9 жовтня
— Хані ти вже прокинувся — запитала мама зі своєї кімнати , збираючись на роботу
— так
— нічого собі вперше ти встав сам тебе навіть будити не потрібно було —Сказала вона але хлопець її не чув він хучіш вибіг з квартири , на вулиці йшов легкий дощ . Хан швидко побіг по мокрим соним вулицям Сеулу до метро . Він зайшов в вагон та всівся на вільне місце діставши з сумки новий недавно придбаний роман . Повністю погрузившись в читання він не звертав увагу на людей навколо себе.
— Джисон ?
Почулося десь зліва . Піднявши голову хлопець побачив Мінхо , та встав з свого місця
—привіт Мінхо—Сказав він помахавши йому рукою . Мінхо підійшов блище до Джисона та обійняв його
— нарешті ти одужав Соні —говорив він обіймаючи почервонівшого від обіймів Джисона . Як тут Хо зрозумів що робе і відштовхнув його від себе —ой вибач я цей просто був дуже радий тебе бачити .
Хан просто мовчки стояв не вимовивши ні слова , а Мінхо дивися на нього , чекавши шо він скаже . Вони так стояли до поки метро не приїхало на їхню зупинка . Потім вийшли з вагона там по мокрим вулицям пішли під дрібним дощем до коледжу . Зайшовши в будівлю на Хана отразуж налетів радісний Йонбок
— о боже нарешті, нарешті ти прийшов Хані , поки тебе не було стільки всього сталося
— і тобі привіт Ліксі
Сказав він ледь втримавшись на ногах — Хані ну короче ми з Хваном нормально поговорили після того випадку і..
— стоп просто поговорили? Ви вмієте нормально говорити
— добре ми не говорили після того як ви пішли нічого не сказавши , він освідчився мені у коханні і ми піддалися почуттям і перестали , але після цього ми поговорили
— чомусь я не сумнівався що ти це скажеш . І що ви почали зустрічатись? —Нетерпляче запитав він
— т..так
— Боже Бокі я такий радий за вас
—а я який щясливий , доречі а що у вас з Мінхо — З доволі хитрою посмішкою запитав він .
— т…та тічого ми спілкуємося—Почервонівши сказав він
— ТО ВІН ТОБІ ПОДОБАЄТЬСЯ — посміхаючись голосно сказав Лікс
—тихіше ідіот навіщо так кричати —Сказав Хан закривши Ліксові рота однією рукою
—хто кому подобається ?
Почулося позаду них
— а господи чого ти так лякаєш —Сказав Хан підскочивши від неочікуваної появи Хьонджин позаду них
— привіт Джині
Йонбок забрав руку Хана з свого рота та підійшов до Хьонджина . Джині притягнув Бокі за талію до себе та поцілував
— ну добре я цей піду
— куди ?
— в туалет , терпіти вже не можу — прижмуривши очі сказав Джисон
— ну добре йди , я займу тобі місця в аудиторії
— добре , дякую —Прохрипів він та швидко побіг до туалету .
— то хто кому подобається? — здивовано запитав Хван
— нашому Хані подобається Мінхо
— о , ого неочікувано таке почути .
Зайшовши в приміщення Хан ринув до вільної кабінки . Він саме збирався зробити свої справи як тут з сусідньої кабінки почулись дивні звуки , Сон прислухався і раптом все зрозумів
— ах будь ласка Міні зупинись
— тихіше мені здається в туалет хтось зайшов , нас можуть почують і погано буде нам обом Єні
— д…добре ах Міні ах мг
Хоча вони говорили пошепки Ханові все було дуже добре чути . Зробивши свої справи він якомога тихіше вийшов з туалету щоб не заважати тим двом
— піздєц не коледж а гей клуб
Він йшов до аудиторії думавши про ранішні обійми Мінхо
— Може в нього в країні так прийнято чи може я йому всетаки так , ні Хан Джисор боже цього точно не може бути . — вів у себе в голові монолог Хан . Він дойшов до аудиторії та постукав у двері
— доброго дня , вибачте
— ми вже почали так що заходь скоріше
— добре
Він пройшов по аудиторії до вільного місця яке йому вже зайняв Фелікс
— чого ти так довго ?
