Від обличчя Тарталії*
Я не пам’ятаю, що мене вкусило,коли я вирішив подорожувати Україною,мені 23 ,за своє коротке життя я відвідав багато міст Європи,Америки та навіть Азії. Але моя батьківщина ще зовсім не досліджена,тому я придбав автівку для того,щоб їздити під улюблену музику з видом на гарні місця, шумні моря та високі гори неньки.
Я закінчую університет,вже працюю у юридичній сфері в Київському офісі, здається у мене життя мрії. Але зараз я шукаю одну людину, саме тому я тут,у кримінальному містечку під назвою Житомир, який дуже поступається Києву. Є з чим порівнювати ,і відповідно легше знайти.
А також у мене є місія ,ми отримали у нашу компанію багато скарг про один з університетів Житомира, погане ставлення до студентів. Тому сьогодні мені треба провести опитування серед них
От би колись в студентські роки до нас відправили «перевірку» ,я б розповів їм все чесно ,що приховує навчальний заклад з 5 зірками в Google maps ,тому я сподіваюся на співпрацю і відвертість учнів .
Стіни навчального закладу зустріли мене класичною сірістю, єдине що красило це місце – різнокольорові стенди й зелені вазони вдовж усього коридору. Зупинившись біля одного зі стендів з яскравим надписом «Студентська рада » я затамував подих. Я думав таке буває лише в турецьких серіалах, які дивиться моя мати.
Зі стенда на мене усміхнено дивилася дівчина,якій вчора погрожував. Просто ідеальне співпадіння . Люмін Еррера ,19 років , президент студентської ради,мініатюрна постать і та сама помада,добре що хоча б на фото вона нафарбувала її по контуру
– Вам щось підказати? Мене окликнув жіночий голос ,і сам неочікувано я відмахнувся і побачив натовп зацікавлених дівчат , одна з них торкнулася мого плеча.
– Аа.. доброго дня,ви не знаєте як можна зв’язатися з президентом студентської ради? – я розгубився так ніби мене застали за чимось непристойним
-Люмін..вона навчається заочно, лише іноді відвідує університет,я можу подивитися її адресу у журналі
– Буду вдячним, юна леді,чи можу я опитати тебе та твоїх подруг?- я одразу перейшов до теми…
***
Я залишив університет ввечері, після цього я працював у ноутбуці, збирав свідчення бідолашних дітей та данні викладачів. Я дуже втомився за сьогодні, але моє бажання помститися негідниці було вищим.
Навігатор вказав мені шлях до центру,так я знайшов її будинок . Сучасний новобуд,з парковкою поруч. Бачу непогано влаштувалася. Не довго думаючи,я знайшов її під’їзд,і скористався ліфтом. От переді мною двері з завітним номером «505» на 10му поверсі,я хаотично стукаю і затамовую подих в очікуванні
Білявка повстала переді мною у халаті, який ледве приховував декольте,на її обличчі була тканинна маска і замість привітання я видав
– Ти завжди так гостей зустрічаєш? – на її обличчі був шок і ледь помітне обурення,я заходжу у квартиру ,а вона відступає від дверей,викидає маску у смітник і закочує очі.
– Я не очікувала,що прийдеш саме ти ,і взагалі,що ти забув у моїй квартирі?- Я нахабно пройшов у кімнату ,ігноруючи її постать,у її кімнаті був ввімкнений фільм, освітлювали кімнату лише свічки,а на столі стояв напівпорожній келих вина .
– Слухняна президентка університету займається пияцтвом поки інші відвідуютьпари, а вчора взагалі нелегально створила ДТП – я переможно всміхаюся на її складені на грудях руки та те як вона тупає ногою та вмикає світло у кімнаті.
– По перше , зараз не навчальний час! По друге,мені вже виповнилося 19,по третє моє особисте життя не стосується університету. А ти що забув, вчишся там?І хто тобі дав мою адресу,ти що грьобаний сталкер?!- на емоціях промовляла дівчина.- Я ж сказала,що все полагоджу,а ти відмовився! У мене немає можливості відшкодувати все,вона опирається об стіну,по її щокам стікають сльози…
Боже,ця тормознута думає,що я її переслідую,я наближаюся до неї ,вона вжимається в стіну і штовхає мене – Не наближайся…
– Вибач, що заважаю твоїй драмі,але я прийшов проводити опитування,стосовно твого університету
– Не лякай мене більше будь ласка – вона переміщується на диван запрошуючи мене присісти,я неусвідомлено кладу руку їй на плече – Бачу несолодко тобі доводиться, ти розплакалася просто так , вчора ти мала ще бойовий настрій
– Ти блять психолог? – вона глушить келих до кінця,а я дістаю свою візитку, вона вдивляється у моє юридичне посвідчення
– То тебе Аякс звати? То що все ж принесло тебе до університету?
-В мій офіс надіслали скаргу на вашу шаражкіну контору, які у тебе відносини з викладачами?
***
Так і пів години пройшло з розповідями Люмін,з усіма подробицями,я уважно записував все у нотатки телефону , ділився тим що казали інші студенти,і зробив висновок що платить дівча незрозуміло за що ,бо якість навчання відстійна. Дивно,що вона довіряє мені, дивно,що ми спілкуємося ніби знайомі не один день. В голову мені прийшла дивна ідея ,поки вона щось розповідала під дурманом алкоголю,я вирішив сфотографувати атмосферу: вино, свічки,в кадр потрапила Люмін без обличчя. Я не придав цьому значення,та виклав фото в інстаграм .
Її розповідь завершилася,під тиском її погляду,я встав з думкою про те що треба йти ,але почув голосне «няв» з-під дивану і щось пухнасте під моїми ногами
– Як ти ,курво,міг зашкодити моєму коту?- мені здавалося,що у неї зараз волосся дибом стане,вона кинулася на мене з кулаками – Отримуй,поганцю ! Захекавшись ,я впав на диван,і момент відбувся ніби у повільній зйомці, дівчина була над мною,її груди ледь не вивалювалися на огляд, її тонка шия пахла малиною,а її медові очі переповнені гнівом. Був би художником,намалював би її такою,обклеїв би малюнками ійфото всю свою спальню,але дзвінкий ляпас повернув мене у реальність.
Вона переможно вскочила віджигаючи під якусь пісню з серіалу,про який вона благо забула.
– Ну ми тепер у розрахунку,але твою тарантайку можу полагодити – я прокручував спогади минулої ночі
– Принцесо,ти на годинник дивилася? Змерзнеш в одному тренчі вночі , тобі вже спати пора ,дзиґа. -я тримався за червону щоку, вона продовжила танцювати на зло ,і вже тягнулася до тремпелів з одягом,але міцні руки підхватили її під талію,і насильно вклали на диван. – Протверезій для початку.
– Не проти,якщо я залишуся у тебе?
Додати до улюблених