Почніть писати…Весняний вечір аж грів душу, Адже сьогодні було так спокійно. Адже сидячи в магічній лавці, де було безліч всього, від усяких баночок до чогось про незвичайне, було аж цікаво що в банках, адже він мало діставав їх. У деяких були якісь суміші та трави, а в деяких були відвари для різного, від хвороб до поліпшення здоров’я або, як усі називають, вітаміни. Але наш герой не просто відпочивав, він спокійно працював, для нього це був повноцінний відпочинок, адже нікого не було і ніхто не турбував… Але хто ж він, хто наш герой? Це був чоловік середнього віку, який носив окуляри, адже зір згодом застарів і йому довелося це зробити. Одяг його був досить вільним і зручним, адже це була біла сорочка з гарними прикрасами на комірі, як шпильки, які були на кожному кінчику на комірі і вони акуратно з’єднувалися ланцюжком. Низ були звичайні штани які досить добре тяглися, а взуття це були гарні балеринки темного кольору, напевно чорні. Але зовні він був досить гарним, миле обличчя, на яких були вилиці, але обличчя було без бороди, навіть не було щетини, що декого дивувало, дивлячись на його вік… А очі. Вони були милі, вони наче золотого кольору на все, а в темряві вони були немов зірочки, з неба які опустилися на землю. Але нашого героя звали теж не зазвичай. Його звуть Цуон, а сам він найчастіше називає себе Цуцу. Але зараз він спокійно розбирав усе, і після чого спокійно склав усе в прилавок, спокійно посміхаючись і поклав руки на боки.
— Отже… за хвилину на хвилину прийде Азра! Я мушу порадувати свого майстра! — кажучи, чоловік поправляв своє фіолетове волосся і почав акуратно зав’язувати хвостик, щоб волосся не лізло в обличчя.
Але невдовзі до крамниці прийшов смаглявий чоловік пройшов у це приміщення з якоюсь гарусовою гримасою. Цу явно був схвильований від такого і боявся за нього і підійшов до того, тримаючи руки на грудях.
-Майстер? Ви в порядку? — спитав Цуон, стурбовано дивлячись на чоловіка, бо він боявся за того, він хотів взяти того за руку, але Альназар смикнув руку від того… Йому явно було не приємно говорити з ним. але Цуцу не розумів, що трапилося, він вирішив запитати того на пряму.
– Майстер, що трапилося? Що я зробив? — питаючи це він солодко посміхнувся, акуратно починаючи брати того за руку, але біловолосий розлютився і відштовхнув від себе Цуона. Але той був шокований таким і явно він мало не впав.
-Досить! Досить цього! — Сказав він кричачи і нервово дивитися на того, Альназар був дуже незадоволений тим, починаючи підходити до «учня» починаючи тикати пальцем йому в груди.
– Я втомився від тебе, я не хочу, щоб ти біг до мене так і виявляв до мене таке кохання! — Майстер був дуже злий, але було одне… Цуон починав плакати, дивлячись на те, йому було дуже прикро, слухаючи не дуже приємні образи від дорогої людини. Фіолетове волосся хлопець починав плакати. Адже він пам’ятав як той називав його якось ласкаво, наприклад «Лавандочка» або «квіточка». Він пам’ятав, як вони разом працювали, їм було весело. Але він не розумів що трапилося, він не розумів чому він так робить. Його улюблений учитель. Але дивлячись як той збирався, він намагався не заплакати, і коли Азра Альназар подивився на того останній раз, він ніби сподівалася, що той повернеться і не піде і все продовжиться як завжди. Але це було негаразд. Смаглявий хлопець глянув на того і наостанок сказав:
– Краще б я тебе не зустрічав. – Сказавши це, Маг пішов від нього, пішов грюкнувши дверима. Окулястий упав навколішки і почав плакати. Він лишився сам. Знову, адже єдиний кому він потрібен був це він, цей блядський учитель, якого він дуже любив і дорожив їм. Сльози текли досить великим струмком, він одразу заплакав на повне горло, він не хотів втрачати того і прям хотів притиснути того до себе. Але Згадуючи слова, які стали крутитися у нього в голові, це було так боляче для нього, лягаючи на підлогу він обійняв себе і хлопець став важко дихати і почав здригатися. Але сльози почали текти далі і далі, а після цього він почав засинати, здригаючись переодично, від неприємних відчуттів, він почав засипати на підлозі.
*****
Минуло кілька годин, у голові того крутилися слова вчителя, адже йому було неприємно. Але Оан прийшов до тями, адже його хтось торкався, а точніше смикав за плече, від чого він почав приходити до тями, відкриваючи свої золоті очі, але подивившись, від чого джерело дотиків, він аж заверещав…
Перед героєм був чоловік зросту майже як він, і стояв він у дивному вбранні, він був трохи… обтягуючому? Але, на його обличчі була маска чорного доктора, тільки вона відрізнялася червоними стеклами на отворі для очей, але він точно запам’ятав одну особливу річ. Красиве руде волосся, що було досить красиво. Але не звертаючи на це увагу, він від переляку вдарив того по обличчю і кричав, починаючи відсуватися від чоловіка. А незнайомець стояв, мукаючи від болю, адже було не дуже приємно від такого удару.
– Сука.- сказав він, мукаючи. Він дивився на того, той аж був у шоці… – Я ж, бляха, нічого не зробив! – Незнайомець вочевидь був незадоволений дією того…
Додати до улюблених