“Складно буває сказати: “Па-па”
Може й провина ваших сліз я
Вам боляче від того, що я видалила “спогади”.
Одним було сказати прощавай
І стерти все, що нагадало б вас,
Але із голови і серця назавжди
Не вийде вигнати той спогад
Замок, місяць і ви, сперлись головою об моє плече
І я яка ладна була лишитися там назавжди…
Мені шкода за дні які марно пролетіли,
І за роки, сльозами коли сльозами було вкрите моє лице,
За кривди шкода, дуже шкода.
Та за те, що вас до сліз я довела ні!
Мені так легше, так спокійніше
Я теж ридала і не раз, і болю людям завдавала,
За вас мені не жаль, не жаль.
Може я і самовдоволена сука,
І просто егоїстична шваль.
Я зробила боляче, бо мені боліло
Я сказала допобаченя лише тому, що не хотіла біля вас стояти я.
Забути важче, ніж відпустити.
Згадаєш ім’я і все кінець,
А далі сльози.
Най краще плакатиму я
Ніж буду нюхати не свої мімози”
Додати до улюблених