Бін і Лі за допомогою телефону Ніна та записом диктофона змогли зробити так, щоб Мьон не уникнув відповідальності, як і його дружки. Чанбін довго не міг відійти від такого потрясіння, однак він здружився з Мінхо, що допомогло подолати цю ситуацію разом. Відтоді він все ще ні з ким не мав стосунків, але він знає, що Чонін побажав би Біну всього найкращого. Він буде намагатися.
З допомогою роботи, Мінхо вже потроху збирався до переїзду в столицю. Чанбін теж допоміг грошима, тут робити нічого. Їх тут ніхто й нічого не тримає.
Мати Ніна завела нові стосунки далеко за межами їхнього старезного містечка. Не спромоглася навіть відвідати свого сина. Шкода, що подібні люди показують себе істинних занадто пізно, можливо все обійшлося б інакше…
Батько все ще у лікарні. Чоніна визнали винним у травмах батька, а його вчинок лише забив цвях у цю справу. Чому страждають ті, хто найменше цього заслуговує?
Мьона та його друзів посадили на 8 років, без дострокового визволення. Мінхо і Бін робили все можливе, щоб збільшити цей термін, але на жаль…
«Ніні, скоро я поїду з цієї діри, заради тебе. Як ми планували. Я впевнений, що ти побачиш краще життя моїми очима, вірю…що ти бачиш все як я. – казав Мінхо, який дивився на їхнє спільне фото.
Він такий щасливий зараз, на цьому фото.
Додати до улюблених
Дякую що прочитали цю роботу, я дуже вдячний що вас зацікавила ця історія~