Багаття яскраво мерехкотіло в каміні, посеред кімнати несподівано з’явився високий чоловік зі своєю донькою.
Катя спантеличено поглянула на тата, вона нічого не розуміла, тому чекала відповідей.
– Ти знав?
–Що?
– Лорд сказав що батьки скажуть нам що робити далі, ти знав що в нас будуть наставники?
Іларіон хутко глянув на дівчину.
– Лорд збирав нас вчора вночі
– І хто буде мене вчити? Де будуть проходити заняття?
Ця ситуація виводила дівчину з себе.
– Темний лорд вибрав тобі в наставники смертежера з свого близького кола підданих, Барті Кравч молодший, ти мала бачити його сьогодні.
На думку спав незнайомець, котрий кидав на неї погляди.
– Там було півсотні людей, я не роздивлялася усіх, як він виглядає?
Дівчина вирішила не показувати своїх здогадок
– Кароокий шатен, був одягнений у чорний плащ з капюшоном
Це він. Не зрозумілі відчуття з’явилися в середині. Блідою шкірою Каті побігли сироти.
– Лорд вирішив, що на час навчання ви житимете у своїх наставників, так ви зможете займатися у будь-який вільний час.
Катя не знала де себе подіти, ділити житло з чужою людиною зовсім не входило у її плани.
Сьогодні п’ятниця, значить завтра вона вже переїде.
– Мерліне, я зовсім не очікувала від Лорда таких рішень.
– Ваше навчання було передбачуваним, усі смертежери навчаються перед тим, як отримати мітку, питання полягало лише в тому, в якому форматі вона відбуватиметься.
– Я ж буду приїздити до вас у вільний час?
– Великий Салазаре, Барті не кат, аби тримати тебе під семи замками, у вас буде повна свобода дій. Головне слухай його настанови та не псуй собі репутацію. В Хоґвартсі Бартеміус здав усі екзамени на “ідеально”, він не погано тебе підтягне.
Іларіон з насмішкою подивився на дівчину, її слова розсмішили чоловіка.
Звісно, чоловік переживав за доньку, та він був певен що навчання у Кравча піде їй на користь.
– А коли ми отримаємо мітки?
– Тобі так не терпиться її отримати? Мені не відомо, але Лорд буде прислухатися до думки ваших вчителів.
Слизеринка помітно змінилася у лиці, майбутню смертежерку нервувало те, що її заставили переїздити у дім незнайомої людини, проте зробити з цим вона нічого не могла.
– Раджу тобі починати збирати речі, а то я тебе знаю, в останній момент будеш бігати мов підстрелена.
Чоловік усміхнувся доньці, розвернувся на п’ятах та пішов у кабінет.
Катерина ж провела решту дня з домовими ельфами, пакуючи речі у валізи
*****
Барті сидів перед каміном у великій залі та пив дорогий віскі. Хто б міг подумати, що у свої не повні 35 він стане нянькою для якоїсь малолітньої дівки.
Лорд доручив йому навчати доньку Розьє, і Мерліне, як йому того не хотілося. Проте наказ є наказом, він не мав права відмовитися.
У голові з’явився образ дівчини, Кравч потер скроні та незадоволено простогнав.
– Велий Салазаре, я ж бачив її, тоді, на похоронах Лізи
На похорони прибуло багато магів, прийшли віддати шану загиблій і смертежери у голові з Волдемортом
Увагу Крауча привернула маленька дівчинка, що жалісливо дивилася на домовину
Єлизавета дивилася у небо скляними очима, її голова лежала на подушці з грубими, очевидно, паперовими мереживами.
Вона була скромно і скупо обкладена квітами. Навколо стояла зовсім не скромна купка людей,— попереду Ілларіон, твердо розставивши ноги, блідий і розчарований, обличчя його в останній момент я не бачив, з того ракурсу було видно лише його зсутулені плечі.
