Кривавий пір
Плаче Росія, стогне Росія,
Боляче її дітям,
Тож ми її пожалієм,
Хай вона знає,
Що кров їй не змити.
Плаче Росія, стогне Росія,
Мруть її діти, як безголовії мухи.
Ми вам шлях в пекло вказали,
Давно про вас всі забули.
Ой, плаче дитина тієї Росії,
Голодно і холодно їй у зневірі.
А ми тільки поглянем
І за кров нашу вас поховаєм.
Винні всі, не винна тілько Росія,
Ой не винна країна і народ.
Брехливий народ, жахливий народ,
Ви віками би мовчали,
А ми вас би все ще начали.
Плаче земля, стогне вона,
Що носить на собі кривавих людей,
Що випили кров свободи чужої,
Що випили сили України.
Стогни же Росії народ,
А ми, у себе на землі,
Тебе будем клясти
І палити всі свої для тебе шляхи.
Плаче Росія, стогне Росія,
Ви самі винні, що прогнали світло,
Тепер сидіть у темряві своїй.
Нічого вам не стане, більше мовчіть.
Наші діти теж від болю стогнали,
Поки ви кров на своїх столах випивали.
Наш народ теж плакав вночі,
Та не мовчав і вас прокляв на віки.
Горить полум’ям німим
Свобода у вас мовчунів,
А ми Україну прославимо
І своїх пісень про волю заспіваємо.
Плакати через вас не станемо,
Ми сильними будемо,
Вас в прірву скинемо,
Ми вас ніколи не боялися.
Український народ любить співати,
Любить по волі гуляти.
Український народ історію пише,
Бо себе славить він вміє.
“Борітеся і поборите”, – Шевченко писав.
І Симоненко закликав:
“Любіть Україну, як сонце любить”.
І в гімні нашому є сили слова:
“Ще не вмерли України ні слава, ні воля!”
І не вмре допоки народ наш не поляже,
Поки діти будуть наші в степах гуляти.
Не згине слава отаманів великих.
Хай з портрета на вас подивися
Яскравий погляд Івана Сірка:
“Не поляже Українонька моя!”
Хай плаче москалиха і діточки малі,
Ми окупантів валимо в пекло,
Бо нашу землю загарбать хотіли.
Ми мовчати не вмієм!
Ген, за тим он лісом,
Що ріс давно у нас в степах,
Бачив літає орел степовий?
То птаха нашої давньої сили.
Хай плаче Росія, нам її не шкода;
Хай плаче і тоне в зневірі;
Хай платять діти її всі свої віки
Кров’ю і свободою своєю.
Ой, хай плаче Росія,
Ридає проклята.
Вона ж нашу землю хотіла,
Тож сама себе полонила.
Вбивали невинних дітей москалі,
Окупанти трикляті!
Наші сонця, діти нашої землі
Від ваших рук вмирали!
Сьогодні батьки на руках несли
Дитя нещасне, що жити хотіло,
Плакало місто, страждали усі,
Бо янголом дитя стало і відлетіло.
Плакав лікар, плакало небо,
Природа плакала з нами!
Тож хай вмирає дитина Росії,
Хай гріх кривавий від ікон відмиває.
Додати до улюблених