Герміона аппарувала на заднє подвір’я будинку. Після дощу в повітрі пахло свіжістю. Але вона себе відчувала геть паршиво.Ця зустріч її виснажила морально настільки, що єдине чого хотілося, це —ванна. Розслабляюча, тепла, з піною і аромосвічками,розставленими навколо. А ще книга, їй потрібно забутися, викинути цього надутого індика з голови.
“Угода провалилася, міністерство не виділить кошти для магічних істот. Де ж їм жити? Дальше тіснитися по кутах магічного світу…”
Від цього було дуже сумно.
Але вона придумає рішення, вона ж Герміона Грейнджер.
Ванна повільно набиралася, розносячи аромат квітів по всій кімнаті. В голові виник образ , Герміона, прикусивши губу згадала його.
Цей погляд, ця статура, ці платинові пасма волосся, все було таке бездоганне.
Їх ніколи нічого не звязувало, лише взаємна ненависть у школі. Після війни вони майже не спілкувалися, але ці зустрічі ненароком ,змушували серце тріпотіти в грудях. Їй завжди хотілося знайти його серед натовпу в міністерстві, чи в “косому переулку”.
А потім все змінилося, після святкування перемоги у війні проти Волдеморта. Це була третя річниця, герої випивали, раділи а зранку вона нічого не пам’ятала, спогади були туманні. Списала все на велику кількість алкоголю,що текла в ній. Згодом Герміона дізналася, що вагітна, вони з Роном побралися, купили будинок, народили сина. Кар’єра пішла вгору, сім’я заполонила її повністю, їй вже не було діла до Малфоя, вона перестала його шукати в натовпі. Згодом і взагалі перестала згадувати.
Але сьогодні всі почуття знову заполонили голову.
Тепла вода огортала її , вона ніжно проводила рукою по тілу, торкаючись себе в пікантних місцях.
Спочатку ніжно обвела соски, і стиснула груди, рука сковзнула по животі донизу.
Приємний імпульс , виник в лоні.
Круговими рухами вона торкалася клітора, нарощуючи темп.
“Його усмішка”
Двома пальцями іншої , вона проникнула в себе, інша рука далі масувала найчутливішу частину.
“Ця сорочка, яка так обтягувала його тіло”
Рухи стали швидшими, а напруження внизу наростало, і здавалося ,що от от буде вибух.
“Ці очі, які так на неї і не глянули”
Грейнджер стогнала і вигиналася, їй було до біса приємно, пальці в шаленому теммпі рухалися, як ніколи злагоджено.
“Волосся, яке красиве в нього волосся, і губи, які так хочеться поцілувати, о Мерлін”
Хвиля оргазму накрила Герміону, вона заплющила очі.
“Драко” зірвалося стогіном з її губ, поки тіло здигалося від задоволення.
В них з Роном давно не було сексу.
Секс став рутинним , один чи два рази в місяць. Дійсно як подружній обов’язок. Без бажання, без емоцій. Просто секс.
Про оргазм вона взнала сама, у Рона ніколи не виходило довести її до піку.
Герміона вилізла з ванни, накинула на себе шовковий , блідо-рожевий халат і вирішила все ж таки почитати улюблену книгу.
Годинник показував 17:30, коли вхідні двері відчинилися.
Рон знайшов і поглядом почав шукати Герміону, проте її ніде не було.
Він піднявся в спальню.
Герміона спала, книжка відкритою лежала в неї на животі. Локон її волосся прилип до щоки.
—Ейй, вставай.— промовив Рон
—Ппривіт—, сказала Герміона і потягнулася,— котра година? У мене був скажений день, уявляєш, цей козел..—але Рон її обірвав.
—Ти що нічого не приготувала на вечерю? Ні, я розумію, в тебе кар’єра, але що з неї, якщо в холодильнику миша повісилася?
— Рон, я не…
— Ти тільки думаєш за себе, на якому місці у тебе сім’я,на десятому?— невгамовувався Візлі.
—Рон, чекай, я тільки хотіла щось приготувати, чого ти кричиш?
—Кричу? Кричу?! Я приходжу додому, мені хочеться бачити мою сім’ю і вечерю, а нічого цього нема, і мене це бісить.
— Та ти сам ідеш з дому, навіть слова не сказавши! І смієш мене ще в чомусь звинувачувати!— перейшла на крик Герміона.
—Все! З мене годі! Я повечеряю в норі.
Та і Мерлін з тобою, там залишуся спати— викрикнув Рон, і гупнувши дверима вийшов з кімнати.
Герміона спустила ноги з ліжка, підлога була приємно прохододною, саме те що потрібно, після сварки з чоловіком.