Позаду нього– Темний Лорд, Рудольфус та Рабастан Лестранжі, Сестри Блек з батьками, Абраксас Мелфой з Луціусом та Антонін Долохов.
Кравч вирішив стати осторонь, йому було важко дивитися на тіло молодої дівчини, яку ще кілька днів тому бачив на рейді живою.
Тоді коло нього раптом стала ота дівчинка. Вона приклала до обличчя складені замком пальці й подивилася на юнака.
–Чому ти одна?
Звісно, що робити малій дитині на похороні?
Маленька Катерина глянула на хлопця великими, повними сліз очима та відповіла:
– Тато прощається з мамою, мені сказали щоб я чекала тут
Кравч одразу зрозумів хто ця маленька дама.
Смертежер підхопив малу на руки, і та міцно обхопила його шию, аби не впасти.
Барті посміхнувся маленькій знайомій, аби хоч якось підтримати її
– Вона тепер у вирії? — дівчинка кивнула на портрет поміж вінків і обернулася до нього.
— Ні… Вирій — це там, куди відлітають птахи. А люди потрапляють на небо…
Вона хитнула головою.
— Просто люди туди потрапляють, а птахи — відлітають. І повертаються… І відлітають… І повертаються…
Дівчинка підняла долоньку і заходилася «літати» нею туди-сюди. Він знову всміхнувся. І, здається, вперше зауважив, як нині сонячно. Як же, виявляється, сонячно.
На сьогоднішніх зборах він побачив її вдруге. Дівчисько було таким переляканим, що не могло сказати і слова
Він дивився на неї і порівнював із матір’ю, вона була дуже подібна на Єлизавету. Спочатку Барті мало не спутав їх.
Щоправда, Розьє була вродливою. Йому вистачило лишень хвилини, щоб роздивитись її риси обличчя, вони були грізні, але водночас такі милі. Вона мала чорне, як смола волосся, пухлі губи, гострі вилиці, струнку фігуру та ідеальну поставу. Либонь, батько уже знайшов їй знатного нареченого
На думці про нареченого у скронях почало не приємно гудіти, Кравч повернувся до вітальні й опустився в крісло. В будинку було спекотно і задушливо, але він тремтів. Він не знав, чи це від холоду, чи від емоційного напруження. У нього нили руки і ноги, і Барті припустив, що міг підхопити якийсь вірус. Літній грип, найгірший з усіх. Він подумав про ті місця, де волів бути цієї миті. На березі озера у Забороненому лісі, або стояти на березі моря і дивитися, як повільно стелиться туман. Будь-де, аби не в цій оселі смерті.
З такими думками він і заснув
***
Отже, це станеться сьогодні, третього червня. Цей чудовий спекотний день — саме такі я люблю — розкривається у всій своїй зрілій сонячній красі. Інші тиняються навколо, як напівсонна худоба, і стікають потом, а я стою посеред подвір’я, підставивши обличчя сонцю, і впиваю тепло, наче ящірка.
– Ти готова? Ми не встигнемо якщо ти будеш так тягнути час.
Батько глянув на Катю з мало прихованою злістю.
– Так, я вже зібралася.
На ґанку стояла дівчина у легкій літній сукенці. Катерина провела багато часу за зборами, зіпсувати враження про себе поганим виглядом їй зовсім не хотілося.
Слизеринка обрала не надто святковий, але досить практичний образ. На її ногах красувалися легенькі туфлі на каблуку, а волосся стелилося по плечах легкими локонами.
– Тоді тримайся міцно,час вирушати
Іларіон трансгресував, і в мить вони опинилися біля воріт великого будинку
Широка брама відчинилася, і на зустріч вийшов господар маєтку
– Доброго ранку, я вже вас зачекався
Барті постарався перевести все в жарт, адже псувати настрій собі і іншим не входило в його плани
– Доброго ранку Барт, радий тебе бачити
Чоловіки потиснули руку один одному
Молодий смертежер повернувся до Катерини, яка чесно кажучи, не дуже розуміла як має себе повести
– Бартеміус Кравч, твій наставник.
