Магнолія
В маленькій кімнатці бабусі
Стояв аромат сповнений хвилювань
Маленька деревна паличка,
Стояла в парфумі магноліїї.
Ох, скільки ж страждань на мене взвалило
Згадала все я в одну мить,
І як ховалась від батька малою,
І як ставала між ним і мамою кволою.
В той день я гадала,що настав мій кінець.
У нього був ніж і влучний пістолет.
Повернувши ключ в дверному замку
Стала я першою в квартиру свою,
Проглянула всі кімнати,
І впустила матінку перелякану.
Ми були дуже вдячні долі,
Що ще добу були живі й здорові.
А ось ранком наступного дня
Підвелась я на ноги зрання
Почувши ключ відкриваючий двері
Серце моє хотіло вирватись з ребер,
Взяла себе в руки прямуючи до дверей,
Глянула йому в очі, боячись цих пазурей,
А він протягнув мені квіти, сказавши,
Що для матінки їх приготувавши
Направився прямо до нас в це кубло.
Я боюсь його й досі,
А вона як нова,
Забула всі образи,
Й пробачила всі його бруднючі слова.
Мене й досі мутить від аромату цього,
А їй він вже не такий й різкий,
Приємний й доволі пряний, терпкий.
Додати до улюблених