*****
Сонце наближалося, до заходу.
Мелфой Менор в цей час виглядав, як ніколи живим. Всюди зелено, квіти, дерева, гарні кам’яні стежки.
Драко сидів на вулиці і курив цигарку.
Ця маглівська погана звичка була в нього вже давно, ще з повоєнних часів.
Лише на самоті він міг бути чесним зі собою.
Один
” Ти знову пропадеш, не можна пускати її у свій розум”
Два
” Ти знову будеш страждати”
Три
” Перестань згадувати її запах”
Чотири
“Яка апетитна фігура” , Драко зрозумів що сидить і мимоволі облизує губи.
Він завжди любив складнощі, його в них тягнуло як магнітом.
“Я мушу її побачити. Я мушу її відчути.”—ніби заїла платівка , Мелфой повторяв собі знову і знову.
“Побачити, відчути”.
“Угода напевно провалилася, інакше чому Грейнджер так швидко капітулювала. Потрібно написати Пенсі, вона точно в курсі всіх подій”
*****
—Привіт , Ма. Є щось пожувати?— двері вітальні прочинилися, і з них виглянув Даміан
—Діамантик, привіт— відповіда Герміона, — якраз лазанья прирумянилася, скільки тобі покласти?
—ну маа, скільки тобі повторювати, що я не діамантик!—на останньому слові хлопець єхидно усміхнувся,— мені не 2 роки!
— два , чи двадцять два, ти всерівно будеш моїм діамантиком— ніжно мовила жінка і поцілувала хлопця в неслухняні кучері .— мий руки і ходи вечеряти.
Герміона спробувала розпитати сина. Як пройшов день, хто його друзі, що нового, але син неохоче відповідав, озброївшись кількома короткими фразами.
“Ну все, синку, пора відкрити карти, так я хоч буду знати де ти”
—Даміан, я записала тебе в програму стажування в міністерстві.
—Стоп, як? Куди?
— в міністерстві!— твердіше вимовила жінка
—а якщо я не хочу?— пробував апелювати син
—тоді ти не попадеш у неї наступного року, і про кар’єру в міністерстві можеш і не мріяти. І ні, дядько Гаррі тобі не допоможе. Аврорат не займається такими питаннями.
—клас, от тобі і канікули! Коли?
—з понеділка по п’ятницю, починаєш із завтрашнього дня, підеш зі мною, я тобі все покажу.
—а що тато каже?
— тато не проти, це було спільне рішення.
—а який відділ? Там буде хтось знайомий?
—відділ що спеціалізується на зіллях, все як ти любиш. Там мої знайомі, ти напевно і не пам’ятаєш їх.
—оце мам, ти вчудила, я в шоці, ну подивимося , що з того вийде.— наостанок сказав Даміан,— тоді я спати, так?
—йди котику, я завтра зранку тебе розбуджу.
—Ма, знову котики?— розлючено відповів син.
—Даміан Візлі-Грейнджер, бігом шуруйте спати, і не перечтеся з матір’ю, я тебе народжувала, і маю право називати як мені захочеться,—на цих словах Герміона поцілувала сина в щоку, і побажала спокійної ночі.
Знову залишилася сама.
Знову те саме, загрузити посудомийку, прибрати залишки вечері в холодильник, протерти поверхні. Кухня блистіла, і Герміоні нічого не залишалося, як піднятися у спальню і поринути в сон .
Цей день був надто довгий.
*****
Сова не змусила себе чекати.
Драко взяв листа і погладив птаха по гладкому пір’ю.
“Любий Драко.
Мені дивно, чому тебе зацікавила ця угода. Марлок каже, що вони геть охриніли, по 10 галлеонів за квадратний метр, уявляєш яке нахабство! Я завжди знала, що там твориться безлад. В нас є компроміс.
Марлока ціна —100 галлеонів за квадратний метр, і не менше.
Хоча я не думаю що вони погодяться.
Твоя подруга, Пенсі.”
Мелфой зрозумів, оце його шанс. Шестерні в мозку крутилися, і він миттю сів писати відповідь.
“Шановний м.Марлок.
У мене для вас вигідна пропозиція.
Скиньте ціну до 70 галлеонів за квадратний метр лісу, і угода буде успішною, я вас запевняю.
Якщо ви згідні, зустрінемося завтра в міністерстві об 11 годині.
Міссіс Грейнджер беру на себе.
З повагою, Драко Мелфой.”
Драко надто добре знав цих пузатих, зажерливих багатіїв, і був впевненим, що це— його пряма дорога до неї.
Коли сова зникла в нічному небі, Мелфой дозволив собі провалитися в сон.
Додати до улюблених