На його обличчі з’явилася натягнута і зовсім не щира посмішка, але він взяв руку дівчини і легко, майже не торкаючись, поцілував ніжну шкіру.
– Катерина Єлизавета Розьє, приємно познайомитися.
Дівчині було максимально не комфортно, проте, вона старалася цього не показувати
– Щож, ходімо до будинку
Найближчих пів години “компанія” провела за обідом, де Катя сиділа мовчки, а чоловіки обговорювали якісь не вельми цікаві питання
– Був радий зайти, але все хороше має здатність закінчуватися,– вогневіскі дало про себе знати і в Ілларіоні прокинувся дух оратора,- чоловік встав зза столу та підійшов до доньки
– Веди себе добре та слухай наставника
– Тааату
В її голосі була слабо прихована роздратованість. Барті, почувши це, посміхнувся сам до себе.
Дівчина попрощалася з батьком і вже думала що їй слід робити далі, коли почула голос з-за спини:
– Ходімо, я покажу тобі твою кімнату
Чоловік взяв з підлоги валізу і пішов по сходах, ззаду нього ліниво плелася дівчина
Як не дивно, Барті відчинив перед ученицею двері, пропустив її на перед та заніс багаж.
Катя трохи нервово глянула на майбутнього наставника, адже не зовсім розуміла що має відповісти йому
Проте Кравч вирішив взяти ситуацію в свої руки і заговорив перший
– Мені казали що ти відмінниця, це правда?
*Мерліне, коли ж він вже відстане від мене, аби скоріше пішов*
– Ну, я досить непогано знаю програму свого курсу
– Щож, похвально. Ввечері проведемо перше заняття, а поки тобі час розібрати речі.
Барті промовив останні слова киваючи на валізи, та розвернувшись на п’ятах попрямував до свого кабінету
Катерина ще щось говорила, та він вже її не слухав
Кімната виявилася досить великою, вікно застеляли грубі штори, крізь які ледь пробивалося світло.
Посеред кімнати стояло велике дубове ліжко, справа від нього шафа з того самого матеріалу. Дівчина задоволено оглянула її, адже одягу в неї було чимало, а місця на нього майже не залишалося. Звичайно, існують чари, які допоможуть вмістити все і в маленьку сумочку, але все ж зручніше, коли все на очах.
З іншого боку стояв акуратний косметичний столик, дзеркало у повний зріст та книжкова шафа.
Слизеринка повалилася на ліжко та тяжко видихнула у подушку. Цей день уже втомив її, а пройшла тільки половина.
Щей цей Кравч веде себе як Меррі Сью. Набридло.
Робити не хотілося нічого, а речі стояли на підлозі тяжким ярмом.
Раптом почувся гуркіт, який був характерним для трансгресії
– Мені звати Вінкі, Вінкі має допомогти міс розібрати речі
Домовий ельф дивився на дівчину великими круглими очима.
– Щож, Вінкі, можеш називати мене Катериною
– Ні-ні, ельф не може так ставитися до господаря
– Вінкі, я всього лише гість в вашому будинку, прошу тебе, послухайся
– Катерина дуже добра, Катерина нагадує для Вінкі Господаря!
В думках Каті промайнув образ Кравча, невже він адекватно ставиться до домовиків?
Коли з речима було покінчено, дівчина швидко попрямувала до ванної кімнати. Гарячий душ мав допомогти розслабитися та витіснити всі дурні думки з голови. Проте, думок виявилося занадто багато. Чому ми не могли навчатися з батьками? Навіщо було поселяти нас у своїх наставників? Як він взагалі ставитиметься до мене?
Вода стікала по шиї, ключицях, плечах та бедрах, а в тілі відчувався нестерпний біль.
