Опис твору: Катя і Клим кохають один одного. Вони давно у стосунках, але у Каті проблеми зі злюбом. Клим звертається до друзів, аби зарадити цій проблемі. Вирішено провести шлюбнуніч разом. Разом ушістьох. Вони проведуть язичницький обряд посвячення і це врятує дівчину від страждань.
Назва твору: Кукурудзи, кукурудзи, кукурудзи дайте,
Кукурудза не поможе, козака шукайте.
Назва циклу: Емоційне порно
Опис циклу: Вони люблять, не засуджуйте їх.
***
- Сідайте в крісло.
- В крісло? – Катю аж жар пробрав. Зазвичай вони одразу йшли в інший кабінет, де вона лягала на кушетку, розстібувала джинси і терпіла, поки їй мажуть живіт холодним гелем і давлять на сповнений сечовий міхур прибором узі, а вона терпить позов в туалет. Але це було краще ніж аби її дивилися “по-справжньому”. – Але ж мене через живіт, як завжди… я випила води. – загомоніла вона.
- Так-так, пам’ятаю. Сідай в крісло, треба звикати, будемо відучувати боятися оглядів.
Катя сіла в крісло, по боки від неї були дві підставки під ноги, на які вони дивилася з пересторогою.
- Тепер класти ноги?.. – вона уявила себе у цьому безпомічному положенні, з розведеними ногами і у неї всередині усе стисло від напруги. Катя великими очима подивилася на гінекологиню. Та одразу відповіла:
- Зараз ні. – і Катю трохи відпустило. Але зловісному знаменню вдалося підібратися до неї ближче. Відсьогодні це невідверно.
Катя ходила на планові огляди, бо у неї постійно сбивався цикл і часто вона відчувала дивні відчуття, там де їх не має бути, і зазвичай гінекологині казали їй, щойно у неї з’явиться статеве життя, все мине і цикл вирівняється.
Зі статевим життям у Каті все було складно.
Сьогодні вони з Климом цілувалися і обіймалися весь вечір. Він м’яв руками її боки, торкався її грудей крізь тканину футболки, лише прослідковуючи їхній дівочий обрис, не більше. Але Катя відчула себе трохи зле, перепросила і пішла додому відсипатися. Климу з жалем і розбитим виразом обличча довелося її відпустити.
Катя прийшла до себе, її спіднє було мокрим. Вона допомогла собі рукою у ванній, поки приймала душ, і лягла спати, бо завтра було багато роботи з облаштування будиночку батьків Клима у їхньому рідному маленькому містечку, куди вони повернулися зі столиці на відпустку. Треба було рано встати.
- До речі, жодного разу не бачив її на вечорницях, вона на них що, не ходила зовсім? – Більше для підтримання розмови, ніж через щире занепокоєння сказав Левко.
- З нею щось не так? – спитав Ілля без задньої думки.
- Стулися. – образився Клим. – Усе з нею “так”. Вона просто сором’язлива дуже…
- Я б так не сказав, зважаючи на її гострий язик. – Сказав Максим, якого Катя постійно дражнила через його зухвалість і самовпевненість.
- Вона просто не терпить, коли інші дівчата змагаються, у кого піхва ширша.
- А вони що, таке роблять?! – здивовано виголосив Петрик, що завжди був наче не у цьому світі.
- Ага, я чув. – зареготав Яків. – Сестра каже, що витка має бути добре розтягнута, аби народжувати було якнайменш складно.
Клим відчув як жар здіймається по його нутру, коли він згадує, якою щасливою цю рожаницю може зробити кулак в її піхві. І все у середині одразу зажурливо стухло, коли він згадав, як Катя йде від нього, аби подбати про себе наодинці.
Колись в дитинстві Катя з дівчатами водили Подоляночку і співали:
– Піди до Дунаю, бери дівча з краю. Котра хороша, то тобі взяти, котра погана – хлопцям віддати! – І дівчина, що була в колі хороводу мала вибрати когось на своє місце. З краю – це така, що усіх веде, найліпша дівчина.
Яка ж дівча може бути погана, думала тоді Катя. Зараз вона розуміла. Боже, думала Катя. Погана – це я.
Хлопці – Клим разом зі своєю задругою – прийшли до неї на присмерках, коли вона читала на ліжку, а читання колисало її уяву, присипало.
Вони були урочисті і тверезі, з гарячкувато блискучими очима. Щось задумали, вирішила Катя.
