Минула година з нашої зустрічі, я не змогла поспати, якби не спогади можливо би зараз такого не сталося, хоча хтозна, збираючи речі розуміла що ця поїздка змінить все моє життя, в тому числі і моє відношення до справжнього батька, раптом прийшов дуже ранній спогад з мого дитинства, і це було про батька:
Харків, 20 років тому, стара квартира Ілони
Сьогодні був прекрасний день для маленької Ілони, її похвалила вихователька за те що вона гарно розповіла вірша і жінка дала їй цукерку, зараз ж дівчинка гралася ляльками, мати їй дозволила за гарну поведінку у садку (на даний момент їй було 5 років),та уявляла парочку яка буде щасливою і яка пройде через великі випробування долі, оточуючий світ давав свої наслідки, зненацька їй захотілося піти на кухню і з’їсти мандарини, невдовзі має бути Новий Рік, щасливий 2003 рік, не враховуючи кримінальну злочинність яка ходила вулицями міста, нещодавно був випадок з викраденням дитини, тому батьки намагалися забирати її щоб нічого не сталося, як грім серед ясного неба Ілона побачила тіло свого тата підвішене на мотузці, вона заклякла і не змогла поворхнутися, тепер у неї назавжди був закарбований цей спогад
Київ, теперішній час, квартира Ілони
Біля мене вже була валіза з речами, однак я ніби вийшла з якогось трансу, згадала як помер батько, краще б і не стала, не думала що я стала свідком, чому я нічого не чула, адже мала ж би чути якісь звуки, не хочу грати в зіпсований телефон, усе з’ясую в Харкові, звісно не без допомоги Стаса, я рада що він погодився на цю авантюру, хоч цілком мав право відмовити, щось підказує що той здогадується про все, хоча можливо йому дійсно хочеться поїхати з незнайомкою до Харкова, ну як ми знайомі, проте я не хочу зізнаватися, якщо так станеться то мені буде несолодко, була би моя воля все би розповіла, тільки от є на це вагомі підстави, які я вже розповідала, одним словом я досі у небезпеці, хоча хто його знає, можливо це даремно я переймаюся, чорт через годину потяг, хоч би не потрапити в тягучку, під під’їздом вже очікував Шугаєв, ніби знаючи наперед якісь деталі:
С: Привіт ще раз, маєш гарний вигляд
І: Компліменти недоречні, казала ж
С: Не можна вже просто так зробити комплімент?
І: Ми домовлялися
С: Окей, до справи, я порився в архівах, так от твого справжнього батька звуть Ігор Марчук, отже твоє прізвище записали від вітчима
І: Мати казала так потрібно, а чому не знаю сама
С: Помер 20 років тому за невизначених обставин, на момент смерті було 36 років
І: Причина смерті: самогубство
С: Звідки ти знаєш?
І: Зі своїх спогадів, не думала що я знайшла його тіло
С: Скільки тобі було років, на той час?
І: 5 років, тоді ми переїхали, мама казала що наша квартира згоріла, хоча розумію її, я би не казала своїй дочці, якби вона побачила батька повішеного на мотузці
С: Якщо ти така відверта до мене, то я теж розповім тобі дещо..
І: Невже, а ще декілька годин тому ти казав протилежне
С: Просто я не міг дивитися на те, як ти спокійно розповідаєш свою душевну біль
І: Я звикла, я змирилася, от і все
С: Так от, все розпочалось в моєму дитинстві
Маріуполь, дитячий будинок №5
Мені було 4 роки, коли я потрапив сюди, батьків своїх я не пам’ятаю, це було пекло, могли бити по будь-якому приводу, друзів практично не було, в один день до нас прийшла дівчина і тепер ми були сусідами по кімнаті, раптом питає:
К: Привіт, а як тебе звуть?
С: Я Стас, а тебе як?
К: Карина, приємно познайомитись, скільки ти тут
С: Півроку, думав що батьки заберуть, а досі не прийшли
К: І не прийдуть, вони кинули тебе як і мене – хлопчик не сприйняв це всерйоз, але став питати у нової знайомої купа питань
С: А ти чому сюди прийшла, якщо не секрет?
К: Батьки привезли, кажуть тобі тут буде добре, але я знаю що це не так
С: Тут насправді добре, даремно кажеш таке
К: От побачиш, ще захочеш потім втікти звідси – після цієї розмови вона мені не дуже сподобалася, хоча ми ж тоді були дітьми, коли мені виповнилося 14 а їй 13, ми почали зустрічатися, пообіцявши одружитися як тільки ми подорослішаємо, потім наші дороги розійшлися, потім я дізнався що Карина одружилася з програмістом, це був мій друг з дитячого будинку Георгій, однак та померла нещодавно, її катували, а потім вивезли в ліс, винний вже сидить, це опинився її знайомий який безнадійно був закоханий у неї і через те так жорстоко вбив її, я мало не вбив його тоді, але я радий що дізнався хто це, сподіваюсь Карина зараз спокійно спить на небі
Київ, теперішній час, автомобіль Шугаєва:
С: Ось так от, я так само безнадійно був закоханий у неї.. Дякую що хоч не зробив по дурному так.
І: Це точно, інакше б кажучи, ти зараз не говорив зі мною.
С: Ти як завжди права, місіс Хатсон.
І: Ще щось новеньке, Шугаєв. Тоді ти будеш доктор Ватсон). – усміхнено, казала дівчина:
С: Чому я доктор Ватсон, відразу?.
І: Бо того, краще поїхали бо ще на поїзд запізнимось!.