Це починалося в пучках пальців, проходило крізь хребет, вібрувало в зубах і віддавало в потилицю
***
Тим часом в іншій кімнаті маєтку, за столом, над купою документів, сидів зсутулений чоловік. Батько залишив після себе багато документів, які вочевидь стояли в столі роками, а дойти до них сил в нього вже не було.
Вже чотири години Барті намагався розібратися з паперами, та втома і мігрень давали про себе знати.
Ще й заняття, які він сам і назначив, мали початися вже через кілька годин.
Мерліне, де взяти стільки часу?!
Одна з папок полетіла в антикварний сервант
–Ну от, тепер це барахло потрібно буде викинути
Кравч розчаровано зхопився за голову.
–Вінкі! Прибери тут все
Домовиха підхопилася до скла і почала збирати його голими руками, на що її господар кинув не задоволений погляд
– Ти допомогла Катерині?
– Так, дівчинка дуже добра, вона нагадала мені вашу покійну матір.
В кутках губ з’явилася посмішка. Так, вони справді схожі. Не те щоб зовні, але голос, звички, потреби абсолютно однакові. Кравч спостерігав за нею протягом деякого часу і часто згадував померлу жінку.
Чоловік кинув погляд на стіну. Годинник пробив сьому вечора, очі смертежера округлилися, і він швидко сів за стіл, аби встигнути доробити свої справи.
– Скажеш їй аби зайшла до мене близько восьмої
***
Домовиха з’явилася в кімнаті коли дівчина вже досушувала волосся за допомогою магії. Катерина знала багато заклинаннь і вміло ними користувалася.
– Ти щось хотіла, Вінкі?
Домовиха глянула на дівчину та вхопила себе за великі вуха.
– Господар сказав щоб ви прийшли до нього о восьмій. Вам пора збиратися
Катя встала зза столу та підійшла до шафи. Вона швидко дістала звідти сукню, але в голову прийшла думка що це не найпрактичніший варіант для тренування.
Бог знає що прийде в його голову і в якому форматі пройде заняття.
Сукню швидко замінили чорні штани палаццо та червона блузка з легкої літньої тканини. Дівчина попрасувала все заклинанням і підійшла до дзеркала. Чогось не вистачає. Мить, і на вухах дівчини вже красувалися сережки-кільця. Макіяжу вона вирішила не робити, адже часу лишалося обмаль. Швидко одягнувши на ноги босоніжки дівчина вийшла в коридор, де її вже чекала Вінкі.
– Я готова
***
Двері кабінету відкрилися, дівчина побачила що за столом серед купи книжок сидів сам Барті і писав, не підводячи голови. Катя спинилася край килима, що лежав на підлозі, і боязко майнула очима по великих книжкових шафах, що тяглися вздовж стін. Побожний трепет пройняв її холодком у цьому святилищі, і вона ладна була стояти так годину, дві, без кінця, почуваючи щось величне й млосне. В кімнаті панувала атмосфера тепла та спокою.
Нарешті чоловік кінчив переливати свою думку на папір і глянув на дівчину, яка дивилася на нього вже кілька хвилин
– У нас заняття
– Так, так, я пам’ятаю
Кравч вискочив з-за нещасної купи паперів, схопив дівчину за зап’ястя та потягнув у невідомому напрямку.
Через деякий час пара опинилася в досить просторій кімнаті. Поки Кравч закривав двері і накладав заглушаючі заклинання Катя встигла оглянути приміщення. В ньому було досить пусто, біля каміна стояв маленький столик і пара крісел. Також в кімнаті було кілька вікон, які виходили в ліс.
Дуельний зал.
На стінах з’явилися величезні мати, які здається, мали захистити хребет Каті від переломів. Барті начаклував ще кілька штук по периметру залу і відвернувся до вікна
– Отож, Розьє, від сьогодні і до кінця літа ти будеш страждати. Тому поглянемо, чому ти взагалі навчилася в Хогвартсі.