- Катю! – сказали вони. – Ти нам потрібна!
- Що сталося? – спитала вона заклопотано.
- Дружина нашого друга не може завагітніти. – пояснили їй коротко. – Це велике горе! Ми маємо їй допомогти і для цього нам потрібна незаймана. Ти!
- Що ви мелете?! – обурилась вона і обернулася дназад до книжки. – Забирайтеся.
Гуртом, усі, наче зграя, вони кинулися на ліжко роздягати Катю, поки вона волала і намагалсь пручатися. Хлопці веселились.
Вони взяли за чотири краї ковдри і, з разом з нею понесли геть з дому через задню калитку, що вела у ліс.
Несли її хлопці
За зелені ліски,
За жовтії піски
За бистриї води
За високі гори!
Вона бачила лише крони високих дерев і небо, що ледь жевріло як сонце під товщою води для людини, що тоне, поміж крон, а, коли вони зупинились, хлопці урочисто виголосили:
- Катю, ми зробили це для тебе.
Посеред лісової галявини стояли дерев’яні кумири, а в центрі прикрашений квітами поміст. Жертовний стіл.
Хлопці опустили її з ковдрою на стіл і неочікувано залишили її одну, розбіглись за дерева. Серце билося в грудях, вона нічого не зрозуміла. Вона тепер тут сама в лісі, гола?
Був теплий вечір, вона не мерзла. Катя встала зі столу, пом’явши квіти. Скажене серцебиття вщухало і з’явилося сумне відчуття, наче їй щось пообіцяли і не виконали. Вона збиралася піти додому.
Обережно ступаючи по усіяній гіллям і усілякою лісовою дрібнотою землі, аби не проштрикнути ноги, вона попрямувала в сторону, з якої її принесли.
Щойно вона дійшла до дерев, то враз відсякнулася і понеслася в протилежний бік, бо там на неї чекав хтось у звіриній масці.
Але маски були усюди, незліченна кількість і Катя була нажахана до нестями, поривалася з одного кінця у інший, поки маски з гарчанням і дикими звуками її переслідували і заганяли у первісну безвість ритуальної галявини.
Поки вона знову не опинилась на жертовному столі, але тепер вона забралась туди сама, наче могла там втікти від химерних образів. Вони сходилися до неї, замикали коло, затягивали петлю на шиїї її притомності.
Піди до Дунаю, бери дівча з краю. Котра хороша, то тобі взяти, котра погана – хлопцям віддати!
Маски пестріли перед очами як плями під повіками, що залишаються, якщо довго дивитися як сонячні промені відбиваються від озера між поростя. Оголені парубочі тіла за цим масками розіп’яли Катю на ковдрі у квітах жертовного столу.
До кінця не розуміючи, що і де їй чутно, хто і чим до неї торкається, вона лише палала наче на вогнищі. Її щипали, кусали, лоскотали, періщилі. Між ніг все скручувало і мліло від жадібних дотиків. Вона відчувала несамовите пробування власного тіла, наче усі її інтимні містечка були нові, небачені, цікаві, але не могла усілідити, де з нею вже встигли познайомитись, а де дотикаються вперше.
Її тіло брали чудовиська з лісу.
Катя чула, як знизу усе хлюпало, вона гадки не мала, що з нею там відбувається, їй не давали дивитися, тільки відчувати і їй здавалося, що її вже вивернуло навиворіт і найтаємничіше стало доступним, а закрите – прохідним. Щойно її відпускали з одного боку, стискали з іншого. Вона втрапила у нестримну течію гірської річки і її калатало між потужних потоків, проносило по гострому камінню і душило водою. Але замість річки була купа голих спітнілих і гарячих людських тіл, що не могли нею насититись, смикали, тягнули стискали, жмакали, гвалтували.
Щойно один закінчував, усі голосіли і раділи за неї, за них, наче з нею ставалося щось хороше.
І все повторювалось раз за разом.
Катя лежала в купі людських оголених тіл, що гріли її від нічної проходили і дивилась на зірки. Хлопці відкинули маски і вони усі разом дивилися на вспінену косу Чумацького шляху угорі, древню потаємну, прозору, за якою ховаються космічні жорна. Рано чи пізно вони перетруть і їх також.
Всі думали про своє.
