Гонконг, район Коулун
Банда Адепти
— Дякую, що всі зібрались.
У штаб-кімнаті присутні усі із членів Адептів. Звісно, наскільки це можливо сказати всі.
Із самого початку, Адепти складались із «Просвітлених» та окремої підрупи, «5 Захисників Якш».
Ця підрупа була найелітнішою та найславнозвіснішою із всіх. Величезна кількість виконаних місій на прекрасно, величезний професіоналізм під час виконання, точні рухи та неабияка майстерність поводження із зброєю.
Поговорюють, що коли хтось таки застав Якш на завданні, в особливості на бійках або перестрілках, людина не могла відірвати очей від їхніх рухів, таких чітких та, у деяких випадах, витончених, що більше схоже на секретне мистецтво, що було відоме тільки Якшам.
Але доля спіткала по-іншому.
Невдала, важка місія – і, у раз, трагедія. Троє із підрупи загинули на місці, один – тяжко поранений, згодом від них ж помер. П‘ятого із Якш доля врятувала, хоча хлопець вважав по-іншому.
Він віддавав перевагу і по досі, аби тоді він загинув разом із колегами, та зараз не жив би з цим вічним тягарем на душі, оскільки всі четверо Адептів були для Сяо, як справжня сім‘я.
Звісно після цього підгрупа розпалась, але звання П‘ятого із Захисників Якш, на цей час, найсильнішого, професійного було разом із Сяо.
Тож зараз всі найскладніші місії переходятть до рук Якші. Ця місія не була винятком.
— Фатуї знову почали підозріло пересуватись. Потрібно з‘ясувати, що вони замислили та зупинити.
— Чому ви так впевнені, що щось таки замислють, Моракс? – відійшов від укісу дверей один з Адептів, на позивний Творець Гір, та приблизився до стола з командуючим біля нього.
— Фатуї поїхали у невинне містечко Нюрнберг, відправляючи туди відразу двох Провісників, 8 і 11.
— Не найкращий дует, для простого слідування за ними двома, – відізвався Владика Місяців. – Та й для чого таким особам в тихе місто..
— Саме тому, мені це здалось дивним. Також є інформація про те, що один з Сердець Бога перебуває в Нюрнберзі під власництвом Венті. Хлопчина, нескладної будови, на свій вік виглядає молодо, звичайний представник молоді, але має при собі таку цінність. Поки ми не знаємо більше інформації. Місія починається із слідкування за хлопцем та Фатуї, в разі небезпеки для хлопця, ліквідація Провісників. Оскільки завдання може перетекти в дещо більше та скадінше… Сяо?
— М?
— Зможеш прийняти?
— В мене є вибір? – риторичне запитання, на яке він передчасно знав відповідь, тому навіть не повертався в бік Моракса, продовжуючи споглядати життя міста за вікном. Хоча там таке собі місто було. Район Коулун, що ж зробиш, самі бандюки та гопніки з шахраями.
***
Міжнародний аеропорт Нюрнберг
8 та 11 з Провісників
— Ох, ура, накінець добрались, – потягнувши спину, промовив Чайлд.
— Не кажи.
— Хочу перекусити. Ідем, щось знайдем, поки речі вигружають.
Але різько від справ відволік дзеленькіт телефона про сповіщення. Потянувшись в сумку за телефоном, Тарталья вибудовував логічні ланцюжки, хто це може бути.
— Може ще якусь додаткову інформацію знайшои і .., – раптово зупинився хлопець. – О-о-о, все таки до нас їде сам Адепт Сявка. Як приємно-о.
***
Запитаєте, «звідкиля у Чайлда інформація про те, де зараз Сяо?».
Відповідь проста.
Під час якогось з чергових боїв між ними, рижий встиг прикріпити міні маячок dps на любимий пістоль Сяо, якого хлопець постійно носить (так здається, що навіть увісні).
Чи то Адепт такий не спостережливий, що мало вірогідно, чи то хлопець спеціально лишив маячок, аби Чайлд знав через скільки метрів, кілометрів до нього приближається його смерть, невідомо.
***
— Ага, тільки дивись, щоб хоч на цей раз він тебе пристрелив, а не просто поранив.
— Ха-ха, яка ти добра, – з ноткою еронічності протянув Чайлд. – Ну все, тепер я місією буду задоволений. Там де і Сяо, там і Чжун Лі-і.
— Господи, який ти все таки підор, – видихнула Сеньйора.
— Ой, та ти тоже не відрізняшся.
— Я хоча би не фетишистка на, навіть, одне ім‘я.
— Я не фетишист, відстань.
— Багаж йдем забирати.
— Е-е, чому так швидко-о… А коли їсти..?
— Переживеш.
— Жорстоко, Сенйора.
— Як ти там казав.. Що є то є?
***
4 годинами пізніше, Міжнародний аеропорт Нюрнберг
— Я на місці, – промовив у телефон хлопець, по якому так і не скажеш, що він один з найкращих агентів та снайперів-кіллерів по цілому світі.
Більше ж він виглядає на підлітка, полюбляє чорний колір, пофарбовані пасма волосся та вільний одяг, який скоріш за все приїхав в Нюрнберг на вихідні відпочити.
— Добре. Все за планом, поки слідкуєш за тими трьома, – чіткий та виразний голос прозвучав з іншої сторони дзвінка.
— Зрозуміло, до зв‘язку.
— Успішного виконання, Алатус.
***
далі буде~
тг канал: https://t.me/thewindbard
(Вітерець) будемо раді вас бачити!!
Додати до улюблених