Вночі Йокогама не затихає. Навпаки, відкривається з іншого боку мешканцям та гостям: обвітрює обличчя бризом, сліпить неоновими вивісками та тягне шумом до відкритих барів.
Ранпо щільніше загорнувся в піджак: спільним для всіх залишався прохолодний вітерець з моря.
Неонами Йокогами для нього були миготливі сирени поліцейських автомобілей, а шумом – клекотання роззяв навкруги.
Це вже навіть не відволікало. В центрі уваги Едогави – лежачий на асфальті мрець та роздратування, що він не може підійти ближче.
В натовпі спостерігачів тихо йшла чутка: у натуральній позі, ніби просто заснув, покоївся один з авторитетних головорізів Йокогами.
Може й так.
Ранпо цікавило інше.
– Хто зробив крейдовий контур?.. – задумливо пробурмотів він, дивлячись як криміналіст фотографує тіло загиблого. Надто поспішно вони зробили висновок, що справа кримінальна.*
Едогава не розраховував, що його питання хтось почує, тому здивувався голосу позаду:
– Це було до прибуття копів, – Ранпо обернувся, зустрічаючись з мало зацікавленим поглядом блакитних очей.
– Ти свідок?
Хлопець помітно оторопів від прямого питання незнайомця. Його тонкі темно-руді брови спочатку здивовано поповзли вгору, а потім насупилися. Декілька секунд він мовчав.
– Тобі яке діло? – нарешті вороже відмовив він, відступивши від Ранпо, та повертаючись до спостереження за поліцейськими.
Ранпо нічого не відповів.
Тепер, замість сцени злочину, він стежив за підлітком. З мерцем й так було все зрозуміло.
Блакитноокий стояв трохи осторонь, руки в кишенях, капюшон натягнутий на буйне руде волосся. Спостерігав.
Коли мертве тіло почали пакувати, рудий зовсім відділився від натовпу та пішов, ховаючись у темряві провулку. Ранпо наздогнав його й поплескав по плечу, змушуючи зупинитися.
– Що? – підліток розвернувся, змушуючи Ранпо прибрати долонь. Зрозумівши, що вони вже бачилися, він тільки більше роздратувався. – Знов ти? Чого ти до мене причепився?
Едогава не відповів одразу, бо шукав щось в шкільній сумці.
– Тримай, – проігнорувавши зневажливе ставлення рудого, Ранпо протягнув йому пачку вологих серветок. Володар блакитних очей перевів здивований погляд з неї на Ранпо.
– Нащо?
– В тебе руки в крейді.
* Позу тіла фіксують крейдою у випадку, якщо є підозра, що загиблий помер не своєю смертю.
Додати до улюблених