Вона лежала і думала про те, що її злягати по кругу шість однокласників, хлопців, пооруч з якими зростала. Вона не могла сказати, що любила їх, вона їх надто близько знала. Катя бачила, як Яків у школі розридався на німецькій, бо вчителька на нього накричала. Гнат намагався поцілувати її на перерві перед інформатикою, але вона встигла відсахнутися. Катя знала, що вони тоді побилися на неї об заклад. Вона була новенька і дуже цікава. Вони були чимось, з чим вона довго мирилася, подобались вони їй, чи ні.
Катя була розворошеним гніздом.
Боже, як же їй було добре!..
З неї наче витягнули гирю, яка заважала їй жити.
- Так що там дружина друга? Тепер вона вагітна, чи що? – спитала Катя ліниво. Її рука перебирала волосся на голові Клима, яку той поклав їй на стегна.
- Ми віддамо їй цю ковдру, на якій тебе злягали. Вони спробують зачати дитину на ній. Якщо пощастить, то жінка завагітняє.
Катя розсміялась. У неї між ніг усе саднило і було відчуття, наче в ній досі щось є. Загалом, вона була задоволена.
Вона боялась, що її життя зміниться. Воно змінилося. Але виявилося, що у цьому нема нічого страшного.
Задруга проводила їх з Климом додому, хлопці обіймали Катю і бажали надобраніч. Петрик сказав їй, що вона дуже вродлива і Катя зашарілася.
Вже вдома Клим спитав:
- Як ти себе почуваєш? – Вони лягали спати. Катя і Клим лежали у ліжку, в нічних сорочках, було геть по півночі, вони встигли перехопити їжі і прийняти ванну.
- Климе. Те, що сьогодні відбулося – це божевілля, ти знаєш?
- Знаю. Катю. Я б хотів, аби ти поділилась зі мною, що у тебе в голові. Чому ти… досі ми… ну…
- Не знаю, чи ти зрозумієш мене…
- Гмм – глибокодумно мугикнув Клим, аби показати, що він уважно її слухає.
В голові у Каті наче була вата. В думки лізла якась маячня. Що мати рилася в її речах. Ща зараз в гостях вона зазирає в її смітник. І кожного разу від цього Катя відчувала себе, наче облили помиями. Її мати була їй огидна, її світогляд, її спосіб життя. І та наче шукає, чи Катя така сама.
Бувало Катя мала приходила додому після прогулянки з подругами, а мати вирішувала, що її донька пила алкоголь. Начебто у неї очі “солов’їні”. Вона постійно щось винюхувала. Коли Каті потрібна була підтримка від матері, вона робила вигляд, що нічого не відбувається, а коли донька хотіла, аби мати облишила її в спокої, вона лізла зі своїми огидними коментарями. Катя дорослішала в одній кімнаті зі своєю сестрою і ніколи не мала вільного простору. Їй нема де було щось приховати, аби воно було тільки її, аби ніхто не чіпав це своїми брудними руками. Аби цього не сталося, Каті простіше просто нічого не мати.
Кодний раз, коли її хтось хотів прогледіти наскрізь, вона відчувала огиду від самої себе.
Вона відчувала огиду до себе від думки, що у них з Климом може бути близькість і вона нестямно цього бажає.
І їй потрібно було сказати йому це в обличчя?
Зась.
Катя сіла на ліжку. Клим дивився за нею. Вона відвела погляд і зачесала розпущене волосся рукою. Вона мала розгублений і вразливий вигляд. Сьогодні вона стала жінкою, але Клим розумів, що для неї все інакше, ніж він це бачить.
Вона поклала йому руку на стегно і нахилилася за поцілунком. Він все ще чекав, що вони поговорять. Але замість розмов, Катя і Клим торкалися один одного губами, м’яко, обережно, з тихими звуками. Він все ще лежав, а вона спускалася поцілунками до його шиї, кадику, ворота сорочки, неохоче відірвалася і знову продовжила під задертим краєм сорочки, по животу, до пахової доріжки. Вона поклала лице йому на живіт, подивилась в очі і посміхнулась. Він ще не бачив такої змовницької посмішки на ній.
- Я тебе кохаю. – просто сказала Катя. – Віриш?
- Вірю. – Відповів Клим, у нього защемило серце. Він поклав їй руку на голову як вона це зробила сьогодні, раніше. Цієї ночі вони вже не говоритимуть.
Але було ще безліч інших днів попереду.
***
Катя прийшла на новий плановий огляд.
- Сьогодні я не пила воду. Я взяла гінекологічний набір.
Гінекологиня щиро її привітала.
Додати до улюблених