-Меґумі-тян!Хахаха!
-Хахаха!Наоко! Зачекай, я ще не зробив замовлення!
-Може частіше ходитимемо сюди?
-Можливо..
Наоко і Меґумі сиділи в тому ж кафе.
Сиділи разом, мирно.
-То це що, називати побаченням?
-Нііі! Ну, або так..
-Хаха!
Меґумі сидів на коридорі лікарні разом з рештою.
Всі ці спогади.. Лише тоді ми були разом і без сварок. а в сварках винний я, бо вірив чуткам. вважав її суцільним злом, через те, що сталося з її батьками.. А зараз я сиджу в лікарні біля операційної кімнати четверту годину, і жду , бо нічого більше не можу зробити.
Фушигуро підняв голову і подивився на Тоге. він теж сидів поступивши погляд у підлогу. і він відчував те ж, що і фушигуро.
Меґумі озирнувся. усі відчували те ж саме. сором і провину за сказані ними слова і за їхні дії.
в коридорі було дуже тихо , тому звук розкриття дверей здався ще гучнішим, і всі аж підскочили. Це медсестра вийшла з операційної. зняла маску, і промовила:
-Я не впевнена , що вона буде жити. на даний момент вона в комі.
Додати до улюблених
Наоко виживе, чи помре заради брата?
Надії Меґумі.. які згасають?
все це читайте в наступному розділі «Попіл»