С: Окей, тільки це буде наш секрет, бо ще почнуть казати про нас щось..
І: Що ми пара? Ха, та цього не станеться, хіба якщо будуть якісь непередбачені обставини.
С: Ну так, але ж вони навіть і не знають, що ми разом зараз кудись їдемо.
І: Хтозна, можливо десь зараз на нас вичікує якась твоя шанувальниця – засміявшись, промовила Ковальська:
С: Ти як завжди зі своїми жартами. – напарники нарешті сіли в автомобіль і поїхали до залізничного вокзалу, обоє мовчали, задумавшись про своє, тим часом Ілона не втрачала час і записала черговий вірш:
Моя душа летить у безодню твоєї любові.
Я відчуваю, що починаю довіряти тобі..
Той день зробив мене іншою.
Ти відкрив ту саму скриньку Пандори, яку я закрила багато років тому..
Люблю твою усмішку.
Твої руки і очі, твої синці і рубці.
Я хочу бути поряд з тобою.
Але є один секрет, про який я розповісти тобі не можу..
Бо це зруйнує нашу любов, як у Ромео і Джульєтти.. – Київ як завжди був заповнений заторами, бляха судячи з усього простоїмо годину, подумала дівчина і втупилася в вікно поряд, допоки не заснула через безсоння зранку, та прокинулася вже під звуки поїзду в 6 вечора, а Стас спокійно їв бутерброди, хлопець аж злякався від неочікуваного пробудження своєї колеги:
С: Господи, не лякай так. Я ж і подавитись можу від такої краси поряд.
І: Підкат не рахується!. – засміявшись, випалила товаришка:
С: Вибач, просто реально злякався. Ти ж в машині заснула, так і не дочекавшись нашого поїзду. А мені довелося поносити тебе на руках, через твоє безсоння.
І: Ну а що я зроблю. Я не змогла заснути, от і все. – промовила вона до Стаса, винуватим голосом:
С: Та все нормально, не переймайся. Просто більше так не роби, тобі безсоння шкідливе. До речі, а що це за татуювання?.. – на спині було татуювання змії, і хлопець його знав дуже прекрасно, проте колега не зраділа цьому:
І: «Чорт, я так і не стерла це тату, він точно розкусив мене, ох доведеться шукати виправдання або брехати». – розлючено думала Ковальська, а Шугаєв повторив питання:
С: Звідки у тебе це тату?.
І: А це давно я зробила, це моя асоціація з собою.
С: Ти не змія, а квітка. Ось моя тобі асоціація.
І: Дякую, але кажу вже вкотре. Компліменти для мене недоречні.
С: Ну просто у тебе трохи дивні асоціації..
І: Ти хочеш сказати, що я божевільна?.
С: Я не це мав на увазі..
І: Ще одне слово і висаджу на наступній станції тебе!.
С: Вибач, просто знайоме татуювання, до речі що ти нарила на Віку?.
І: Вона вже давно не з’являлася у мережі, номер виходив на зв’язок рік тому, можливо немає сенсу її шукати?.
С: Є, вона десь переховується і спеціально не хоче казати мені про це.
І: «Бо це небезпечно для життя».. (думки)
С: Агов, чого ти замовчала?. – Ілона злякалась, а якщо зараз він все викриє, хоча чого боятись, раптом що стану якоюсь бідною письменницею, не страшно, але я нарешті вийшла з трансу і відповіла:
І: А може вона боїться за своє життя?.
С: Знаючи її, там далеко інші причини.. Втім краще не про це, я пропоную поспати.
І: Слухай, а ти не проти, щоб я погадала?.
С: Погадати?. Не думав що ти гадалка..
І: Я трохи не вмійко у цьому, але кажуть що мої передбачення збуваються. Є одна ідея, задай якесь питання, а я скажу чи воно збудеться.
С: Я за, побачимо) – усмішкою вабив Шугаєв:
С: Чи скоро я знайду Віку?.
І: Ти її настільки любиш?..
С: Так, вона мій всесвіт. Я не зможу без неї, і якщо з нею щось трапиться.. І піду до неї, навіть якщо треба буде померти, я хочу бути з нею поряд.. – Ілона намагалася стримати свої емоції, але на жаль вона не могла про це сказати, допоки не переконається що все гаразд, я почала мішати карти і як завжди промовила:
І: Карту витягаю, відповідь знаю. – я витягнула 10-ку червову, це означає що шанси на виконання бажання великі, чорт:
С: Ну що там?.
І: Шанси на виконання бажання великі, ти скоро знайдеш її..
С: Хоч би з нею все було добре, Ілон обіцяй що докладеш все можливе і неможливе щоб її знайти. – взявши її за руки, промовив Шугаєв:
І: Обіцяю, ми ж не чужі люди одне одному.
С: Дякую тобі, дійсно дякую..
І: Стас, поки немає за що..
С: Ні, є. Якби не Віка, можливо ти б стала моєю дівчиною..
І: На що це натяк?.
С: Можна поцілувати тебе?..
І: Якесь дурне питання, але допустим так.. – Шугаєв швидко поцілував її, це був короткий і водночас ніжний поцілунок недоліку любові, але я все одно не збираюсь відступатись, у мене ще багато нерозгаданих таємниць, ми відсторонились і лягли по своїх місцях у плацкарті, було відчуття ніби зараз ми та пара яка колись зустрілась мені по дорозі до Харкова, мила була просто, чи будемо ми такі романтичні, відповіді я не знала, втім зараз це не мало значення, тому що скоро я приїду додому, до рідного Ха..
Додати до улюблених