Рону тепер тільки й лишалось що сидіти з горнятком чаю та спостерігати за дощем, що б’є в шибки. Сам на самоті зі своїми думками, що душили його стримуваними слізми, які він не міг дозволити собі випустити назовні. Тому просто зірвався та пішов на вулицю “розвіятись”.
Все почалось після якоїсь витівки Гарі з плащем-неведимкою чомусь до цього був причетний Драко і їх обох відправили до Забороненого Лісу на покарання. Зайшли ворогами, а вийшли друзями. Все це сталось надто швидко: спочатку вони ходять вчотирьох, а потім Драко лижеться з Герміоною в бібліотеці. З Герміоною! З його Герміоною, яку він кохав з першого класу. Якій він не освідчився лиш через власну нерішучість, а потім стало пізно. Через ту саму не рішучість, що не дала йому піти одразу. Він одразу зрозумів, що зайвий, бо золоте тріо, може існувати лише, як тріо, але чогось тягнув, а тепер все…
Територія Гоґвортсу скінчилась, тепер ж, починався Заборонений Ліс, навіть хатина Геґріда десь позаду. Все ж він зайшов, сів на першу колоду і витріщився на свої черевики. Дипресивні думки повертались так швидко як, він від них тікав.
-Гей, будеш булочку?
Рона аж, смикнуло. Він думав що сам. Над ним стояли двоє, ті самі, що тусили в минулому з Драко. Один з них протягав, до рудого, щось смачненьке.
-А звідки мені знати, що ти туди не плюнув?- пирхнув Рон.
Хлопець спочатку відкусив, потім відламав і простяг шматок своєму товаришу, і тією ж рукою простяг Рону те, що від неї лишилось. Звісно рудий, не збирався її брати, але передумав коли його співрозмовники продемонстрували свою порядність. Тому просто ковтнув те що лишилось і знов пирхнув.
-А чого це ти такий добрий?
-Незнаю, ти так сумно тут сидиш- Слизеринець підсів, а за ним і другий.
І з цього все почалося…
-Ґойле, ти спеціально так, відламав, що б тобі більше начинки лишилось?,- За місяць їх спілкування, Рон трохи знахабнів, але всеодно до Драко йому було, як до неба рачки.
Ділити булку на трьох вже стало їх традицією. Бо спочатку вони не хочуть, не хочуть, а потім бац – Хтось один дістає, і вже інші двоє клянчать.
Ґрифіндорец в новій компанії почувався, як риба у воді, бо виявилось, що він має багато спільного з Кребом та Ґойлом.:
1) Зріст. Ці двоє були єдині з ким, він міг говорити стоячи прямо, не згинаючись у три погибелі, що б дивитися в очі, бо його 1.94 чудово вписувались в компанію Креба 2.02 та Ґойла 2.04. Так, найвищі учні Гоґвортсу тепер зібрались разом.
2) Вони не тільки виглядали рівними, а й були. Нарешті, Рон не заздрив, і не прискіпувався до себе. Він завжди почувався невдахою поряд з легендарним та ідеальним Гаррі Поттером, рівня, якого ніколи не досягне, а поряд з Герміоною він завжди почувався тупим. Таке ж слабеньке навчання, як і у нього, було більше недоліком, Бо їм завжди доводилось шукати у кого можна скатати, й підтягнути ніхто не міг, але натомість ніхто не самоствержувався чи викаблучувався за рахунок своїх знань
Натомість їх простота легкість і зрозумілість його підкупала.
3) Усі любили попоїсти.
4) Квідич- Рон офігів, коли на матчі проти слизерину побачив нових друзів у ролі відбивачів. Так, дарма, він ніколи не цікавився складом команд-суперників.
Гра, це саме те, що об’єднувало його старе життя з новим, бо як виявилось Гаррі не збирався з нього йти. Майже перед кожним тренуванням вони перекидались кількома словами, а по завершенню говорили, максимально щиро і відверто, як колись, але між ними вже виросла стіна. В них рано чи пізно мали скінчитись теми для розмов, бо більше не могли говорити про теперішнє. Рон не хотів, знати як там Герміона, бо знав, що добре, добре без нього.
Він сам це бачив на Зіллях і Настійках він намагався не дивитись у той бік де вона, вони. Його місце тепер зайняте.
Взагалі йому інколи здавалось, що Креб з Ґойлом прийняли його до себе, як без притульного пса, через жалощі але це було не так, насправді вони тоді опинились без лідера, і підсвідомо шукали йому заміну, а свідомо вони бачили хлопця у відчаї самого в лісі, і не змогли пройти повз.
На тих ж, Настійках до них підійшов Драко. Це була його перша і остання спроба не дати дружбі остаточно згаснути. Тільки- но Креб побачив хто до них наближається з усім пафосом вигукнув.
-Які люди!
-Мінус 10 очок зі Слизерину
На Снейпа тоді ніхто не звернув увагу.
-Що ти тут забув?!,-білявий звернувся до Рона злісно зиркнув та жестом показав, що б той лишив їх. Креб уловив, що з ними хочуть поговорити, але він не дасть цьому статися
-Це, тебе треба спитати,- і тоді він став блище до Рона.
У поглядах злість в душах образа.
-Чого ви так? Це не була остання спроба виправити ситуацію, а останні слова на прощання.
Вони показали, що як раніше вже не буде.
Може це на краще…
Додати до улюблених