– 1 –
⁃ А-Юань! – крикнув Вей У Сянь
Стоючи у воротах Хмарних Глубин в зимовій накидці червоного кольору з чорною вставкою починаючою йти від рівня спини до шиї, він побачив знайому фігуру в клановому одязі.
Вей Їн повернувся з Лань Джанем сюди, щоб провести новорічні свята – родиною. Так як останні роки його життя, родиною та домівкою була гора Луаньдзан та люди на ній, тому Вей У Сянь дуже хотів відчути знову це відчуття сім’ї та затишку.
⁃ Вчитель Вей! Ви повернулись в ГуСу до новорічних свят? – занадто голосно для правил ордену, сказав Лань Сиджуй.
⁃ Авжеж, Сиджуй! Як я міг минути такі свята без новоспеченої сім’ї?
⁃ Вчитель Вей, а..
⁃ Сянь-геге – перебив Вей Їн, йому дуже подобалось коли Лань Юань так його кликав, але він в цьому не зізнається та скине все на звичку з минулого життя.
⁃ …Сянь..ге..ге, а де Ханьгуан Дзюнь? – запинаючись на початку, довершив до кінця питання Сиджуй.
⁃ Твій Сянь-геге, тільки повернувся, а ти знову шукаєш багача геге! – показно надувшись сказав Вей Їн – Він пішов до Старика Ланя мовити, що ми повернулися на період новорічних свят.
⁃ Лань Сиджуй! Та де ти в біса ходиш? Ми ж збиралися в Цайи з Дзинь Ліном випи.. – тут підскочив з-за кутка до Лань Юаня Дзинь Ї, але побачивши, що поруч хтось є запнувся та перевів погляд на усміхаючого, як лис, Вей Їна – Вчитель Вей! Ви повернулись? А ми тут збиралися прогулятися та подихати свіжим повітрям в Цайі.
⁃ Ось, як? Ну тоді добре, якщо що беріть «Посмішку Імператора». На вас вистачить 4 кувшина. – сказавши це Вей У Сянь швидко пішов по тропинці та зробив вигляд, що це говорив не він, слухаючи з-далеку, як Сиджуй відчитує Дзинь Ї за необережність.
Вей Їн пішов по тропинці думаючи та дивлячись на зимні пейзажі Хмарних Глубин. Зима в цьому місці була чарівна, багато снігу, гарні краєвиди, засніжені гори та будівлі. Це все нагадувало на якесь місце для мешкання небожителів.
⁃ Хоча все таки правила б ще прибрати та точно буде райське містечко. – посміхнувшись, Вей У Сянь відмітив собі єдиний мінус цього місця.
Ноги Вей Їна самі привели його до улюбленої полянки з кроликами, спочатку, через білий сніг, він ледве знайшов ці маленькі пухнасті комочки. Потім всівшись в сніг почав їх гладити та підставляти лице зимовим сонячним проміням.
⁃ Вей Їн – цей голос Вей У Сянь впізнає з тисячі, посміхнувшись, повернувся до другого молодого пана Ланя:
⁃ Лань Джань! Як там Стар.. Лань Цижень? – швиденько виправившись, запитав Вей У Сянь та почув чутний видох зі сторони Лань Ванцзі.
⁃ Добре – відповівши, підійшов до Вей Їна та обійняв, до нього підбігло дуже багато кроликів тягнучих свої лапки та мордочки, щоб їх улюблений хазяїн дав трохи ласки.
⁃ Чому вони тебе так люблять, а мене ні? – акторські надувшись сказав Вей Їн.
⁃ Хм – трохи з насмішливими нотками відповів Лань Джань, Вей У Сянь міг поклянутися, що побачив, як краї губ припіднялись нагадуючи легку посмішку!
⁃ Лань Джань! Ти посміхнувся! – з дитячою радістю викрикнув Вей Їн. – До речі ця накидка тобі дуже пасує!
Блакитна накидка зі сніжинками та узорами вітру, які наче розносять їх по подолу. Вони купили її коли були в подорожі та заглянули в місто, яке славилось елегантним одягом.
⁃ Тобі теж. – незалишвся без відповідного коментаря сказав Лань Джань, почервонівший вухами під чітким взором Вей Їна.
Через мить всі кролики розбіглись та полянку заповнив радісний сміх його коханого.
***
Вони сиділи в обіймах та говорили, точніше Вей У Сянь говорив за двох, а Лань Ванцзі користувався своїм «Мгм» та іноді вставляв невеликі коментарі.
Через деякий час рознісся спокійний, як озеро, голос:
⁃ Вей Їн, пішли, ти замерзнеш. – сказав другий молодий пан Лань, підхопивши Вей У Сяня на руки.
Вей Їн справді вже почав замерзати через те, що сніг увібрався в ханьфу та воно не приємно морозило шкіру, тому дозволив Лань Джань себе понести, але без жартів та доставання свого чоловіка він не міг.
Посміхнувшись, як лис, Вей Їн почав:
⁃ Лань Джааань, ти мене чого, як діву несеш? Хоча так, як ти мене заповню..
⁃ Безсоромний! – викрикнув Лань Ванцзі, не витримавши початку промови.
⁃ ..можу сказати ти хочеш, щоб я, як діва подарував тобі дитину! – все таки досказавши, посміхнувся Вей Їн, радий результату у вигляді червоних вух Лань Джаня.
⁃ Вздор!
Дійшовши до дзинши, Лань Джань знявши накидку, швидко приготував бочку з гарячою водою для підмокшого в снігу Вей Їна. Лежачи в ній Вей У Сянь сказав:
⁃ Лань Джань, як гадаєш може відправити знайомим листівки з вітаннями та невеличкі подарунки?
Під знайомими Вей Їн думав про Дзян Чена та Дзинь Ліна.
Лань Джань зрозумів про кого йде мова.
⁃ Як вважаєш за потрібне – роби. – рівним тоном відповів другий молодий пан Лань.
Як би не любив Дзян Чена Лань Ванцзі, він розумів, що він дорога людина серцю його коханого.
⁃ Лань Джань! Де чорнила та листки? – набравшись інтузиазму викрикнув Вей Їн.
⁃ Спочатку закінч купання. – спокійно відповів Лань Ванцзі.
_____________________________________
Трохи опереджаю деякі роздуми:
«Чому в Лань Джаня не промокло зимове ханьфу та накидка?»
Відповідь:
Річ в тканині, в ордені Гу Су Лань одяг роблять з ниток в, які входять заклинання ( від невеликих запачкань, захистні та проти нечисті )
Та при невеликій фантазії автор вирішив: «Чому не зробити так, що в зимовому одязі були б заклинання, щоб ханьфу не вбирало вологу?»
«Чому тоді у Вей Їна не такий одяг?»
Відповідь:
Клановий одяг Лань Джаня та чорне ханьфу Вей У Сяня зроблені з різних матеріалів, в клані Гу Су Лань роблять одяг з таких ниток тількі білі та блакитні ханьфу, наш же Старійшина носить чорне ханьфу.
_____________________________________
Помилки в тексті можуть бути присутні!! На майбутнє вельми вибачаюсь за це!!
_____________________________________
Маю надію, що вам сподобався перший розділ^^ Це перший фф цього автора, він буде радий коментарю або відгуку!!
на їжу автору:
4441114459837595
Додати до улюблених