Сьогодні звичайний сонячний день, Хаджиме, як завжди, сидів у гостинній на дивані і щось друкував на ноутбуці. В ту ж секунду в кімнату залітає Сейшу. Він підійшов обережно до дивану, щоб не відірвати від роботи Коко. Потім швидко просто заліз зверху на брюнета. Через це Коко підняв ноутбук и поставив на плечі Інуї.
— Тобі щось потрібно, Сейшу? — не відводячи погляд від монітора записати Хаджиме.
— Ну, знаєш, ти сьогодні такий красивий, — проговорив блондин дивлячись на риси обличчя коханого.
— Дай вгадаю, знову хочеш нові каблуки?
— Як ти ? Так, даш грошей трохи, — цуценячими очима глянув на Коко Сейшу.
— Ні, не дам, в тебе достатньо каблуків, навіщо тобі ще?
— Ее…Та чому? Скупий такий, не хочу більше з тобою обійматися, — Сейшу піднявся з дивану і вийшов із кімнати. Хто б міг подумати, що Хаджиме не захоче дати грошенят на нові каблуки. Так ще й для благого діла: дати прочухана хлопцям, які недавно з’явилися в сусідньому районі. Вони качають свої права там, де не мають права. Роблять з себе великих і впливових шишок банди, так ще їм стало наглості причепитися до Інуї, коли він проходив там. Як виявилося, ці хлопці приїхали в Японію з росії, як не дивно. Тепер їхню наглість і нахабство можна пояснити, вони ж приїхали з того болота, де живуть свині і квакають жаби. Ну так от, не про жаб і свиней зараз.
Інуї образився на Коко. «Як можна бути таким скупим? Тим паче коли я просив минулі рази він давав, так чому сьогодні не дав?» — Думав Сейшу, коли сидів за столом і пив каву. Потім у голову блондина прийшла дивна думка, но він вважав її логічним поясненням, чому цього разу Хаджиме не дав грошей. Єдиним поясненням може бути те, що Коко заодно з тими нахабними свинями. Це єдине логічне пояснення ситуації. Так вважав Сейшу. З цього пояснення блондин зробив ще один логічний висновок: якщо Хаджиме не хоче давати гроші — він заодно з москалями – москалі наїхали на Інуї — а Інуї всього-то хотів чудові каблуки заради помсти, але Коко не дав, а це значить тільки те, що Хаджиме не любить Сейшу.
В той момент на кухню зайшов брюнет. Він відкрив холодильник, щоб взяти колу, але її там не виявилося.
— Сейшу, ти не бачив, де поділася остання бляшанка коли? — запитав брюнет, не розуміючи, де вона пропала. Може то Санзу чи хтось з Хайтані, коли був у них дома, взяв? Але Інуї не захотів відповідати на питання. Він був засмучений тим, що Коко його не любить, для нього дати невеличку суму грошенят — нічого не дати, але він не дав. — Ей, ти мене чуєш? Сейшу, я до тебе звертаюся. Невже образився через те, що я не дав тобі грошей?
— Просто признайся, що не любиш мене, — пробурмотів блондин.
— Що? Не люблю? Серйозно? Через суму грошей? — Те, що Коконой був здивований— нічого не сказати.
— Так, прикинь собі, через суму грошей! Тобі, що важко було дати мені гроші?— З такими словами Сейшу пулею вилетів із кухні, залишивши там Хаджиме самого стояти в ступорі.
Коко не розумів, чого це він так вз’ївся через нові каблуки. Та у нього ж ціла поличка з тими каблуками, тяжко вибрати щось звідти?
Пройшов день. Інуї так і не розмовляв з Хаджиме. Коко думав, що через пару днів все буде, як завжди. Але, ні завтра, ні післязавтра, Інуї так і не говорив з Коко.
Одного дня, коли Коконой прийшов з роботи, Інупі вдома не було, а йому вже це все набридло і він вирішив поговорити з блондином, чому це через якусь суму грошей він так себе поводить. І от Коко вже хотів поговорити, але Інуі вдома він не знайшо. Тому, вирішив позвонити. На дворі в той час було вже пізно. Тільки ліхтарі освітлювали вулицю.
— Та де він? — Коко мотав круги в кімнаті, тримаючи телефон в руці, де був набраний номер Інуї. Все ж блондин взяв трубку. — Ти де, дідька лисого, ходиш, Сейшу?
— Тобі яка різниця? Ти ж мене не любиш.
— Та хто тобі таке сказав, який дідько?
— Та я сам знаю, що це правда, можеш не виправдовуватися.
— Ох, слухай, ти хочеш сказати, що я тебе не люблю тільки через те, що я не дав тобі грошей?
— Ти правий, ти мене не любиш.
— Та бля… Може ти вже повернешся і ми поговоримо віч-на-віч?
— Щось з того зміниться? Думаю, ні.
— Ти хочеш, щоб я прийшов сам? — з роздратуванням запитав брюнет. — Я тебе попереджаю, якщо ти не прийдеш додому, я більше тобі взагалі грошей не дам.
— Так ти все одно мене не любиш. Так який сенс.
— Арх, – почухав потилицю брюнет, – гаразд, якщо ти зараз прийдеш додому і ми поговоримо, то я дам тобі гроші на твої нові каблуки, договорилися?
— А звідки мені знати, що ти не брешеш?
— Давай не будемо гратися в ці дурні ігри. Приходь додому, а якщо не прийдеш до кінця сьогоднішнього дня, то ніякі гроші я тобі не дам, а от я тебе все одно знайду, – Хаджиме повісив трубку не дав договорити Інуї.
Як і очікував брюнет, Сейшу все ж прийшов додому. Вони сіли на диван.
«Ну, так ти мені розкажеш з чого такі висновки, що я тебе не люблю?»— запитав Коко.
— Ну, просто… недавно на сусідньому районі з’явилися, якісь гопніки з росії й вони там права качають, а ще вони причепилися до мене, через те, що побачили, як я ношу каблуки й з тобою ходжу за руку. От я хотів купити нові каблуки, щоб у них піти тих пацюків розмазати по стінці. А коли ти відмовив мені дати гроші, то напрошується аргумент, що ти за тих свиней.
—Ох, і ти не міг меня просто цілком розказати всю ситуацію ?
— Ну, я образився, що ти не дав мені грошей, тому пояснювати щось бажання не було.
— От воно як, ну тоді добре, якщо хочеш каблуки — підемо і купимо їх тобі. А потім підемо розберемося з тими свинями. Але за все треба платити, — посміхнувся Хаджиме. Сейшу, звичайно, знав на що натякає його коханий. — Я тебе зрозумів, але перше з тебе каблуки.
— Звичайно, тоді підемо і купимо їх тобі завтра. А потім розберемося з тими пацюками.
— Спасибі тобі, Хаджиме, – Інуї поцілував брюнета в губи і пішов на кухню.
Наступного дня, як і обіцяв Коко, вони пішли в бутик і купили чудові чорні туфлі на високому каблуку.
А пізніше вони розібралися з москалями, ті явно більше ніколи не приїдуть в Японію, а тим паче в ті райони більше не зайдуть.
Ну, а після справ, увечері Інуї прийдеться розплачуватися за витрачені гроші на каблуки))
Додати до улюблених