– Круціо!
Катя відскочила в сторону й червоний промінь пролетів повз неї.
– Бомбарда!
Випалила вона, направляючи паличку в свого опонента, але той вже відскочив убік
Це не дуельний клуб у Гоґвортсі, тут справді доводиться викладатися на максимум, щоб не потрапити під непробачне. Насправді, дуель видалася спекотною, тому що обидва чарівники викладалися за повною програмою, не бажаючи поступатися. Вони гасали по кімнаті протягом години і відбивалися від заклинань. Саме тоді Катерина зрозуміла, що її «вчитель» не знає що таке жалість, бо кілька разів вона мало не напоролася на невідомі їй прокляття.
Як виявилося, Розьє знає мізерно мало всяких заклятть та контрзаклятть, на відміну від пожирача, але це не завадило їй гідно вистояти в цій сутичці.
Вона б перемогла, якщо не гумка, що злетіла з її волосся у відповідальний момент і звільнила її пишну копицю неслухняного волосся. Поки вона намагалася відкинути свою гриву назад таким чином, щоб волосся не лізло у вічі, Крауч за допомогою інкарцеро зв’язав дівчину і притягнув до себе.
– Непогано, звичайно, але в справжній дуелі ти не вистоїш навіть проти новенького аврора. – промовив він, намагаючись перепочити.
— Сприйму за комплімент. — важко дихаючи, відповіла слизеринка.
Барті хмикнув і розв’язав її.
— На сьогодні все,завтра вивчимо кільки нових прокльонів, а зараз йди в кімнату і приведи своє волосся в порядок.
Ну, і себе заразом. — погляд Барті знову впав на зап’ястя дівчини, він згадав, що ці синяки були залишені ним особисто, тому чоловік скривився і поспішив вийти.
У Катерини трохи кружляла голова, і все пливло перед очима, тому вона пізно зрозуміла, що її просто кинули в цій кімнаті. Залишили одну в незнайомому їй місці, і як вона тепер має дойти до кімнати?
– Вінкі!
– Так, місс?
– Проведи мене до кімнати
Коли вони опинилися перед дверима покоїв дівчина швидко залетіла в приміщення. Двері в ванну кімнату залишилися не замкнутими, тому вона безцеремонно підійшла до дзеркала.
Відображення не зовсім задовольнило слизеринку, адже вона переважала виглядати адекватно, а зараз була схожою на алкоголіків з бару “Три мітли”.
Коли з волоссям було покінчено дівчина добралася до душу. В голову лізли думки про наставника. Навіщо так хапати за руки? Ці синяки не пройдуть ще протягом довгого часу. Телепень.
В цілому, заняття пройшло не погано. Він навіть похвалив її в кінці. Так, це сухі слова по типу “Можеш краще”, але все ж, Катя уявляла його схожим на Амбрідж, яка провела в школі кілька місяців, але запам’яталася усім як “вчителька року”.
Дівчина накинула на себе халат та вийшла в кімнату. І мерліне, яким було її здивування коли на ліжку вона побачила Кравча, що сидів до неї спиною.
– М-містер Кравч?
Чоловік глянув на неї та ухмильнувся. Перший день, а вона вже стоїть перед ним в халаті.
– Я приніс тобі мазь, від твоїх синяків не залишиться й сліду
Та дівчина його вже не слухала, адже зрозуміла, що стоїть перед ним в халаті, який ледь прикриває коліна, і швидким кроком втекла до ванної
Через хвилину перед зором чоловіка з’явилася Катерина, уже в легкому, червоному костюмі із жатої тканини.
– Дякую, не треба було
– Ходімо, пора йти вечеряти
Барті, здається, пропустив слова подяки і попрямував на вихід знаючи, що за ним плететься дівчина.
Решту вечора пара провела за столом, обговорюючи план занять і майбутнє навчання дівчини.
Додати до улюблених