, що Ендрю теж ненавидів себе в цей момент. За те, що не зміг підтримати (улюблену) важливу людини у своєму житті.
Увійшовши до кімнати, Джостен поквапився відкрити учні і взятися за хатинку, щоб забути. Але не зміг сконцентруватися через пелену сліз. Він дуже рідко плакав у своєму житті, і щоразу супроводжувався величезним фізичним болем. Але цього разу сльози просто з’явилися, і хлопець нічого з ними не міг зробити. Повернув до тями гучний звук дверей. На порозі стояв Ендрю. Серце Ніла стукало з величезною швидкістю, а розум був затуманений жахом.
-Ти. Не. Виродок. – Процідив Міньярд. Ці слова далися йому дуже важко, чи через невміння говорити ніжно, чи через лють.
-Ендрю … – погляд впав у підлогу – Мені шкода. Це не твої проблеми. Не хочу тебе вантажити.
-Ти- одна суцільна МОЯ проблема. І я сам обрав собі цю долю. – Міньярд підійшов упритул і взяв обличчя Ніла у свої руки. – Слухай, я не вмію робити цю штуку нормально, і буду вдячний, якщо наші стосунки повернутися в колишній стан. Але… Я скажу це лише один раз і ТІЛЬКИ сьогодні. -Ендрю помовчав ще мить збираючись із думками – Я люблю тебе. Ці думки незрозумілі мені саме тому я ненавиджу тебе. Але, братом присягаюсь (більше в мене нікого не залишилося) я люблю кожен твій шрам, і кожен сантиметр твого тіла. Тому що це ти. Тому не смій мучитися такими дурними думками. Якщо ти не любиш себе, то я намагатимуся за нас обох.
Насамперед ненависні сльози раптом з полегшенням стікали по щоці. Ніл перестав плакати і посміхнувся, взявши в свою долоню іншу, улюбленішу. Але він обіцяв собі докласти всіх зусиль, щоб полюбити себе. А поки він не справляється, Джостен сподівається на Ендрю. У нього є своє, нехай і дивне але кохання. Хлопець більше ніколи не сумніватиметься у почуттях Міньярду і завжди цінуватиме їх.
Хлопці поцілувалися надзвичайно ніжно, як ніколи раніше. Вони лягли в ліжко і дивилися фільми Марвел, оскільки це єдине, що Міньярд дивився із задоволенням. Ніл пив какао, а Ендрю не відмовився від морозива, незважаючи на холод за вікном. Вони щасливі.
-Я тобі навіть валентинку не подарував … – Під час німої сцени згадав Ніл
– Якщо все це тільки через валентинку, то братом клянуся я тобі їх сто подарую – інтонація була агресивна, але милішої фрази Ніл не чув. Він посміявся і переплів їх з Ендрю пальці.
Ендрю людина слова, тому абсолютно всі і особливо Ніл були шоковані, коли наступного дня у вітальні виявили рівно сто (ніхто не рахував, але й не сумнівався) криво вирізаних червоних сердець і пишний букет незабудок. Здогадалися лисиці швидко що до чого, ось тільки не очікували і побоювалися раптового нападу романтики Ендрю. Але для них із Нілом це мало своє, особливе значення. Квіти були блакитного кольору, такі ж як очі людини з комплексами, а назва була нагадуванням – не забувай, що ти прекрасний і я люблю тебе. Ні, ти приголомшливий
Додати до улюблених