— ну бо це жах значить заходжу я в кабінку стаю спокійно і тут чую якісь звуки
Ханову розповідь перервав стук . І тут з за дверей показалися Синмін та Чонін які виглядали так як то з іншого кінця Кореї бігли до коледжу
— доброго дня можна увійти — запитав Синмін
— боже заходьте . А ми продовжимо
—ну і що там було
—ну а там ці двоє
—хто ?
— хто, хто Снмін і Чонін
— ніхуя
— так і вони дуже не хотіли щоб їх хтось почув тому мені довелося дуже тихо діяти
—жах . Хочу пива
— ага
— слухай може цей як раз ти одужав може до мене сьогодні вип’ємо за твоє повернення та здоров’я
—давай я не проти
— ну добре тоді на перерві скажу ще Мінхо і Джині
—М..Мінхо ?
—так а ти що проти
— та ні просто просто, просто
— ну то й добре
Після закінчення пар вони всі зібралися і пішли до Лікса додому . Зайшовши в порожню квартиру вони отразуж усі вмолись на диван
— ну шо
— нічого , неси — потираючи руки сказав Джині
—що б нести потрібно купити
— ну тоді пішли . А ви поки що виберіть фільм — закриваючи вхідні двері промовив Хван
— добре
— Фелікс — тихим голосом сказав Хан
Він подивився на Лікса очима в яких було невеличке хвилювання та легко сказав — мені як завжди львівське різдвяне
— добре . Ну що пішли любий
Сказав він взявши коханого за руку
— ага
Вони одягнулись та пішли залишивши Хана наодинці з Мінхо
—ну що який фільм оберем
— не знаю оберай на свій смак , а мені цей потрібно зателефонувати мамі , бо я відчуваю що додому сьогодні знову не потріплю — говорив Джисон набираючи номер своєї мами
— добре
Мінхо вибрав фільм та вони сиділи і чекали доки прийдуть Фелікс з Хваном .
— слухай Джисон
— що ?
— я давно хотів в тебе запитати — Мінхо почав наближатись до сидячого на підлозі Хана . Але він несвитиг закінчити свою думку адже Фелікс з Хваном повернулися додому
— ми прийшли — вигукнув від дверей Лікс
— нарешті
Розпакувавши покупки вони повсідались перед телевізором та приступили до перегляду вибраного Мінхо фільму . Дивились вони довго й нудно помаленьку зпустошаючи усі пляшки з пивом а потім і з соджу які вони придбали
— м Джині я тебе так люблю— Сказав Фелікс вставши з свого місця та сівши на коліна Хьонджин
— я тебе також Ліксі
Вони почали цілуватися , Хьонджин при тому запустив свої руки під футболку молодшо обіймаючи його тепле ніжне тіло , холодними руками
— я розумію що ви любите один одного але можна це робити хоч би не при нас
— закрийся Джисон , хто тобі в…винен що ти настільки жалюгідний що боїшся навіть дотику Мінхо до себе , хоча просто втрачаєш розум від нього — з максимально серйозним обличчям сказав Лікс
— що ? Зачекай ?це правда Джисоні ? — здивовано запитав Хо
— так це правда наша крихітка Соні любить тебе Мінхо , але ти сліпий і цього не бачиш а він просто сказати боїться . Я ж правду говорю Хані ,чи це не так чи , може я щось вспустив ?
— Джисон це правда?
Хан просто встав з дивану та мовчки пішов до кімнати витираючи сльози болі так гніву рукавом своєї кофти . Він сів на підвіконня розуміючи що Лікс просто п’яний і в душі він б ніколи цього не сказав але його слова були настільки болючими та не приємними що він був готовий прямо зараз відчинити вікно та впасти з п’ятого поверху на мокру , холодну , безлюдну вулицю . Як тут на порозі кімнати з’явився Мінхо .
Додати до улюблених