Герої :
Віві – звичайна першокурсниця юридичного університету, яка переїхала в інше місто заради того, щоб здійснити свою велику мрію – стати адвокатом. Дівчина навчається на бюджеті, тому старанно вчиться і не прогулює жодної пари.
Намі – четвертокурсниця, яка мріє відкрити свій тату салон. Її батьки проти цього і хочуть, щоб вона була прокурором. Дівчина погано склала вступні іспити й заледве пройшла на контракт, тому її батьки постійно їй цим дорікають. Намі байдуже і вона вчиться абияк, не відвідує навіть половину пар і постійно в пошуках роботи.
Робін – четвертокурсниця, найкраща подруга Намі та сусідка Віві. Має багатих батьків, але живе в гуртожитку, бо їй так зручніше добиратися до університету. Постійно позичає гроші Намі та прикриває її, коли та потрапляє у неприємності.
Це був холодний зимовий вечір. Віві як завжди старанно робила домашнє, а Робін читала книгу, аж тут хтось влітає у їхню кімнату з ноги. Це була Намі.
-Робін, люба, у тебе є щось поїсти, бо я вмираю з голоду ?,- крикнула з порогу Намі.
-Так, тобі батьки тільки переслали гроші на тиждень. Тільки не кажи, що ти їх усіх витратила на якесь лайно знову.
-Що ти таке кажеш ? Я всього лиш купила новенькі фарби, щоб робити тату і голки. Я не думала, що на це підуть усі гроші. Якщо я скажу батькам, вони мене просто вб’ють,- ридала Намі.
-Добре, добре, у мене в кутку в пакет з їжею, можеш собі забрати.
-Дякую Робін, ти найкраща !
Дівчина поцілувала іншу в щоку і побігла до пакета. Їх там було два, Намі взяла з кожного по трохи та хотіла йти, як Робін сказала :
-Гей, що це ти взяла це не моя шоколадка і печиво.
-А чиї тоді ?
-Мої,- відповіла Віві.
-Ой, вибач, я не знала, але можна я візьму, ну будь ласочка ?
Віві дивилась на Намі й не знала, що сказати. Вона витратила останні гроші на це. Дівчина почала нервувати та не знала, що робити. Робін помітила це і сказала:
-Тобі не обов’язково віддавати їй свою їжу, просто скажи ні й тоді вона це покладе на місце.
Дівчина все ще не знала, що робити. Намі, побачивши це, вже хотіла йти класти їжу на місце, але тут Віві сказала:
-Ну добре, бери, мені не шкода.
Намі була неймовірно щаслива, вона підбігла і поцілувала дівчину:
-Дякую,- сказала Намі й посміхаючись вийшла з кімнати.
Віві почервоніла і повернулась назад щоб робити домашнє, але смак солодкої помади Намі вона запам’ятала надовго.
Додати до улюблених